Постанова

від 25.09.2012 по справі 5011-50/289-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5011-50/289-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі господарського суду№ 5011-50/289-2012 міста Києва за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Сі.Пі.Ел. Україна лімітед" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альконт" про визнання банкрутом, ліквідаторарбітражний керуючий Рибін Д.Ю., за участю представників сторін:

ліквідатора Рибіна Д.Ю. -Озеров О.С. (дов. від 28.08.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі.Пі.Ел. Україна лімітед" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконт" з урахуванням особливостей, визначених ст.. 52 Закону України "Про відновлення лптоспроможності боржника або визнання його банкрутом". введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 02.02.2012 визнано відсутнього боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альконт" банкрутом, визнано ТОВ "Сі.Пі.Ел. Україна лімітед" кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 15500 грн. Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рибіна Д.Ю., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом та письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, провести ліквідаційну процедуру і надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.05.2012 (суддя Головатюк Л.Д.) затверджено звіть ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконт". Ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альконт". Провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. -головуючий, пантелієнко В.О., Разіна Т.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 10.05.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (далі ДПІ) у Голосіївському районі м. Києва просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців",

ст. ст. 34, 43 ГПК України. Крім того вказує, що ТОВ "Сі.Пі.Ел. Україна лімітед" при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ "Алькон" не були дотримані вимоги ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши учасників провадження у справі, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 ст. 4 1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Крім того, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно статті 17 даного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор - ТОВ "Сі.Пі.Ел. Україна лімітед" посилалося на існування у ТОВ "Альконт" заборгованості перед ним у сумі 15 500 грн. Як доказ безспірності його грошових вимог ініціюючим кредитором до заяви додані: копії простого векселя, виданого 28.07.2011 року, серія АА № 2284075, протесту про неоплату простого векселя, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про стягнення на підставі протесту простого векселя, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю боржника за місцем фактичного знаходження ( а.с. 12-15 т. 1).

Суд першої інстанції прийняв зазначені докази, як належні в обґрунтування безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника.

При цьому оригінали зазначених документів судами не перевірялися, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З урахуванням норм Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікованого Закону про прості і переказні векселі та ст. 32 ГПК України, належним та допустимим доказом у справі є саме оригінал векселя.

З правовою позицією про те, що тільки оригінал векселя є належним доказом виникнення грошових зобов'язань у справі про банкрутство погодився Верховний суд України у Постанові №04/262 від 08.06.2004року у справі №32/173б.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно та в порушення норм ст. 36 ГПК України, дійшов висновку, що копія простого векселя підтверджує наявність безспірного грошового зобов'язання боржника перед ТОВ "Сі.Пі.Ел. Україна лімітед".

На відсутність ТОВ "Альконт" за його місцезнаходженням ініціюючий кредитор -ТОВ "Сі.Пі.Ел. Україна лімітед" посилається на довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 76/26-1/52 від 06.01.2012, виданої ГВПМ ДПІ у м. Голосіївському районі м. Києва, та акт державного виконавця від 02.12.2011.

Разом з тим, наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на 07.12.2011 (а.с. 33-35) підтверджено відомості про місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Альконт" -м. Київ, вул.. Бурмістренка, буд 11, кімната 1.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство"(п. 105) роз'яснено, що згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при визнанні боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури судом першої інстанції не надано оцінки доказам обґрунтованості порушення провадження у справі, оскільки не було перевірено дотримання ініціюючим кредитором вимог щодо надання доказів, що дозволяють віднести боржника до відсутнього, а також докази безспірності вимог ініціюючого кредитора.

Судом апеляційної інстанції зазначених порушень законодавства про банкрутство допущених судом першої інстанції виправлено не було.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при неповному з'ясуванні обставин обґрунтованості порушення справи про банкрутство ТОВ "Альконт", визнання його банкрутом як відсутнього боржника та відкриття ліквідаційної процедури, дійшли до передчасного висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідацію юридичну особу - ТОВ "Альконт" на підставі п.6 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в зв'язку з затвердженням ліквідаційного балансу.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним підлягають скасуванню, як не законні та прийняті з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм цивільного законодавства, як оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, так й ухвалу суду першої інстанції. Справа ж підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час розгляду справи, суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 та ухвалу господарського суду м. Києва від 10.05.2012 у справі № 5011-50/289-2012 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

М.І. Хандурін