Рішення

від 17.09.2012 по справі 5017/1975/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2012 р.Справа № 5017/1975/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Гунченка О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Фурманов О.І. за довіреністю № 10 від 17.01.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом компанії „Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" про стягнення 55 335,80 грн., а також за зустрічним позовом державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" до компанії „Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія „Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту -ТОВ Компанія „Спарта") звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" (далі по тексту -ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 55 335,80 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 54 702 грн., трьох відсотків річних в сумі 105,63 грн. та штрафних санкцій в сумі 528,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором надання послуг з охорони № 5 від 20.01.2012р. щодо своєчасної та повному обсязі оплати вартості наданих позивачем охоронних послуг.

Не погоджуючись з позовними вимогами, 03.07.2012р. ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ компанії „Спарта", у відповідності до якої відповідач просив суд визнати нікчемним (неукладеним) договір надання послуг з охорони № 5 від 20.01.2012р., укладений між сторонами по справі. Ухвалою суду від 26.07.2012р. зустрічну позовну заяву ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" було прийнято до розгляду та об'єднано позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом із справою № 5017 / 1975 / 2012 в одне провадження.

В подальшому, згідно із заявою від 07.08.2012р. ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" уточнило позовні вимоги за зустрічним позовом та просило суд визнати договір надання послуг з охорони № 5 від 20.01.2012р. недійсним з моменту його вчинення та застосувати наслідки його недійсності у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ компанія „Спарта" за первісним позовом. Вказана редакція позовних вимог за зустрічним позовом є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Позивач повністю заперечує проти задоволення зустрічного позову, наголошуючи на його необґрунтованості та безпідставності, в той час як ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" підтримує заявлені за зустрічним позовом вимоги та просить суд відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ компанії „Спарта".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

20.01.2012р. між ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" (Замовник) та ТОВ компанією „Спарта" (Виконавець) було укладено договір надання послуг охорони № 5, у відповідності до п.п. 1.1 -1.3, 7.2 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території Замовника, а також об'єктів та іншого майна, що належить Замовнику (або ж за яке відповідає Замовник) і знаходиться на даній території (далі -територія, що охороняється). Територія Замовника, що охороняється за даним договором, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, 65039. Послуги будуть надаватися професійними працівниками Виконавця: навченими, підготовленими з питань комерційної безпеки та проінструктованими про умови несення служби. Строк дії даного договору встановлюється з 01.04.2012р. до 31.12.2012р.

Виходячи з положень п.п. 2.1, 3.1 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. охорона території Замовника здійснюється Виконавцем силами 3 (трьох) цілодобових постів. Виконавець зобов'язаний: забезпечувати охорону та недоторканість об'єктів, а також іншого майна, що знаходиться на території Замовника, яка охороняється; не допускати проникнення сторонніх осіб на територію Замовника, що охороняється; здійснювати на території, що охороняється, пропускний режим, контролювати ввезення та вивезення товарно-матеріальних цінностей на територію або з території об'єкта, який охороняється згідно інструктивних документів Замовника; забезпечувати дотримання встановлених правил пожежної безпеки на об'єкті, що охороняється, у разі виявлення пожежі або спрацьовування охоронно-пожежної сигналізації невідкладно інформувати про це пожежну частину (за телефоном 101) і вживати заходів щодо ліквідації пожежі; дотримуватись правил конфіденційності щодо розташування об'єктів на його території, планів і схем охоронюваної території.

За твердженнями позивача, протягом періоду з 15.04.2012р. з 15.06.2012р. включно на виконання умов договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. ним були надані послуги з охорони об'єкту ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів", а відповідачем вказані послуги були прийняті, на підтвердження чого було надано акти до названої угоди від 30.04.2012р., від 31.05.2012р., від 12.06.2012р., від 15.06.2012р., підписані представниками сторін та скріплені відповідними печатками. Загальна вартість наданих позивачем послуг охорони, виходячи зі змісту названих актів до вказаного договору, складає 71 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. вартість послуг, що доручаються Виконавцю, складає 30 000 грн. за місяць охорони, в т.ч. ПДВ -5 000 грн. Розрахунок за даним договором здійснюється до 10 числа місяця, наступного за відпрацьованим, на підставі рахунку та акту виконаних робіт.

