Постанова

від 05.09.2012 по справі 2а-11350/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2012 року 09:28 № 2а-11350/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0000952290 від 20.04.2012р.,

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І. Ю.

Представники:

Від позивача: Фросюк В.Л. довіреність № б/н від 09.04.12

Від відповідача: Адамчук К.С. довіреність № 1355/9/10-222 від 20.06.12

Слухач: ОСОБА_5

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.09.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0000952290 від 20.04.2012р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»(код ЄДРПОУ 31201484) щодо підтвердження взаємовідносин з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Компанія «Вибір»(код ЄДРПОУ 36473636) за період березень, червень 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено, в тому числі, допущення позивачем порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період -березень 2011 на суму 295 764,00 грн., червень 2011 року на суму 157 461,00 грн., таким чином на загальну суму 453 225,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва ДПС 02.04.12р. винесено податкове повідомлення-рішення форми № 0000952290 яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 453 225,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, податковим органом зроблено висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку із віднесенням у перевіряємий період сум сплаченого ПДВ при взаємовідносинах позивача з ТОВ «ТД Компанія «Вибір»(код ЄДРПОУ 36473636).

Саме висновки щодо нікчемності правочинів укладених позивачем із зазначеним контрагентом послужили підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД Компанія «Вибір»було укладено договори поставки обладнання, за якими у відповідності до видаткових та податкових накладних за березень, червень 2011 року ТОВ «ТД Компанія «Вибір»поставлено вказаного товару на загальну суму 2 719 355,70 грн., в т.ч. ПДВ 453 225,90 грн.

Податковим органом зроблено висновки відсутності поставок від вказаного контрагенту у зв'язку із наступним.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт ДПІ у Подільському районі м.Києва від 05.03.2012р. №14/23-304/36473636 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ«ТД Компанія «Вибір»(код ЄДРПОУ 36473636) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 31.08.2011р. Згідно акту перевірки встановлено:

1. Управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Подільському районі отримано акт від 11.10.2011р. №781/23/37177924 ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп», (код за ЄДРПОУ 37177924) за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р.

В ході перевірки ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»встановлено:

Основними постачальниками ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»за перевіряємий період є ТОВ «Авіноінвест»та ТОВ «Жилбудторг 2»

Від ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було отримано акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Жилбудторг 2»(код за ЄДРПОУ 36735989) з питань правомірності та повноти нарахування податку на додану вартість за травень 2011р. для здійснення заходів згідно чинного законодавства від 18.08.11 № 359/23-20/36735989.

Крім того 24.05.2011р. ТОВ «Жилбудторг 2»було анульовано свідоцтво ПДВ у зв'язку з наданням декларацій про відсутність поставок.

До ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську надійшов лист від ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську №7977\7\26-0131 від 29.08.2011р., згідно якого ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську у ході відпрацювання підприємств, які беруть участь з надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, здійснено заходи щодо ТОВ «Жилбудторг 2», за результатами яких встановлено, що підприємство має ознаки фіктивності (за юридичною адресою не знаходиться, зареєстроване без мети зайняття підприємницькою діяльністю, з метою отримання матеріальної винагороди). Згідно пояснення громадянина ОСОБА_6.( директор ТОВ «Жилбудторг 2») підприємство ТОВ «Жилбудторг 2»за адресою:м. Луганськ, кв. Героїв Сталінграда буд. 15 кв.58 ніколи не знаходилось, документи, які підтверджують фінансово-господарську діяльність, бухгалтерський облік та податкову звітність ТОВ «Жилбудторг 2»він ніколи не підписував, печаткою підприємства не завіряв. Печатка підприємства у нього ніколи не знаходилась, чисті листи ніколи не підписував, довіреності на право розпоряджуватися банківським рахунком та веденням фінансово-господарською діяльністю не здійснював. Підприємство створено за грошову винагороду у розмірі 1000грн.

Господарські операції між ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»та ТОВ «ТД Компанія «Вибір»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Промислово-технічне обладнання було реалізовано контрагенту покупцю ТОВ «Інженер-Сервіс»згідно договору поставки №2303-3 від 23 березня 2011 року.

2. До ДПІ у Подільському р-ні м. Київ надійшов акт № 1008/16/36638401 від 31.05.2011 ДПІ м. Луганськ ТОВ «НКФ «Антаго»( код за ЄДРПОУ 36638401) про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якого встановлено нікчемність по договорах взаємовідносин з контрагентами, у тому числі ТОВ "ТД КОМПАНІЯ "ВИБІР" та від 27.07.2011 № 1337/16/36638401 (Акт камеральної перевірки (правильності обчислення сум податку та своєчасне подання податкової звітності)).

Згідно даних АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти) основним постачальником ТОВ «НКФ «Антаго»у березні - квітні 2011 року є ТОВ "ЖИЛБУДТОРГ 2" (код ЄДРПОУ 36735989)

Згідно висновка №86 від 19.05.2011р. до декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. по підприємству ТОВ "ЖИЛБУДТОРГ 2" (код ЄДРПОУ 36735989) угоди, якими було сформовано податкові зобов'язання "ЖИЛБУДТОРГ 2" у березні 2011 року є нікчемними.

ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було отримано акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Жилбудторг 2»(код за ЄДРПОУ 36735989) з питань правомірності та повноти нарахування податку на додану вартість за травень 2011р. для здійснення заходів згідно чинного законодавства від 18.08.11 № 359/23-20/36735989.

До ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську надійшов лист від ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську №7977\7\26-0131 від 29.08.2011р., згідно якого ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську у ході відпрацювання підприємств, які беруть участь з надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, здійснено заходи щодо ТОВ «Жилбудторг 2», за результатами яких встановлено, що підприємство має ознаки фіктивності (за юридичною адресою не знаходиться, зареєстроване без мети зайняття підприємницькою діяльністю, з метою отримання матеріальної винагороди). Згідно пояснення громадянина ОСОБА_6.( директор ТОВ «Жилбудторг 2») підприємство ТОВ «Жилбудторг 2»за адресою:м. Луганськ, кв. Героїв Сталінграда буд. 15 кв.58 ніколи не знаходилось, документи, які підтверджують фінансово-грсподарську діяльність, бухгалтерський облік та податкову звітність ТОВ «Жилбудторг 2»він ніколи не підписував, печаткою підприємства не завіряв. Печатка підприємства у нього ніколи не знаходилась, чисті листи ніколи не підписував, довіреності на право розпоряджуватися банківським рахунком та веденням фінансово-господарською діяльністю не здійснював. Підприємство створено за грошову винагороду у розмірі 1000грн.

Будь яких інших доводів в підтвердження фіктивності ТОВ «ТД Компанія «Вибір»чи відсутності фактичних поставок по зазначеному вище договору відповідачем не наведено.

Як вбачається з наведеного вище, усі висновки щодо безпідставності відсутності у позивача формування податкового кредиту зроблені податковим органом на підставі актів проведених перевірок контрагентів, при цьому слід зазначити, що перевірки контрагентів проводились здебільшого лише на підставі податкової звітності та даних баз співставлення, а також у зв'язку із висновками щодо нікчемності правочинів що укладались контрагентом позивача з іншими суб'єктами господарювання.

Більш того, посилання податкового органу викладені у акті перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, що нібито підтверджується актами перевірок контрагентів позивача в результаті дослідження таких не знайшли свого підтвердження.

При цьому слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Під час розгляду справи по суті встановлено, що всі спірні, з точки зору податкового органу контрагенти, на час вчинення правочинів були належним чином зареєстровані як юридичні особи та являлись платниками податку на додану вартість, крім того справно подавали податкову звітність.

Згідно пояснення громадянина ОСОБА_6.( директор ТОВ «Жилбудторг 2») підприємство ТОВ «Жилбудторг 2»за адресою:м. Луганськ, кв. Героїв Сталінграда буд. 15 кв.58 ніколи не знаходилось, документи, які підтверджують фінансово-грсподарську діяльність, бухгалтерський облік та податкову звітність ТОВ «Жилбудторг 2» він ніколи не підписував, печаткою підприємства не завіряв. Печатка підприємства у нього ніколи не знаходилась, чисті листи ніколи не підписував, довіреності на право розпоряджуватися банківським рахунком та веденням фінансово-господарською діяльністю не здійснював. Підприємство створено за грошову винагороду у розмірі 1000грн.

Проте, єдиним документом, що може підтвердити наявність в діях директора ТОВ «Жилбудторг 2»складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, є виключно обвинувальний вирок суду або пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи).

Також, в Акті перевірки не вказано яким саме чином та в якому процесуальному статусі (свідок, підозрюваний) були відібрані пояснення від громадянина ОСОБА_6 (директора ТОВ «Жилбудторг 2»), а тому вони не можуть слугувати підтвердженням неправомірності господарських операцій ТОВ «Жилбудторг 2».

В судових засіданнях досліджували як договір укладений між позивачем та ТОВ «ТД Компанія «Вибір»так і видаткові, податкові накладні. Крім того позивачем до суду подано копії товарно-транспортних накладних та звіти по дебетових та кредитови операціях по рахунках позивача.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладеного позивачем з ТОВ «ТД Компанія «Вибір»договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає посилання представника відповідача на Акт перевірки, оскільки в ньому викладено зміст актів перевірок підприємств які жодним чином не стосуються ні позивача ні договору укладеного позивачем з ТОВ «ТД Компанія «Вибір», крім того не надано жодного підтвердження наявності обвинувального вироку винесеного відносно директорів таких контрагентів щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, доводи на які посилається податковий орган підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Більш того відповідачем як в акті перевірки так і в письмових запереченнях на позов не наведено жодних доказів про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «ТД Компанія «Вибір», чи навіть його контрагентів.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладений позивачем з ТОВ «ТД Компанія «Вибір»правочин є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинений позивачем правочин ТОВ «ТД Компанія «Вибір»має ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів -податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «ТД Компанія «Вибір»нормативно-правовим актам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «ТД Компанія «Вибір».

Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України "Про податок а додану вартість".

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 453 225,00грн. та застосування відповідних штрафних фінансових санкцій.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва ДПС № 0000952290 від 20.04.2012р. підлягає скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 20.04.2012р. №0000952290, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 453 225 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»(код ЄДРПОУ 31201484, адреса: 04060, м. Київ, вулиця Вавілових, 15) судові витрати в сумі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, 26).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій