Постанова

від 14.08.2012 по справі 2а-1181/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2012 року Справа № 2а-1181/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача -Дубравського В.С.,

представника відповідача -Борискевича М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад» до про Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 01.03.2012 № 0000362301/2 та № 0000372301/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»донараховано податкове зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємств у сумі 29737 грн. 30 коп. і податок на додану вартість у сумі 23790 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 13381 грн. 80 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»(ідентифікаційний код 36348655, місцезнаходження: 08702, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Київська, буд. 115, офіс 40) зареєстроване державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 17.08.2009, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 1 342 102 0000 002246 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 560515 (а.с. 11) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 12).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

У лютому 2012 року на адресу податкового органу надійшла постанова старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області від 19.01.2012 про призначення позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.09.2008 по 01.08.2011 за наслідками здійснення фінансово -господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права», яке було перереєстровано шляхом зміни найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтіум Енд Інтертрейд УА».

На виконання вказаної вище постанови відповідачем, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад», за результатами якої складено акт від 16.02.2012 № 273/231/36348655 (далі -акт перевірки).

Під час перевірки посадовими особами податкового органу зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.2 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що виявилось у завищенні валових витрат за I -III квартали 2010 року на суму 118949 грн. 18 коп. та податкового кредиту за січень -липень 2010 року на суму 23790 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за I -III квартали 2010 року на суму 29737 грн. 30 коп. та податку на додану вартість за січень -липень 2010 року на суму 23790 грн. 00 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до податкового органу заперечення, в яких зазначено, що висновки відповідача стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог податкового законодавства, господарська операція з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права»належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.03.2012 № 0000362301/2 та 0000372301/3, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 29737 грн. 50 коп., з яких: 23790 грн. 00 коп. - за основним платежем; 5947 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 37171 грн. 60 коп., з яких: 29737 грн. 30 коп. - за основним платежем; 7434 грн. 30 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість визначалось, відповідно, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) та Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР (у редакції, що діяла до 01.01.2011), платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем податку на прибуток підприємств за I -III квартали 2010 року на суму 29737 грн. 30 коп. та податку на додану вартість за січень -липень 2010 року на суму 23790 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтіум Енд Інтертрейд УА»), що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товарів (послуг).

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у січні 2010 року позивачем укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права»договір підряду від 12.01.2010 № 1201-ДП, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати на користь позивача роботи, пов`язані з адаптацією мікропроцесорних пристроїв, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість, визначену додатком до договору, який є невід`ємною його частиною.

Відповідно до даних додатку № 1 до договору від 12.01.2010 № 1201-ДП, сторонами правочину визначено, що роботи з адаптації мікропроцесорного пристрою проводяться Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права»шляхом: інсталяції (первинної/вторинної) логіки роботи мікропроцесорного пристрою, інтеграції роботи мікропроцесорного пристрою в систему контролю та управління оперативно -інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління, прошивки інтегральної мікросхеми, калібрування каналів вимірювання, що становить, відповідно, 643 грн. 00 коп., 668 грн. 00 коп., 337 грн. 00 коп. та 274 грн. 00 коп.

У свою чергу, шляхом підписання додатків № 2 від 14.04.2010 та № 3 від 16.07.2010 позивач та його контрагент узгодили вартість робіт з прошивки інтегральної мікросхеми та калібрування каналів вимірювання пристроїв Реле REST-1.4 та Реле REST-2.4, що складають, відповідно 444 грн. 00 коп. та 366 грн. 00 коп., та вартість робіт з інтеграції роботи та інсталяції (первинної/вторинної) логіки роботи пристрою Реле PREMKO LX 124, що становлять, відповідно, 1357 грн. 00 коп. та 643 грн. 00 коп.

Здача -прийняття виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права»на користь позивача робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв проводилось шляхом підписання виконавцем та замовником відповідних актів (а.с. 44-66).

На підставі виданих контрагентом позивача рахунків-фактур Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»протягом січня -серпня 2010 року проведено оплату за придбані роботи у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»коштів у сумі 142739 грн. 00 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права»виписані податкові накладні № 21/01-3 від 21.01.2010 на суму 15732 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -2622 грн. 00 коп., № 16/02-1 від 16.02.2010 на суму 1222 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -203 грн. 67 коп., № 24/02-5 від 24.02.2010 на суму 10476 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1746 грн. 00 коп., № 24/03-2 від 24.03.2010 на суму 6555 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1092 грн. 50 коп., № 30/03-4 від 30.03.2010 на суму 15643 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2607 грн. 17 коп., № 23/04-2 від 23.04.2010 на суму 6555 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1092 грн. 50 коп., № 30/04-5 від 30.04.2010 на суму 10488 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1748 грн. 00 коп., № 12/05-1 від 12.05.2010 на суму 8910 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1485 грн. 00 коп., № 19/05-1 від 19.05.2010 на суму 611 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -101 грн. 83 коп., № 31/05-7 від 31.05.2010 на суму 611 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -101 грн. 83 коп., № 10/06-2 від 10.06.2010 на суму 1222 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -203 грн. 67 коп., № 14/06-3 від 14.06.2010 на суму 5499 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -916 грн. 50 коп., № 22/06-4 від 22.06.2010 на суму 1922 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -320 грн. 33 коп., № 22/06-7 від 22.06.2010 на суму 2444 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -407 грн. 33 коп., № 22/06-9 від 22.06.2010 на суму 6110 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1018 грн. 33 коп., № 22/06-10 від 22.06.2010 на суму 1833 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -305 грн. 50 коп., № 30/06-1 від 30.06.2010 на суму 3666 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -611 грн. 00 коп., № 30/06-2 від 30.06.2010 на суму 6100 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1018 грн. 33 коп., № 281 від 28.07.2010 на суму 2622 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -437 грн. 00 коп., № 282 від 28.07.2010 на суму 2000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -333 грн. 33 коп., № 283 від 28.07.2010 на суму 3933 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -655 грн. 50 коп., № 284 від 28.07.2010 на суму 3666 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -611 грн. 00 коп. та № 285 від 28.07.2010 на суму 24909 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -4151 грн. 50 коп.

Витрати у загальному розмірі 118949 грн. 18 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»протягом січня -липня 2010 року на придбання виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права»робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв, та податок на додану вартість у сумі 23790 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за I - III квартали 2010 року та податкового кредиту підприємства за січень -липень 2010 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та його контрагентом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунки - фактури, акти здачі -прийняття виконаних робіт, податкові накладні, оборотно - сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з вказаним вище суб`єктом господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника робіт.

Так, відповідач звертає увагу на те, що слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області порушено кримінальну справу № 55-037-11 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»(Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтіум Енд Інтертрейд) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяла великої матеріальної шкоди державі, а також за фактом умисного ухилення такою особою від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

У ході досудового слідства встановлено, що протягом 2010 року на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»надходили кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад».

У свою чергу, контрагент позивача прозвітувався про відсутність будь -якої господарської діяльності у липні 2010 року, декларації з податку на додану вартість у період з 01.08.2010 по 31.07.2011 до податкового органу не подавав.

Згідно відомостей, викладених у протоколі допиту свідка ОСОБА_3, яка у перевіряємому періоді була засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права», вказана особа стверджує, що не має жодного відношення до створення вказаного підприємства та подальшого ведення ним господарської діяльності.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дом права»діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з виробництвом та продажем товарно - матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, у зв`язку з чим правочин, укладений з позивачем, був спрямований виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням (наданням) податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача та зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Відтак, відповідач вважає, що валові витрати у сумі 118949 грн. 18 коп. та податковий кредит у сумі 23790 грн. 00 коп. сформовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»за первинними документами податкового обліку, складеними на підтвердження виконання правочину, що фактично не відбувся, а отже позивач не мав на меті використовувати роботи з адаптації мікропроцесорних пристроїв в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкове зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємства за I-III квартали 2010 року та податку на додану вартість за січень - липень 2010 року, на думку податкового органу, підлягає коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Згідно з приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підпунктом 6.1 пункту 6 вказаного Порядку передбачено, що оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу.

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

У свою чергу, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податковими накладними, рахунками - фактурами, актами здачі -прийняття виконаних робіт, виписками по розрахунках, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку -юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання господарського зобов`язання за договором від 12.01.2010 № 1201-ДП Товариство з обмеженою відповідальністю «Дом права»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, контрагент позивача протягом I-III кварталів 2010 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Слід зазначити, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, рахунків -фактур, платіжних доручень, договорів, актів здачі -прийняття робіт, є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника робіт.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання робіт за господарською операцією, вчиненою позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права», за результатами здійснення яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад»сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу робіт з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

У свою чергу, про отримання позивачем виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права»робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв свідчать також складені сторонами правочину акти здачі -прийняття робіт, які містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Слід також зазначити, що згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, діяльність у сфері інжинірингу, оптова торгівля іншими машина та устаткуванням, монтаж електрозварювальної та контрольної апаратури, виробництво, ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури та електромонтажні роботи.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв з урахуванням видів його економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податків.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»та провадження ним фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

Посилання представника відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_3 як на доказ відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»господарських взаємовідносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки вказаний процесуальний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання на користь позивача робіт у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми валових витрат та податкового кредиту, заявлених позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.2 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР.

За таких обставин, податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 01.03.2012 № 0000362301/2 та № 0000372301/3, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 29737 грн. 50 коп., з яких: 23790 грн. 00 коп. - за основним платежем; 5947 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 37171 грн. 60 коп., з яких: 29737 грн. 30 коп. - за основним платежем; 7434 грн. 30 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 669 грн. 09 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 01.03.2012 № 0000362301/2 та 01.03.2012 № 0000372301/3, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев`ять) грн. 09 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Харченко

Постанову складено у повному обсязі 17 серпня 2012 року.