Постанова

від 03.01.2013 по справі 5010/866/2012-3/45

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа № 5010/866/2012-3/45

"03" січня 2013 року Справа № 5010/866/2012-3/45

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна", м. Київ, б/н від 12.10.12

на рішення господарського суду Івано - Франківської області від 25.09.12

у справі № 5010/866/2012-3/45

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область

про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 103,89 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 -фізична особа-підприємець; ОСОБА_3 -представник (довіреність б/н від 06.08.12).

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 (суддя М. Фрич) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 позивач - ТзОВ "ДСВ Україна" - подав апеляційну скаргу з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржника посилається на неналежність повідомлення його судом першої інстанції про час та місце засідання суду 25.09.12. Крім того, скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки п.п. 2.1.6, 4.3, 4.7 Договору транспортної експедиції від 13.07.11 № 354, п. «Б»ст. 136, ст. 137 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, ч. 1 ст. 614 ЦК Ураїни, оскільки, на думку скаржника, відповідачем було доведено вину третьої особи у скоєнні ДТП, внаслідок якого позивачу завдано збитків, але в той же час, відповідачем не доведено факту вжиття ним «всіх залежних від нього заходів»щодо запобігання ДТП. Посилається скаржник і на ст. 1187 ЦК України, наголошуючи, що для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, повинно мати місце лише три елементи складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) причиновий зв'язок між протиправною дією та шкодою. При цьому скаржник акцентує на тому, що вина заподіювача шкоди не вимагається. Наводить скаржник і інші мотиви, з яких просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

09.11.12 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну каргу ТзОВ "ДСВ Україна", м. Київ, б/н від 12.10.12, розподілено до розгляду судді -доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.12 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "ДСВ Україна", м. Київ, б/н від 12.10.12, введено суддів О.Михалюк, Г.Мельник.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.12 подане клопотання ТзОВ "ДСВ Україна" про відновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено; поновлено пропущений строк на оскарження рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.12 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.11.12.

23.11.12 представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, в задоволенні апеляційної скарги -відмовити з підстав її необґрунтованості.

Розгляд справи відкладався на 17.12.12 та на 03.01.13 з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.12 та від 17.12.12. При цьому, ухвалою від 17.12.12 позивача зобов'язано подати оригінал товаро-транспортної накладної, заявки на перевезення, підтвердження факту страхування товару та за умови страхування -отримання страхових виплат. Цією ж ухвалою відповідача зобов'язано подати суду наказ про прийняття на роботу водія ОСОБА_5 та його посадову інструкцію.

27.12.12 представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів. При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів страхування товару позивачем не подано.

Відповідач вимог п. 3 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.12 не виконав, наказу про прийняття на роботу водія ОСОБА_5 та його посадової інструкції не подав. В судовому засіданні 03.12.13 представники відповідача пояснили, що ОСОБА_5 не перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_2 Крім тгого, представники апідтримали доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 03.01.13 позивач явки повноважного представника не забезпечив, а відтак, зважаючи на п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.12, апеляційна скарга розглядається за його відсутності.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив відповідача на неї, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 - залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Розглядаючи спір між сторонами судом першої інстанції вірно встановлено факт укладення між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна" договору транспортної експедиції № 354 від 13.07.11, згідно з умовами п. 1.1 якого відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів клієнта Позивача ТзОВ з іноземними інвестиціями "Нутриція Україна" автомобільним транспортом по території України.

Належним чином проаналізовано судом першої інстанції також п. 3.1 Договору, за яким Замовник надає Виконавцю заявку на перевезення, а Виконавець виставляє рахунок, згідно якого здійснюється оплата зазначених у заявці послуг. Як передбачено у п.п. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.6, 2.1.10 договору, до обов'язків Виконавця віднесено забезпечення надання транспортного засобу під завантаження в узгоджені із Замовником строки; приймання вантажу за кількістю та якістю; повна матеріальна відповідальність за збереження вантажу; повна відповідальність за всі діяння третіх осіб, залучених ним для виконання заявок Замовника, в тому числі водіїв, експедиторів, інших осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, зробленим на підставі аналізу ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України, щодо юридичної природи вказаного договору, як договору перевезення вантажу.

Встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалдах справи доказів (копії товарно-транспортних накладних № 3450 та № 3451 від 07.12.11) факт виконання Відповідачем автомобілем Мерседес (держаний номер: НОМЕР_1, водій - ОСОБА_5) перевезення вантажу по таким маршрутам:

- з пункту навантаження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайка, вул. Дачна, 1 до пункту розвантаження: Івано-Франківська обл., м.Тисмениця, вул. Левицького, 112;

- з пункту навантаження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайка, вул. Дачна, 1 до пункту розвантаження: м. Чернівці, вул.Індустріальна, 71.

Як вірно встановлено господарським судом на підставі належних доказів, які містяться в матеріалах справи (копія довідки ст. інспектора ДАІ Макаравського району Київської області Мудрона Д.В. від 07.12.11), під час транспортування о 18:00 07.12.11 сталося ДТП за участі автомобіля перевізника, внаслідок чого фургон автомобіля було деформовано, що спричинило пошкодження товару. Факт пошкодження товару зафіксовано також наявними в матеріалах справи актом приймання браку продукції ТОВ "Квазар" від 09.12.11 б/н (м. Чернівці) та актом ТОВ "Міт" прийому-передачі продукції від 09.12.11 з відповідними фотографіями. Встановлено судом першої інстанції і факт отримання позивачем претензії № 1/12 від 21.12.11 від ТзОВ з іноземними інвестиціями "Нутриція Україна" на загальну суму 26 103, 89 грн., яка є вартістю пошкодженої продукції.

Аналізуючи позовні вимоги ТзОВ "ДСВ Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування вартості пошкодженої продукції, господарським судом першої інстанції вірно застосвано до правовідносин між сторонами норми ст.ст. 528 618 ЦК України, згідно з якими боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Згідно з вірно застосваною судом при розгляді спору ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. Глава 51 Цивільного кодексу України визначає вину, як підставу відповідальності за порушення зобов'язання. Погоджується колегія суддів з посиланням місцевого господарського суду і на ч. 1 ст. 614 ЦК України, за якою особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Вірно застосвано при розгляді спору також ч. 2 ст. 924 ЦК України, ч. 1 ст. 314 ГК України якими передбачено відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо перевізник не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з застосуванням господарським судом до спірних правовідносин норм ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно з якими за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Зважаючи на викладені норми чинного матеріального права, а також на те, що відсутність вини Перевізника у пошкодженні товару належним чином доведена відповідачем належними та допустимими доказами (постанова Макарівського районного суду Київської області від 16.12.11 у справі № 3-1490/11), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Івано-Франківської області щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 103, 89 грн.

Щодо посилань скаржника на ст. 1187 ЦК України згідно з якою вина заподіювача шкоди для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, не вимагається, оскільки повинно мати місце лише три елементи складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) причиновий зв'язок між протиправною дією та шкодою, то колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутньою є протиправна поведінка заподіювача шкоди, як обов'язковий елемент складу правопорушення. При цьому, відсутність ознак протиправності в діях відповідача встановлена постановою Макарівського районного суду Київської області від 16.12.11 у справі № 3-1490/11.

Щодо поданих позивачем 27.12.12 додаткових доказів, то колегія суддів оцінює їх критично, наголошуючи на візуальній відмінності підписів ОСОБА_5 на товарно-транспортних накладних, розпорядженнях на відвантаження та доставку товару та Актах прийняття (браку, бою) продукції.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а відтак, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 у справі № 5010/866/2012-3/45 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано_Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено: 03.01.13.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник