Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-11350/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11350/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000952290 від 20.04.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс»щодо підтвердження взаємовідносин з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Компанія «Вибір»за період березень, червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період - березень 2011 на суму 295 764,00 грн., червень 2011 року на суму 157 461,00 грн., таким чином на загальну суму 453 225,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС 02.04.12р. винесено податкове повідомлення-рішення форми № 0000952290 яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 453 225,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00грн.

Крім того, податковим органом зроблено висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку із віднесенням у перевіряємий період сум сплаченого ПДВ при взаємовідносинах позивача з ТОВ «ТД Компанія «Вибір».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, червень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ТД Компанія «Вибір»було укладено договори поставки обладнання, за якими у відповідності до видаткових та податкових накладних за березень, червень 2011 року ТОВ «ТД Компанія «Вибір»поставлено вказаного товару на загальну суму 2 719 355,70 грн., в т.ч. ПДВ 453 225,90 грн.

Відповідно до п. 1.1 якого «Постачальник за плату передає у власність по замовленню Покупця технологічне обладнання (далі - «Обладнання»).

Згідно п. 2.1 Договору поставки поставка Обладнання здійснюється виключно після здійснення передоплати за обладнання в розмірі 100% (сто відсотків) його вартості, що вказана у відповідному рахунку, що є дійсним до оплати, тобто на протязі 10 банківських днів з дати його складання Постачальником.

Пунктом 2.4 Договору поставки було визначено, що приймання-передача Обладнання оформляється видатковою накладною, що підписується уповноваженими представниками Сторін.

На підставі п. 2.1 Договору поставки, TOB «ТД Компанія «Вибір»позивачу були надані Рахунки-фактури: № СФ-0000198 від 29.06.2011р., № СФ-0000197 від 25.06.2011р., № СФ-0000162 від 30.03.2011р., № СФ-0000160 від 29.03.2011р., № СФ-0000158 від 25.03.2011р., № СФ-00001566 від 24.03.2011р., № СФ-0000154 від 22.03.2011р.

Обладнання, відповідні суми по якому були включені позивачем до свого податкового кредиту за період березень та червень 2011 р., TOB «ТД Компанія «Вибір»передало на користь позивача на підставі видаткових накладних: № РН-0000017 від 31.03.2011р., № РН-0000025 від 21.04.2011р., № РН-0000016 від 22.04.2011р., № РН-0000014 від 22.04.2011р., № РН-0000013 від 22.04.2011р., № РН 0000018 від 22.04.2011p., РН-0000015 від 29.04.2011р., № РН-0000039 від 30.06.2011р.

Також на виконання умов Договору поставки, TOB «ТД Компанія «Вибір»передало на користь позивача обладнання на підставі наступних видаткових накладних: № РН-0000031 від 20.07.2011р., № РН-0000052 від 08.09.2011р., № РН-0000047 від 02.08.2011р., .N° РН-0000057 від 13.09.2011р., № РН-0000038 від 23.08.2011р., № РН-0000026 від 13.05.2011р.

Всі вище зазначені Видаткові накладні складені у повній відповідності до вимог ст. 9 Закону № 996 та вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Крім того, відповідно до п. 2.3 Договору поставки місцем постачання обладнання було м. Київ, вул. Нижньо-Юрківська, 9, що являється місцем розташування складу Постачальника.

Транспортування товару на адресу, свого місцезнаходження позивач здійснював самостійно, що підтверджується належним чином складеними товарно-транспортними накладними від 30.06.2011р., від 13.05.2011р, від 31.03.2011р., від 21.03.2011р., від 12.04.2011р., від 29.04.2011р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ТД Компанія «Вибір»щодо поставки обладнання на загальну суму 1 682 818грн., підтверджені належними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивачем було реалізовано товар іншим контрагентам на підставі заповідних договорів, а саме: Закритому акціонерному товариству «Міжнародний Медіа Центр-СТБ»на підставі договору № 0102/2011 на поставку обладнання від 01.02.2011р., Іноземному підприємству «1+1 Продакшн»на підставі Договору № 0903-1/2010 від 01.02.2010р., Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Інфо»на підставі Договору поставки № 0206-1 від 16.06.2011р., Київському університету культури на підставі Договору № 2212/2010 на поставку телевізійного обладнання від 22.12.2010р. Закритому акціонерному товариству «Телерадіокомпанія «Україна»на підставі Договору поставки № 111110 від 18.03.2011р. та Договору поставки № 2412/2010/103791 за 05.01.2011р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий канал»на підставі договору поставки № 030202 від 09.02.2011р., Товариству з обмеженою відповідальністю «Новини ТВ»на підставі договору 2802-1 на поставку телевізійного обладнання від 28.02.2011р.

Частину товару, що позивач придбав у ТОВ «ТД Компанія «Вибір», на підставі відповідних Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивачем було включено до складу своїх основних засобів.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача ТОВ «ТД Компанія «Вибір» на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, червень 2011 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 року -залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.