Як стверджує позивач, ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів", в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., за надані позивачем послуги охорони протягом періоду з 15.04.2012р. з 15.06.2012р. включно було сплачено лише частину їх вартості в розмірі 16 298 грн., в той час як решта заборгованості в сумі 54 702 грн. є несплаченою на теперішній час. Викладені обставини, а саме нездійснення з боку ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" повного розрахунку за надані послуги охорони за вказаний період і зумовили звернення ТОВ компанії „Спарта" до суду із даними позовними вимогами.

Однак, за переконанням ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів", договір надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. було укладено із порушенням вимог чинного законодавства, що має наслідком його недійсність. За таких обставин, приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ компанії „Спарта" засновані саме на факті порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за названою угодою, а також враховуючи твердження та доводи ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" щодо недійсності цього правочину, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. на предмет відповідності його умов положенням чинного законодавства.

Проаналізувавши доводи, покладені відповідачем в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом, суд зазначає, що єдиною підставою, яка за переконанням ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів", свідчить про невідповідність договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. положенням чинного законодавства, є відсутність у ньому однієї із істотних умов господарського договору -його предмету. Відповідач наголошує, що при укладенні оспорюваної угоди сторони не погодили обсяг охоронних послуг, що надаються ТОВ компанією „Спарта", їх точний перелік та спосіб надання, дислокацію об'єкту охорони, не здійснено розрахунок вартості послуг з врахуванням кількості часів охорони, вихідних та святкових днів (відсутня калькуляція вартості послуг охорони). Серед іншого, ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" стверджує, що договором надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. не визначено порядок прийняття-здавання об'єкту охорони, оскільки сторонами по справі не погоджено в порядку, визначеному даною угодою, відповідну інструкцію (додаток № 1 до договору). Також відповідач звертає увагу на той факт, що в порушення п. 1.4 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., ТОВ компанією „Спарта" не було додано до договору списку власних працівників, які будуть нести службу по охороні території ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" і копії документів про їх спеціальну підготовку. Викладені обставини, за переконанням відповідача, свідчать про невідповідність оспорюваної угоди приписам ч. 4 ст. 180 ГК України, що є підставою для визнання договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р.

Згідно зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" наголошено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

З огляду на правову позицію ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" по даній справі, правове та фактичне обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору дослідити зміст предмету спірної угоди як істотної умови договору.

В силу приписів ч.ч. 1 -4 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Так, якщо звернутись до змісту договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., суд зазначає, що положення даної угоди містять таку істотну умову як предмет договору. Так, сторонами по справі визначено правову природу власних правовідносин та визначено правовий статус кожного у них, погоджено об'єкт, щодо якого позивачем надаються охоронні послуги, визначено конкретний перелік обов'язків ТОВ компанії „Спарта" як охоронця, що випливають із даної угоди, наведений у п. 3.1 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при укладенні договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. сторони по справі належним чином досягли згоди щодо предмету договору, обов'язковість погодження якого передбачена п.п. 3, 4 ст. 180 ГК України. Викладені обставини повністю спростовують твердження ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" щодо відсутності у оспорюваній угоді такої істотної умови як предмет договору.

Посилання відповідача на відсутність погодженого додатку № 1 до договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. -порядку прийняття об'єкту під охорону та зняття з охорони судом до уваги не приймаються, оскільки даний документ не впливає не визначення предмету цієї угоди, а представляє собою конкретизацію порядку виконання зобов'язань сторін, що виникли на її підставі. Суд зауважує, що підставою для недійсності договору є саме невідповідність його окремих положень або правочину в цілому вимогам законодавства. Відсутність додаткових угод, направлених на конкретизацію способу виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов'язань не тягне за собою недійсність відповідного право чину.

Твердження ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" щодо ненадання позивачем переліку охоронців, якими буде здійснюватись охорона об'єкту відповідача, судом також до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини стосуються порядку виконання ТОВ компанією „Спарта" прийнятих на себе зобов'язань за договором надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. Суд зазначає, що виконання або неналежне виконання зобов'язань, які виникають з умов оспорюваного договору, не може бути підставою для його недійсності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9, відповідно до абз. 4 п. 7 якої судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Більш того, як свідчать матеріали справи, надані позивачем протягом спірного періоду охоронні послуги були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами до договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., підписаними керівником ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" та скріплені відповідною печаткою. Викладені обставини, за переконанням суду, повністю спростовують посилання відповідача на неналежне виконання ТОВ компанією „Спарта" прийнятих на себе зобов'язань за даною угодою. Більш того, наявні у матеріалах справи докази часткового погашення ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" та акти виконаних робіт свідчать про обізнаність відповідача із предметом договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., змісту зобов'язань сторін за ним, а також про фактичне та належне виконання ТОВ компанією „Спарта" власних зобов'язань за даною угодою.

За таких обставин, проаналізувавши договір надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., господарський суд дійшов висновку про його відповідність положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для його визнання недійсним відсутні. Твердження ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" про зворотне, покладені в обґрунтування зустрічного позову, в процесі розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження, є декларативними, необґрунтованими та такими, що направлені на ухилення відповідача від виконання зобов'язань за оспорюваним договором.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., укладеного між сторонами по справі, та, відповідно, застосування наслідків його недійсності, у зв'язку з чим позовні вимоги ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Звертаючись до позовних вимог ТОВ компанії „Спарта" за первісним позовом, суд виходить з наступного. Так, в процесі розгляду даної справи була встановлена відповідність договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що між сторонами по справі виникли правовідносини з надання послуг охорони, врегульовані умовами даної угоди, у відповідності до якої позивач прийняв на себе зобов'язання надати на користь ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" охоронні послуги, а останнє, в свою чергу, зобов'язалась прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

За своїм змістом договір охорони передбачає надання охоронцем визначеного угодою сторін переліку послуг, а тому при наданні юридичної оцінки положенням укладеної між сторонами по справі угоди суд вважає за необхідне звернутись до приписів законодавства, якими врегульовано загальні умови та порядок надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Таким чином, до змісту зобов'язань сторін по справі, що виникли з договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., застосовуються положення глави 63 „Послуги" Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом в процесі вирішення даного спору, протягом періоду з 15.04.2012р. з 15.06.2012р. включно на виконання умов договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. ним були надані послуги з охорони об'єкту ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" на суму 71 000 грн., а відповідачем вказані послуги були прийняті, що підтверджується актами до названої угоди від 30.04.2012р., від 31.05.2012р., від 12.06.2012р., від 15.06.2012р., підписаними представниками сторін та скріплені відповідними печатками. При цьому, суд зазначає, що сукупна вартість наданих послуг відповідає розміру місячної їх вартості, погодженому у п. 6.1 вищезазначеного договору.

В свою чергу, як було зазначено вище по тексту рішення, згідно з п. 6.2 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. розрахунок за даним договором здійснюється до 10 числа місяця, наступного за відпрацьованим, на підставі рахунку та акту виконаних робіт.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на наведені положення чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" мало оплатити вартість наданих ТОВ компанією „Спарта" охоронних послуг наступним чином: за послуги, надані протягом періоду з 05.04.2012р. по 30.04.2012р. на суму 26 000 грн., факт надання яких посвідчений актом від 30.04.2012р. -в строк до 10.05.2012р. включно ; за послуги, надані протягом періоду з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. на суму 30 000 грн., факт надання яких посвідчений актом від 31.05.2012р. -в строк до 11.06.2012р. включно ; за послуги, надані протягом періоду з 01.06.2012р. по 15.06.2012р. на суму 15 000 грн., факт надання яких посвідчений актами від 12.06.2012р. та від 15.06.2012р. -в строк до 10.07.2012р. включно.

Приймаючи до уваги, що вказану позовну заяву ТОВ компанією „Спарта" було подано до суду 03.07.2012р., а також враховуючи положення п. 6.2 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., якими врегульовано порядок оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг, на підставі ст.ст. 530, 903 ЦК України суд дійшов висновку, що термін оплати вартості послуг охорони, наданих ТОВ компанією „Спарта" протягом періоду з 01.06.2012р. по 15.06.2012р. на суму 15 000 грн., факт надання яких посвідчений актами від 12.06.2012р. та від 15.06.2012р., є таким, що не настав .

З урахуванням наведених висновків суду, слід звернутися до статті 1 ГПК України, приписами якої встановлено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За переконанням суду, зміст приведеної законодавчої норми чітко встановлює правило для перелічених суб'єктів господарського права на звернення до суду за захистом своїх саме порушених або оспорюваних прав та інтересів. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, за результатами розгляду даного спору суд дійшов висновку, що на момент звернення ТОВ компанії „Спарта" до суду з даним позовом у нього не виникло право пред'явлення вимог у судовому порядку щодо стягнення ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" суми заборгованості за послуги охорони в розмірі 15 000 грн., факт надання яких підтверджується актами від 12.06.2012р. та від 15.06.2012р. а, відтак, не виникло і кореспондуюче цьому праву зобов'язання відповідача щодо сплати даної грошової суми. Наведене тягне за собою необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ компанії „Спарта" в частині стягнення з відповідача вартості послуг охорони в сумі 15 000 грн., наданих протягом періоду з 01.06.2012р. по 15.06.2012р.

При цьому, зважаючи на вищенаведені висновки суду щодо строків виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг на виконання умов договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., слід зазначити, що станом на момент звернення ТОВ компанії „Спарта" до суду із даними позовними вимогами ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" мало оплатити заборгованість в загальному розмірі 56 000 грн. за послуги, факт надання яких підтверджується актами від 31.05.2012р. та від 30.04.2012р.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийняті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих ТОВ компанією „Спарта" охоронних послуг на момент звернення останнього до суду із даним позовом були виконані частково на суму 16 298 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ компанії „Спарта", що свідчить про порушення з боку ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" прийнятих на себе зобов'язань за договором надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. Таким чином, на момент пред'явлення даного позову, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 39 702 грн., строк погашення якої є таким, що настав.

За таких обставин, керуючись положеннями п. 6.1 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., згідно з якими відповідач зобов'язаний здійснювати оплату наданих ТОВ компанією „Спарта" до 10 числа місця, наступного за відпрацьованим, на підставі рахунку та акту виконаних робіт, ст.ст. 901, 903, 530 ЦК України, суд дійшов висновку, щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" заборгованості за надані охоронні послуги на суму 39 702 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порядку ст. 625 ЦК України позивачем станом на 18.06.2012р. було нараховано три відсотки річних в розмірі 105,63 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині, за наслідком здійсненого перерахунку трьох відсотків річних, право на нарахування яких виникло у ТОВ компанії „Спарта" станом на 18.06.2012р., суд дійшов висновку про хибність здійсненого позивачем розрахунку даного платежу, оскільки останнім не було враховано, що станом на 18.06.2012р. у ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" не виникло грошового зобов'язання з оплати вартості послуг охорони в сумі 15 000 грн., про що було зазначено вище по тексту рішення.

Таким чином, правильним розрахунком відсотків річних у спірних правовідносинах, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми основного боргу, має бути:

26 000 грн. * 13 (кількість днів прострочення з 11.05.2012р. по 23.05.2012р. включно) * 0,03 / 366 = 27, 70 грн.

25 000 грн. * 5 (кількість днів прострочення з 24.05.2012р. по 28.05.2012р. включно) * 0,03 / 366 = 10, 25 грн.

22 400 грн. * 1 (один день прострочення -29.05.2012р.) * 0,03 / 366 = 1,83 грн.

17 182,80 грн. * 1 (один день прострочення -30.05.2012р.) * 0,03 / 366 = 1,41 грн.

