Ухвала

від 21.09.2012 по справі 2а/1270/4884/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року справа №2а/1270/4884/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року по справі № 2а/1270/4884/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніке - Рав» до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000022201 від 23.03.2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22.06.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000022201 від 23.03.2012 року, яким позивачу ТОВ «Ніке-Рав» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 124820,00 грн., з яких за основним платежем 99776, 00 грн. та за штрафними санкціями на 24944,00грн. В обґрунтування позову зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, про наявність порушень, які обґрунтовані нікчемністю всіх правочинів щодо придбання ТОВ «Ніке-Рав» товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ардея-Тех» , ТОВ «Діомат ЛТД» та їх подальшої реалізації (використання у своїй господарській діяльності) іншим суб'єктам господарювання, - є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України, оскільки укладені позивачем господарські договори із контрагентами відповідають вимогам цивільного законодавства. Доказів нікчемності або визнання недійсними у судовому порядку договорів з зазначеними контрагентами в акті не наведено.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області № 0000022201 від 23.03.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 124820 грн..

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки до перевірки позивачем не були надані первинні документи бухгалтерського обліку, зазначене свідчить про встановлення під час перевірки фактів укладання нікчемних правочинів ТОВ «Ніке-Рав» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Діомат ЛТД». Апелянт вважає, що податковий кредит ТОВ «Ніке-Рав» сформований на підставі податкових накладних отриманих на операції, фактичного постачання товару (надання послуг) за якими не відбувалось.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніке - Рав» зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 01.04.2004 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 381 120 0000 000512 (а.с. 120 - 122 , 128 - 136 т.3). Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100293871 позивач є платником податку на додану вартість з 20.07.2010 року ( а.с.123 т.3). Позивач перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в м.Лисичанську з 14.04.2004 року , що підтверджується довідкою про взяття на облік платників податків від 16.05.2011 року за № 2822 (а.с.126 -127 т.3).

10 листопада 2010 року позивачу видано ліцензію строком дії з 10 листопада 2010 року по 10 листопада 2012 року ( господарська діяльність пов'язана із створенням об'єктів архітектури згідно переліку робіт ( а.с.124-125 т.3).

Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Лисичанську Луганської області є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах виконує повноваження, надані Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.12.11 року на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Луганській області, винесеної в межах кримінальної справи № 10/11/8012, наказом відповідача № 880 від 09.12.11 року була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при декларуванні податкового кредиту ТОВ «Ніке - Рав» по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ардея -Тех» та ТОВ «Діоміт ЛТД» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 (а.с.51 т.1).

Повідомленням від 12 грудня 2011 року № 32 відповідач сповістив позивача про проведення з 12.12.2011 року за адресою: 93113, м.Лисичанськ, вул.Свердлова, 347 документальної позапланової невиїзної перевірки з 12 грудня 2012 року тривалістю 3 робочих дні. ( а.с. 52 т.1).

На підставі зазначених документів відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої 19.12.2011 року складено акт № 109/23-32792535 (а.с.22 - 49 т.1).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі п.75.1.ст.75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Умови та порядок проведення документальної невиїзної перевірки визначені ст.ст.77-79 ПК України.

П.п.79.1. ст. 79 ПКУ передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З п.п. 78.1.11 ст. 78 ПК України вбачається, що однією із обставин для здійснення перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

П.п. 79.2. ст. 79 ПКУ передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Копія наказу № 880 від 09.12.2011 року та повідомлення від 12 грудня 2012 року № 32 були отримані позивачем, що не заперечувалось сторонами.

Таким чином відповідачем дотриманий порядок призначення перевірки.

Щодо правомірності прийняття оскарженого повідомлення -рішення колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки № 109, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Ніке-Рав»: п. 185.1. ст.. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 п.198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України за перевіряємий період, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 113972 грн., у т. ч.:

- завищена сума податкового зобов'язання по операціям з продажу товару, придбаного у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Діомат ЛТД» та в подальшому реалізованого ТОВ «Тара-Маркет» на загальну суму ПДВ - 125191 грн.; ПП «Ресурс» на загальну суму ПДВ - 68 грн.; ТОВ «Строй-Богатирь» на загальну суму ПДВ - 22462 грн.; ТОВ «Діамант і К» на загальну суму ПДВ - 372 грн.; ТОВ «Уником-Сервіс» на загальну суму ПДВ 245 грн.;

- Артемівське управління водного господарства на загальну суму ПДВ - 60 грн. у загальній сумі 148398 грн., яка не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій та свідчить про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань; у т.ч. квітень 2011 року у сумі - 52614 грн., травень 2011 року у сумі - 41736 грн., липень 2011 року у сумі 22716 грн., вересень 2011 року у сумі - 31332 грн.

- завищена сума податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» - у сумі 21932,48 грн., ПП «Ардея-Тех» - у сумі 90562,75 грн., ТОВ «Діомат ЛТД» - у сумі 149874,95 грн. ( а.с.49 т.1).

29.12.2011 року за позивачем на адресу податкового органу було подано заперечення на акт перевірки ( а.с.53 т.1).

На підставі акту перевірки ДПІ в м.Лисичанську Луганської області та оскаржень позивачем як акту перевірки так і прийнятого податковим органом 11 січня 2012 року податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000032301, 23 березня 2012 року ДПІ в м.Лисичанську Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000022201, яким ТОВ «Ніке-Рав» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 124820 грн., з яких за основним платежем на 99776 грн. та за штрафними санкціями на 24944 грн.( а.с.20 т.1).

Зазначене повідомлення - рішення оскаржене позивачем та є предметом спору по даній справі.

Відповідно до вимог п. 86.9 ст.86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність.

З урахуванням вказаної норми, суд першої інстанції вірно визначив, що за наявної заборони, відповідачем винесено оскаржене повідомлення -рішення.

Статтею 185 Податкового кодексу України визначено об'єкт оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України: якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 16.11.2007 року, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100300076 є платником податку на додану вартість з 01.06.2010 року, перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську з 19.11.2007 року ( а.с.130-139 т.1).

Позивачем на підставі договору підряду №П-104 від 01.04.2011 року отримано від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підрядні роботи ( а.с.111-115 т.1).

Відповідно до п.п. 1.1 п.1 вказаного Договору підряду №П-104 ТОВ «Ніке-Рав» (Генпідрядник) доручає, а ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Субпідрядчик) зобов'язується виконати своїми та залученими силами та засобами ремонтно-будівельні роботи, ремонт технологічного обладнання на об'єктах Генпідрядника.

Згідно п. 2.3 п. 2 цього ж Договору оплата за даним договором проводиться генпідрядником частинами по факту виконання робіт.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.04.2011 року до договору №П-104 ( а.с.115 т.1) ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконало на замовлення ТОВ «Ніке-Рав» роботи згідно реєстру кошторисів, а саме :

- поточний ремонт головної понизювальної підстанції №1 ЗРУ-1 цеха №20 інв.№13343 № кошторису 20/0111/8/1 на суму 8738,4 грн., у т.ч. ПДВ 1456,40грн

- поточний ремонт конструктивних елементів естакади тех. трубопроводів УПЕС цеха №4 інв.№18897, № кошторису 4/0111/123/1 на суму 66070,98 грн., у т.ч. ПДВ 11011,83 грн. всього на суму 74809,38, у т.ч. ПДВ 12468,23 грн. ( а.с.116 т.1).

Роботи з поточного ремонту головної понизювальної підстанції №1 ЗРУ-1 цеха №20 інв.№13343 та поточного ремонту конструктивних елементів естакади тех. трубопроводів УПЕС цеха № 4 інв.№18897 передано генпідряднику ТОВ «Тара-Маркет» за Договором підряду №1/7 від 14.01.2011 ( а.с.185-204 т.1).

Згідно із додатковою угодою №2 від 29.06.2011 року до договору №П-104 ( а.с.127 т.1) ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконало на замовлення ТОВ «Ніке-Рав» ремонт палати 2 поверху, лікарні м. Соледар.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 13.07.2011 року до договору №П-104 ТОВ (а.с.120 - 121 т.1). «Лугпромстройсантехмонтаж» виконало на замовлення ТОВ «Ніке-Рав» роботи згідно Реєстру кошторисів, а саме роботи з: ремонту покриття полу та стін із плитки керамічної в душових АБК-3 на суму 7267,65 грн, у т.ч. ПДВ 1211,27 грн.; облаштування тротуару із плитки ФЕМ, ремонт покриття із плитки ФЕМ на суму 2349,90 грн., у т.ч. ПДВ 391,65 грн.; ремонту штукатурки на підпірній стіні навколо АБК-3 на суму 7486,80 грн, у т.ч. ПДВ 1247,80 грн.; ремонту єндових над галереєю цеха ЦВГ на суму 3338,50 грн., у т.ч. ПДВ 556,42 грн.

Виконання зазначених робіт наданими позивачем наступними первинними документами: податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, рахунками - фактурами, актами на використання матеріалів, договірною ціною, локальними кошторисами, довідками (а.с 122 - 129, а.с.141 - 258 т.1, а.с.1 - 121 т.2).

Висновки відповідача щодо нікчемності правочинів укладених ТОВ «Ніке-Рав» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ґрунтуються на акті перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу на адресу покупців, оскільки у нього відсутні трудові ресурси, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, відсутні складські приміщення, які необхідно для зберігання ТМЦ.

Проте, Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року по адміністративній справі 2а-10972/11/1270 задоволено позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської МДПІ у м.Луганську в частині визнання протиправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську щодо проведення перевірки та складання Акту № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року» від 11.11.2011 року ( а.с.92-98 т.1)

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року по адміністративній справі 2а-10792/11/1270. За таких обставин постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року по адміністративній справі 2а-10792/11/1270 набрала законної сили та підлягає виконанню. ( а.с.99 - 100 т.1).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Ардея -Тех», зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 20.08.2010 року, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100299899 є платником податку на додану вартість з 01.09.2010, перебуває на обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області з 21.08.2010 року за № 37884 ( а.с.123-130 т.2).

Згідно договору купівлі-продажу №61 від 05.01.2011 року ТОВ «Ніке-Рав» придбало у ПП «Ардея-Тех» товарно-матеріальні цінності у кількості та по ціні згідно з накладними, які є не від'ємною частиною договору ( а.с.122 т.2).

Відповідно до п.3.2 договору купівлі-продажу №61 від 05.01.2011 на товар ПП «Ардея-Тех» (продавець) надає ТОВ «Ніке-Рав» наступні товаросупроводжуючі документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна.

Відповідно до п.3.4 договору купівлі-продажу №61 від 05.01.2011 року доставка товару проводиться продавцем за його рахунок, тобто ПП «Ардея-Тех».

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури. Розрахунки за даним договором підтверджуються виписками з рахунку та простими векселями, які було надано для перевірки, але не враховані податковим органом (а.с.23 т.1).

Згідно із п.2.7 Акту перевірки узагальнений перелік документів, які було використано податковим органом при проведені перевірки наведено в додатку 3 до акту перевірки (а.с.23 т.1).

З оскаржуваної постанови та матеріалів справи вбачається, що на вимогу суду відповідачем наданий додаток № 3 до акту перевірки, який в свою чергу містить посилання лише на загальні документи серед яких: статутні документи реєстраційні документи, декларації, господарські договори, реєстри податкових накладних, облікові картки контрагентів, виписки банку, платіжні доручення, тощо ( а.с.234 т. 3).

Відповідно до п.73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків у тому числі якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач звернувся із запитом до позивача лише до початку проведення перевірки 09.12.2011 року Зазначений запит не містить конкретного переліку документів в розумінні вимог статей 72,73 ПК України, у тому числі документів якіб підтверджували транспортування товару (а.с.50 т.1).

Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про ненадання позивачем необхідної первинної документації, оскільки Відповідач на виконання вимог статей 72.73 ПК України не витребовував у позивача додаткової інформації.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ДІОМАТ ЛТД», позивачем надані статутні та реєстраційні документи, за якими ТОВ «ДІОМАТ ЛТД зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 10.09.2010 року, є платником податку на додану вартість з 06.12.2010 року, перебуває на обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області з 13.09.2010 року за № 38398 ( а.с. 218 - 222 т.2).

На підставі договору на поставку продукції №11701 від 01.07.2011 року ТОВ «Ніке-Рав» придбало у ТОВ «Діомат ЛТД» товарно-матеріальні цінності згідно накладних.

Відповідно до п.5 цього договору поставка продукції здійснюється на умовах доставки продавцем до місця, вказаного покупцем. ( а.с.215 т.2).

На підтвердження фактичного виконання договорів з ТОВ «Діомат ЛТД» позивачем надані копії актів виконаних робіт та документальне підтвердження їх вартості ( а.с.223- 250 т.2).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Таким чином на підтвердження виконання спірних договорів позивач надав копії первинних бухгалтерських документів: накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Факти реального виконання робіт підтверджені вищезазначеними актами підписаними сторонами за договорами підряду, документи мають відповідні підписи уповноважених осіб, скріплені печатками підприємств, зазначені дати підписання, термін виконання, номер та дата угод, вартість, зазначено об'єкт та перелік конкретно виконаних робіт.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 т. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦКУ).

Згідно з актом перевірки в ньому відсутні данні щодо дослідження договорів в сукупності із первинними документами, оскільки відповідач виходив з нікчемності угод встановлених в актах перевірки контрагентів зазначених вище.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним повинно бути рішення суду.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договорів укладених позивачем з контрагентами. Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Суд першої інстанції вірно визначив, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності (місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна) у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м.Лисичанську Луганської області по даній справі не доведено правомірності винесення податкового повідомлення - рішення «Р» № 0000022201 від 23.03.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року по справі № 2а/1270/4884/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року по справі № 2а/1270/4884/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін