Рішення

від 25.09.2012 по справі 2631-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2012Справа №5002-16/2631-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декон-Крим», м. Севастополь

до відповідача Виробничого кооперативу «Галіт», Сакський район, с. Прибрежне

про стягнення 13 362,22 грн.

Суддя М.О.Білоус

Представники:

від позивача - Чередніченко М.В., дов. від 01.08.2012.

від відповідача - Москаленко Т.П., дов. від 02.08.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Декон-Крим» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача -Виробничого кооперативу «Галіт», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 362,22 грн., з яких основна сума боргу складає 12 955,62 грн., 3% річних - 406,60 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 609,5 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, відповідач не виконує обов'язки щодо сплати заборгованості в сумі 12 955,62 грн. за надані послуги відповідно до умов договору про бухгалтерський облік підприємства від 01.02.2011.

В судовому засіданні представник як і раніш підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому надав додаткові письмові пояснення, в яких викладений розрахунок суми боргу, та, з урахуванням наданих актів приймання - передачі та часткової оплати позивач просить суд задовольнити заявлений позов.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що 28.02.2012 прокуратурою Київського району м. Сімферополя була порушена кримінальна справа відносно Дуйсиналиєва Н.А., за признаками складу злочину, передбаченого ст. 357 ч. 1 Кримінального кодексу України. Під час розслідування цієї кримінальної справи було встановлено, що офіційні документи та печать ВК «Галіт» була викрадена у січні 2011 року.

При цьому, відповідач вказував, що акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.11 по 16.11.11 був підписаний директором ВК «Галіт» Кирилович А.В., який з 11 серпня 2011 року звільнений із займаної посади, а директором ВК «Галіт» призначений Храпилін С.С., про що свідчить протокол позачергових зборів членів кооперативу «Галіт» від 11.08.11, а відтак цей акт звірки не є доказом наявності заборгованості.

Разом з тим, 11.09.2012 представником ВК «Галіт» заявлено клопотання про зупинення провадження по справі та спрямування матеріалів справи до правоохоронних органів - прокуратури м. Саки для проведення перевірки та прийняття мір відповідно до законодавства. Клопотання мотивовано тим, що печать ВК «Галіт» вкрадена, у той час як акти виконаних робіт та акт звірки розрахунків підписані директором Кирилович А.В. та засвідчені печаткою кооперативу. При цьому, вказував, що директор Кирилович А.В. є звільненим з 11.08.11.

Представник позивача заперечував проти задоволення зупинення провадження, проте письмово не обґрунтував свої заперечення.

Розглянувши заявлене клопотання ВК «Галіт», суд не знаходить підстав для його задоволення у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що на момент укладення договору та підписання актів виконаних робіт Кирилович А.В. був директором ВК «Галіт» та діяв в межах своїх повноважень відповідно до Статуту, що також знайшло підтвердження з боку відповідача, який вказував, що директор Кирилович А.В. був звільнений 11.08.11.

Надані відповідачем постанова про залучення в якості обвинуваченого Дуйсиналієва Н.А. та обвинувальний висновок відносно Дуйсиналієва Н.А. свідчать про порушену кримінальну справу відносно одного із членів кооперативу «Галіт» за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 191 ч. 5, 357 ч. 1 Кримінального кодексу України, який не є керівником (органом управління боржника) та взагалі відсутній обвинувачений вирок, яким встановлений факт викрадення печаті Виробничого кооперативу «Галіт».

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що договір від 01.02.2011 не був підписаний діючим у той час директором кооперативу Кирилович А.В.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК).

Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог, а надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Оскільки наявність чи відсутність у відповідача обов'язку з оплати наданих позивачем послуг суд може зробити незалежно від наслідків того чи іншого кримінального розслідування на підставі оцінки доказів, представлених сторонами, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання ВК «Галіт».

Враховуючи, що матеріали справи достатньо характеризують правовідносини сторін, суд не знаходить підстав для відкладення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, додаткові надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

01 лютого 2011 року між ТОВ «Декон- Крим» «Виконавець» та Виробничим кооперативом «Галіт» «Замовник» був укладений договір про бухгалтерське обслуговування підприємства за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги з бухгалтерського обслуговування, а Замовник зобов'язаний сплачувати послуги в строки та розмірах, передбачених даним Договором (а.с. 13-15).

Права та обов'язки сторін визначені розділом 2 цього договору.

Строк дії договору визначений п. 2.1., п. 2.2. договору.

Згідно з п. 3.2. договору за надані виконавцем послуги Замовник щомісячно вносить плату у розмірі 4 % від обертів, в 3-х денний строк з моменту надання Виконавцем рахунку та підписання акту виконаний робіт.

Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємства.

Позивач вказує, що належним чином виконував роботи з надання послуг за умовами договору від 01.02.2011 р., про що свідчать акти виконаних робіт № 177 від 31.05.2011 на суму 22 425,53 грн. та № 200 від 30.06.2011 (а.с. 16-17), які з урахуванням часткової оплати, залишились несплаченими.

Але, відповідач порушив зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати, у зв'язку з чим за ВК «Галіт» виникла заборгованість в сумі 12 955,62 грн. за надані позивачем послуги, що стало приводом для нарахування позивачем 3 % річних в сумі 406,60 грн. та звернення позивача з даним позовом.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Декон-Крим» не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Частиною 3 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, законодавцем визначено, що плата за договором про надання послуг та строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін.

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2011 року між сторонами був укладений договір про бухгалтерський облік підприємства (а.с. 13-15).

Оплата та порядок розрахунків визначений розділом 3 договору.

В якості доказу виконання послуг позивачем представлені акти надання послуг № 177 від 31.05.2011 на суму 22 425,53 грн. та № 200 від 30.06.2011 (а.с. 16-17).

Судом досліджено, що зазначені акти складені на виконання договору ТОВ «Декон Крим» від 01.01.2011, отже, вказані акти не можуть бути доказом виконання позивачем умов договору, укладеного між сторонами 01 лютого 2011 року, який знаходиться у матеріалах справи (а.с. 13-15).

Суд вважає необхідним зауважити, що предметом спору у дійсній справі є стягнення заборгованості з наданих послуг саме на підставі договору від 01.02.2011 та згідно з умовами договору оплата послуг здійснюється у 3-денний строк з моменту надання виконавцем рахунку та підписання акту виконаних робіт.

Але, позивачем не надано доказів виконання послуг саме за договором від 01.02.2011, зокрема рахунки, акти виконаних робіт.

Із наданих позивачем банківських виписок вбачається, що відповідач здійснював перерахування коштів (а.с. 94-97). Проте, із наданих виписок не вбачається що перерахування коштів здійснювалось із призначенням платежу саме на умовах укладеного сторонами договору від 01.02.11.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків на суму 601 819,46 грн. (а.с. 12), підписаний обома сторонами, не може бути прийнятий судом в якості належного доказу підтвердження заборгованості за договором від 01.02.11, оскільки акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками тощо. Посилання в акті на первинні документи, не є безумовним фактом наявності таких документів, а тому повинен бути підтверджений всіма зазначеними первинними документами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які свідчать про виконання з боку ТОВ «Декон - Крим» умов договору від 01 лютого 2011 року, зокрема надання послуг з бухгалтерського обслуговування підприємства та прийняття цих послуг відповідачем у встановленому договором порядку.

Відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що під час розгляду справи не встановлено порушень умов договору від 01 лютого 2011 року з боку відповідача та, як внаслідок неможливе застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачена відповідальність боржника за прострочення зобов'язань, отже, суд також не знаходить підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 406,60 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Декон-Крим» до відповідача ВК «Галіт» про стягнення 13 362,22 грн. заборгованості за договором від 01.02.2011 не підлягають задоволенню, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні 25.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 27.09.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя М.О. Білоус