Ухвала

від 08.11.2012 по справі 2а/1270/6908/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року справа №2а/1270/6908/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскішне» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004322300 від 30.08.2012, -

В С Т А Н О В И В :

10.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскішне» (далі - «Роскішне») звернулося до суду з позов до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004322300 від 30.08.2012, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13750,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками податкового органу щодо нікчемності угод позивача з контрагентами ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0004322300 від 30.08.2012, яким ТОВ «Роскішне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 13750,00 грн., з яких: за основним платежем 11000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2750,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджені первинними документами, у тому числі податковими накладними, які відповідають вимогам діючого законодавства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що актом перевірки Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 р. № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» підтверджено, що у ПП «Квалітет компані» відсутні власні транспортні засоби, що свідчить про не можливість здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами. Атом перевірки Алчевської ОДПІ від 11.11.2011р. № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» підтверджено, що ТОВ «Діомат ЛТД» за своїм місцезнаходженням не знаходиться. Надані позивачем документи не містять обов'язкових реквізитів, що є порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, свідоцтва платників ПДВ ТОВ «Діомат ЛТД» анульовано 30.10.2011р. і ПП «Квалітет компані» анульовано 29.09.2011. Апелянт зазначив, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання у ПП «Квалітет компані», ТОВ «Діомат ЛТД» послуг на суму 11000,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 11000,00 грн.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Роскішне» зареєстровано як юридична особа, перебуває з 23.04.2009 р. на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, є платником податку на додану вартість.

З 06.08.2012 р. по 08.08.2012 р. відповідачем, на підставі повідомлення від 06.08.2012 № 54, виданого ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську та відповідно до наказу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 06.08.2012, згідно п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Роскішне» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» за період жовтня-грудня 2011 року.

За результатами проведення перевірки складено акт № 543/22300/36485285 від 15.08.2012 (а.с.8-31 том 1).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі на 11000,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 11000,00 грн. З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Роскішне» безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання у ПП «Квалітет компані», ТОВ «Діомат ЛТД» послуг на суму 11000,00 грн.

Відповідачем зазначено, що до вищевказаного висновку відповідач дійшов аналізуючи висновки актів інших податкових інспекцій, а саме акту Алчевської ОДПІ в Луганській області від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011р.» та від 11.11.2011 р. № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011р.», відповідно до яких у ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Податковим органом зроблено висновок, що господарські операції між ТОВ «Роскішне», ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. № 0004322300, яким ТОВ «Роскішне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на 13750,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 11000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2750,00 грн. (а.с.34 том 1).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З метою здійснення податкового контролю контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки відповідно до норм Податкового кодексу України. Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган має право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення с податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Роскішне» та ПП «Квалітет компані» укладено договір № 01/12 від 01.12.2010 р. про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого перевізник-експедитор зобов'язаний своєчасно надати автотранспорт у технічно справному стані, придатному для експлуатації, та здійснити перевезення по вказаному замовником маршруту, а замовник зобов'язаний своєчасно прийняти вантаж та сплатити за надані послуги (а.с.155 том 1).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано: акти надання транспортно-експедиційних послуг: № 85 від 31.05.2011 на суму 6000,00 грн.; № 91 від 29.07.2011 на суму 10000,00 грн.; № 188 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн. (а.с.50,52, 54 том 1); податкові накладні: № 85 від 31.05.2011 на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1000,00 грн.; № 91 від 29.07.2011 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; № 188 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн. (а.с.51, 53, 55 том 1); товарно-транспортні накладні, реєстром отриманих та виданих накладних (а.с.56-70 том 1).

Між ТОВ «Роскішне» та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір оренди б/н від 01.03.2011 (а.с.156 том 1), відповідно до умов цього договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю у тимчасове користування млинний комплекс, за користування якого орендар сплачує орендну плату у розмірі 30000,00 грн. на місяць (розділ 1 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано: акти № 201 від 31.05.2011 на суму 30000,00 грн.; № 138 від 29.07.2011 на суму 30000,00 грн.; № 135 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн. (а.с.71, 73, 75 том 1); податкові накладні № 201 від 31.05.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 138 від 29.07.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 135 від 31.08.2011 на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн. (а.с.72, 74, 76 том 1); виписки банку про рух коштів на рахунку (а.с.77,78 том 1), карки рахунку 63.1 та 68.5 за 4 квартал 2011 року (а.с.136, 138 том 1); реєстром отриманих та виданих накладних.

Крім того, операції за договорами транспортно-експедиційних послуг та оренди, укладені між ТОВ «Роскішне», ПП «Квалітет компані» та ТОВ «Діомат ЛТД», знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунку (а.с.135-139 том 1).

З огляду на вказане, приймаючи до уваги вищевстановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено вищевказаними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, що зобов'язання за договорами були виконані сторонами у повному обсязі. Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентами, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, колегія судді згодна з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Також колегія суддів погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що оскільки дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірок, за результатами яких складено акти від 14.11.2011 № 1810/231/37288393 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» та від 11.11.2011 № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» визнано протиправними, то вказані акти не є допустимими доказами у справі, а тому і висновки, зазначені в цих актах судом вірно не враховані.

Інші доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вищезазначених висновків суду першої інстанції.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскішне» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004322300 від 30.08.2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон