Постанова

від 25.09.2012 по справі 7/17-5153-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 7/17-5153-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі : Трамбовецькій Є.І.

Учасники провадження у справі про банкрутство ПП „Оптметпромторг"в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 28.02.2012 р.

по справі №7/17-5153-2011

За заявою кредитора: ПП „Готти",

до боржника: ПП „Оптметпромторг",

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 грудня 2011 р. за заявою Приватного підприємства «Готти»(далі -ПП «Готти») було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Оптметпромторг»(в подальшому -ПП «Оптметпромторг») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом -Закон про банкрутство) у зв'язку з неможливістю боржника погасити кредиторську заборгованість в сумі 5000 грн. та відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Одеської області від 26.01.2012 р. ПП «Оптметпромторг»визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора -ПП «Готти», якого зобов'язано повідомити усіх відомих кредиторів, здійснивши заходи, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2012 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено віт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ПП «Оптметпромторг»вирішено припинити; вимоги кредиторів визнані погашеними та провадження у справі про банкрутство ПП «Оптметпромторг»припинено.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області (далі -Дніпродзержинська ОДПІ) в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи, оскільки ПП «Оптметпромторг»ліквідоване без проведення документальної перевірки з боку податкових органів, а також те, що банкрут знаходиться на обліку у Дніпродзержинської ОДПІ, є платником податків, який формував сумнівний податковий кредит на користь третіх осіб на загальну суму 2,86 млн.грн.

Учасники провадження у справі про банкрутство ПП „Оптметпромторг"в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка всіх учасників провадження, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставин, викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, ПП «Готти»посилається на заборгованість, визнану боржником та відсутність ПП «Оптметпромторг»за місцезнаходженням згідно з актом огляду місцезнаходження за юридичною адресою, складеним представниками кредитора.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою виявлення майнових активів банкрута ліквідатором були надані запити до КП «ОМБТІ та РОН», Державтоінспекції і банківської установи, що обслуговує ПП «Оптметпромторг», та за отриманими відповідями встановлена відсутність реєстрації на праві власності за банкрутом нерухомого майна чи транспортних засобів, а також отримана інформація про закритий поточний рахунок банкрута.

Виносячи оскаржену ухвалу про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута та припиняючи провадження по справі, місцевий господарський суд виходив з того, що банкрут за юридичною адресою не знаходиться, ліквідатором виконані вимоги, передбачені Законом про банкрутство, та встановлено відсутність майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції безпідставними з огляду на таке.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за процедурою банкрутства відсутнього боржника, грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Між тим, надані ініціюючим кредитором у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника документи, зокрема, гарантію, в якій боржник визнає заборгованість, не є виконавчими в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, за такими документами чинне законодавство не передбачає можливості списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку.

Отже, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, що відповідно до норм Закону про банкрутство є необхідною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 цього Закону.

Також, відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Натомість матеріали справи таких доказів про відсутність ПП «Оптметпромторг»за місцезнаходженням не містять, навпаки, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру зазначено місцезнаходження підприємства та вказано про підтвердженість статусу відомостей про юридичну особу.

Крім цього, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

У зв'язку з відсутністю боржника у ліквідатора немає будь-яких документів стосовно його діяльності, тому ліквідатор здійснює їх розшук для з'ясування активу і пасиву боржника шляхом направлення відповідних запитів до явних та потенційних кредиторів боржника, а також до відповідних державних органів.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Між тим, ліквідатором не отримано взагалі інформацію від Інспекції по нагляду за технічним станом машин та обладнання щодо наявності реєстрації за банкрутом сільськогосподарської техніки, не одержано даних щодо наявності на праві власності земельних ділянок, від Інспекції головного державного реєстратора флоту України, Державного підприємства «Український інститут промислової власності»Філія «Український центр інноватики та патентно - інформаційних послуг», Державного департаменту інтелектуальної власності, Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів. Не перевірено наявність, на підставі даних органу податкової служби, інших поточних рахунків у банкрута та грошових коштів на них.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів.

Щодо право органу податкової служби на оскарження ухвали господарського суду Одеської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу слід зазначити таке.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Разом з тим, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою та подальше припинення провадження у справі унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків.

У той же час у справі відсутні відомості про повідомлення ліквідатором, на виконання вимог ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, податкового органу, в тому числі й за попереднім місцем реєстрації боржника, який є його можливим кредитором, що позбавило останній на проведення відповідної перевірки та встановлення податкових порушень чи визначення податкових зобов'язань.

Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження, у певних випадках, ухвал про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 03.04.2012 р. у справі № 26/5009/5705/11, від 04.04.2012 р. у справі № 12/74б/2011, від 20.06.2012 р. у справі № Б11/094-11.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Водночас, згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служб, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 28.02.2012 р. по справі № 7/17-5133-2011 - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи -Приватного підприємства «Оптметпромторг»(ідентифікаційний код 36826269), проведену відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 28.02.2012 р. у справі № 7/17-5133-2011.

Справу передати господарському суду Одеської області для розгляду.

Копію постанови направити Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15) для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2012р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк