Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-1181/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1181/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенергоприлад" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад», звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 01.03.2012 року № 0000362301/2 та № 0000372301/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0000362301/2 та 01.03.2012 № 0000372301/3.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад» (ідентифікаційний код 36348655, місцезнаходження: 08702, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Київська, буд. 115, офіс 40) зареєстроване державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 17.08.2009, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 1 342 102 0000 002246 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 560515 (а.с. 11) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

У лютому 2012 року на адресу податкового органу надійшла постанова старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області від 19.01.2012 року про призначення позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.09.2008 по 01.08.2011 за наслідками здійснення фінансово -господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права», яке було перереєстровано шляхом зміни найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтіум Енд Інтертрейд УА».

На виконання вказаної вище постанови відповідачем, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад», за результатами якої складено акт від 16.02.2012 № 273/231/36348655.

Під час перевірки посадовими особами податкового органу зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.2 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що виявилось у завищенні валових витрат за I -III квартали 2010 року на суму 118949 грн. 18 коп. та податкового кредиту за січень -липень 2010 року на суму 23790 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права» послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за I -III квартали 2010 року на суму 29737 грн. 30 коп. та податку на додану вартість за січень -липень 2010 року на суму 23790 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 0000362301/2 та 0000372301/3, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 29737 грн. 50 коп., з яких: 23790 грн. 00 коп. - за основним платежем; 5947 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 37171 грн. 60 коп., з яких: 29737 грн. 30 коп. - за основним платежем; 7434 грн. 30 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено тих обставин, що господарські операції з поставки товарів є фіктивними або безтоварними, недобросовісності позивача, оскільки висновки податкового органу не мають фактичного та правового обґрунтування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідач, приймаючи оскаржуване повідомлення-рішення дійшов висновку про те, що підставою для нарахування відповідачем податку на прибуток підприємств за I -III квартали 2010 року на суму 29737 грн. 30 коп. та податку на додану вартість за січень -липень 2010 року на суму 23790 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтіум Енд Інтертрейд УА»), що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товарів (послуг).

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені відповідачем обставини, не є такими, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зважаючи на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що що у січні 2010 року позивачем укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права» договір підряду від 12.01.2010 року № 1201-ДП, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати на користь позивача роботи, пов`язані з адаптацією мікропроцесорних пристроїв, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість, визначену додатком до договору, який є невід`ємною його частиною.

Відповідно до даних додатку № 1 до договору від 12.01.2010 року № 1201-ДП, сторонами правочину визначено, що роботи з адаптації мікропроцесорного пристрою проводяться Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права» шляхом: інсталяції (первинної/вторинної) логіки роботи мікропроцесорного пристрою, інтеграції роботи мікропроцесорного пристрою в систему контролю та управління оперативно -інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління, прошивки інтегральної мікросхеми, калібрування каналів вимірювання, що становить, відповідно, 643 грн. 00 коп., 668 грн. 00 коп., 337 грн. 00 коп. та 274 грн. 00 коп.

У свою чергу, шляхом підписання додатків № 2 від 14.04.2010 року та № 3 від 16.07.2010 року позивач та його контрагент узгодили вартість робіт з прошивки інтегральної мікросхеми та калібрування каналів вимірювання пристроїв Реле REST-1.4 та Реле REST-2.4, що складають, відповідно 444 грн. 00 коп. та 366 грн. 00 коп., та вартість робіт з інтеграції роботи та інсталяції (первинної/вторинної) логіки роботи пристрою Реле PREMKO LX 124, що становлять, відповідно, 1357 грн. 00 коп. та 643 грн. 00 коп.

Здача -прийняття виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права» на користь позивача робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв проводилось шляхом підписання виконавцем та замовником відповідних актів.

