Рішення

від 24.09.2012 по справі 15/55-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2012 р.Справа № 15/55-10

За позовом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницького професійного ліцею електроніки м. Хмельницький

до 1. Хмельницької міської ради м. Хмельницький

до 2. Хмельницького міськвиконкому м. Хмельницький

про визнання незаконним і скасування рішень виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 12.01.1995р. №208, від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей", розпорядження міської адміністрації Хельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993р. №451, рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки

Головуючий суддя Муха М.Є.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Димбовський В.В.

Представники сторін

від позивача Плющ Л.П. - за довіреністю № 9/1-9-51 від 24.07.2012р.

від третьої особи: Росквас А.І. - директор ліцею

від відповідача 1. Кучевська Г.В. - за довіреністю №02-15-17 від 09.01.2008р.

від відповідача 2. Кучевська Г.В. - за довіреністю №02-15-20 від 09.01.2008р.

Відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Суть спору: позивач у позовній заяві із врахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати незаконним і скасувати рішення виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 12.01.1995р. №208, від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей", а також визнати незаконним та скасувати розпорядження міської адміністрації Хмельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993р. №451, рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки. В обґрунтування позовних вимог наголошує на тому, що рішення Хмельницького міськвиконкому від 12.01.1995р. №208 та від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей" є незаконними, оскільки прийняті без належних на те повноважень, що є порушенням вимог ст.19 Конституції України. Звертає увагу суду, що розпорядженням Хмельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993 року № 451 виділено два поверхи гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 для проживанням одинаків заводу „Катіон", що також є грубим порушенням законодавства. Дане рішення відповідачем прийняте в порушення вимог тоді діючих ст.5, 48, 50 Закону України „Про власність", статті 86 Цивільного Кодексу України (1963 року.), оскільки прийняте без відома дійсного власника будівлі гуртожитку, яким є Міністерство освіти і науки України. Протиправність використання учнівського гуртожитку для заселення працівників АТ "Катіон" підтверджено також рішенням арбітражного суду м. Києва від 14.04.1995 року у справі №15/30, згідно мотивувальної частини якого судом не прийняті до уваги „посилання відповідача на неможливість виконати постанову Кабінету Міністрі України, оскільки у нього був час для надання своїм працівникам іншого житла". Повідомив, що Міністерству освіти і науки України, стало відомо про порушення порядку заселення учнівського гуртожитку державної форми власності лише в жовтні 2009 року.

Представник відповідачів у судовому засіданні та у наданих суду письмових позиціях з приводу заявлених позовних вимог проти позову заперечує з наступних підстав. Розпорядження Хмельницької міської адміністрації № 451 від 02.09.1993 року та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.01.1995 року №208 були прийняті на підставі клопотань заводу "Катіон", яким був побудований та заселений вказаний гуртожиток, і на балансі якого він перебував. Пунктом 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 р. передбачено, що у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету міської ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Коли у заводу "Катіон виникла така необхідність, то він звернувся до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, якому чинним законодавством були надані повноваження щодо вирішення вказаних питань. Тому немає законних підстав для скасування вказаних рішень, оскільки вони були прийняті уповноваженим на те органом, тобто виконавчим комітетом, на підставі закону, тобто пункту 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 року, та у спосіб, передбачений законом, тобто шляхом прийняття рішення.

Крім того, вказаний гуртожиток був переданий на баланс ПТУ №18 (на теперішній час - Хмельницький професійний ліцей електроніки) згідно акта передачі - прийому будівель і споруд, які входять до комплексу Хмельницького ПТУ №18 з балансу АТ "Катіон" на баланс училища від 17.05.1995 р. на підставі рішення арбітражного суду міста Києва від 14.04.1995 р. До того часу вказаний гуртожиток перебував на балансі акціонерного товариства "Катіон" і відносився до сфери управління Міністерства промислової політики України, тому немає законних підстав для визнання незаконними та скасування розпорядження Хмельницької міської адміністрації № 451 від 02.09.1993 року та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.01.1995 року №208, оскільки на той час вказаний гуртожиток не відносився до сфери управління Міністерства освіти і науки України і тому, відповідно, права Міністерства освіти і науки України прийняттям вказаних рішень ніяким чином не порушувалися.

