Постанова

від 25.09.2012 по справі 5017/1518/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 5017/1518/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Михайлова М.В., Пироговського В.Т.,

(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду Балуха В.С. №713 від 24.09.2012р.)

при секретарі судового засідання Мікула К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином,

від відповідача-1: Гордієнко М.В., за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явився, повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

на рішення господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року

по справі № 5017/1518/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до 1) Державного підприємства "Одеська залізниця"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком"

про стягнення 7 258,80 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" 7 258,80 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року у справі №5017/1518/2012 (суддя Щавинська Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлені обставини справи є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.

Між тим, за відсутністю належних та допустимих доказів, підтверджуючих кількість та вартість відправленого вантажу ТОВ „ПІК „Інтерком", притягнення до відповідальності вантажовідправника, на думку суду першої інстанції, унеможливлюється, та за таких обставин в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо"), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ „Вінницяоблпаливо", з посиланням при цьому на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Представник відповідача-1 (Одеської залізниці) надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою ПАТ „Вінницяоблпаливо", та просить відмовити апелянту в позовних вимогах про стягнення вартості недостачі вантажу з ДП „Одеська залізниця".

Представники апелянта (ПрАТ „Вінницяоблпаливо") та відповідача-2 (ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком") в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ „Вінницяоблпаливо" за відсутністю представників апелянта та відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ „Вінницяоблпаливо", з огляду на таке.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 25.09.2011 р. між ПрАТ "Вінницяоблпаливо"(Покупець) та ПП "Камтопсервіс"(Постачальник) укладено договір №1.83, згідно умов якого Постачальник зобов'язався відвантажити вугілля марок АМ, АС з якісними показниками, в асортименті та по цінах, визначених цим договором, а покупець зобов'язався прийняти його згідно існуючих нормативних документів та оплатити (а.с.8).

Відповідно до п.2.1 договору, поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом по рознарядці, термінах та реквізитах, вказаних покупцем. Відповідно до п.2.2 договору, в графі 4 залізничної накладної вантажовідправник вугілля обов'язково фіксує причетність постачальника до даної відправки з метою зарахування її в виконання договору поставки по п.п. 1.1, 2.1. Згідно п. 2.3 договору, у випадку виявлення недостачі вугілля постачальник зобов'язаний надати довідку або рахунок вантажовідправника про кількість та вартість відвантаженого вугілля, а також документи, які підтверджують власність постачальника на поставлене вугілля протягом 14 робочих днів з моменту отримання вимоги (претензії) від покупця. У випадку не представлення цих документів у вказаний термін, вантаж приймається по фактичній кількості, визначеній комерційним актом залізниці по встановленій формі. Якщо в залізничній накладній буде відсутнє посилання на причетність постачальника до даної відправки, розмір нестачі вугілля відшкодовується постачальником.

Пунктом 3.1 визначено, що ціна вугілля, що постачається за цим договором, встановлюється на умовах „станція перевізник": марка вугілля АМ 13-25 -1370 грн. за 1 тонну з ПДВ, АС 6-13 -1050,00 грн. за 1 тонну з ПДВ.

У відповідності до п. 5.1 договору, договір вступає в дію з дня його підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012р. зі станції відправлення Червоний Промінь ТОВ „ПІК „Інтерком" (відправник) у вагоні №67193334 відправило на адресу ст. Попелюхи Піщанського районного паливного складу ПрАТ "Вінницяоблпаливо"(одержувач) вантаж -антрацит у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною №52616687 від 03.01.2012р. (а.с.9).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагони навалом засобами вантажовідправника, нижче бортів, Антрацит АМ 13-25, вологість 5,5%. Профілактика проведена шляхом пересипання сіллю п.196. Вантаж маркований шляхом нанесення вапняного розчину, по поверхні вантажу полосно, по периметру вагону з захватом бортів шириною 30-40 см та розпиленням по центру вагону. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3,4, 7, 8 гл. 1 прил. 14 к СМГС гл. 2 пар. 3-5.

Як вбачається з актів загальної форми №108/Г, №29/Ваги та 40/Б від 08.01.2012р., при надходженні вагону №67193334 на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, при огляді з наглядової вишки виявлено: Навантаження нижче бортів на 10 см, вантаж не марковано. Наявне воронкоподібне поглиблення над 2-3 люками довжиною -3,0 м, по ширині вагону, глибиною -0,6м. На момент огляду течі вантажу немає, двері люку зачинені.

Вантаж був направлений на комісійне переважування, за результатами якого виявлений факт нестачі Антрациту марки АМ, про що складено комерційний акт АА №042339/14/1 від 08.01.2012р. (а.с.10).

Вказаним актом встановлено, що при зважуванні вагону №67193334 виявилося, що при переваженні вагону на справних 150тн вагонних електронно-тензометричних вагах станції Ніжньодніпровськ-Вузел, які пройшли держповірку 30.11.11р. вага брутто складає 84860 кг, вага тари з документу -22250 кг, вага нетто -62360 кг, що менше ваги вказаної в документі, на 6640 кг. Навантаження нижче бортів на 10 см, вантаж не марковано. Наявне воронкоподібне поглиблення над 2-3 люками довжиною -3,0 м, по ширині вагону, глибиною -0,6м. Вагон у технічному відношенні справний. Наявні сліди старої течі вантажу Ліворуч за рухом потяга наявний зазор між кришкою 3-го люка і поперечною балкою вагону, довжиною 250 мм, шириною -30 мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу ущільнили за допомогою дошки. Торцеві двері цільнометалеві та розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу не має. При повторному переважуванні вага підтвердилася. Вантаж у вагоні вміститися міг.

Як вбачається з акту про технічний стан вагону №14 від 08.01.2012р., вагон технічно справний, втрата вантажу можлива. Вантажовідправник до навантаження зазор бачити міг, однак заходів по ущільненню не застосував.

12.01.2012р. вантаж виданий одержувачу на станції призначення, який в свою чергу звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 7 258,80 грн. (згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахування норми недостачі 2% маси нетто вугілля, становить 5 260кг, а її вартість 7 258,80 грн.., виходячи із вартості вантажу 1 380,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ та без врахування залізничного тарифу, що встановлена у рахунку ПП „Камтопсервіс" від 03.01.2012р. №СФ-00001/1, згідно з яким постачальником вантажу являється ПП "Камтопсервіс" на підставі договору №1.83 від 25.09.2011р. про поставку вугілля).

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПрАТ "Вінницяоблпаливо".

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон №67193334 здійснювалося відправником (відповідачем-2), який за приписами ч.3 ст. 308 ГК України, ч.1 ст. 918 ЦК України, ст. 31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Згідно з п.3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст. 31 Статуту залізниць України та п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, -усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Відповідні відмітки вантажовідправника у залізничній накладній свідчать, що у вагон відкритого типу №67193334 вантажовідправником завантажено вугілля у кількості 69 000 кг і завантаження вугілля здійснено вантажовідправником відповідно до п. 3,4, 7, 8 гл. 1 прил. 14 к СМГС гл. 2 пар. 3-5. Вантаж маркований шляхом нанесення вапняного розчину, по поверхні вантажу полосно, по периметру вагону з захватом бортів шириною 30-40 см та розпиленням по центру вагону. Профілактика проведена шляхом пересипання сіллю п.196.

В свою чергу перевізником завантажений відправником вантаж прийнятий до перевезення шляхом візуального огляду, без перевірки маси вантажу і жодних заперечень щодо невідповідності цього завантаження Технічним умовам не висловлено, що відповідає вимогам ст. 24 Статуту залізниць України.

Між тим, під час комісійної перевірки 08.01.2012р. на станції Нижньодніпровськ-Вузел виявлено недостачу вантажу у вагоні №67193334 в кількості 6640 кг, а також встановлено, що вантаж не марковано, що вагон знаходиться у технічно справному стані, що маються ознаки старої течі вантажу, та ліворуч за рухом потяга наявний зазор між кришкою 3-го люка і поперечною балкою вагону, довжиною 250 мм, шириною 30 мм., про що складений відповідний комерційний акт.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України комерційними актами та актами загальної форми засвідчуються обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності як залізниці, так і вантажовідправника та вантажоодержувача.

