Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а-9507/12/0170/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2012 р. (15:00) Справа №2а-9507/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Залюбовської Л.В., за участю представників сторін:

від позивача - Нікітін О.І.,

від відповідача - Вовк К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамист-ЛТД"

до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини

про визнання неправомірною та скасування постанови

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміст-ЛТД" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини (далі -відповідач) із вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови Рескомітету АР Крим по охороні культурної спадщини від 21.08.2012 року про накладення на ТОВ "Кераміст-ЛТД" фінансових санкцій в сумі 17000 грн.

Позов мотивовано порушенням з боку відповідача строків застосування фінансових санкцій відповідно до ст.ст. 44, 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини", відсутністю в діях ТОВ "Кераміст-ЛТД" порушень ст. 18 зазначеного закону щодо обов'язку на отримання згоди органів охорони культурного спадкування при відчуженні об'єкту культурної спадщини.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2012р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позові.

Представник відповідач у судовому засіданні проти задоволення позов заперечував з підстав викладених у наданих запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини (далі - Рескомітет), затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 31.03.2010 р. № 128 (далі - Положення № 128) є органом виконавчої влади АР Крим, підзвітним, підконтрольним та відповідальним перед Верховною радою АР Крим та Радою міністрів АР Крим.

Пунктом 2 Положення № 128 визначено, що Рескомітет є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини в АР Крим, який підконтрольний та підзвітний центральному органу виконавчої влади АР Крим в галузі охорони культурної спадщини в межах, визначених законом.

Таким чином, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Позивач оскаржує постанову Рескомітету щодо накладення фінансових санкцій на ТОВ "Кеаміст-ЛТД" від 21.08.2012 року за порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини" при здійсненні відчуження приміщень, що є частиною пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення "Колишній дім Решеткіна М.П.", 1884-1886 років побудови, внесеного до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та туризму України від 25.10.2010 №957/0/16-10.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень , суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних дій та рішення відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку із наступних підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміст-ЛТД" зареєстрований як юридична особа 16.11.1994 року (свідоцтво серії А00 № 445418), ідентифікаційний код -19192278.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ, до основного виду економічної діяльності позивача за КВЕД відноситься: здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення; ресторани; туристичні агентства та бюро подорожей.

19.02.2002 р. ТОВ "Кераміст-ЛДТ" придбало шляхом приватизації нежилі приміщення з №18-1 по №18-10 в літ. А за адресою: м. Ялта, вул. Набережна ім. Леніна / вул. Морська, 25/4, що є частиною пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення "Колишній дім Решеткіна М.П., 1884-1886 років побудови", внесеного до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та туризму України від 25.10.2010 №957/0/16-10. У встановленому законом порядку з відповідачем був укладений охоронний договір.

13.07.2007 р. між ТОВ "Кераміст-ЛДТ" та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 з №18-1 по №18-6.

До нотаріального посвідчення договору покупцю був переданий екземпляр охоронного договору. За усною домовленістю з покупцем, на останнього було покладено обов'язок по отриманню згоди Рескомітету з охорони культурної спадщини.

16.08.2012 р. позивач отримав від відповідача Акт №8 від 10.08.2012 р. про порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, з якого дізнався про недотримання покупцем усної домовленості, а саме, не отримання згоди Рескомітету.

20.08.2012 р. представник позивача надав відповідачу письмові пояснення стосовно викладеного в акті правопорушення, та зазначив, що на даний момент минули строки застосування санкцій.

21.08.2012 р. позивач отримав постанову відповідача від 21.08.2012 р. про накладення фінансових санкцій у розмірі 17 000 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та вимог охоронного договору.

В своєму позові позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 21.08.2012 р.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ "Кераміст-ЛТД", виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Господарського кодексу України (далі -ГК України), Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі -Закон № 1805-III), Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 31.03.2010 р. № 128 (далі - Положення № 128).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону № 1805-III цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Охорона культурної спадщини складає систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини (абз. 7 ч. 1 ст.1 Закону).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами (ч. 6 ст. 3 Закону № 1805-III).

Згідно положень пункту 16 статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить у тому числі погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Зазначені положення кореспондуються із приписами п. 5.16 Положення відповідача

Стаття 1 Закону № 1805-III визначає об'єкт культурної спадщини, як визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність (абз.3 ч.1).

Пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (абз. 6 ч. 1 ст.1.).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1805-III об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Порядок надання погоджень встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Частина 2 статті 18 Закону № 1805-III закріплює, що особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Таким чином, виходячи з положень вищезазначених норм, суд вважає помилковим твердження позивача та погоджується з відповідачем, що саме на позивачу лежить обов'язок на отримання погодження органу культурної спадщини на відчуження об'єкту культурної спадщини, відповідно посилання позивача на усну домовленість з покупцем про те, що отримання погодження здійснюється останнім, не має правового значення.

Згідно положень пункту 20 ст. 6 Закону № 1805-III до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, у тому числі, застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

У відповідності до статті 44 Закону № 1805-III відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, зокрема: за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Згідно з статтею 45 Закону № 1805-III фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, керівником чи заступниками керівника органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівником органу охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, керівником органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

Так, фінансові санкції, постанову про застосування яких оскаржує позивач, були визначені позивачу відповідно до положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", є заходом організаційно-правового або майнового характеру, спрямованим на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, а відтак - адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст. 238 Господарського кодексу України.

Виходячи з досліджених в судовому засіданні матеріалів, судом встановлено, що фінансові санкції, накладені 21 серпня 2012 року на позивача за порушення вчинене в липні 2007 року, тобто більш ніж через п'ять років.

Відповідно до частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Приймаючи до уваги те, що з дня вчинення правопорушення минуло більше року, постанова про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 21 серпня 2012, є незаконною.

Зазначене вище дає підстави зробити висновок про те, що до позивача застосовано фінансові санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини з порушенням приписів Закону № 1805-III, а тому, постанова про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 21 серпня 2012 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності накладення на ТОВ "Кераміст-ЛТД" фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини від 21.08.2012 року не може бути визнана законною та обґрунтованою, отже, її належить визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання неправомірною та скасуванню постанови, а не про визнання протиправною та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.09.2012 р. були проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 02.10.2012 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини від 21.08.2012 року про накладення до Товариства з обмеженою відповідальність "Кераміст-ЛТД" фінансових санкцій у сумі 17 000 гривень.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Кераміст-ЛТД" судовий збір у розмірі 170,00 грн. із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.