На підставі виданих контрагентом позивача рахунків-фактур Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад» протягом січня -серпня 2010 року проведено оплату за придбані роботи у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права» коштів у сумі 142739 грн. 00 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права» виписані податкові накладні № 21/01-3 від 21.01.2010 року на суму 15732 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -2622 грн. 00 коп., № 16/02-1 від 16.02.2010 року на суму 1222 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -203 грн. 67 коп., № 24/02-5 від 24.02.2010 року на суму 10476 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1746 грн. 00 коп., № 24/03-2 від 24.03.2010 року на суму 6555 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1092 грн. 50 коп., № 30/03-4 від 30.03.2010 року на суму 15643 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2607 грн. 17 коп., № 23/04-2 від 23.04.2010 року на суму 6555 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1092 грн. 50 коп., № 30/04-5 від 30.04.2010 року на суму 10488 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1748 грн. 00 коп., № 12/05-1 від 12.05.2010 року на суму 8910 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1485 грн. 00 коп., № 19/05-1 від 19.05.2010 року на суму 611 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -101 грн. 83 коп., № 31/05-7 від 31.05.2010 року на суму 611 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -101 грн. 83 коп., № 10/06-2 від 10.06.2010 року на суму 1222 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -203 грн. 67 коп., № 14/06-3 від 14.06.2010 року на суму 5499 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -916 грн. 50 коп., № 22/06-4 від 22.06.2010 року на суму 1922 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -320 грн. 33 коп., № 22/06-7 від 22.06.2010 на суму 2444 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -407 грн. 33 коп., № 22/06-9 від 22.06.2010 року на суму 6110 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1018 грн. 33 коп., № 22/06-10 від 22.06.2010 року на суму 1833 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -305 грн. 50 коп., № 30/06-1 від 30.06.2010 року на суму 3666 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -611 грн. 00 коп., № 30/06-2 від 30.06.2010 року на суму 6100 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -1018 грн. 33 коп., № 281 від 28.07.2010 року на суму 2622 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -437 грн. 00 коп., № 282 від 28.07.2010 на суму 2000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -333 грн. 33 коп., № 283 від 28.07.2010 року на суму 3933 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -655 грн. 50 коп., № 284 від 28.07.2010 року на суму 3666 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -611 грн. 00 коп. та № 285 від 28.07.2010 року на суму 24909 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -4151 грн. 50 коп.

Витрати у загальному розмірі 118949 грн. 18 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад» протягом січня -липня 2010 року на придбання виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права» робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв, та податок на додану вартість у сумі 23790 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за I - III квартали 2010 року та податкового кредиту підприємства за січень -липень 2010 року.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та його контрагентом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунки - фактури, акти здачі -прийняття виконаних робіт, податкові накладні, оборотно - сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.

Однак, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з вказаним вище суб`єктом господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника робіт.

Так, відповідач звертає увагу на те, що слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області порушено кримінальну справу № 55-037-11 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтіум Енд Інтертрейд) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяла великої матеріальної шкоди державі, а також за фактом умисного ухилення такою особою від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

У ході досудового слідства встановлено, що протягом 2010 року на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права» надходили кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоприлад».

Однак, рішення по вказаній справі не прийнято, а вирок не набрав законної сили.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки АБ № 361244 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Водночас, за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, діяльність у сфері інжинірингу, оптова торгівля іншими машина та устаткуванням, монтаж електрозварювальної та контрольної апаратури, виробництво, ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури та електромонтажні роботи.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права» робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв з урахуванням видів його економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податків.

Крім того, факт надання позивачу робіт з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом права»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

У свою чергу, про отримання позивачем виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права» робіт з адаптації мікропроцесорних пристроїв свідчать також складені сторонами правочину акти здачі -прийняття робіт, які містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою діяльністю «Дом права» підтверджуються необхідними документами.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено наявність належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, копії банківських виписок та копії рахунків-фактур, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар, первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржувані відповідачем договори не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства та умислу на укладення угод, що суперечить інтересам держави та суспільства не встановлено.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання, які виникли на підставі оспорюваних відповідачем договорів, мали реальний характер, оскільки роботи були виконані і прийняті замовником, гроші в оплату за виконані роботи перераховані безготівковим шляхом, формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних.

Відповідно до частини 2 статті 215 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти Господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з положень розділу IV Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.

Статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність підстав вважати договір, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом права» нікчемним, як такий, що не спрямований на реальне настання наслідків, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів, а тому позивачем правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів зазначає, що для надання правової оцінки щодо формування платником податку податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентується порядок визначення податкового кредиту.

Зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: податкових накладних, актів приймання виконаних робіт, належного відображення вартості робіт у бухгалтерському обліку, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, за правилами п.п.7.4.4. України «Про податок на додану вартість» позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 29 січня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.