Рішення

від 24.09.2012 по справі 5011-36/6312-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/6312-2012 24.09.12

За позовом Фізичної особи - підприємця Поштук Євгена Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд"

про розірвання договору та стягнення 17 222,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з»явився

Від відповідача: Карауш А.О. -по дов. №1906/12 від 19.06.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Поштук Євгена Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд" про:

розірвання договору оренди №11/36а від 06 червня 2011 року, підписаного між Фізичною особою - підприємцем Поштук Євгеном Олександровичем до Товариством з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд",

стягнення 17 222,00 грн. гарантійного внеску;

стягнення 5000 грн. збитків та 3000 гр. затрат на відрядження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином не виконав свої зобов'язання щодо передачі об'єкту оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. порушено провадження у справі № 5011-36/6312-2012, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 06.06.2012 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2012р. розгляд справи відкладено на 27.06.2012 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судових засіданнях від 27.06.2012р. та 10.07.2012р. оголошувались перерви до 10.07.2012р. та 30.07.2012р. відповідно.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. справу № 5011-36/6312-2012 за позовом Фізичної особи - підприємця Поштук Євгена Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд" про розірвання договору та стягнення 17 222,00 грн., передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю. з 16.07.2012р. до 17.08.2012р.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу № 5011-36/6312-2012 до свого провадження та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 03.09.2012р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р. справу № 5011-36/6312-2012 за позовом Фізичної особи - підприємця Поштук Євгена Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд" про розірвання договору та стягнення 17 222,00 грн., передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з виходом її із відпустки.

03.09.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

03.09.2012р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд відкласти на 24.09.2012р.

Через відділ діловодство господарського суду м. Києва від представника позивача до суду надійшла телеграма про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав викладених в письмовому відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

06.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Трейд»(надалі відповідач) та Фізичною особою -підприємцем Поштук Євгеном Олександровичем (надалі позивач) був укладений договір №11/36а оренди приміщення

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язується передати, а позивач зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину торгівельних площ торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул.. Генерала Антонова, 4.

Площа об»єкта оренди, що передається за цим договором у строкове платне користування дорівнює 36 кв.м. (п..1.2 договору).

Строк оренди складає 2 роки та 11 місяців (але в будь -якому випадку не більше трьох років) і розпочинається з моменту (дня) підписання акта прийому -передачі об'єкта оренди із врахуванням положень розділу четвертого цього договору (п.3.2 договору).

Відповідно до п. п.9.1,9.2,9.3 договору з метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань за цим договором, зокрема ( перелік невичерпний) оплата вартості користування об»єктом оренди, вартості наданих за договором послуг, оплата нарахованих штрафів, пені, тощо орендар зобов'язаний перерахувати орендодавцеві гарантійну суму. Розмір гарантійної суми дорівнює подвійному розміру орендної плати, встановленої на день підписання цього договору.

Позивач вніс готівкою в касу відповідача грошові кошти, як гарантійну суму, в розмірі 17 222, 00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було передано позивачу приміщення, а тому він просить розірвати даний договір та стягнути з відповідача гарантійний внесок в сумі 17 220 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 784 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, або наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Порядок розірвання договору встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст.. 766 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Позивач просить розірвати договір оренди №11-36 а від 06.06.2011р. у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не передав позивачу приміщення по акту прийому -передачі.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до п. п.3.2.2 договору акт прийому-передачі підписується сторонами в день офіційного відкриття торгівельної точки орендарем.

Відповідно до п.3.4 договору, орендар взяв на себе обов'язок протягом трьох днів з дня підписання акту прийому-передачі приміщення приступити до користування об'єктом оренди. У випадку невиконання цього обов'язку орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди.

Позивачем не надано суду належних доказів того, що він належним чином виконав умови договору, а саме відкрив торгівельну точку та приступив до користування об'єктом .

Відповідно до п.4.3. договору акт прийому-передачі приміщення підписується сторонами у день, у який орендар з'явився для початку користування об'єктом оренди і обов'язок підписання акту прийому-передачі не належить тільки орендодавцю. Відповідно до договору орендар зобов'язаний разом з орендодавцем скласти та підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині розірвання договору оренди №11-36 а від 06.06.2011р. у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не передав позивачу приміщення по акту прийому -передачі задоволенню не підлягають.

На виконання п. п.9.1, 9.2, 9.3 договору з метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань за цим договором, зокрема ( перелік невичерпний) оплата вартості користування об»єктом оренди, вартості наданих за договором послуг, оплата нарахованих штрафів, пені, тощо орендар зобов'язаний перерахувати орендодавцеві гарантійну суму. Розмір гарантійної суми дорівнює подвійному розміру орендної плати, встановленої на день підписання цього договору.

Позивач вніс готівкою в касу відповідача грошові кошти, як гарантійну суму, в розмірі 17 222, 00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не передав позивачу приміщення по акту прийому - передачі позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, як гарантійну суму, в розмірі 17 222, 00 грн.

Відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Сторони в пунктах 9.1,9.2,9.3 договору оренди чітко визначили, що сума в розмірі подвійної орендної плати, є гарантійною сумою, тобто завдатком.

Отже, за своєю правовою природою завдаток, як і санкція, встановлюється з метою забезпечення належного виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що позивачем порушені умови договору в частині відкриття торгівельної точки, а тому гарантійний внесок не підлягає поверненню.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 5 000 грн. сплачені позивачем за допомогу фахівця та 3000 грн. витрати пов'язані з відрядженнями до Києва для участі у засіданнях Господарського суду м. Києва поданій справі.

Як вбачається зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

З матеріалів справи не вбачається причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також вини відповідача у заподіянні збитків позивачу.

Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки умовами Договору не передбачено формування кожної окремої партії вугілля у точній відповідності до вантажопідйомності вагону та відсутній обов'язок відповідача завантажувати вугілля рівномірно та нести відповідальність за його нерівномірне завантаження.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та безумовних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, а саме, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням збитків позивачу, а також вину відповідача у завданні збитків позивачу.

Відповідно до приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У зв'язку із відмовою у задоволені позову , судові витрати понесені позивачем по даній справі, а саме витрати по сплаті судового збору та витрати на відрядження покладаються на позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко