Рішення

від 25.09.2012 по справі 5010/866/2012-3/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. Справа № 5010/866/2012-3/45

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна", вул.Кутузова,13а, м. Київ; вул. Дачна, 1, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130 - поштова адреса

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,77400

про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 103 грн. 89 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача представники не з'явилися

Від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець, (витяг з ЄДРЮОФОП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 18.07.02р. )

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність від 06.08.12р., паспорт серії НОМЕР_3, виданий 05.05.99р. Тисменицьким РВ УМВС в Івано-Франківській області)

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність від 06.08.12 р., паспорт серії НОМЕР_3, виданий 05.05.99 р. Тисменицьким РВ УМВС в Івано-Франківській області)

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 103 грн. 89 коп.

Ухвалою від 20.07.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.08.12 о 10:40 год.

Ухвалою від 07.08.12 відкладено розгляд справи на 18.09.12 о 10:30 год у зв'язку з неявкою позивача. Ухвалою від 18.09.12 продовжено строк розгляду спору і відкладено розгляд справи на 25.09.12 об 11:00 год. На судове засідання 25.09.12 представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач та його представник з'явилися, проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд у позові відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та його представника, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( надалі за текстом - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна" ( надалі за текстом - Позивач) було укладено договір транспортної експедиції від 13 липня 2011 року за № 354 (надалі за текстом - Договір). Відповідно до умов Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів клієнта Позивача ТОВ з II "Нутриція Україна" автомобільним транспортом по території України, а Позивач надав заявку на перевезення та в подальшому оплатив надані послуги.

Згідно умов Договору, Замовник (Позивач) надає Виконавцю (Відповідачу) заявку на перевезення, а Виконавець виставляє рахунок, згідно якого здійснюється оплата зазначених у заявці послуг (п.3.1). Виконавець зі своєї сторони забезпечує надання транспортного засобу під завантаження в узгоджені із Замовником строки (п.2.1.2), приймає вантаж за кількістю та якістю (п.2.1.3), несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу (п.2.1.6) та несе повну відповідальність за всі діяння третіх осіб, залучених ним для виконання заявок Замовника, в тому числі водіїв, експедиторів, інших осіб (п.2.1.10). відповідаючи всім ознакам, встановленим ст.307 Господарського кодексу України та ст.909 Цивільного кодексу України, Договір між Позивачем та Відповідачем фактично є договором перевезення вантажу.

Відповідно до товарно-транспортних накладних від 07 грудня 2011 року № 3450 та № 3451 Відповідач виконував перевезення вантажу (дитяче харчування, 3 палети вагою брутто 1000 кг) по маршруту Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайка, вул.Дачна, 1-1) Івано-Франківська обл., м.Тисмениця, вул. Левицького, 112, та 2) м. Чернівці, вул.Індустріальна, 7, автомобілем Мерседес держаний номер: НОМЕР_4, водій - ОСОБА_3.

Під час транспортування о 18:00 07 грудня 2011 року автомобіль попав в ДТП, що підтверджується довідкою ст. інспектора ДАІ Макаравського району Київської області Мудрона Д.В. від 07 грудня 2011 року. Внаслідок ДТП фургон автомобіля було деформовано (зафіксовано у вказаній довідці), що спричинило пошкодження товару.

Так, при вивантаженні було виявлено брак (зім'ятість) частини вантажу, що підтверджується двома актами приймання браку продукції ТОВ "Квазар" від 09 грудня 2011 року б/н (м. Чернівці) та актом ТОВ "Міт" прийому-передачі продукції від 09 грудня 2011 (м.Тисмениця). Факти викладені у актах підтверджуються фотографіями. У зв'язку з поставкою бракованої продукції на адресу ТОВ "ДВС Україна" надійшла претензія ТОВ з II "Нутриція Україна" № 1/12 від 21.12.2011 року на загальну суму 26 103, 89 грн., що відповідає загальній вартості пошкодженої продукції.

Спробувавши врегулювати конфлікт у досудовому порядку, керуючись правилами Розділу II Господарського процесуального кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України та Розділу 5 Договору, Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №5348 від 02 лютого 2012 року з вимогою компенсувати збитки у сумі 26 103, 89 грн., завдані Відповідачем під час виконання зобов'язань, передбачених Договором відносно Позивача. Крім письмової претензії, Позивач неодноразово звертався до Відповідача телефоном, але результату не було. Станом на день подання позовної заяви, претензію було проігноровано, кошти повернуті не були.

Згідно ст. 618 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Стаття 934 ЦК України визначає, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. Глава 51 Цивільного кодексу України визначає вину, як підставу відповідальності за порушення зобов'язання.

Ч. 1 ст. 614 ЦК України вказує на те, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Також ч. 2 ст. 924 ЦК України визначає, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічно Господарський кодекс України в ч.1 ст.314 встановлює наявність вини перевізника, як підставу його відповідальності за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня вина за пошкодження товару, що доводиться, зокрема, постановою Макарівського районного суду Київської області від 16.12.2011 року по справі № 3-1490/11. Даною постановою доведено, що зіткнення в ДТП відбулося не з вини відповідача, а з вини іншої особи, внаслідок чого і сталося пошкодження вантажу.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Оскільки в спірному випадку такого правопорушення відповідача позивачем не доведено- підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними доказами в розумінні статтей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку, що вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 103, 89 грн. є необгрунтованою і не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.528, ч. 1 ст. 614, ст. 618, ч. 2 ст. 924, ст. 934 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 32, 43, 49, 82 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Україна" / 01133, м.Київ, вул. Кутузова, 13-а, код ЄДРПОУ 32735770. Поштова адреса: 08130, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул.Дачна, 1/ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 / 77400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 / відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"