cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"25" вересня 2012 р. Справа № 9/075-12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»
Про стягнення 49 398, 27 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача Поліщук Т.А. (дов. № б/н від 08.08.2012 р.)
Від відповідача не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Інститут паперу»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»про стягнення 49 398, 27 грн.
Ухвалою господарського суду від 20.07.2012 р. порушено провадження у справі № 9/075-12 та призначено розгляд справи на 11.09.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.
11.09.2012 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 20.07.2012 р.
У судове засідання 11.09.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.
Крім того, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.
Частиною 3 ст. 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи викладене, судом клопотання позивача про продовження строку розгляду спору розглянуто та задоволено.
Ухвалою суду від 11.09.2012 р. строк розгляду спору продовжено, розгляд справи відкладено на 25.09.2012 р.; зобов'язано позивача подати - оригінали документів; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.
У судове засідання 25.09.2012 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, а представник відповідача їх отримав, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.
Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
25.05.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Інститут паперу»(далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брама-V»(далі -відповідач) було укладено договір оренди приміщення № 29-11 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування приміщення для розміщення офісу. Власником приміщення, що орендується є позивач, відповідач користується приміщенням протягом строку дії договору (п. 1.2. договору).
Згідно п. п. 1.3.-1.5. договору адреса будинку, у якому знаходиться приміщення, що орендується: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, кімната 514. Загальна площа приміщення, що орендується: 60,3 кв.м.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що за приміщення, що орендується, відповідач щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, сплачує позивачу орендні платежі. Платежі проводяться згідно розрахунків, які позивач виставляє відповідачу після 1 числа поточного місяця. Орендні платежі нараховуються з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду.
Розмір місячної орендної плати складає 12 060,00 грн., в тому числі ПДВ. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п. 2.2. договору).
Всі комунальні послуги: електропостачання приміщень, водопостачання та каналізація, опалення приміщень оплачуються в розмірі 0,67% від рахунків, що виставляються комунальними службами для АТ «Інститут паперу». Рахунки за комунальні послуги виставляються відповідачу позивачем у поточному місяці за попередній (п. 2.3. договору).
На виконання умов договору оренди № 29-11, позивачем було передано в тимчасове платне користування приміщення № 514, загальною площею 60,3 кв.м., що розташоване за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7.
За ствердженням позивача, відповідач, всупереч умовам договору оренди приміщення № 29-11 від 25.05.2011 р., оплатив орендні платежі лише частково, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Таким чином, станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становив 44 929,98 грн.
На підтвердження факту користування відповідачем спірним приміщенням, позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх мокрими печатками.
Господарським судом досліджено надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та встановлено, що станом на 25.01.2012 р. заборгованість ТОВ «Брама-V»перед ПАТ «Інститут паперу»по орендним та комунальним платежам за договором оренди приміщення № 29-11 від 25.05.2011 р., з урахуванням часткових проплат, становить 47 429,98 грн. (7 644,22 грн. згідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000850 від 10.08.2011 р.; 12 595,98 грн. згідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0001262 від 10.11.2011 р.; 13 116,66 грн. згідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0001397 від 08.12.2011 р.; 14 073,12 грн. згідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000013 від 16.01.2012 р.).
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендних та комунальних платежів, 26.01.2012 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 10-01 від 26.01.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість у строк до 10.02.2012 р.
У відповідь на претензію, 26.01.2012 р. відповідач направив на адресу позивача лист з проханням розірвати договір оренди достроково з 26.01.2012 р., в зв'язку зі звільненням ТОВ «Брама-V»орендованого приміщення, та надати дозвіл на реструктуризацію боргу на 4 місяці згідно долученого графіку погашення заборгованості.
Відповідно до вказаного графіку, підписаного уповноваженим представником відповідача та скріпленого його мокрою печаткою, відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 47 429,98 грн. та зобов'язався погасити її частинами в наступні строки: 8 000,00 грн. до 10.02.2012 р.; 13 144,00 грн. до 10.03.2012 р.; 13 144,00 грн. до 10.04.2012 р. та 13 141,98 грн. до 10.05.2012 р.
Згідно п. 3.3.3. договору позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши відповідача про це у письмовій формі за один місяць до закінчення строку договору.
Крім того, пунктом 3.4.4. договору передбачено, що відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши позивача про це у письмовій формі за один місяць до закінчення строку дії договору.
З огляду на вищевикладене, 31.01.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розірвання договору оренди приміщення № 29-11 від 25.05.2011 р.
Пунктом 1 вказаної угоди передбачено, що згідно з п. 3.4.4. договору з урахуванням п. 3.3.3. договір оренди приміщення № 29-11 від 25.05.2011 р. розірваний за згодою сторін 31.01.2012 р.
Відповідно до п. 4. угоди невід'ємною частиною цієї угоди є акт приймання-передачі приміщення, що орендується від 31.01.2012 р.
На виконання угоди про розірвання договору оренди № 29-11 від 25.05.2011 р., 31.01.2012 р. між сторонами було складено акт приймання-передачі приміщення, що орендується, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв приміщення, що знаходиться в кімнаті № 514, площею 60,3 кв.м., разом з ключами від нього, в задовільному стані згідно з умовами договору оренди.
Вищезазначений акт був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх мокрими печатками.
Проте, як зазначає позивач, з моменту розірвання договору, відповідач, в порушення досягнутих між сторонами домовленостей та графіку погашення заборгованості, здійснив лише разовий платіж у розмірі 2 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 298 від 15.02.2012 р.
Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість ТОВ «Брама-V»перед ПАТ «Інститут паперу»становить 44 929,98 грн.
Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на вищевикладене, господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо передачі в оренду нерухомого майна виконав належним чином, відповідно до умов договору оренди приміщення № 29-11 від 25.05.2011 р., проте відповідач не сплатив в повному обсязі передбачену договором орендну плату. Тобто, він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інститут паперу»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»суми основного боргу у розмірі 44 929,98 грн. підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за прострочення орендних платежів у розмірі 3 325,00 грн.
Згідно п. 6.1.1. договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів відповідач, за рішенням позивача, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків, передбачених даним договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на вищевикладене, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інститут паперу»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»пені у розмірі 3 325,00 грн. підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період прострочення орендних платежів у розмірі 342,13 грн.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично не вірним.
Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір інфляційних втрат складає 72,56 грн.:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 26.08.2011 - 10.07.2012 7644.22 1.005 38.22 7682.44 26.11.2011 - 10.07.2012 12595.98 1.003 37.79 12633.77 26.12.2011 - 10.07.2012 10616.66 1.001 10.62 10627.28 26.01.2012 - 10.07.2012 14073.12 0.999 -14.07 14059.05 Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інститут паперу»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 72,56 грн.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення у розмірі 801,16 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інститут паперу»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»3% річних у розмірі 801,16 грн. підлягають задоволенню.
В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інститут паперу»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
При частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд Київської області, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама-V»(07300, Київська область, Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережного, буд. 7, ідентифікаційний код 33083878) на користь Публічного акціонерного товариства «Інститут паперу»(01133, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кутузова, буд. 18/17, ідентифікаційний код 31812534 ) суму основного боргу у розмірі 44 929 (сорок чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 98 коп., пеню у розмірі 3 325 (три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмір 72 (сімдесят дві) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 801 (вісімсот одна) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Л. В. Сокуренко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2012 |
Оприлюднено | 28.09.2012 |
Номер документу | 26167757 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Сокуренко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні