Ухвала

від 18.09.2012 по справі 2а/0570/4634/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року справа №2а/0570/4634/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Бишов М.В., при секретарі судового засідання Солодько О.І., за участю представників позивача Суріної О.В., Харосаженко О.І., представника відповідача Сєвідової К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі № 2а/0570/4634/2012 за позовом Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 р. позовні вимоги Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2012 року № 0000282341 та № 0000292341 задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000282341 від 05.04.2012р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Роникс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 30904,00 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000292341 від 05.04.2012р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Роникс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35075,00 грн., в тому числі основний платіж - 28 060,00 грн., штрафні санкції - 7 015,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Внешпромімпорт», які не мали реального характеру, що було виявлено в ході документальної планової виїзної перевірки позивача. Суд необґрунтовано дійшов висновку про безпідставність таких висновків відповідача, не звернувши уваги на відсутність належних документів, що підтверджують транспортування товарів до позивача, а також не врахував висновків зустрічної перевірки ТОВ «Внешпромімпорт» щодо придбання товарів у ПП «Адіум Маркет» по ланцюгу постачання, яким встановлено ознаки нікчемності угод і відсутність реального товарного характеру. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ТОВ «Внешпромімпорт» угод.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. та складено акт про результати перевірки від 19.03.2012 р. № 17/23-2/24658075 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на суму 28060,00 грн., а також порушення п.п. 14.1.27, 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток на суму 30904,00 грн. Вказані порушення пов'язані з тим, що позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2011 року суму 134365,00 грн. та до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 26873,00 грн. за результатами господарської операції з придбання товарів за договором купівлі-продажу від 01.08.2011р. № 010811, укладеним позивачем з ТОВ «Внешпромімпорт». Відповідач вважає віднесення сум за даною угодою до валових витрат та податкового кредиту неправомірними, оскільки на підставі матеріалів зустрічних звірок, отриманих при проведенні перевірки, встановлено, що діяльність контрагентів позивача по ланцюгу постачання не була направлена на настання реальних наслідків, фактичне проведення операцій по придбанню, транспортуванню паливно-мастильних матеріалів під час проведення звірок не підтвердилась, на підставі чого відповідачем здійснено висновок про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Внешпромімпорт» правочину.

05.04.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 060,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 7 015,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012р. № 0000282341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 30 904,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, між ПП «Роникс» та ТОВ «Внешпромімпорт» укладено договір купівлі-продажу № 010811 від 01.08.2011р., згідно з яким ТОВ «Внешпромімпорт» (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПП «Роникс» (Покупець) паливно-мастильні матеріали.

За вказаною угодою на підставі отриманих від ТОВ «Внешпромімпорт» видаткових (арк. справи 81, 85) та податкових накладних (арк. справи 83, 87, 90) позивач включив до складу валових витрат у 2-4 кв. 2011р. суму 134365,00 грн. (арк. справи 38) та до податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011р. суму 26 873,00 грн. (арк. справи 60).

Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, актів за послуги автоперевезення, рахунків-фактур, що підтверджено виписками банків.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про те, що здійснені правочини між позивачем та ТОВ «Внешпромімпорт» не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та являється нікчемними, свого підтвердження не знайшли, а тому і висновки про порушення позивачем податкового законодавства, що потягло прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Згідно підпункту 138.8.1 ПКУ, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Внешпромімпорт» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Також суд апеляційної інстанції виходить з того, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Висновки відповідача про відсутність доказів про транспортування придбаного позивачем пального спростовані дослідженими в судовому засіданні товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 113-134), які підтверджують перевезення придбаного пального.

Доводи апелянта про відсутність у перевізника ліцензії на здійснення перевезень небезпечних вантажів судом до уваги не приймається, оскільки її відсутність не впливає на висновки щодо реальності здійснення позивачем господарської операції з придбання у ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшого продажу паливно-мастильних матеріалів.

Щодо посилань апелянта як на докази безтоварності господарської операції позивача з ТОВ «Внешпромімпорт» на довідку про зустрічну звірку ТОВ «Внешпромімпорт» Макіївської ОДПІ та акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Адітум Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства від 08.12.2011р. № 1235/23-3/33558727, якими встановлено, що взаємовідносини між ПП «Адітум маркет» (Постачальник) та ТОВ «Внешпромімпорт» (Покупець) здійснювались поза межами правового поля без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, мають ознаки нікчемності, суд апеляційної інстанції до уваги їх не приймає і ставиться до них критично, оскільки вони суперечать іншим дослідженим по справі доказам та з огляду на те, що нікчемність або недійсність угоди створює юридичні наслідки лише для сторін цієї угоди і не може впливати на права та обов'язки третьої сторони, а саме позивача, який в жодних господарських стосунках з ПП «Адітум Маркет» не перебував. Твердження відповідача про те, що на адресу позивача ТОВ «Внешпромімпорт» поставляло саме ті товари, які повинно було отримати від ПП «Адітум Маркет», взагалі є припущенням відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 31 липня 2012 року у справі № 2а/0570/4634/2012 за позовом Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 21 вересня 2012 року.

Колегія суддів Гімон М.М.

Василенко Л.А.

Бишов М.В.