Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а/1270/6908/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6908/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача: Матвієнка Ю.О. (директор),

Бурангулової Т.О. (довіреність № 1/1-09 від 01.09.2012),

відповідача: Гайворонської О.В. (довіреність № 454/9/10-000 від 19.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскішне» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004322300 від 30.08.2012, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскішне» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004322300 від 30.08.2012, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13750,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням № 0004322300 від 30.08.2012, з огляду на те, що позивачем до перевірки було надано первинну документацію, що підтверджує факт здійснення господарських операцій ТОВ «Роскішне» з ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД».

Твердження відповідача про те, що угоди, укладені між ТОВ «Роскішне» з ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», не тягнуть настання реальних наслідків та є нікчемними, на думку позивача, протирічять нормам діючого законодавства, оскільки відповідач без обов'язкового визнання даних угод недійсними у судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та визнає нікчемними.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 вересня 2012 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.193-194 том 2), у яких зазначив, що проведеною перевіркою позивача було встановлено, що між ТОВ «Роскішне» та ПП «Квалітет компані» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг. Разом з тим, з акта перевірки Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» вбачається, що у ПП «Квалітет компані» відсутні власні транспортні засоби, що свідчить про те, що товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

Крім того, акти про надання транспортно-експедиційних послуг не містять обов'язкових реквізитів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У періоді, за який проводилась перевірка, встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Квалітет компані» анульовано 29.09.2011.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Роскішне» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям з придбання у ПП «Квалітет компані» транспортно-експедиційних послуг в сумі 6000,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 6000,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Роскішне» та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір оренди мельничного комплексу. Разом з тим, з акта перевірки Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» вбачається, що ТОВ «Діомат ЛТД» за своїм місцезнаходженням відсутнє. За ТОВ «Діомат ЛТД» права власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано.

Акти про надання послуг оренди не містять обов'язкових реквізитів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У періоді, за який проводилась перевірка, встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Діомат ЛТД» анульовано 30.10.2011.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Роскішне» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям з придбання у ТОВ «Діомат ЛТД» послуг оренди в сумі 5000,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 5000,00 грн.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання у ПП «Квалітет компані», ТОВ «Діомат ЛТД» послуг на суму 11000,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 11000,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскішне» (далі - ТОВ «Роскішне») (ідентифікаційний код 36485285) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.04.2009 за № 1 382 102 0000 016221, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.134 том 1).

ТОВ «Роскішне» перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську з 23.04.2009 № 6311.

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.05.2009 № 100225705, виданого ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, індивідуальний податковий номер - 364852812338, зареєстрований платником ПДВ.

З 06.08.2012 по 08.08.2012 на підставі повідомлення від 06.08.2012 № 54, виданого ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську та відповідно до наказу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 06.08.2012, згідно п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України, працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Роскішне», код за ЄДРПОУ 36485285, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Квалітет компані» (код за ЄДРПОУ 37288393), ТОВ «Діомат ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37288409) за період жовтня-грудня 2011 року, за результатами проведення якої складено акт від 15.08.2012 № 543/22300/36485285 (а.с.8-31 том 1).

Згідно висновку акта від 15.08.2012 № 543/22300/36485285 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Роскішне»:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі на 11000,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 11000,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Роскішне» безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання у ПП «Квалітет компані», ТОВ «Діомат ЛТД» послуг на суму 11000,00 грн.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на висновки актів перевірок Алчевської ОДПІ в Луганській області від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» та від 11.11.2011 № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011».

Так, в актах перевірок по контрагентах ТОВ «Роскішне» зазначено про те, що встановлено відсутність у ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, в акті перевірки ТОВ «Роскішне» зроблено висновки, що господарські операції між ТОВ «Роскішне», ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Крім того проведеною перевіркою встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Квалітет компані» анульовано 29.09.2011, ТОВ «Діомат ЛТД» - 30.10.2011.

На підставі акта від 15.08.2012 № 543/22300/36485285 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 № 0004322300, яким ТОВ «Роскішне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на 13750,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 11000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2750,00 грн. (а.с.34 том 1).

Розглядаючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Роскішне» та ПП «Квалітет компані» укладено договір № 01/12 від 01.12.2010 про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с.155 том 1), відповідно до умов якого перевізник-експедитор зобов'язаний своєчасно надати автотранспорт у технічно справному стані, придатному для експлуатації, та здійснити перевезення по вказаному замовником маршруту, а замовник зобов'язаний своєчасно прийняти вантаж та сплатити за надані послуги (розділ 2 договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника-експедитора. Разом з рахунком на перевезення замовнику надсилається акт виконаних робіт (розділ 3 договору).

