Постанова

від 25.09.2012 по справі 5006/23/94/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.09.2012 р. справа №5006/23/94/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Бойко І.А., Марченко О.А. За участю представників сторін:

від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 31.07.2012р. у справі№ 5006/23/94/2012 (суддя: М.І. Забарющий) порушеній за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ДОНБАС-ПРОМ", м. Луганськ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП", м. Донецьк про:стягнення 45'929,73 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ДОНБАС-ПРОМ" , м. Луганськ (далі -«Позивач») звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП", м. Донецьк (далі -«Відповідач») про стягнення 45 974,13 грн., яка складається з:

- 44'400,00 грн. -сума основного боргу;

- 1'157,89 грн. -сума пені;

- 231,57 грн. -3% річних;

- 44,40 грн. -інфляційних.

Заявою від 24.07.2012р. (а.с.112) позивач збільшив розмір позовних вимог, а саме: змінивши періоди нарахування санкцій, що призвело до збільшення суми стягнення, яка склала 45'929,73 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2012р. у справі № 5006/23/94/2012 позов було задоволено частково, стягнуто: суму основного боргу у розмірі 44'400,00 грн., пеню у розмірі 1'128,20 грн. та 3% річних у розмірі 225,64 грн.. В решті позовних вимог було відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2012р. у справі № 5006/23/94/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального то процесуального права. Наполягає на тому, що договір, на підставу вимог якого посилається позивач, взагалі не укладався, що у розумінні приписів діючого законодавства не тягне виникнення господарських зобов'язань, і, як наслідок -порушення зобов'язання та настання відповідальності, яка зокрема, повинна бути встановлена у договорі.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не зявилися.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якій звернувся до суду з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, фіксація судового процесу технічними засобами, відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснена не була, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом між сторонами був укладений договір про організацію перевезення автомобільним транспортом за № 100112 від 10.01.2012р. (далі -«Договір перевезення»), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП" виступило, як Клієнт, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ДОНБАС-ПРОМ", як Експедитор.

Відповідно до умов Договору перевезення Експедитор зобов'язується здійснювати перевезення вантажу Клієнта автомобільним транспортом, на підставі заявок останнього, Клієнт зобов'язується своєчасно оплачувати отримані від експедитора послуги; Клієнт зобов'язується здійснювати оплату у національній валюті України впродовж 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт. Документом підтверджуючим виконання послуг -є підписаний сторонами акт виконаних робіт. Клієнт має право притримати оплату послуг, якщо акт виконаних робіт не відповідає умовам діючого законодавства або містить помилки, або протиріччя (розділ 3 договору).

Пункт 4.9 договору передбачає, що за прострочення оплати Клієнт оплачує Експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 44'400,00 грн. та застосування правових наслідків передбачених статями 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням -є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Незалежно від того, яким способом укладається договір, у ньому мають передбачатися всі істотні умови або спосіб їх визначення. Особливо це є актуальним для спрощеного способу встановлення договірних відносин.

Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що Договір перевезення був укладений сторонами. Шляхом обміну факсограмами. Заперечення скаржника з цього приводу нічим не обґрунтовані. Проте -спростовуються власне діями останнього, який звертався до суду з позовом про визнання цього договору недійсним, визнаючи, таким чином існування цього договору.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, неустойка.

Так, сторони у договорі чітко зазначили неустойку у вигляді пені (4.9. Договору перевезення).

Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суду погоджується з судом першої інстанції, що підставою оплати за надані послуги є підписані сторонами акти виконаних робіт, на підстав яких були виставлені рахунки, які частково відповідачем були оплачені, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується, як і те, що між сторонами не існують інші будь-які господарські зобов'язання та договори, що

Оскільки, матеріалами справи та позивачем доведений факт наявності заборгованості з боку відповідача у сумі 44'400,00 грн., то місцевий суд правомірно стягнув з відповідача суми пені та річних.

Здійснене судом першої інстанції розрахунок сум пені, 3% річних за встановлені періоди відповідають вимогам діючого законодавства України.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРГО ГРУПП", м. Донецьк -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2012 року по справі № 5006/23/94/2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.А. Бойко О.А. Марченко

Надруковано примірників: 1 -позивачу; 1 - відповідачу, 1 -до справи; 1 -ГСДО, 1 -ДАГС