16 304 грн. * 1 (один день прострочення -31.05.2012р.) * 0,03 / 366 = 1,34 грн.

9 702 * 11 (кількість днів прострочення з 01.06.2012р. по 11.06.2012р. включно) * 0,03 / 366 = 8,75 грн.

39 702 * 7 (кількість днів прострочення з 12.06.2012р. по 18.06.2012р. включно) * 0,03 / 366 = 22,78 грн.

Таким чином, загальний сума трьох відсотків річних, що підлягають нарахуванню до сплати відповідачу протягом спірного періоду, складає 74,06 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 4.4 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р. передбачено, що у разі порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг Замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки, діючої за період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

З посиланням на п. 4.4 договору надання послуг охорони № 5 від 20.01.2012р., позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 528,17грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" даного виду неустойки, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при здійсненні нарахування штрафних санкцій, аналогічної за змістом тій, що була допущена при нарахуванні трьох відсотків річних. З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені в наступному розмірі:

26 000 грн. * 13 (кількість днів прострочення з 11.05.2012р. по 23.05.2012р. включно) * 0,15 / 366 = 138,52 грн.

25 000 грн. * 5 (кількість днів прострочення з 24.05.2012р. по 28.05.2012р. включно) * 0,15 / 366 = 51,23 грн.

22 400 грн. * 1 (один день прострочення -29.05.2012р.) * 0,15 / 366 = 9,18 грн.

17 182,80 грн. * 1 (один день прострочення -30.05.2012р.) * 0,15 / 366 = 7,04 грн.

16 304 грн. * 1 (один день прострочення -31.05.2012р.) * 0,15 / 366 = 6,68грн.

9 702 * 11 (кількість днів прострочення з 01.06.2012р. по 11.06.2012р. включно) * 0,15 / 366 = 43,74 грн.

39 702 * 7 (кількість днів прострочення з 12.06.2012р. по 18.06.2012р. включно) * 0,15 / 366 = 113,89 грн.

Отже, загальний сума пені, що підлягає нарахуванню до сплати відповідачу протягом спірного періоду, складає 370,28 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" перед ТОВ компанією „Спарта" в загальній сумі 40 146,34 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 39 702 грн., пені в сумі 370,28 грн. та трьох відсотків річних в сумі 74,06 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Будь-яких доказів, спростовуючих даний висновок, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявлених ТОВ компанії „Спарта" позовних вимог та необхідності їх часткового задоволення на суму 40 146,34 грн. Таким чином, з ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" слід стягнути на користь позивача суму основного боргу в розмірі 39 702 грн., пеню в сумі 370,28 грн. та три відсотки річних в сумі 74,06 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 901, 978 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги в розмірі 15 000 грн. слід відмовити з огляду на ненастання у ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" обов'язку внесення цих коштів на користь відповідача на момент пред'явлення даного позову. В свою чергу, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити виходячи з положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 180, 207 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду із первісним позовом, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В свою чергу, витрати зі сплати судового збору, понесені при пред'явленні зустрічного позову, в повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 615, 617, 625, 629, 901, 978 ЦК України, ст.ст. 180, 193, 207, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" /65039, м. Одеса, 4-й басейний провулок, 7, код ЄДРПОУ 08336521, р/р 26001037748300 в АКІБ „Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005/ на користь компанії „Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю /65012, м. Одеса, вул. Канатна, 81, корп. 2, код ЄДРПОУ 25032030, р/р 26002964866190 в ОФ ПУМБ, МФО 328191/ суму основного боргу в розмірі 39 702 грн. 00 коп. /тридцять дев'ять тисяч сімсот дві грн. 00 коп./, пеню в сумі 370 грн. 28 коп./, три відсотки річних в сумі 74 грн. 06 коп. /сімдесят чотири грн. 06 коп./, судовий збір в сумі 1 167 грн. 70 коп. /одна тисяча сто шістдесят сім грн. 70 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 24.09.2012р.

Суддя Желєзна С.П.