Вказану операцію оформлено:

- актами надання транспортно-експедиційних послуг: № 85 від 31.05.2011 на суму 6000,00 грн.; № 91 від 29.07.2011 на суму 10000,00 грн.; № 188 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн. (а.с.50,52, 54 том 1);

- податковими накладними: № 85 від 31.05.2011 на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1000,00 грн.; № 91 від 29.07.2011 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; № 188 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн. (а.с.51, 53, 55 том 1);

- товарно-транспортними накладними (а.с.56-70 том 1).

Крім того, між ТОВ «Роскішне» та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір оренди б/н від 01.03.2011 (а.с.156 том 1), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язаний передати орендарю у тимчасове користування млинний комплекс. За користування майном орендар сплачує орендну плату у розмірі 30000,00 грн. на місяць (розділ 1 договору).

Вказану операцію оформлено:

- актом № 201 від 31.05.2011 на суму 30000,00 грн.; № 138 від 29.07.2011 на суму 30000,00 грн.; № 135 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн. (а.с.71, 73, 75 том 1);

- податковою накладною № 201 від 31.05.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 138 від 29.07.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 135 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн. (а.с.72, 74, 76 том 1).

За отриманий товар ТОВ «Роскішне» сплатило у повному обсязі, що підтверджено випискою банка про рух коштів на рахунку (а.с.77,78 том 1), карками рахунку 63.1 та 68.5 за 4 квартал 2011 року (а.с.136, 138 том 1).

Податкові накладні, отримані від ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень та листопад 2011 року (а.с.143-149 том 1).

Операції за договорами транспортно-експедиційних послуг та оренди, укладені між ТОВ «Роскішне», ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунку (а.с.135-139 том 1).

Дослідженням податкової звітності ТОВ «Роскішне» з податку на додану вартість за період жовтня-липня 2011 року встановлено, що позивачем, згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» (а.с.195-200 том 1).

Також, суд зауважує, що ПП «Квалітет компані» за договором, укладеним з ТОВ «Роскішне», здійснювалося перевезення зернових. За договором оренди позивач орендував млинний комплекс. Всі ці угоди позивача узгоджуються з предметом діяльності ТОВ «Роскішне», зокрема з виробництвом продуктів борошно-круп'яної промисловості (п.2.2 статуту ТОВ «Роскішне»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено здійснення господарських операцій з ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», а відтак судом встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість у спірному періоді по фінансово-господарським операціям з ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Роскішне», ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», що ґрунтуються на висновках актів Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» та від 11.11.2011 № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Посилання Алчевської ОДПІ на нікчемність договорів, укладених ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» з їх контрагентами, з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем, ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вищевказані договори є звичайними господарськими договорами, а не таким, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з актів перевірок Алчевської ОДПІ, відповідач на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання таких договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та надають право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ «Роскішне» - ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Суд вважає за потрібне зазначити, що ТОВ «Роскішне» на час здійснення господарських операцій не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями, чи сприяння ухиленню контрагентів від виконання податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання - його контрагентами.

Порушення норм податкового законодавства в частині, що стосується податку на додану вартість, контрагентами позивача має породжувати негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Що стосується посилань відповідача на невідповідність актів надання транспортно-експедиційних послуг та актів про надання в оренду майна вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме відсутність необхідних реквізитів, як на доказ безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за цими операціями, суд вважає за потрібне зазначити, що підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідачем суду не надано жодних доказів невідповідності податкових накладних, отриманих позивачем від ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг від ПП «Квалітет компані» позивачем надано суду товарно-транспортні накладні.

На думку суду, саме товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і є єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги.

Дослідженням товарно-транспортних накладних, отриманих позивачем від ПП «Квалітет компані» встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Посилання ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на акти перевірок Алчевської ОДПІ ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, у справі № 2а/1270/1167/2012 за позовом ПП «Квалітет компані» до Алчевської ОДПІ в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 14.11.2011 за № 1810/231/37288393. Визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Квалітет компані», викладених в акті від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011». Зобов'язано Алчевську ОДПІ вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Квалітет компані», оформленої актом перевірки від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 (а.с.79-87 том 1).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, у справі № 2а-11080/11/1270 за позовом ТОВ «Діомат ЛТД» до Алчевської ОДПІ про визнання дій протиправними, спонукання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, податковий орган зобов'язано вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «Діомат ЛТД», оформленої актом від 11.11.2011 № 1806/236-37288409 (а.с.89-96 том 1).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірок, за результатами яких складено акти від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» та від 11.11.2011 № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» визнано протиправними, з огляду на положення ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що вказані акти не є допустимими доказами у справі, а тому і висновки, зазначені в цих актах судом не враховуються.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій укладених між позивачем, ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0004322300 від 30.08.2012.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0004322300 від 30.08.2012.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004322300 від 30.08.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 26 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 1 жовтня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскішне» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004322300 від 30.08.2012, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0004322300 від 30.08.2012, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Роскішне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 13750,00 грн., з яких: за основним платежем 11000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2750,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскішне» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 137,50 грн. (сто тридцять сім гривень п'ятдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 1 жовтня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова