Постанова

від 07.09.2012 по справі 2а-6587/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2012 року № 2а-6587/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» до про Київської регіональної митниці визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №114 та №115 від 25.04.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці в якому просило визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення Київської регіональної митниці №114 та №115 від 25.04.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні Київською регіональної митницею перевірки дотримання ТОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім»вимог законодавства України з питань митої справи встановлено порушення вимог щодо класифікації згідно УКТЗЕД товару «хлорид холіну 60 % (вітамін В4)». Відповідачем зроблений висновок, що декларантом допущено помилку та невірно задекларовано товар «хлорид холіну 60 % (вітамін В4)»за кодом 2923100010 УКТЗЕД в той час, як відповідний товар повинен був бути задекларований за кодом 2309909500 УКТЗЕД, що призвело до несплати податкових зобов'язань товариства по сплаті мита та по сплаті ПДВ. Однак, як вважає представник позивача, ці висновки не відповідають фактичним обставинам, оскільки товар «хлорид холіну 60 % (вітамін В4)»призначений виключно для використання як один із елементів кормової добавки (тобто відповідав опису товарної групи 2923) та в жодному разі не міг бути продуктом, призначеним для годівлі тварин (що є описом товарної групи 2309).

Крім того, представник позивача посилається на те, що митні органи України до кінця 2011 року не мали однозначної позиції щодо класифікації хлориду холіну за товарними позиціями 2923 чи 2309, в зв'язку з чим позивач звернувся до посла України в КНР (країни виробника) із проханням про отримання підтвердження коду товару. У відповідь позивачу був направлений лист Посольства України в КНР із нотою-відповіддю Генеральної митної адміністрації КНР, із яких вбачається, що «холіну хлорид 60%»має код 2923 1000. З огляду на зазначене просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених в письмових запереченнях. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірним, оскільки позивачем здійснено помилку в частині правильності визначення коду товару «хлориду холіну 60 %», що призвело до порушення Закону України «Про митний тариф України»та заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та ПДВ.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням клопотання представників сторін від 16.08.2012 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказів Київської регіональної митниці від 13.03.2012 р. №299-к та від 16.03.2012 р. №306 відповідачем у термін з 19.03.2012 по 22.03.2012 року проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ТОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім» (надалі - Товариство) вимог законодавства України з питань митої справи при декларуванні товару «хлорид холіну 60%»за період з 23.02.2009 по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено Акт невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи №н/29/12/100000000/36472721 від 22.03.2012 року (надалі -Акт перевірки).

В ході перевірки було встановлено, що Товариством задекларований товар: продукт «Хлорид холіну 60%»(CHOLINE CHLORIDE.60%) (сіль четвертинної амонієвої основи) у вигляді порошку. Складається: 60,10 % - холін хлорид, 96% - грануляція. Виробник: CANGZHOU XINDEWEIANIMAL DRUG CO., LTD. Країна виробництва -Китай, код товару згідно УКТЗЕД 2923100010. Відповідний товар був задекларований за наступними вантажними митними деклараціями (надалі -ВМД):

- від 23.02.2010 №100000011/2010/502275;

- від 13.05.2010 №100000011/2010/506872;

- від 03.06.2010 №100000011/2010/508226;

- від 15.07.2010 №100000011/2010/511346;

- від 02.11.2010 №100000011/2010/493300;

- від 09.11.2010 №100000011/2010/493984;

- від 06.12.2010 №100000011/2010/495631;

- від 17.01.2011 №100000011/2011/000167.

На товар, який декларується у підкатегорії УКТЗЕД 2923100010 Законом України «Про Митний тариф України»встановлена ставка ввізного мита 0 % з митної вартості товару.

Висновками Акту перевірки визначено, що класифікація товару «хлорид холіну 60%»має здійснюватися у товарній підкатегорії 2309 90 95 00 товарної категорії 2309 згідно з УКТЗЕД. Законом України «Про Митний тариф України»на вироби зазначеної товарної підкатегорії встановлена ставка мита - 10 %.

На думку відповідача через невірне декларування Товариством коду зазначеного товару були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про Митний тариф України», та, відповідно, вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та норм Податкового кодексу України у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України. Вказані порушення призвели до заниження податкових зобов'язань Товариства на суму 102844,44 грн., в тому числі по сплаті мита -85703,70 грн., по сплаті ПДВ -17140,74 грн.

За наслідками складення вищезазначеного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 25.04.2012 року №114, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 107129,63 грн., в тому числі 85703,70 грн. за основним платежем, 21425,93 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 25.04.2012 року № 115, яким визначено суму податкового зобов'язання (із урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктом підприємницької діяльності, в сумі 21425,93 грн., в тому числі 17140,74 грн. за основним платежем, 4285,19 грн. за штрафними санкціями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним Кодексом України.

Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 ст. 1 Митного кодексу України зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

При здійсненні митного контролю й митного оформлення товарів, задекларованих із використанням митних декларацій, визначених Класифікатором типів декларацій, затвердженим Держмитслужбою, при поміщенні товарів у будь-який митний режим (з урахуванням особливостей, установлених для окремих митних режимів, способів переміщення товарів, типів декларацій, а також для підприємств-резидентів, щодо яких митними органами встановлено високий (внесено до «білого списку») або достатній (внесено до «зеленого списку») рівень довіри) застосовується Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку, працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.

Так, зокрема, при митному контролі працівниками митної служби здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами (п. 16 розділу 3 «Здійснення митних процедур»Порядку).

В разі, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду.

Статтею 11 Митного кодексу України передбачено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. У пункті 13 абз. 2 даної статті зазначено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують одне з таких основних завдань, як ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 312 Митного Кодексу України ведення УКТЗЕД, серед іншого, передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД.

Згідно з розділом 3 Порядку №314 митні процедури здійснюються в такому порядку: 1) прийняття ВМД до оформлення; 2) митний контроль; 3) завершення митного контролю й митного оформлення, видача оформлених документів декларанту.

Відповідно до пункту 16 розділу 3 зазначеного Порядку після прийняття ВМД до оформлення на етапі проведення митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Відповідно до статті 313 Митного Кодексу України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Пунктом 1 розділу II Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (далі - Порядок роботи відділу номенклатури) визначено, що прийняття рішення про визначення коду товару, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, належить до компетенції відділу номенклатури.

Рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури за встановленою формою (додаток 2 до Порядку роботи відділу номенклатури) та є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару (п. 11 розділу ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури).

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що перевірка правильності класифікації та кодування товарів, класифікація товарів в УКТЗЕД і прийняття відповідного класифікаційного рішення є обов'язком митниці. А тому, посилання відповідача на помилку Товариства, що призвела до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита та по сплаті ПДВ, не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу, що під час проведення митного оформлення відповідачем не приймалось рішення про визначення іншого коду товару відносно продукту «хлорид холіну 60%», який імпортовано позивачем на підставі зазначених в Акті перевірки вантажних митних декларацій. Як уже було зазначено судом, під час митного оформлення вказаного товару митним органом було погоджено код товару згідно УКТЗЕД, про що свідчать відбитки штампів митниці на вантажних митних деклараціях.

При переміщенні товару через митний кордон України перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД стосовно класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД у митного органу сумнівів не викликали.

Враховуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що приймаючи наведені в акті перевірки вантажні митні декларації та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому відповідач не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань.

Крім того, відповідно до п.2.4 ст.2, пп. б) п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з п.10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, незалежної до сплати) митним органам.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Окружний адміністративний суд міста Києва не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу для нарахування податкових зобов'язань на норми ст. 54 Податкового кодексу України. Відповідно до даної норми контролюючий орган наділений повноваженнями щодо самостійного визначення суми грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Разом з тим, спірні правовідносини, не можуть бути врегульовані нормами Податкового кодексу України, оскільки сім з восьми процедур митного оформлення товарів було здійснено до набрання чинності Податковим кодексом України, який не містить положень про те, що його норми мають зворотну дію в часі.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, якщо митні органи прийняли вантажні митні декларації та пропустили товар на митну територію України, цим самим вони перевірили та погодились з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, а тому відповідно до пунктів 10.3 та 10.4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 пункту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, в тому числі у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати документальної перевірки.

Єдиним виключенням з цього, на думку суду, є випадок коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В порушення положень ч. 2 статті 71 та статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не подано суду жодного доказу наявності змови між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів, як обґрунтованої підстави проведення контрольного заходу після закінчення митного контролю, митного оформлення, а також митних процедур в цілому.

Таким чином, податкові повідомлення прийняті відповідачем про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є протиправними і підлягають скасуванню.

Окрім того, дослідивши ноту-відповідь Генеральної митної адміністрації Китайської Народної Республіки, яка містить інформацію, що товару «холіну хлорид 60% (інакше вітамін В4)»присвоюється код 2923 1000, та дослідивши експертний висновок №К-1986 від 23.05.2012 року Київської торгово-промислової палати, яким встановлено, що «хлорид холіну 60%»відповідає коду 2923 10 00 10, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позивачем при декларуванні товару «хлорид холіну 60%»було правильно зазначений його код згідно з УКТЗЕД.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

Крім того, відповідач не довів, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці №114 та №115 від 25.04.2012 р.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім»(код ЄДРПОУ 36472721, адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) судові витрати в сумі 1285 (тисячу двісті вісімдесят п'ять) грн. 56 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Київської регіональної митниці (адреса: 03680, м. Київ, бул. І.Лепсе, 8-а).

Постанова набирає законної сили у порядку і строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя П.О. Григорович