Стосовно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11.04.1996 р. №876, то воно було прийнято за клопотанням ПТУ №18, на балансі якого перебував вказаний гуртожиток і якому відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про власність" вказане майно належало на праві оперативного управління, яке передбачало право володіння і користування зазначеним майном, без права розпорядження ним. Будь-якого погодження ПТУ №18 з Міністерством освіти і науки України законодавством передбачено не було. Крім того, вказане рішення було прийнято саме за клопотанням ПТУ №18 саме з метою здійснення володіння і користування вказаним гуртожитком. Оскільки позивач вважає, що оспорюванні рішення були прийняті без його згоди, то саме до Хмельницького професійного ліцею електроніки позивач повинен був звертатися з даним позовом. Також позивач як підставу для задоволення своїх позовних вимог, наводить ст.ст. 5, 48, 50 Закону України "Про власність", які передбачають порядок захисту права власника майна. Проте позивачем не надані належні докази того, що саме він є власником вказаного гуртожитку. Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на об'єкти нерухомого майна виникає з моменту його державної реєстрації. Позивачем не наданий правовстановлюючий документ на гуртожиток по вул. Тернопільській, 40, зареєстрований у встановленому законом порядку. Ст. 50 Закону України "Про власність" передбачає витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки ні Хмельницька міська рада, ні її виконавчий комітет не володіють вказаним гуртожитком, то посилання позивача на вказану статтю є безпідставним.

Ще однією підставою для задоволення своїх вимог позивач зазначає той факт, що вказаний гуртожиток має статус "учнівського". При цьому він не вказує, яким документом йому цей статус надано. Відповідно до пункту 5 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 року жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті міської ради. З оспорюваних рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради випливає, що даний гуртожиток, після прийняття його в експлуатацію, був зареєстрований у виконкомі як гуртожиток для проживання одиноких громадян, а коли у заводу "Катіон" виникла потреба у його використанні для проживання в ньому сімей, він звернувся з клопотанням до виконавчого комітету Хмельницької міської ради для прийняття відповідного рішення. Позивачем не надано доказів того, що статус гуртожитку змінювався на учнівський. А з оспорюваних рішень випливає, що і після передачі гуртожитку на баланс ПТУ №18, він залишався у статусі гуртожитку для проживання одиноких громадян, оскільки ПТУ №18 зверталося з клопотанням надати дозвіл на використання приміщень у вказаному гуртожитку для проживання сімей.

Крім того, даний гуртожиток був переданий на баланс ПТУ №18 ще у 1995 році разом з усіма мешканцями, які там на той час проживали. З того часу Міністерство освіти і науки України, до сфери управління якого входить вказане ПТУ, знало про проживання в ньому працівників заводу "Катіон" та інших громадян. Це підтверджується також листами - відповідями Міністерства освіти і науки України від 31.05.2005 р. за №1/11-2781 та від 01.02.2006 р. за №1/11-464. Встановлений даний факт і рішенням арбітражного суду міста Києва від 14.04.1995 року, в якому зазначено, що гуртожиток заселений сімейними працівниками заводу. Тому і ПТУ №18, і Міністерство освіти і науки України було відомо про те, що даний гуртожиток мав статус гуртожитку для проживання одиноких громадян, а не учнівський гуртожиток, і , що в ньому крім одиноких громадян також проживають сім'ї працівників заводу "Катіон". Ні ПТУ №18, ні Міністерство освіти і науки України не зверталося з клопотанням про відміну вказаних рішень.

Позивач також просить визнати незаконним та скасувати рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 "Про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування Хмельницького професійного ліцею електроніки".

Ст. 5 України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що передача гуртожитків, що є державною власністю, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та з урахуванням особливостей, визначених цим законом. Ст. 3 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передбачено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити від органів уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування. Ст. 4 вказаного Закону передбачено, що передача об'єктів з державної в комунальну власність здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" органи місцевого самоврядування мають право подавати позови до суду про примусову передачу у власність територіальних громад гуртожитків.

