Рішення

від 20.09.2012 по справі 5011-4/8837-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/8837-2012 20.09.12

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ

"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейд"

Про стягнення 82373,40 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача: Свистун Ю.Я.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙД»62 389,66 грн. основного боргу, 4340,66 грн. 3% річних, 3663,82 грн. штраф, 10364,10 грн. пені, а всього суму боргу в розмірі 82373,40 грн. відповідно до Договору оренди нежилих приміщень № 11-08 від 01.12.2007 року.

В процесі розгляду справи представник позивача надав пояснення по справі, в яких здійснив перерахунок пені, тому просить стягнути 62 389,66 грн. основного боргу, 4340,66 грн. 3% річних, 3663,82 грн. штраф, 5 379,58 грн. пені, а всього 75 773,72грн. за Договором оренди нежилих приміщень № 11-08 від 01.12.2007 року.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 75773,72 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Таким чином, відповідно до ст.75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2007 року між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейд" було укладено договір оренди №11-08 від 01 грудня 2007 року.

Відповідно до п.1.1. Договору Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на території та обліковується філією "Бориспільське райДУ" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Згідно з п.2.1. Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Договором були передбачені строки, умови, розмір внесення плати за період проведення адаптації; права та обов'язки сторін, підстави юридичної відповідальності за порушення (невиконання) умов Договору; порядок розірвання Договору тощо.

Згідно з умов договору та на підставі акту приймання-передачі від 31 січня 2008 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (площадка площею 0,1 га для розміщення на ній вузла розчинозмішувача для одержування сумішей), що знаходиться за адресою м. Бориспіль, вул. Ушакова, 25.

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) і складає 6187,04 грн.

У відповідності до п.3.3. Договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих Орендодавцем рахунків.

Згідно з п.4.2. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок Орендодавця орендну плату, компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа місяця наступного за звітним , відповідно до наданих Орендодавцем рахунків.

Зокрема, Позивач свої обов'язки щодо умов виконання Договору, виконав належним чином, а Відповідач систематично порушував умови Договору щодо своєчасної і повної оплати за оренду майна.

Відповідно до п.7.3. договору орендодавець має право розірвати договір у разі порушення орендарем вимог п.4.2. договору.

Згідно п.8.2. договору у разі затримки внесення орендної плати, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи дань оплати).

Згідно з п.п. 9.3. -9.4. договору зміни і доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковими угодами, а також договір може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін, за погодженням сторін, рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

Матеріали справи свідчать, що протягом дії договору відповідач свої зобов'язання по сплаті оренди здійснював не своєчасно, та не у повному обсязі.

Також, відповідно до Гарантійного листа за №22/1.08, ТОВ "РЕЙД" гарантувало оплатити виниклу заборгованість по оренді до 01.09.2008р., проте Відповідач оплату заборгованості в повному обсязі не здійснив.

Враховуючи положення Договору, а також систематичне невиконання Відповідачем умов Договору, між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 3 від 1 липня 2009 року до Договору оренди № 11-08, укладеного 01 грудня 2007 року між ДП "Київське обласне дорожнє управління" і ТОВ "РЕЙД".

Згідно до п.1.1. Додаткової угоди №3 Договір вважається розірваним одночасно із підписанням обома Сторонами Додаткової угоди № 3.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Щодо вирішення питання визначення та визнання суми боргу за неналежне виконання умов Договору, Сторони у п.1.3. Додаткової угоди №3 вирішили, що на момент підписання Додаткової угоди за орендарем рахується заборгованість по сплаті орендних платежів у сумі 69340,32 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Враховуючи положення цивільного законодавства та керуючись положеннями Додаткової угоди № 3, Позивач дійшов до висновку, що з моменту підписання Додаткової угоди № 3 від 1 липня 2009 року, перебіг позовної давності було перервано.

З моменту підписання Сторонами Додаткової угоди № 3, Відповідач здійснив часткову проплату заборгованості за Договором. Оплату Відповідач здійснив частково трьома платежами. Отже, загальна сума виплаченого Відповідачем боргу становить 17 000,00 грн., а сума несплаченої заборгованості складає 52340 грн. 32 коп.

Оцінюючі наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарський зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона у тому числі боржник ) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші,надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у Відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів станом на 01.09.2009 року -52 340,32 грн.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1,4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.1. Договору орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, який починається з дати приймання Орендарем Об'єкта оренди(п.3.1. цього Договору), при необхідності, після оренди Орендодавцю, як це передбачено статтею 6 цього Договору.

Згідно ч.3 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статями 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.8.2. договору у разі затримки внесення орендної плати, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи дань оплати).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачений п. 8.2 Договору оренди від 01.12.2007р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 5 379,58 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 10 049,34 грн. індекс інфляції та 4340,66 3% річних, відповідно до ст.625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3663,82 грн. за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України, задоволенню не підлягають з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача штрафу в 3663,82 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначений штраф, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг),.з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача 3663,82 грн. штрафу задоволенню не підлягає як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень .

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині основного боргу, інфляційних витрат, 3% річних, пені.

В судовому засідання, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 52340,32 грн. основного боргу; 10049,34 грн. інфляційних витрат; 4340,66 грн. 3% річних, 5379,58 грн. пені. В частині стягнення штрафу, суд відмовляє з підстав вищевикладених.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙД»(03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 21/2, код ЄДРПОУ 23511186) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) 52340 (п'ятдесят дві тисячі триста сорок) грн. 32 коп. основного боргу; 10049 (десять тисяч сорок дев'ять) грн. 34 коп. інфляційних витрат; 4340 (чотири тисячі триста сорок) грн. 66 коп. 3% річних, 5379 (п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 58 коп. пені, 1 413 (одну тисячу чотириста тринадцять) грн. 92 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частині стягнення штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.85 Господарського процесуального кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.93 Господарського процессуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 26.09.2012р.