Рішення

від 28.05.2012 по справі 5023/1941/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 5023/1941/12

вх. № 1941/12

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Селеменєва Я. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

до Радіокомпанія Дворічанщини "Приоскілля", смт. Дворічна

про стягнення коштів в сумі 4446 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ"Котельні лікарняного комплексу" ( позивач) просить суд стягнути з Радіокомпанії Дворічанщини "Приоскілля" ( відповідача) суму боргу 3704,64 грн., 3 % річних-156,13 грн., інфляційні втрати-262,21 грн., пеню 323,02 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, посилаючись на ті обставини, що термін договору № 36-ДВ про постачання теплової енергії, закінчився, на подальше пролонгування відповідач не погоджується. ( а.с.49).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне, що 25.10.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 36-ДВ про постачання теплової енергії та додаткову угоду до договору від 16.10.2006 року ( а.с.20).

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Відповідно до п.6.3 договору відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.Остаточний розрахунок відповідач зобов*язався провести в будь-якому випадку до 15 числа місяця,наступного за розрахунковим.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з жовтня 2009 року по січень 2012 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу , що підтверджується матеріалами справи. Факт користування тепловою енергією у приміщенні, в якому знаходився відповідач в спірний період, за адресою: смт. Двуречная, вул.Радянська,8 підтверджується актами про включення та відключення опалення, належним чином засвідчені копії яких надано до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з жовтня 2009 року по січень 2012 року утворилась заборгованість в сумі 3704,64 грн..

Відповідач проти заявлених вимог заперечує частково, посилаючись при цьому на ті обставини, що договір за № 36-ДВ від 25.10.2005 року припинив свою дію, в зв*язку з тим, що відповідач листами за № 7 від 03.09.2010 року та № 15 від 20.10.2011 року попередив позивача про неможливість укладення договору на подальше в зв*язку з скрутним фінансовим становищем.

Так, на підставі п.10.4 договору за № 36-ДВ , сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Зазначений договір діє до 30.09.2006 року, тобто якщо у відповідача виникла така необхідність , листи слід було надсилати в серпні 2010 року, а не у вересні 2010 року та жовтні 2011 року .

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Додатком № 3 до договору № 36 (умови припинення подачі теплової енергії) передбачено, що енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу у разі, зокрема письмового звернення споживача про припинення теплопостачання при наявності технічної можливості відключення приміщення, а також за умови , що не перешкоджають інтересам інших споживачів.

Відповідно до "Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання", затвердженого наказом № 4 від 22.11.05 р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за № 1478/11758 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. № 169) відключення від мереж централізованого теплопостачання провадитися тільки для всього житлового будинку, відключення окремих приміщень не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач займає нежитлове приміщення яке розташоване за адресою: Харківська обл, Дворічанський район, смт.Дворічна, вул.Радянська,8.

Приміщення позивача розташовані у житловому будинку з централізованою системою опалення. Приміщення позивача не обладнане окремим тепловим вводом.

Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому будинку. У зв'язку з тим, що приміщення позивача не обладнані окремим тепловим вводом, відповідач не має технічної можливості провести окреме відключення приміщень позивача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку.

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1, п.1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг.

В силу ч.1 ст.19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. У відповідності до 24 Закону України "Про теплопостачання" до основних обов'язків споживача належить укладення договору на теплопостачання.

В даному випадку відповідач є теплопостачальною організацією.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р. (із змінами внесеними Кабінетом Міністрів України від 31.10.2007р. № 1268) було затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з п. 1 цих Правил (з змінами та доповненнями) вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг і фізичною та юридичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення. Згідно з п.п. 24, 25 Правил споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за № 1478/11758 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. № 169) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (надалі -Порядок), який згідно з п.1.1. визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Як випливає із змісту п.п.2.1., 2.2., 2.5. цього Порядку (з змінами та доповненнями) для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП з письмовою заявою про відключення. Комісія приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП, який подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

В п.п.2.2.3 Порядку, передбачено, що в разі якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Згідно п. 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Будь яке несанкціоноване втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору порушує права інших споживачів, є правопорушенням й служить підставою для відшкодування майнової (моральної) шкоди володарями інших приміщень (квартир) в багатоповерховому житловому будинку й стягнення штрафу. Адже, при проектуванні будинку закладається й спосіб теплопостачання - централізоване теплопостачання. У відповідності з вимогами відповідних будинкових норм у відношенні устаткування системи опалення всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно зв'язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.

Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник приміщення не має права самовільно змінювати систему опалення й здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири. Відключення окремих квартир (приміщень) по стояку призводить до розбалансуванню гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подання теплоносія на інші стояки.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів дотримання ним встановленого порядку для відмови від послуг із теплопостачання.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 3704,64 грн. заборгованості підлягає задоволенню як правомірна та обрунтована.

Щодо стягнення з відповідача суми 418,34 грн., у тому числі 3% річних - 156,13 грн., інфляційних витрат - 262,21 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних 156,13 грн та інфляційних втрат в розмірі 262,21 грн. є правомірною та обгрунтованою.

Щодо нарахування пені в розмірі 323,02 грн..

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострчоення.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів)

На підставі викладеного пеня підлягає задоволенню частково в розмірі 27,09 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Радіокомпанії Дворічанщини "Приоскілля" (Харківська обл, Дворічанський район, смт.Дворічна, вул.Радянська,8 р/р 35438001002568 в УДК в Харківській області ,МФО 851011, код ЄДРПОУ 31369089) на користь ТОВ"Котельні лікарняного комплексу" ( м.Харків, вул.Балакірєва,3 р/р 26009300837 в АТ Банк"Меркурій" МФО 351663, код ЄДРПОУ 31555944) суму основного боргу 3704,64 грн., 3 % річних- 156,13 грн., інфляційні втрати- 262,21 грн, пеню 27,09 грн., судовий збір 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.05.2012 року.

Суддя Лаврова Л.С.