На підставі вказаних норм законодавства та з метою досудового врегулювання спору двадцять четвертою сесією Хмельницької міської ради було прийнято рішення від 08.04.2009р. №70. Вказаним рішенням була лише надана згода Хмельницької міської ради на прийняття в комунальну власність гуртожитку по вул. Тернопільській, 40. Фактично це була пропозиція Хмельницької міської ради Міністерству освіти і науки України стосовно передачі у власність територіальної громади міста Хмельницького гуртожитку по вул. Тернопільській, 40. Вважає, що вказане рішення прийняте Хмельницькою міською радою на підставі Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", в межах наданих законом повноважень та у спосіб, передбачений законами України, а тому немає законних підстав для його скасування. Повідомляє, що прийняте рішення було направлено Міністерству освіти і науки України разом з пропозицією від 08.05.2009 р. за № 02-08-550 передати гуртожиток, що знаходиться по вул. Тернопільській, 40 в м. Хмельницькому, з державної власності у власність територіальної громади м. Хмельницького. На вказане звернення була отримана відповідь Міністерства освіти і науки України, якою було відмовлено в передачі даного гуртожитку в комунальну власність. Хмельницька міська рада звернулася з позовом до суду про зобов'язання позивача передати даний гуртожиток в комунальну власність. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року по справі № 11/465 у вказаному позові було відмовлено. Постановами Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 р. та Вищого господарського суду України від 05.10.2010 р. залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2010 р. Виходячи з наведеного, незрозуміло, яким чином прийняття вказаного рішення Хмельницькою міською радою порушує права та законні інтереси позивача, оскільки було необхідне для наявності підстав у Хмельницької міської ради для звернення до суду із позовом про зобов'язання Міністерства освіти і науки України вчинити необхідні дії по передачі гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 в м. Хмельницькому.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Хмельницького професійного ліцею електроніки м.Хмельницький у засіданні суду та у письмовій позиції з приводу заявлених позовних вимог позов підтримує, вважає що оскаржувані рішення прийняті без попереднього дозволу власника - Міністерства освіти та науки України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

01.09.1993р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №689 „Про передачу на баланс професійних навчально-виховних закладів будівель і споруд", якою з метою збереження майна професійних навчально-виховних закладів, недопущення використання їхніх навчальних і побутових приміщень підприємствами, організаціями для виробничих та комерційних цілей та більш ефективного розв'язання проблем підготовки робітничих кадрів зобов'язав відповідні міністерства, відомства та корпорації забезпечити до 01.10.1993р. передачу підпорядкованими підприємствами та організаціями на баланс професійних навчально-виховних закладів будівель і споруд. У тому числі виробниче об'єднання „Катіон" зобов'язано передати на баланс професійно-технічному училищу №18 м.Хмельницького навчальний корпус, майстерні, побутовий комплекс та гуртожитки.

02.09.1993р. Хмельницькою міською радою народних депутатів прийнято розпорядження №451 „Про виділення двох поверхів з окремим виходом в гуртожитку для одинаків заводу „Катіон" по вул.Тернопільській, 40 для проживання малосімейних" яким надано дозвіл зареєструвати два поверхи з окремим виходом в гуртожитку для одинаків заводу „Катіон" по вул.Тернопільській, 40 для заселення малосімейних.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів №208 від 12.01.1995р. „Про виділення 6-го поверху в гуртожитку для одиноких з окремим виходом Акціонерного товариства „Катіон" по вул. Тернопільській для проживання малосімейних" дозволено зареєструвати 6-й поверх гуртожитку для одиноких з окремим виходом Акціонерного товариства „Катіон" по вул. Тернопільській для заселення малих сімей.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 14.04.1995р. у справі №15/30 зобов'язано АТ „Катіон" передати на баланс професійно-технічного училища №18 гуртожиток за адресою м. Хмельницький, вул.Тернопільська,40.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів від 11.04.1996р. № 876 надано дозвіл адміністрації ПТУ-18 виділити приміщення 5,9 поверхів в гуртожитку по вул.Тернопільській, 40 для тимчасового проживання сімей.

Рішенням двадцять четвертої сесії Хмельницької міської ради №17 від 08.04.2009р. надано згоду на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки.

Хмельницька міська рада неодноразово заверталась до Міністерства освіти і науки України про вирішення питання передачі гуртожитку по вул.Тернопільській, 40 з державної власності у власність територіальної громади міста Хмельницького (листи №02-08-1310 від 10.11.2008р., №02-08-159 від 16.02.2009р. та №02-08-550 від 08.05.2009р.).

Листом від 13.10.2009р. за №1/ІІ-8563 позивач відмовив Хмельницькій міській раді у наданні дозволу на передачу гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 до територіальної громади міста Хмельницького.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2010р. у справі №11/465 Хмельницькій міській раді відмовлено у позові про зобов'язання Міністерства освіти та науки України вчинити дії щодо передачі з державної власності у власність територіальної громади міста Хмельницького гуртожиток, що знаходиться по вул. Тернопільській, 40 в місті Хмельницькому.

28.03.2011р. на адресу суду від відповідача 2 -виконавчого комітету Хмельницької міської ради надійшла заява про застосування строку позовної давності в якій виконком вважає, що позивачем пропущений загальний строк для захисту свого права, який становить три роки, відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), який діяв на час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про існування оспорюваних рішень. Оскільки розпорядження Хмельницької міської адміністрації № 451 від 02.09.1993р. та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.01.1995 р. були прийняті ще до передачі гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 з балансу заводу "Катіон" на баланс ПТУ №18, то Міністерство освіти і науки України знало або повинно було знати, як орган управління державним майном, про існування вказаних рішень з часу прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №689 від 01.09.1993 р. "Про передачу на баланс професійних навчально-виховних закладів будівель і споруд" та рішення арбітражного суду міста Києва від 14.04.1995 року, яким було зобов'язано завод "Катіон" передати на баланс ПТУ №18 вказаний гуртожиток, так як у вказаному рішенні зазначено, що гуртожиток заселений сім'ями колишніх працівників заводу "Катіон". Крім того, Міністерство як орган уповноважений управляти державним майном закладів профтехосвіти повинен був контролювати ефективність і цільове використання закріпленого за професійно-технічними училищами майна, починаючи з 17.05.1995 року, тобто з часу, коли був підписаний акт передачі - прийому будівель, а тому на підставі ст.ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), відповідачі просять застосувати позовну давність і відмовити у позові Міністерства освіти і науки України до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про скасування рішень з підстав пропуску строку позовної давності. Зважаючи на приписи ст.22 ГПК України дана заява судом прийнята.

Позивач у клопотанні від 27.04.2011р. заперечує проти застосування строку позовної давності, відмічає, що фактичне використання житлової площі учнівського гуртожитку, проживання в ньому інших осіб не є фактом, що свідчить про повідомлення Міністерства про прийнятті відповідачами рішення. Повідомляє, що про прийняття вказаних рішень не був повідомлений ні позивач, ні Хмельницький професійний ліцей електроніки. Оскаржувані рішення не направлялись позивачу для ознайомлення. Наголошує, що відсутні будь-які письмові документи з яких міністерство могло дізнатися про прийняті рішення.

Зважаючи на викладене просить поновити термін позовної давності, оскільки власнику гуртожитку Міністерству освіти і науки України стало відомо про порушення порядку заселення учнівського гуртожитку державної форми власності лише в жовтні 2009р., що є поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Згідно отриманої 16.05.2012р. судом інформації від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, закінчилась процедура реорганізації юридичної особи Міністерства освіти і науки України.

З врахуванням чого, ухвалою суду від 11.07.2012р. замінено позивача у справі Міністерство освіти і науки України його правонаступником Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України вважаючи, що рішення Хмельницького міськвиконкому від 12.01.1995р. №208, від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей", розпорядження Хмельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993р. №451, рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки прийнятті із порушенням вимог чинного законодавства звернувся із позовом до суду про визнання їх незаконними та про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст.4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Статтею 8 Закону України „Про професійно-технічну освіту" до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, віднесено розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Відповідно до підпункту 38 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 року органом, уповноваженим державою здійснювати функції управління об'єктами державної власності є Міністерство освіти і науки України.

Згідно п.1.1, 6.8 статуту Хмельницького професійного ліцею електроніки затвердженого заступником Міністра освіти і науки України та зареєстрованого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради відповідно до рішення №762 від 11.09.2003р., ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти, майно ліцею складається в тому числі, з гуртожитку для проживання учнів і сімей працівників загальною площею 6227 кв.м.

Пунктом 6.10 статуту передбачено, що об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебуває у користуванні ліцею. Функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

Прийнятим 07.02.1991р. Законом Української РСР „Про власність" до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності було віднесено серед іншого, і майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Отже, гуртожиток по вул. Тернопільській, 40 у місті Хмельницькому є державною власністю, знаходиться на балансі Хмельницького професійного ліцею електроніки (відомості про нерухоме державне майно станом на 01.04.2010р.), який підпорядкований Міністерству освіти, науки, молоді та спорту України.

При цьому судом згідно ст. 35 ГПК України приймається до уваги рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2010р. по справі №11/465 за позовом Хмельницької міської ради до Міністерства освіти та науки України про зобов'язання Міністерства освіти та науки України вчинити дії щодо передачі з державної власності у власність територіальної громади міста Хмельницького гуртожиток, що знаходиться по вул. Тернопільській, 40 в місті Хмельницькому, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмова суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згоди на передачу державного майна у комунальну власність Міністерство освіти та науки України, як уповноважений орган, не надав, спірний гуртожиток, як гуртожиток належний закладу освіти, має статус учнівського, і заселений в тому числі і мешканцями, на яких дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не розповсюджується.

Стаття 326 Цивільного кодексу України визначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що правовий аналіз норм Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, рішення Хмельницького міськвиконкому від 12.01.1995р. №208, від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей" та розпорядження Хмельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993р. №451 прийняті із перевищенням повноважень та порушенням вимог чинного законодавства.

Поряд із цим судом враховується, що відповідачем 2 виконкомом Хмельницької міської ради до прийняття рішення по справі (08.03.2011р.) подано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки розпорядження Хмельницької міської адміністрації № 451 від 02.09.1993р. та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.01.1995 р. були прийняті ще до передачі гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 з балансу заводу "Катіон" на баланс ПТУ №18, то Міністерство освіти і науки України знало або повинно було знати, як орган управління державним майном, про існування вказаних рішень з часу прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №689 від 01.09.1993 р. "Про передачу на баланс професійних навчально-виховних закладів будівель і споруд" та рішення арбітражного суду міста Києва від 14.04.1995 року, яким було зобов'язано завод "Катіон" передати на баланс ПТУ №18 вказаний гуртожиток, так як у вказаному рішенні зазначено, що гуртожиток заселений сім'ями колишніх працівників заводу "Катіон". Крім того, Міністерство як орган уповноважений управляти державним майном закладів профтехосвіти повинен був контролювати ефективність і цільове використання закріпленого за професійно-технічними училищами майна, починаючи з 17.05.1995 року, тобто з часу, коли був підписаний акт передачі - прийому будівель, а тому на підставі ст.ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) відповідач 2 просить застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами по даному спору виникли ще в 1993 році, в період дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, статтею 71 якого встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) в три роки.

Позивач вказує, що він дізнався про існування оспорюваних рішень лише в жовтні 2009р., до цього часу про прийняття вказаних рішень не було повідомлено ні міністерство, ні Хмельницький професійний ліцей електроніки на балансі якого перебуває гуртожиток.

Однак, як вбачається із листування між позивачем та мешканкою гуртожитку по вул.Тернопільскій, 40 в місті Хмельницькому, зокрема листа №1/11-464 датованого 01.02.2006р. стосовно прийняття рішення про закріплення кімнат шостого, сьомого та восьмого поверхів гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки по вул. Тернопільській, 40 за мешканцями (колишні працівники заводу „Катіон"), які проживають в гуртожитку з 1993року, міністерство повідомило: „умови розпорядження міської адміністрації від 02.03.1993р №451, рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів від 11.04.1996р. №876 та від 12.01.1995р. №208 стосовно виділення поверхів учнівського гуртожитку для проживання працівників заводу „Катіон" по вул. Тернопільській, 40 збережені керівництвом навчального закладу в повній мірі". Крім того, в листі №10/9 -331 від 17.07.2007р. позивач підтверджує факт проживання на шостому-восьмому поверхах будівлі гуртожитку колишніх працівників заводу „Катіон".

