Рішення

від 25.09.2012 по справі 3/5007/987/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" вересня 2012 р. Справа № 3/5007/987/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Козуб О.М. - предст. ЖФ ПАТ "Укртелеком", дов. №491 від 15.06.2012р., дійсне до 31.12.12р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

до Споживчого товариства "Велика ведмедиця" (м.Радомишль)

про стягнення 12273,19 грн.

Позивачем ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії пред'явлено позов до відповідача Споживчого товариства "Велика ведмедиця" (м. Радомишль) про стягнення на його користь 12 273, 19 грн., з яких: 11398, 29 грн. - боргу по договору оренди №141/27 від 01.02.2011р., 608, 36 грн. - пені, 266, 54 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Представник позивача в засіданні суду 25.09.12р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог за №398/20 від 24.09.12 р., згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 7236, 30 грн., з яких: 6 398, 29 грн. - сума основного боргу проти заявленої 11398,29 грн., 571, 47 грн. пені проти заявленої 608, 36 грн., 266, 54 грн. 3% річних з простроченої суми.

В обгрунтування зменшення розміру позовної вимоги про стягнення основного боргу, посилається на сплату відповідачем 5 000,00 грн., в частині пені - на новий розрахунок.

У відповідності до ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог (п. 7 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6).

Господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.12 р. до розгляду в засіданні суду та не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки зменшення позивачем розміру позовних вимог не порушує матеріальних та процесуальних прав відповідача.

Таким чином, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 7236, 30 грн., що складається із наступних позовних вимог : 6 398, 29 грн. - сума основного боргу, 571, 47 грн. пені, 266, 54 грн. 3% річних з простроченої суми.

Відповідач відзиву на позов не подав, в засідання суду не з'явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Окрім того, за змістом ст. 81-1 ГПК України, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Із вищенаведеного вбачається, що відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце засідання суду 25.09.12р.

Оскільки згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 25.09.12р. господарським судом представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору оренди нерухомого майна товариства №141/27, укладеного Споживчим товариством "Велика ведмедиця" (орендарем) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (орендодавець) 01.02.11р. та зареєстрованого останнім 09.02.11р., орендарем прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Радомишль, майдан Соборний, буд. 14, загальною площею - 13,00 кв.м., експертною вартістю 3252, 00 грн. (з ПДВ) для розташування офісу, за Актом приймання-передачі від 01.02.11 р. (а.с. 65).

У відповідності до п. 3.2. Договору №141/27 від 01.02.11 р. /дата реєстрації - 09.02.11р. орендна плата за перший місяць січень 2011 року оренди за 13 м.кв. всієї орендованої площі становить 339 , 30 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції ( п. 3.2.1 Договору).

Додатково до орендної плати орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 Договору, згідно з рахунками орендодавця , пропорційно орендованій площі, а також відшкодовує витрати на електроенергію на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п.3.1 Договору.

У п.3.1 Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Права та обов'язки сторін, особливі умови передбачені в розділах 5-7 Договору №141/27 від 01.02.11 р.

Строк дії Договору №141/27 від 01.02.11 р., згідно п. 12.1, погоджено сторонами до 01.01.2014р.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача боргу з орендної плати , витрат з утримання майна та наданих комунальних послуг за період лютий 2011 року - липень 2012 року на загальну суму 11398,29 грн. ( а. с.6).

До прийняття рішення зі спору, відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 5000,00 грн., у зв'язку з чим остання зменшились до суми 6 398,29грн.

Окрім матеріально-правової вимоги щодо стягнення боргу за оренду приміщення в розмірі 6 398, 29 грн., позивач просить задовольнити додаткові матеріально-правові вимоги : про стягнення пені на суму 571, 47 грн. за період прострочки з 28.09.11 р. по 20.08.12р. у сплаті орендних платежів за серпень 2011р. - червень 2012 року та про стягнення 3% річних в сумі 266, 54 грн. за період з 28.03.11р. по 20.08..12р. ( а с. 8, 50).

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги оренди та отримані комунальні послуги належним чином не виконав, що зумовило позивача звернутись до господарського суду з позовом про захист порушеного права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Договір оренди нерухомого майна товариства №141/27 від 01.02.11 р. укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, за нормами ч. 2 ст. 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що між сторонами спору укладено Договір оренди нерухомого майна товариства на менший термін, що, в свою чергу, не потребує обов'язку нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання, що виникає з його укладення має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (525, 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст. 525 ЦК України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачеві у користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору оренди нерухомого майна товариства №141/27 від 01.02.12 р., а відповідач не виконав умови вищезазначеного Договору щодо сплати орендної плати за користуванням приміщенням та наданими комунальними послугами.

Оскільки відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання, тому в даному випадку застосуванню підлягають ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких боржник у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Таким чином, матеріально - правова вимога про стягнення основного боргу в сумі 6 398, 29 грн. підлягає задоволенню за доведеністю.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Слід відмітити, що визначений у Договорі оренди нерухомого майна приміщення №141/27 від 01.02.12 р. розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати щомісячних орендних платежів з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі не передбачено інше.

Так, за приписами зазначеної норми, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Оскільки розрахунок пені є обгрунтованим, її сума 571, 47 грн. підлягає задоволенню та стягненню в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних з простроченої суми за оренду приміщення та оренду обладнання складає 266, 54 грн., яке підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у повному обсязі та належним чином довів обгрунтованість позовних вимог як за складом, так і за розміром. Натомість, відповідач зазначеного - не спростував.

У частині 2 ст. 49 ГПК України зазначено наступне: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, які зумовили необхідність звернення позивача з позовом до суду, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Споживчого товариства "Велика ведмедиця" (12201, м. Радомишль, вул. 9-го Січня, буд. 12, ідентифікаційний код 35545493) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ідентифікаційний код 0184114):

- 6398, 29 грн. боргу;

- 571, 47 грн. пені;

- 266, 54 грн. 3% річних з простроченої суми;

- 1609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.09.12р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (м. Житомир, вул. Київська, 20) - на вимогу нарочним

3 - відповідачу (12201, м. Радомишль, вул. 9-го Січня, буд. 12) - рек. з повід.