Постанова

від 19.12.2012 по справі 5011-36/6312-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа№ 5011-36/6312-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поштук Євгена Олександровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.12 (підписане 26.09.12)

у справі №5011-36/6312-2012 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Поштук Євгена Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд"

про розірвання договору та стягнення 17222,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.12 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Поштук Євгена Олександровича (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд" (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 17222,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.12 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки відповідачем своєчасно не був направлений акт прийому-передачі об'єкта оренди, то такий об'єкт фактично не був переданий позивачу, тому останній має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди, вимагати повернення сплаченої гарантійної суми та відшкодування збитків. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що 17222,00 грн. є гарантійною сумою, а не завдатком, як визначено судом першої інстанції. Крім того, на думку позивача, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат та понесених збитків за правову допомогу.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 22.10.12 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.11.12. Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 22.10.12) відповідачу - 26.10.12 та позивачу - 27.10.12, долучені до матеріалів справи.

14.11.12 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.12 скасувати.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарський від 14.11.12 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.12.12.

03.12.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма з клопотанням про розгляд справи без його участі та за відсутності його представника.

У судовому засіданні 05.12.12 представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.12 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарський від 05.12.12 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.12.12.

17.12.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.

19.12.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від директора відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника.

Стосовно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає, що згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити сторона по справі.

Стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали клопотання встановлено, що до нього не додано належних доказів, в розумінні ст.33 ГПК України, які б підтвердили зазначені у клопотанні причини неявки представника відповідача у судове засідання.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, про що сторони були належним чином повідомлені, матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі відповідача, а позивачем подано клопотання про слухання справи за його відсутності, з метою дотримання вимог ст.102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ст.795 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.11 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди приміщення №11-36а (далі - договір), відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину торгівельних площ (об'єкт оренди) торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Генерала Антонова,4 (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору площа об'єкта оренди, що передається за цим договором у строкове платне користування дорівнює 36 кв.м. Місцезнаходження об'єкта оренди визначається відповідно до витягу з плану торгівельного комплексу, який є невід'ємною частиною договору. Об'єкт оренди знаходиться на третьому поверсі в секції №3/6а.

У п.п. 3.1, 3.2, 3.2.1 договору зазначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди складає 2 роки 11 місяців і розпочинається з моменту підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди з врахуванням положень розділу четвертого його договору.

У разі незбігання дня підписання договору з днем початку строку оренди, з моменту підписання договору вступають в силу лише положення щодо обов'язку сторін стосовно прийому-передачі об'єкта оренди та виконання з цим супроводжувальних обов'язків. Основна частина положень, котра регулює відносини оренди, починає діяти з дня підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди, який є вирішальним для визначення строку дії договору.

Акт прийому-передачі підписується сторонами в день офіційного відкриття торгівельної точки орендаря (п.3.3.1 договору).

Об'єкт оренди передається в строкове платне користування орендарю з моменту підписання акта прийому-передачі під ремонтно-оздоблювальні роботи. Акт прийому-передачі під ремонтно-оздоблювальні роботи складається і підписується сторонами у день початку фактичного користування орендарем об'єктом оренди (п.4.1 договору).

У день, в який орендар з'явиться (з врахуванням п.3.2.2 договору) для початку користування об'єктом оренди, орендар або його уповноважений належним чином представник зобов'язаний разом з орендодавцем скласти та підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди під ремонтно-оздоблювальні роботи (п.4.3 договору).

Згідно п.4.3.2 договору у разі, якщо орендар безпідставно та необґрунтовано відмовиться від підписання акта прийму-передачі об'єкта оренди, факт передачі об'єкта підтверджується актом про передачу об'єкта, підписаним комісією у складі представників орендодавця та незалежної особи. Цей акт є підставою для початку нарахування орендної плати.

Спірний договір передбачає наявність двох актів між сторонами: прийому-передачі під ремонтно-оздоблювальні роботи (який буде свідчити про початок фактичного користування майном, п.4.1 договору) та прийому-передачі об'єкта оренди (який підписується у день офіційного відкриттям торгівельної точки, п.3.2.2 договору).

З огляду на викладене вище, момент вступу в силу спірного договору оренди пов'язаний з підписанням акта прийому-передачі об'єкта оренди (п.3.2 договору), що не суперечить ст.795 ЦК України.

У договорі найму поєднуються два взаємопов'язаних зустрічних обов'язки: обов'язок орендодавця передати майно в оренду та обов'язок орендаря вносити плату.

Отже, згідно принципу реального виконання зобов'язання, що означає виконання обов'язку в натурі, основним обов'язком наймодавця є передача майна в оренду наймачу (ст.766 ЦК України).

За загальним правилом договір найму (оренди) може бути як консенсуальним, так і реальним.

Реальний договір (на відмінну від консенсуального) крім досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов, передбачає вчинення фактичних дій (в нашому випадку, передачу об'єкта в оренду).

З аналізу спірного договору оренди вбачається, що він є реальним, оскільки передбачає оформлення передачі об'єкта оренди актом прийому-передачі.

Тобто, для того, щоб вважати спірний договір таким, що почав виконуватись недостатньо факту підписання його сторонами, необхідна наявність акта прийому-передачі, крім того, п.4.1 договору передбачає першочергову наявність акта прийому-передачі об'єкта під ремонтно-оздоблювальні роботи.

Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право, зокрема, відмовитися від договору (п.2 ч.1 ст.766 ЦК України).

Пунктами 10.2.9 та 10.4.6 договору передбачено право сторін достроково припиняти (розривати) договір оренди.

Скориставшись своїм правом, відповідач 22.11.11 надіслав позивачу лист №2211-1, в якому повідомив про розірвання договору.

23.11.11 позивач звернувся до відповідача з листом №15-11, в якому висловив бажання розірвати договір в зв'язку з втратою інтересу до подальшої співпраці.

Орендодавець як особа, яка зобов'язана передати майно в оренду, не вчинив жодних дій зі своєї сторони, для того, щоб договір оренди вступив в силу та, які б спонукали позивача до виконання своїх обов'язків по договору.

Сторони не надали суду доказів звернення один до одного з пропозицією підписати акт прийому-передачі під ремонтно-оздоблювальні роботи та акт прийому-передачі об'єкта оренди.

Крім того, в матеріалах справи відсутній акт про передачу об'єкта, підписаний комісією у складі орендодавця та незалежної особи (п.4.3.2 договору), який би міг свідчити про вжиття відповідачем заходів щодо прийому-передачі майна в оренду та про відмову позивача приймати об'єкт оренди.

У статті 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що сторони висловили спільне бажання розірвати договір оренди до його початку (п.3.2 договору), колегія суддів визнає наявність підстав для розірвання договору оренди від 06.06.11 №11-36а, укладеного між ТОВ "Декор Сервіс Трейд" та ФОП Поштук Євгеном Олександровичем у судовому порядку.

Щодо вимоги позивача про повернення 17222,00 грн. гарантійної суми колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 9.1 договору зазначено, що з метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань за цим договором, зокрема, оплата вартості користування об'єктом оренди, вартості наданих послуг, оплата нарахованих штрафів, пені, тощо, орендар зобов'язаний перерахувати орендодавцеві гарантійну суму.

Розмір гарантійної суми дорівнює подвійному розміру орендної плати, встановленої на день підписання договору (п.9.2 договору).

Відповідно до п.9.5 договору гарантійна сума зберігається на рахунку орендодавця протягом строку дії договору.

Згідно п.9.6 в разі припинення дії договору гарантійна сума, сплачена орендарем на початку строку оренди, поверненню не підлягає, і зараховується як орендна плата за останні два місяці оренди приміщення.

Позивач вніс у касу відповідача 17222,00 грн. гарантійної суми, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 16.06.12 №1348 на 12000,00 грн. та від 23.06.11 №1374 на 5222,00 грн.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Проаналізувавши п.9 договору колегією суддів встановлено, що сторони забезпечили виконання договору завдатком у формі гарантійної суми.

Забезпечення зобов'язання завдатком створює нове зобов'язання, яке є акцесорним (додатковим) та завжди виникає у зв'язку з основним зобов'язанням, оскільки залежить від нього.

Пункт 9.1 договору пов'язує реалізацію орендодавцем забезпечувального зобов'язання (використання гарантійної суми) з невиконанням наймачем обов'язку за основним зобов'язанням - сплата коштів за оренду майна.

Для того, щоб відповідач мав підстави для застосування п.9.6 договору та був позбавлений обов'язку повертати позивачу гарантійну суму, необхідна наявність доказів, що у позивача виникло основне зобов'язання по оплаті коштів за користування об'єктом оренди, яке в свою чергу виникає при підписанні між сторонами акта прийому-передачі.

Згідно ч.3 ст.571 ЦК України у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

З огляду на викладене вище, завдаток у формі гарантійної суми 17222,00 грн. підлягає поверненню позивачу, так як у відповідача немає підстав для зарахування цієї суми в рахунок орендних платежів.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 8000,00 грн., які складаються з 5000,00 грн. витрат на правову допомогу та 3000,00 грн. витрат, пов'язаних з відрядженням представника до міста Києва, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В контексті ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Згідно ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Таким чином, відшкодуванню підлягають лише судові витрати на оплату послуг адвоката.

Поняття "послуги адвоката" і "правова допомога" за своїм змістом є схожими, проте перше поняття є складовою другого й виокремлюється з нього за суб'єктною ознакою.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, суб'єктами надання правової допомоги є: державні органи, до компетенції яких належить надання правової допомоги; адвокатура як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут; суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам в порядку, визначеному законодавством; об'єднання громадян для здійснення й захисту своїх прав та свобод.

Таким чином, правову допомогу може надавати широке коло суб'єктів, а послуги адвоката - лише адвокат.

З договору від 29.12.11 №08-11 вбачається, що ФОП Поштук Є.О. уклав договір про надання юридичних послуг з ФОП Бойко Н.І., яка не є адвокатом.

Оскільки у ГПК України мова йде лише про витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, то в колегії суддів відсутні підстави для відшкодування 5000,00 грн. судових витрат на правову допомогу, надану фахівцями в галузі права, які не є адвокатами.

Витрати позивача на відрядження його представника до міста Києва згідно Господарського процессуального кодексу України не носять обов'язкового характеру. Крім того, колегія суддів не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та такими витратами позивача, тому понесені збитки, пов'язані з відрядженням представника до міста Києва в сумі 3000,00 грн. відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.12 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про розірвання спірного договору та стягненні 17222,00 грн. гарантійної суми.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поштук Євгена Олександровича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.12 у справі №5011-36/6312-2012 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

4. Розірвати договір оренди від 06.06.11 №11-36а, укладений між ТОВ "Декор Сервіс Трейд" та ФОП Поштук Євгеном Олександровичем.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Сервіс Трейд" (04073, м. Київ, Московський пр.-т, 8, код 34045018) на користь Фізичної особи-підприємця Поштук Євгена Олександровича (83004, м.Донецьк, вул. Університетська, 134, кв.9, ІПН 2614800419) 17222 (сімнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 00 коп. гарантійної суми, 2443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 72 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1221 (тисячу двісті двадцять одну) грн. 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №5011-36/6312-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.