Постанова

від 15.05.2014 по справі 2а-6617/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 9104/179815/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Хобор Р. Б., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року по справі №2а - 6617/12/1370 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року, -

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби і просить: визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року; скасувати податкове повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року в частині нарахування грошового (податкового) зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 412 432 гривні, з яких основний платіж - 401 061 гривня та штрафні (фінансові) санкції - 11 371 гривня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до податкового кредиту було включено суми за отриманими від контрагентів ТОВ «ТКС Бетон», ТОВ «Енмарк», ТОВ «Петромакс «ГБТ» та ТОВ «Українська інвестиційно - інжинірингова компанія» податковими накладними, які були наявні на момент проведення перевірки. Тому, вважає твердження відповідача про включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтвердженої податковими накладними, і відповідно про висновок про заниження податкового зобов'язання на суму 401 061 гривня, безпідставними. У зв'язку з цим вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року прийняте з порушенням норм матеріального права.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року позовні вимоги Дочірнього підприємства «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року у частині нарахування грошового (податкового) зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 412 432 гривні, з яких: 401 061 гривня - основний платіж та 11 371 гривня штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, на обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в ході проведеної перевірки виявлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 18 257 гривень. Також, встановлено включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтвердженого податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 460 539 гривень. На вимогу посадової особи позивачем не представлено первинних документів, які б підтверджували факт отримання товарно - матеріальних цінностей та послуг, а також на підтвердження їх використання у господарській діяльності. Відсутність належним чином складених та оформлених первинних документів свідчить про нездійснення самих господарських операцій.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року в порядку процесуального правонаступництва у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області

Особа, яка подала апеляційну скаргу (відповідач) та позивач в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

Тому, відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції свої висновки щодо позовних вимог мотивував тим, що позивачем наголошувалося на тому, що матеріали, надані на підтвердження правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, досліджувалися відповідачем не суцільним, а вибірковим порядком, що підтверджується Узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки позивача і ця обставина не заперечується відповідачем. Представником відповідача підтверджена в судовому засіданні і та обставина, що при проведенні перевірки податковим органом не було надано вимоги на представлення позивачем первинних документів, які б підтверджували факт отримання товарів і послуг та їх використання у власній господарській діяльності.

За висновком суду першої інстанції в судовому засіданні було встановлено наявність всіх первинних бухгалтерських документів, що підтверджують обставини проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджують факт оплати поставлених позивачу товарів у частині заявлених позовних вимог, а також документів, що підтверджують використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності. Позивачем отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 498 704 гривні.

Разом із тим, суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення до задоволення не підлягає.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - Дочірнє підприємство «Бетон - Київ» товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон», 03 липня 2008 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Трускавецької міської ради за №14181020000000744. Позивач із 04 липня 2008 року перебуває на обліку у відповідача і є платником податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб та збір за забруднення навколишнього середовища.

Відповідачем у період із 25 червня по 16 липня 2012 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої 23 липня 2012 року складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Бетон - Київ» «ТОВ «ТКС Бетон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року за №19/22 - 00/35980704.

За перевірений період діяльності позивач згідно з укладеними договорами проводив господарські операції з контрагентами ТОВ «ТКС Бетон», ТОВ «Енмарк», ТОВ «Петромакс ГБТ», ТОВ «Українська інвестиційно - інжинірингова компанія». На підтвердження господарських операцій позивачем представлено суду першої інстанції первинні документи: договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі - прийняття виконаних робіт, рахунки, товарно - транспортні накладні.

Згідно акта перевірки, в ході її проведення виявлено допущені позивачем порушення: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, ст. 152 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 562 гривні (за другий квартал 2011 року); ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 487 333 гривні (у тому числі: за січень 2011 року - на суму 12 065 гривень, за лютий 2011 року - на суму 3 155 гривень, за березень 2011 року - на суму 9 435 гривень, за квітень 2011 року - на суму 34 433 гривні, за травень 2011 року - на суму 270 322 гривні, за червень 2011 року - на суму 135 181 гривню, за липень 2011 року - на суму 18 995 гривень, за серпень 2011 року - на суму 3 747 гривень), а також було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 року на суму 14 181 гривню; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п.177.6 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 1 757 гривень 25 коп. (у тому числі: за жовтень 2011 року - в сумі 900 гривень, у вересні 2011 року - в сумі 396 гривень, у грудні 2011 року - в сумі 461 гривня 25 коп.); п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 внаслідок несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у сумі 400 гривень.

Також, перевіркою достовірності відображених показників у поданих позивачем Деклараціях з податку на додану вартість за період, що охоплений перевіркою, податковим органом встановлено, що на формування показників у рядку 10.1 Декларацій «Операції оподатковані за ставкою 20 відсотків (основною ставкою)» мало вплив здійснення операції з придбання товарно - матеріальних цінностей та отриманих послуг: сировини для виготовлення бетону, охорони об'єктів, оренди, транспортних послуг, у зв'язку із чим завищено податковий кредит вказаного періоду на 18 258 гривень, у тому числі: за липень 2011 року - на 12 662 гривень та лютий 2012 року - на 5 595 гривень.

Перевіркою відображених у рядку 16.2 (16.1) Декларацій «Коригування податкового кредиту згідно п. 4.5 ст. 4 Закону (згідно ст. 192 Кодексу)» показників за період зі 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року у загальній сумі 110 151 гривень, встановлено, що на формування цих показників вплинуло зменшення податкового кредиту через коригування кількісних та вартісних показників та повернення попередніх оплат.

На підставі висновків перевірки відповідачем 24 липня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000392301, відповідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 498 704 гривні, з них: за основним платежем - 487 333 гривні та 11 371 гривня - за штрафними санкціями.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

У відповідності до п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Окрім цього, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно змісту акта перевірки, Узагальненого переліку документів, які були використані при проведенні перевірки позивача, а також розшифровки сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими накладними позивачем не представлено податкові накладні, що підтверджують правомірність включення до складу податкового кредиту 460 539 гривень. Вказана обставина в судовому засіданні жодним чином не спростована, а також позивач не зазначив причини неподання в ході перевірки податкових накладних, що підтверджують суми податку на додану вартість, вказані у Додатку №5 до Акту перевірки №19/22 - 00/35980704 (Розшифровка сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими накладними) по контрагентах.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відповідні положення вищевказаних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року у частині нарахування грошового (податкового) зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 412 432 гривні, з яких 401 061 гривня - основний платіж та 11 371 гривня штрафні (фінансові) санкції, є помилковим, оскільки позивачем не представлено до перевірки документи, що підтверджують суми сплаченого податку на додану вартість по господарських операціях із вказаними в акті перевірки і додатку контрагентами та, відповідно правомірність віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкового повідомлення рішення обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року по справі №2а - 6617/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення - рішення №0000392301 від 24 липня 2012 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі копії постанови, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. Б. Хобор

І. О. Яворський