Статтями 71, 76, 80 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), визначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Цивільним кодексом України ( в редакції 2003 року), зокрема статтями 256, 257, 261 та ч.3,4 ст.267 передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із врахуванням зазначеного вбачається, що позивач знав про існування оспорюваних ним рішень ще в 2006р., однак у встановлений законом трьохрічний строк не звернувся за захистом свого порушеного права як власника державного майна.

Зважаючи на викладене, в позові про визнання незаконним і скасування рішень виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 12.01.1995р. №208, від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей", розпорядження міської адміністрації Хмельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993р. №451 належить відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

При цьому колегія приймаючи до уваги вищенаведене не вбачає поважних підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності, відповідно у задоволенні клопотання позивача про поновлення останнього відмовляє.

З приводу вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки колегією суддів зазначається наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" прийняття рішень про передачу об'єктів права державної власності у комунальну власність здійснюється за рішенням: органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону. Об'єктом передачі згідно з цим Законом, а саме відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 2 вказаного Закону є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Пунктом 2 ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських, структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук (ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Таким чином аналізуючи вказані норми, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення про передачу об'єктів права державної власності до комунальної власності приймається органами уповноваженими управляти державним майном, в даному випадку Міністерством освіти, науки, молоді та спорту України.

Як вбачається із рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 відповідачем 1 надано згоду на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки.

При цьому колегією суддів враховується, що позивачем рішення про передачу гуртожитку, що знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул.Тернопільська,40 у власність територіальної громади міста Хмельницького не приймалось та не погоджувалось.

Крім того, відповідно до листа від 13.10.2009р. за №1/ІІ-8563 позивач відмовив Хмельницькій міській раді у наданні дозволу на передачу гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 м. Хмельницького до територіальної громади. Поряд із цим, рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2010р. у справі №11/465 відповідачу 1 відмовлено у позові про зобов'язання Міністерства освіти та науки України вчинити дії щодо передачі з державної власності у власність територіальної громади міста Хмельницького гуртожиток, що знаходиться по вул. Тернопільській, 40 в місті Хмельницькому.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки прийняте відповідачем 1 із перевищенням встановленим законом повноваження, а тому підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи зазначені обставини та приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача 1 відповідно до ст.49 ГПК України та враховуючи задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення від 08.04.2009р. №70 прийнятого саме Хмельницькою міською радою.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 5, 12, 15, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницького професійного ліцею електроніки м. Хмельницький до 1. Хмельницької міської ради м. Хмельницький до 2. Хмельницького міськвиконкому м. Хмельницький про визнання незаконним і скасування рішень виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 12.01.1995р. №208, від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей", розпорядження міської адміністрації Хельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993р. №451, рішення Хмельницької міської ради від 08.04.2009р. №70 про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул. Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування, Хмельницького професійного ліцею електроніки задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати рішення двадцять четвертої сесії Хмельницької міської ради №7 від 08.04.2009р. №70 "Про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку по вул.Тернопільській, 40 та зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, які призначені для його обслуговування Хмельницького професійного ліцею електроніки.

Стягнути з Хмельницької міської ради м.Хмельницький, вул. Гагаріна, 3 на користь Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України м.Київ, проспект Перемоги, буд.10 (код за ЄДРПОУ 37536162) - 1073грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В позові Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницького професійного ліцею електроніки м. Хмельницький до 1. Хмельницької міської ради м. Хмельницький до 2. Хмельницького міськвиконкому м. Хмельницький про визнання незаконним і скасування рішень виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 12.01.1995р. №208, від 11.04.1996 р. №876 "Про виділення приміщень 5,9 поверхів в гуртожитку для одиноких з окремим виходом ПТУ №18 по вул. Тернопільській, 40 для проживання сімей", розпорядження міської адміністрації Хмельницької міської ради народних депутатів від 02.09.1993р. №451 відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 27.09.2012р

Головуючий суддя М.Є.Муха

Суддя І.В. Розізнана

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 1 примірник до матеріалів справи.