Постанова

від 24.09.2012 по справі 1570/4826/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4826/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання -Слободянюк К.С.,

за участю

представника позивача -Цимбал С.Ю., за довіреністю

представника відповідача - Грунь С.О., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0004232210 від 31.05.2012 року та №0004222210 від 31.05.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0004232210 від 31.05.2012 року та №0004222210 від 31.05.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Максан-Транс»їх реальності та повноти відображення в обліку за січень-грудень 2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 03.05.2012 року № 1376/221/30127112, на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були винесені податкові повідомлення -рішення №0004232210 від 31.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 145162 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 16554 грн. та №0004222210 від 31.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 170761 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що Податковим кодексом України не передбачена можливість прийняття нових повідомлень-рішень замість скасованих/відкликаних на підставі одного й того ж акту перевірки без проведення нової перевірки. Крім того, відповідачем при проведені перевірки фактично використовувалися матеріали перевірок контрагентів підприємства без дослідження первинних документів. Усі господарські операції за перевірений період підтверджені відповідними первинними документами (договорами, видатковими накладним, податковими накладними, актами виконаних робіт, розрахунками транспортних послуг).

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.205-214).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі»в якості юридичної особи зареєстроване 01.02.2001 року виконавчим комітетом Центрального району м. Одеси Одеської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20; пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами га доповненнями), наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.04.2012 року № 448 та направлення від 12.04.2012 року № 000698/592, фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Максан-Транс»їх реальності та повноти відображення в обліку за січень-грудень 2011 року. Направлення на перевірку та копія наказу були вручені директору підприємства 18.04.2012 року. За результатами вказаної перевірки був складений та підписаний акт перевірки від 03.05.2012 року № 1376/221/30127112 (а.с. 11-39).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Корпорація «Алгрі»були порушені вимоги ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.122010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 170761 грн., в розрізі податкових періодів: І квартал 2011 року на суму 47803 грн., II квартал 2011 року на суму 46816 грн., ІІ-Ш квартали 2011 року на суму 89436 грн., ІІ-ІУ квартали 2011 року на суму 122958 грн., та ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 145162 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за січень 2011 року в розмірі 14689 грн., за лютий 2011 року в розмірі 11174 грн., за березень 2011 року в розмірі 12379 грн., за квітень 2011 року в розмірі 13981 грн., за травень 2011 року в розмірі 13269 грн., за червень 2011 року в розмірі 13460 грн., за липень 2011 року в розмірі 14213 грн., за серпень 2011 року в розмірі 11678 грн., за вересень 2011 року в розмірі 11170 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 8619 грн., за листопад 2011 року в розмірі 10442 грн., за грудень 2011 року в розмірі 10088 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи висновки актів перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 року №523/23-5/37422308 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB «Таверс»(код ЄДРПОУ 37422308), акт від 24.02.2012 року № 506/23-5/37420365 «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Маркет-Строй КО», (код ЄДРПОУ 37420365), акт від 18.11.2011року № 2936/23-513/37170630 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Фортуна - лайн»(код ЄДРПОУ 37170630), акт від 18.11.2011 року №8163/23-513/37009747 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Рангіроа»(код ЄДРПОУ 37009847), акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Світ Бабулєс» від 27.02.2012року № 195/2307/36856136 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Світ Бабулєс»(код ЄДРПОУ 36856136). Із зазначених актів перевірки вбачається, що вказані підприємства реально не здійснювали господарську діяльність та мають ознаки «податкової ями», цивільно-правові договори, статутні документи, отримані податкові накладні, видаткові накладні, податкові декларації з податку на додану вартість, додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», регістри бухгалтерського обліку, довідка від 28.04.2012року № 1349/22-1/30127112 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Корпорація "Алгрі"», (код ЄДРПОУ 30127112) (Індивідуальний податковий номер 301271115535) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Максан-Транс», код ЄДРПОУ 34056056 (Індивідуальний податковий номер 340560515534) їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - грудень 2011 року», інформація, що міститься в базах даних: АРМ «Бест Звіт», АРМ », «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», АІС «Реєстр платників податків» .

З опрацювання вищевказаної інформації перевіряючими зроблений висновок, що правочини, які були укладені з вказаними підприємствами по ланцюгу мають ознаки нікчемності. Представником відповідача пояснено, що ТОВ «Максан-Транс»мав господарські правовідносини з цими підприємствами, а тому й операції здійснені ним з позивачем мають ознаки нікчемності.

Крім того, актом перевірки зафіксовано про порушення кримінальної справи відносно ПП «Світ Бабулєс»за фактом фіктивного підприємництва за ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом підроблення документів за ч. 2,4 ст. 358 КК України, що підтверджено постановою про порушення кримінальної справи.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення -рішення від 18 травня 2012 року № 0003992210 та від 18 травня 2012 року № 0003982210 (а.с. 57, 58), які оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку. На підставі доповідної записки заступника начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, у зв'язку з порушенням вимог п. 86.8. ст.. 86 Податкового кодексу України, вказані податкові повідомлення - рішення були визнані недійсними та винесені нові податкові повідомлення -рішення №0004232210 від 31.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 145162 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 16554 грн. та №0004222210 від 31.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 170761 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. (а.с. 68-69).

Також судом встановлено, що на виконання договорів, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 від 31.08.2011 року, ФОП ОСОБА_4 від 01.11.2010 року, ФОП ОСОБА_5 від 22.11.2010 року, ФОП ОСОБА_6 від 04.05.201 року, ФОП ОСОБА_7 від 01.11.2010 року, ФОП ОСОБА_8 від 20.11.2011 року, ФОП ОСОБА_9 від 01.11.2010 року ФОП ОСОБА_10 від 22.11.2010 року, ФОП ОСОБА_11 від 01.08.2011 року, якими покладено на позивача обов'язок надання транспортно-експедиційних послуг, між ТОВ «Корпорація Алгрі»(Замовник) та ТОВ «Максан-Транс»(Виконавець) був укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 10/01/09-14 від 10.01.2009 року (а.с. 81), відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець надає транспортно-експедиційні послуги (п. 1.1. договору), передоручення надання послуг третіми особами можливо лише за згодою Замовника (п. 1.2. договору). Виконавець гарантує, що автотранспортні засоби, що виконують перевезення належать Виконавцю на праві власності (п. 1.3. договору). Судом встановлено, що ТОВ «Максан-Транс»володіє ліцензією на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом (а.с. 85). Судом досліджені подорожні листи вантажного транспорту (а.с.107-194), виписані на виконання умов договору № 10/01/09-14 від 10.01.2009 року, в яких вказані автотранспортні засоби, які знаходяться у власності ТОВ «Максан-Транс», що підтверджено свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Одночасно, судом досліджені довідка від 28.04.2012 року №1349/22-1/30127112 (а.с.40-49), заперечення на акт перевірки (а.с.50-56), скарга на податкові повідомлення -рішення та рішення ДПА України за результатами її розгляду (а.с.70-80), свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Корпорація «Алгрі»(а.с.94), розрахунки автомобільних послуг (а.с.95-106), рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні, довідка з ЄДРПОУ ТОВ «Корпорація «Алгрі»(а.с.195), акти виконаних робіт (том 2 а.с.1-6), договір №011110-у від 01.11.2010 року (том 2 а.с.7-9), дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг (том 2 а.с.10), акти виконаних робіт (том 2 а.с.11-14), договір №011110-у від 22.11.2010 року (том 2 а.с.15-17), дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг (том.2 а.с.18), акти виконаних робіт (том 2 а.с.19-24), договір від 04.05.2011 року (том 2 а.с.25-27), дозвіл на експлуатацію об'єкта торгівлі (том 2 а.с.28), акти виконаних робіт та послуг (том 2 а.с.29-33), договір від 01.11.2010 року (том 2 а.с.34-36), дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг (том 2 а.с.37), акти виконаних робіт та послуг (том 2 а.с.38-41), договір від 20.11.2011 року (том 2 а.с.42-44), розпорядження Ізмаїльської міської ради №368 (том 2 а.с.45), акт виконаних робіт та послуг (том 2 а.с.46), дозвіл на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд (том 2 а.с.49), акти виконаних робіт та послуг (том 2 а.с.50-53), договір від 22.11.2010 року (том 2 а.с.54-56), акти виконаних робіт та послуг (том 2 а.с.57-62), дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг (том 2 а.с.63), договір від 01.08..2011 року (том 2 а.с.64-66), дозвіл на експлуатацію об'єкта торгівлі (том 2 а.с. 67), акт виконаних робіт та послуг (том 2 а.с.68).

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (що діяв під час формування позивачем податкового кредиту після 01.01.2011 року), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень -з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень -з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ТОВ «Максан-Транс»після формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки ТОВ «Максан-Транс»мав господарські правовідносини з ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Фортуна лайн», ТОВ «Рангіроа»ПП «Світ Бабулєс», які виходячи із даних актів перевірок інших податкових органів мають ознаки «податкової ями».

Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларації з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаних актів перевірки, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Також суд вважає критичним посилання відповідача в акті перевірки на постанову про порушення кримінальної справи відносно ПП «Світ Бабулєс»за фактом фіктивного підприємництва за ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом підроблення документів за ч. 2,4 ст. 358 КК України, оскільки факт порушення вказаної кримінальної справи не має доказового значення у спірних правовідносинах, з огляду на встановлений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Крім того, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, судом достовірно встановлено, що позивач мав правовідносини виключно з ТОВ «Максан-Транс», який у спірний період був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, також транспортно-експедиційні послуги надавалися на власному транспорті ТОВ «Максан-Транс», без залучення третіх осіб, в тому числі, ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Фортуна лайн», ТОВ «Рангіроа»ПП «Світ Бабулєс», придбані послуги відповідають цілям господарської діяльності позивача. Суду не надані відповідачем докази на підтвердження того, що позивач мав будь-які господарські правовідносини з ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Фортуна лайн», ТОВ «Рангіроа»ПП «Світ Бабулєс».

Також, слід зазначити, що відповідно до пп. 54.3.4. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що на час донарахування позивачу податку на додану вартість такого рішення суду не було.

Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення -рішення № 0004232210 від 31.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 145162 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 16 554 грн., а тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання вказаного податкового повідомлення -рішення протиправним та його скасування.

Судом встановлено, що з аналогічних підстав податковим органом було визначено завищення позивачем валових витрат на суму 725810 грн. за 2-4 квартал 2011 року, що є порушенням пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 170761 грн.

З вищевикладених обставин та встановлених судом фактів, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на завищення позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що

підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення витрат за правовими відносинами з ТОВ «Максан-Транс».

Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення -рішення від 31.05.2012 року № 0004222210 про донарахування податку на прибуток в сумі 170761 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача, як на підставу скасування податкових повідомлень -рішень, на те, що Податковим кодексом України не передбачена можливість прийняття нових повідомлень-рішень замість скасованих/відкликаних на підставі одного й того ж акту перевірки без проведення нової перевірки, оскільки в даному випадку були прийняті ті самі податкові повідомлення - рішення та змінена їх дата і номер реєстрації лише з метою дотримання процедури, передбаченої ст. 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень -рішень №0004232210 від 31.05.2012 року та №0004222210 від 31.05.2012 року, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом їх визнання протиправними та скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Алгрі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0004232210 від 31.05.2012 року та №0004222210 від 31.05.2012 року -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0004232210 від 31.05.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0004222210 від 31.05.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний24 вересня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Л.Р. Юхтенко

.