Постанова

від 18.09.2012 по справі 5011-36/7547-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 5011-36/7547-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Горголь І.С.

за участю представників:

від позивача - Старунова Л.А.

від відповідача - Лесик М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Щит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції»

про стягнення 126 325,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Щит» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції» (далі - відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції» основного боргу в розмірі 109 900,80 грн., пені в розмірі 9 894,08 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 4 615,83 грн., 3% річних в розмірі 1 915,00 грн. відповідно до договору № 88-О про надання послуг з охорони об'єкта (цілодобовий режим охорони) від 25.03.2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Щит» основний борг в розмірі 109900 грн. 80 коп., пеню 4 279 грн. 34 коп. інфляційних нарахувань 1430 грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 1915 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2401 грн. 03 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних до 26.11.2011 року та прийняти в цій частині нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 18.09.2012 року.

У судове засідання 18.09.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Щит» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (замовник) виникли на підставі укладеного 25.03.2012 року договору № 88-О про надання послуг з охорони об'єкта (цілодобовий режим охорони), (а.с. 11-14).

Предметом даного договору є те, що замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання з підтримки громадського порядку, організації пропускного режиму та охорони майна на об'єкті замовника, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 21-П, на умовах та в порядку передбаченому цим договором.

Укладений договір № 88-О про надання послуг з охорони об'єкта (цілодобовий режим охорони) від 25.03.2008 року, за цивільно-правовими ознаками є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Фактичне надання виконавцем послуг відповідно до договору фіксується сторонами в двосторонньому акті прийому-здачі виконаних робі, який складається не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяця (п. 2.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору виконавцем виконані послуги з охорони, зокрема, за січень-липень 2011 року, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття послуг № ОУ - 0000010 від 31.01.2011 року, № ОУ - 0000031 від 28.02.2011 року, № ОУ - 0000053 від 31.03.2011 року, № ОУ -0000083 від 30.04.2011 року, № 0000107 від 31.05.2011 року, № ОУ - 0000133 від 30.06.2011 року, № 0000164 від 31.07.2011року.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість послуг за договором складає 18 грн. за одну людину/годину.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунок з виконавцем здійснюється шляхом перерахування замовником вказаної в рахунку-фактурі суми на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше трьох днів від дати її отримання.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи систематичне невиконання відповідачем умов договору № 88-О, а саме п. 5.3. договору, за яким замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги виконавця договір № 88-О про надання послуг з охорони об'єкта (цілодобовий режим охорони) договір розірвано з 01.08.2011 року з ініціативи позивача.

Згідно п. 9.3. договору розірвання договору не звільняє жодну з сторін від виконання своїх обов'язків по даному договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідачем не виконано обов'язку по договору щодо оплати наданих послуг позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив погасити заборгованість за договором № 88-О від 25.03.2008 року у розмірі 109 900,80 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розмір суми боргу не оспорив, не надав належних доказів оплати заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 109 900,80 грн. за січень-липень 2011 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення умов договору № 88-О про надання послуг з охорони об'єкта (цілодобовий режим охорони) від 25.03.2008 року пеню в розмірі 9 894,08 грн. за період з 01.01.2011 року до 31.07.2011 року.

Як вбачається з позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 894,08 грн. за період з 01.01.2011 року до 31.07.2011 року.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 279,34 грн. виходив з того, що розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем застосовано помилку в періоді її розрахунку.

За змістом пункту 6.5. договору у випадку несвоєчасної або неповної оплати замовником встановленої за послуги виконавця суми договору, замовник, крім основного платежу, зобов'язаний сплати виконавцю пеню від загальної суми договору за кожний день прострочки у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З аналізу даного пункту договору вбачається, що сторонами погоджено порядок нарахування пені, проте не погоджено розмір облікової ставки НБУ.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Київський апеляційний господарський суд здійснюючи перерахунок розміру пені виходив з того, що строк оплати наданих послуг настав з 04.02.2011 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рахунки - фактури пред'являлися позивачем раніше складання акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), отже строк судом апеляційної інстанції обчислювався після спливу 3 трьох днів, від дати підписання акту.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені відповідно до вимог коментованої норми мало припинитися через шість місяців після виникнення заборгованості, тобто з 01.08.2011 року пеня не нараховується.

Пункт договору 6.5. не містить жодних положень щодо збільшення чи зменшення строку нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за договором.

З урахуванням встановленої суми заборгованості, положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 232 ГК України, здійснений судом апеляційної інстанції перерахунок заявленої до стягнення з відповідача пені становить 8 307,29 грн. за період з 04.02.2011 року по 31.07.2011 року.

Також, за прострочення виконання відповідачем обов'язку по спірному договору позивач просив стягнути 3 % річних у розмірі 1 915,00 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 4 615,83 грн. за період з 01.02.2011 року до 25.05.2012 року.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань задовольнив частково в розмірі 1430,00 грн. за період з 01.02.2011 року до 25.05.2012 року оскільки при перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань, позивачем застосовано помилку в їх розрахунку.

Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок заявленої суми, у зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з наданим позивачем розрахунком з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, проте не з 01.02.2011 року, а з 04.02.2011 року згідно актів здачі - прийняття робіт по 25.05.2012 року від суми боргу 109 900,80 грн., що становить 4 615,83 грн.

Водночас, місцевий господарський суд вимоги позивача щодо стягнення 3% річних задовольнив у повному обсязі у розмірі 1 915,00 грн., згідно розрахунку суду апеляційної інстанції розмір 3 % річних становить 4 308,71 грн., проте оскільки позивачем було заявлено до стягнення 1 915 грн., а за змістом п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1915 грн., підстав для стягнення суми більшої ніж просить позивач немає.

Враховуючи викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року підлягає зміні в частині стягнення пені та інфляційних втрат, з підстав наведених вище, а не з підстав наведених в апеляційній скарзі, отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові традиції» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1, код 33995132), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Щит» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7, корп. Д, код 16472296) основний борг в розмірі 109 900,80 грн. (сто дев'ять тисяч дев'ятсот гривень 80 коп.), пеню в розмірі 8 307,29 грн. (вісім тисяч триста сім гривень 29 коп.), інфляційних нарахувань в розмірі 4 615,83 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 83 коп.), 3% річних в розмірі 1 915 (одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять гривень 00 коп.) та судовий збір в розмірі 1 247,39 (одну тисячу двісті сорок сім гривень 39 коп.)».

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 5011-36/7547-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.