Постанова
від 28.09.2012 по справі 1570/5159/2012
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5159/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року 15 год. 16 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тарасишиної О.М.,

При секретарі: Таратунської О.В.,

За участю сторін:

представника позивача Судейко В.А.,

представника відповідача Грунь С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000143, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Іригатор»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000143.

Як зазначає представник позивача, 26.03.2012 року, державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 0007222301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем- екологічний податок на загальну суму 258460 грн.

Оскаржуване рішення, було прийняте на підставі акту перевірки від 12.03.2012 р. № 42/22-2/31431743/163.

Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим рішенням, зазначає, що під час перевірки, ряд висновків, зроблених відповідачем - не ґрунтується на вимогах діючого законодавства є протиправними, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, письмових заперечень по справі не надавав.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ТОВ «Іригатор»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.09.2010 р. та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100307111 підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 26.10.2010 року (а.с. 104).

Згідно довідки з ЄДРПОУ (а.с. 103) позивач фактично здійснював такі види діяльності за КВЕД: оптова торгівля сільськогосподарською технікою; ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства; інші види оптової торгівлі; надання інших комерційних послуг; надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту.

З 20.07.2012 р. по 02.08.2012 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку платника податків ТОВ «Іригатор»(код ЄДРПОУ -37281597) щодо підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «Таверс»(код ЄДРПОУ -37422308) за період січень-грудень 2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 08.08.2012 р. № 4497/22-5/37281597 (а.с. 14-25).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 185, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Іригатор»у звітному періоді вересень 2011 року включено суму ПДВ до податкового кредиту у розмірі 120000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000143, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 120000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 60000 грн. (а.с. 26).

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а прийняте за результатами перевірки ТОВ «Іригатор»податкове повідомлення-рішення протиправним з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що 01.09.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Таверс»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1911-1, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання на умовах договору передати у встановлений термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (крапельну трубку та гнучкий шланг для систем палива) на суму 720000 грн. в тому числі ПДВ 120000 грн. (а.с. 28-29).

Кількість та вартість обладнання визначається у накладних, які одночасно є специфікаціями та невід'ємною частиною договору.

Підтвердженням виконання зазначених договорів є видаткові накладні (а.с. 31-32), податкові накладні (а.с. 33-34), виписані у встановленому законом порядку, також судом досліджені відповідні платіжні доручення (а.с. 35-39).

Крім того, досліджуючи питання реальності правочинів між позивачем та ТОВ «Таверс»судом встановлено, що ТОВ «Іригатор»реалізувало у подальшому товар, придбаний у свого контрагента ТОВ «Таверс»згідно: договору поставки товару (крапельні трубки) № 010211 від 01.02.2011 року укладеного з ТОВ «Бессарабія агро»(а.с. 123-124); договору № 040211 від 04.02.2011 року укладеного позивачем з ТОВ «С-Росток», останнє придбало товар у позивача -шланг гнучкий (а.с. 128-129); договору поставки № 030111 від 03.01.2011 року укладеного між позивачем та ТОВ «Агросвіт СВКА»на поставку товару -трубка крапельна; договору поставки крапельних трубок № 27-01/2011 від 27.01.2011 року укладеного з ФГ «Едельвейс-2»(а.с. 128-139); договір на поставку крапельних трубок № 04/02-2011 від 04.02.2011 року укладено з ПП «Джерело»(а.с. 144-145).

Також на підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано суду відповідні видаткові та податкові накладні (а.с. 125, 127, 130, 132, 135, 137, 140, 142, 146, 149).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

На підтвердження оплати позивачем ТОВ «Таверс»та отримання позивачем від контрагентів грошових коштів по вищезгаданим договорам, позивачем до суду надано реєстр про рух коштів по рахункам.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Іригатор»положень Податкового кодексу України, зазначених у Акті ґрунтуються в тому числі, на податковій інформації отриманій від інших органів державної податкової служби України, в тому числі від органів податкової міліції, а саме:- акті №523/23-5 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 01.01.2011 по 31.12.2011», складеному 24.02.2012 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;- акті №2936/23-513/37170630 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фортуна-лайн», код ЄДРПОУ 37170630, з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 30.08.2011», складеному р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;- акті №314/23-5/37009747 «Про неможливість проведення виїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Рангіора». код ЄДРПОУ 37009747, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період листопад 2011 року», складеному 16.02.2012 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;- акті №195/2307/36856136 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Світ Бабулєс»(код за ЄДРПОУ 36856136) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 31.12.2011, складеному 27.02.2012 р. ДПІ у Шевченковському районі м. Києва;- постанові про порушення кримінальної справи №50-6270, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження від 01.03.2012 року;

Як зазначалося вище, перевірка може проводитися в тому числі й на підставі отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Здійснивши аналіз акту перевірки ТОВ «Таверс», у акті №523/23-5 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 01.01.2011 по 31.12.2011», встановлено неможливість її проведення. Також, згідно звітів, наданих ТОВ «Таверс», неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

Тобто фактично відповідачем було використано під час перевірки інформацію про неможливість здійснити зустрічну перевірку господарських операцій. При цьому на підставі вказаних обставин відповідачем зроблені висновки про нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність»та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

При цьому суд звертає увагу, що вказана позиція стосується не лише адміністрування податку на додану вартість, а й впливає на загальні принципи ведення податкового обліку з усіх видів податку.

Таким чином, суд вважає, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту. Більш того, суд вважає, що ці висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах, які не можуть бути доказами.

Крім того, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 звернув увагу на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На підставі наданих позивачем первинних документів суд з'ясував зміст зазначених господарських операцій, який також знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку.

Позивач надав до суду первинні документи, що підтверджують використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності.

Таким чином, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Також суд критично ставиться до посилань податкового органу на ненадання товаро -транспортних накладних, оскільки відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро - транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро - транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України ).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000143 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.08.2012 року № 0000143 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на суму 180000грн., в тому числі за основним платежем на

15 год. 16 хв. м. Одеса