Рішення

від 17.09.2012 по справі 5011-45/11760-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/11760-2012 17.09.12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Кримтел"

до: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про: визнання недійсною частини договору

Суддя С.В. Балац

Представники:

позивача: не з'явилися;

відповідача: Потатуєв В.П., Морозов О.О.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел»до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»про визнання недійсним підпункту 8.3.2. пункту 8.3. Договору № 888311-321 від 30.09.2011 року про взаємоз?єднання телекомунікаційної мережі Оператора з телекомунікаційною мережею ПАТ «Укртелеком».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року порушено провадження у справі № 5011-45/11760-2012. Розгляд справи призначено на 17.09.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. Договору № 888311-321 від 30.09.2011 року надано право стороні Договору в односторонньому порядку відмовитись від Договору у випадку визнання банкрутом однієї із Сторін Договору, що суперечить положенням п. 3.28 Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного зв?язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв?язку: місцевого, міжміського, міжнародного, - затверджених Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв?язку України від 10.12.2009 року № 1789 (надалі -Ліцензійні умови), яким визначено, що ліцензіат не може в односторонньому порядку розривати взаємоз'єднання з телекомунікаційною мережею іншого оператора. Дії відповідача по розірванню взаємоз?єднання своєї телекомунікаційної мережі з телекомунікаційною мережею позивача є порушенням прав абонентів та порушують ч. 1 ст. 35 Закону України «Про телекомунікації»та п. 3.23. Ліцензійних умов.

Відповідач проти заявленого позову заперечив та надав суду відзив на позовну заяву в якому вказав на те, що підпункт 8.3.2. пункту 8.3. Договору відповідає положенням п. 3.3.3 Правил взаємоз?єднання телекомунікаційних мереж загального користування, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв?язку України від 08.12.2005 року № 155 (надалі -Правила взаємоз'єднання) та ст.ст. 6, 651 Цивільного кодексу України, а ПАТ «Укртелеком»не порушено пункти 3.28, 3.23 Ліцензійних умов та ст. 35 Закону України «Про телекомунікації».

Позивач, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Ухвала суду, що надсилалась за адресою вказаною у позовній заяві була отримана позивачем про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштової кореспонденції повернуте відділенням поштового зв?язку.

За таких обставин, позивач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представником відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.09.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

30.09.2011 року позивач та відповідач уклали Договір № 888311-321 про взаємоз?єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ПАТ «Укртелеком»(надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору предметом цього Договору є технічні, організаційні та економічні умови взаємоз?єднання телекомунікаційної мережі Оператора з телекомунікаційною мережею Укртелекому у точках взаємоз?єднання мереж, організованих для пропуску трафіка, а також порядок та умови розрахунків.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012 року.

Пунктом 8.3. Договору сторони визначили, що Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін, а також шляхом односторонньої відмови будь-якої сторони від Договору у випадку виникнення обставин, зазначених нижче:

8.3.1. скасування державної реєстрації однієї зі сторін;

8.3.2. визнання банкрутом однієї із сторін;

8.3.3. якщо протягом місяця після призупинення надання послуг згідно п. 3.5. Договору стороною не надано дозвільних документів, що унеможливлює подальше виконання обов'язків за Договором;

8.3.4. якщо протягом двох місяців не усунуто причини призупинення (обмеження) надання послуг згідно п. 3.3. Договору.

14.06.2012р. Господарським судом Автономної республіки Крим, за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел»про порушення справи про банкрутство, прийнято постанову у справі № 5002-12/1808-2012, якою постановив, зокрема:

- Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел», (Автономна Республіка Крим, 95024, м. Сімферополь, вулиця 1-й Кінной Армії, б. 21А, кв. 51, ідентифікаційний код 20701466) банкрутом.

- Відкрити відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел»ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на дванадцять місяців.

- Встановити кінцевий строк ліквідаційної процедури до 14.06.2013р.

- Призначити ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Шатунова Сергія Володимировича.

- Припинити підприємницьку діяльність банкрута після остаточного технологічного циклу по виготовленню продукції при можливості її продажу.

Листом № 5779-880000-1 від 11.07.2012р. відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від Договору з 01.08.2012р. у зв'язку з визнанням позивача банкрутом. Також, відповідач даним листом повідомив, що з 01.08.2012р. взаємоз?єднання телекомунікаційних мереж сторін за Договором буде розірвано без додаткового попередження.

ТОВ Виробнича компанія «Кримтел»листом № 1297 від 24.07.2012 року повідомлено ПАТ «Укртелеком»про те, що заперечує проти розірвання Договору з 01.08.2012 року.

З 01.08.2012р. ПАТ «Укртелеком»припинено в односторонньому порядку дію Договору та розірвано взаємоз'єднання своєї мережі з мережею ТОВ Виробнича компанія «Кримтел».

ТОВ Виробнича компанія «Кримтел»звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (надалі - НКРЗІ) зі зверненням щодо відновлення взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж ТОВ Виробнича компанія «Кримтел»та ПАТ «Укртелеком».

НКРЗІ відповідно до ст. 18 Закону України «Про телекомунікації», регулює взаємодію операторів телекомунікацій при взаємоз'єднанні телекомунікаційних мереж та забезпечує досудове вирішення спорів між суб'єктами ринку телекомунікацій щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж.

16.08.2012р., за результатами розгляду звернення позивача, НКРЗІ прийняла рішення № 417 «Про врегулювання відносин ПАТ «Укртелеком»та ТОВ ВК «Кримтел»щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж при розірванні договору».

Рішенням НКРЗІ відмовлено ТОВ ВК «Кримтел» у задоволенні звернення щодо відновлення взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж ТОВ ВК «Кримтел»та ПАТ «Укртелеком», визнано ТОВ ВК «Кримтел»відповідальним за несвоєчасне попередження споживачів про припинення надання телекомунікаційних послуг та звернуто увагу ПАТ «Укртелеком»на необхідність дотримання частини шостої статті 60 Закону України «Про телекомунікації»в частині дотримання порядку повідомлення НКРЗІ протягом припинення дії договору про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, а не після односторонньої відмови від нього.

Даний спір виник в наслідок того, що позивач вважає, що законодавством України заборонено одностороннє розірвання взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, а тому підпункт 8.3.2. пункту 8.3. Договору підлягає визнанню недійсним в силу ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст. 217 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно частин 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, Цивільний кодекс України наділяє сторін договору правом на визначення в договорі випадків за яких можлива одностороння відмова від договору (розірвання договору).

Пунктом 3.28. Ліцензійних умов встановлено, що при укладенні договору про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж ліцензіат зобов'язаний дотримуватись обов'язкових вимог до договору про взаємоз'єднання, які встановлює НКРЗ. Ліцензіат не може в односторонньому порядку розривати взаємоз'єднання з телекомунікаційною мережею іншого оператора. Ліцензіат при недосягненні згоди з іншим ліцензіатом щодо взаємоз'єднання їх телекомунікаційних мереж має право передати спір на вирішення до НКРЗ.

Згідно ст. 60 Закону України «Про телекомунікації»укладення договору про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж здійснюється операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до обов'язкових вимог до договору про взаємоз'єднання, які встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Оператор телекомунікацій, який має намір щодо укладення договору про взаємоз'єднання або щодо зміни чи розірвання такого договору, зобов'язаний письмово подати свої пропозиції відповідному оператору. Оператор телекомунікацій, який отримав письмову пропозицію від іншого оператора, повинен відповісти на неї протягом 20 календарних днів із дня її одержання.

Даною статтею Закону України «Про телекомунікації»встановлено, зокрема, процедурні особливості розірвання договору про взаємоз'єднання, однак не встановлено випадки розірвання взаємоз'єднання та не визначено чи розірвання взаємоз'єднання здійснюється лише за обопільною згодою сторін договору чи можливе і в односторонньому порядку.

Проте, частина 1 статті 60 Закону України «Про телекомунікації» чітко визначає, що укладення договору про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж здійснюється операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до обов'язкових вимог до договору про взаємоз'єднання, які встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Аналогічне положення міститься і у п. 3.28 Ліцензійних умов.

Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 08.12.2005 року № 155 затверджено «Правил взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування»(надалі -Правила взаємоз'єднання).

Пункт 5.16 Правил взаємоз'єднання вказує на те, що договір про взаємоз'єднання має враховувати вимоги розділу 3 Правил та має містити умови розірвання взаємоз'єднання (підпункт 5.16.13.).

Підпунктом 3.3.3. пункту 3.3. розділу 3 Правил взаємоз'єднання визначено, зокрема, що сторонам взаємоз'єднання забороняється в односторонньому порядку розривати взаємоз'єднання, крім випадків, передбачених умовами договору про взаємоз'єднання, або згідно з рішенням НКРЗ, прийнятим відповідно до Закону.

Отже, суд приходить до висновку, що норми Правил взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування є спеціальними нормами в питаннях взаємоз'єднання порівняно з положеннями п. 3.28. Ліцензійних умов та до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п. 3.3.3. Правил взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування.

Аналогічного висновку дійшла і НКРЗІ у рішенні № 417 від 16.08.2012р. «Про врегулювання відносин ПАТ «Укртелеком»та ТОВ ВК «Кримтел»щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж при розірванні договору».

Згідно ст. 57 Закону України «Про телекомунікації»один з принципів взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж полягає у тому, що технічні, організаційні та економічні умови взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, у тому числі розрахункові такси за послуги пропуску трафіка, повинні бути предметом договору між операторами телекомунікацій.

Згідно п. 2.1. Правил взаємоз'єднання договір про взаємоз'єднання - це двосторонній правочин між операторами телекомунікацій, предметом якого є технічні, організаційні та економічні умови взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж операторів, у тому числі порядок взаєморозрахунків та розрахункові такси за доступ до телекомунікаційних мереж.

Пунктом 3.1. Правил взаємоз'єднання до операторів телекомунікацій виставлено вимогу згідно якої взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж операторів створюється у визначених точках взаємоз'єднання, місце розташування яких, технічні характеристики та порядок експлуатації визначаються договорами про взаємоз'єднання.

Вимоги до змісту договору про взаємоз'єднання викладені у п. 5.16. Правил взаємоз'єднання та включаю, зокрема: обов'язок врахування у Договорі вимог розділу 3 Правил; умови надання та перелік телекомунікаційних послуг, зокрема розрахункові такси та порядок взаєморозрахунків; місця розташування точок взаємоз'єднання і мереж, які взаємоз'єднуються, їх загальну структуру, технічні характеристики та пропускна здатність точки.

Отже, технічні, організаційні, економічні умови взаємоз'єднання, місце розташування і пропускна спроможність точок взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж операторів визначаються саме у договорі про взаємоз'єднання, який укладається між операторами телекомунікаційні мережі яких взаємоз'єднуються.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Пунктом 71 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р. встановлено, що у разі надання послуги на умовах попередньої оплати абонент вносить плату до початку фактичного отримання послуги, якщо інше не передбачено договором. Розрахунковим періодом є поточний календарний місяць.

Згідно п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг розрахунковим періодом для оплати загальнодоступних послуг є поточний календарний місяць. Плата за послуги місцевого телефонного зв'язку вноситься абонентом відповідно до пунктів 70 - 72 цих Правил.

Отже, розрахунковим періодом надання телекомунікаційних послуг є місяць.

Статтею 35 Закону України «Про телекомунікації»визначено, що оператор, провайдер телекомунікацій, який припиняє діяльність з надання телекомунікаційних послуг, зобов'язаний попередити споживачів не пізніше ніж за три місяці до припинення надання телекомунікаційних послуг.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.23 Ліцензійних умов та у п. 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Згідно п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг «повідомлення споживача»- повідомлення, що надсилається споживачеві у будь-якій формі.

Відповідач не надає телекомунікаційні послуги споживачам позивача, оскільки надання телекомунікаційних послуг здійснюється на підставі відповідного договору укладеного між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що саме на позивача покладено обов'язок щодо своєчасного повідомлення абонентів (споживачів) про припинення надання телекомунікаційних послуг.

Порушення позивачем даного обов'язку встановлено рішенням НКРЗІ № 417 від 16.08.2012р.

Згідно ст. 61 Закону України «Про телекомунікації»рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, є обов'язковим для виконання учасниками взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Інформування абонентів про припинення надання ТОВ ВК «Кримтел»телекомунікаційних послуг не є обов'язком ПАТ «Укртелеком», підпункт 8.3.2. пункту 8.3. Договору не скасовує даного обов'язку передбаченого ст. 35 Закону України «Про телекомунікації», п. 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг та п. 3.23 Ліцензійних умов, а тому дане твердження позивача не може бути підставою для визнання недійсним підпункту Договору.

Предметом даного спору є визнання недійсною частини договору. Пленум Верховного Суду України в постанові від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом.

В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною (або визнання недійсними певних умов угоди), господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При вирішенні даного спору, судом відзначається, що спірний договір укладений в простій письмовій формі, що відповідає норам чинного законодавства, укладений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямований на реальне настання наслідків, оскільки вказаний договір сторонами виконувався. Положення підпункту 8.3.2. пункту 8.3. Договору встановлюють однакові права як для позивача так і для відповідача щодо розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього та відповідають спеціальним нормативно-правовим актам, що регулюють питання взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж операторів.

Таким чином, твердження позивача про те, що підпункт 8.3.2. пункту 8.3. Договору суперечить законодавству України не відповідають встановленим обставинам справи та положенням законодавства України, яким регулюється питання взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій, а тому вимоги про визнання його недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов'язок доказування згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел»відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Балац

Дата підписання повного тексту рішення: 24.09.2012 року.