Проаналізувавши приписи ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, текст комерційного акту від 08.01.2012р. АА №042339/14/1, в якому за правилами ст. 129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855 (із змінами), апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" слід визнати частково винним у втраті товару.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст. 111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 08.01.2012р. АА №042339/14/1 з даними щодо воронкоподібного поглиблення може підтверджувати те, що недостача у вагоні №67193334 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату вантажу в тому числі з вини перевізника вантажу.

Відтак, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується обопільна вина у втраті вантажу як перевізника, так і вантажовідправника. Разом з тим, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник - за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник - за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

Пунктом 2.7 Роз'яснення ВГСУ від 29.05.2002р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" встановлено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Ухвалою суду першої інстанції від 24.05.2012р. була витребувана довідка на підтвердження ціни вантажовідправника, однак не була надана відповідачем-2.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. повторно витребуваний рахунок або інший документ відправника, на підставі якого визначається кількість та вартість відправленого вантажу, на виконання вимог якої відповідачем-2 надана до суду довідка ДП „Донбасантрацит" ВП „шахта ім.Ізвєстій" від 06.09.2012р. №854, підписана в.о. головного бухгалтера Я.А.Савіною, відповідно до якої вартість вугілля, відправленого ТОВ „ПІК ІНТЕРКОМ" 03.01.2012р. у піввагоні №67193334 на адресу Піщанського паливного складу складає 883,75 грн. за 1 тону вугілля, вагоном було перевезено 69 тон на суму 60978,75 грн., приплата по золі складає 3048,94 грн., знижка по вологості -317,09 грн., загальна сума складає 63710,60 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що, стягуючи з відповідачів вартість недостачі вантажу, слід керуватись довідкою ВП шахта Ізвєстій ДП „Донбасантрацит", оскільки саме вона визначає дійсну вартість втраченого вантажу.

Отже, враховуючи недостачу вантажу, встановлену комерційним актом -6640 кг, 2% природної втрати вантажу -69000 -2% = 1380 кг, що складає 5260 кг відповідальної недостачі, а також враховуючи вартість 1 т вугілля -883,75 грн., приплату по золі -3048,94 грн., знижку по вологості --317,09 грн., судова колегія дійшла наступних висновків.

Маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу становить 5260 кг., а з перевізника та відповідача-2 підлягають стягненню кошти в сумі 5827,54 грн ., виходячи з такого розрахунку:

883,75 грн. / 1000 кг * 5260кг = 4648,52грн. + приплата по золі 231,44 грн.(3048,94/1000*5260) - знижка по вологості 23,67 грн. (317,09/1000*5260) = 4856,29грн. + 20% ПДВ = 5827,54 грн.

При цьому вартість вантажу в сумі 883,75 грн. за 1 тону визначена ТОВ „ПІК Інтерком" на підставі довідки ДП „Донбасантрацит" ВП ш.ім.Ізвєстій №854 від 06.09.2012р.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог в сумі 5827,54 грн. шляхом стягнення з вантажовідправника 50 відсотків вартості недостачі вантажу, а саме 2913,77 грн., та стягнення з перевізника 50 відсотків вартості недостачі вантажу, а саме 2913,77 грн., на користь вантажоодержувача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність та законність рішення суду першої інстанції, оскільки матеріали справи спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу ПрАТ „Вінницяоблпаливо" -задовольнити частково, стягнувши з вантажовідправника та перевізника вартість недостачі вантажу в сумі 5827,54 грн .

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року у справі №5017/1518/2012 скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" (91020, м.Луганськ, Артемівський р-н, вул.Лутугинська,127, поштова адреса: 94503, Луганська обл., м.Красний Луч, вул.Стаханова,4, р/р 26009301182679 в філії відділення ПІБ у м.Алчевськ, МФО 304342, ІПН 34870060) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"(21100, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шоссе, 122, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, ІПН 01880670) 2913,77 грн. вартості недостачі вантажу, 804,75 грн. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця"(65023, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, р/р 26003000001 в АБ „Експрес-Банк" Одеська філія, МФО 328801, ІПН 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 2913,77 грн. вартості недостачі вантажу, 804,75 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 402,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 402,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 26 вересня 2012 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді М.В. Михайлов

В.Т. Пироговський