Постанова

від 25.09.2012 по справі 2а-1870/4930/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/4930/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Солдаткіна С.Г.,

представника відповідача - Зубкова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "ТВП "Зодіак") звернулось до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Шосткинської ОДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.02.2012 р. №0000042341.

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у лютому 2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «Різано Трейд» за жовтень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт №190/2330/21124657 від 09.02.2012 р.

22.02.2012 р. на підставі акту перевірки №190/2330/21124657 від 09.02.2012 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042341, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на суму 34580,00 грн., у тому числі 27664,00 грн. за основним платежем та 6916,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

У порядку адміністративного оскарження позивач звертався зі скаргами до Державної податкової служби у Сумській області та Державної податкової служби України, однак скарги позивача залишені без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000042341 від 22.02.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню з таких підстав.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки №190/2330/21124657 від 09.02.2012 р. щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) за жовтень 2010 року.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що правочин укладений між позивачем та TOB «Різано Трейд» є нікчемним, посилаючись на ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 218 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямовано на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 27664,44 грн.

Основним доказом, який використовується відповідачем, при складанні акту перевірки є акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.2011 р. №572/23-1/36445153 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Різано Трейд» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за вересень-листопад 2010 року, за результатами цієї перевірки визнано нікчемними правочини по всім операціям з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) за періоди з 01.09.2010 р. по 30.11.2010 р.

28 червня 2010 року між позивачем та TOB «Різано Трейд» укладений договір поставки №28/06, відповідно до умов якого TOB «Різано Трейд» (Постачальник) зобов'язується поставити товар у власність Покупцю, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є картон для плоских шарів гофрокартону.

На виконання цього договору, серед інших поставок, 05.10.2010 року TOB «Різано Трейд» відвантажено позивачу картон КТ-50-175-1050 у кількості 19,482 т на загальну суму 165 986,64 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №051004 від 05.10.2010 р., рахунком-фактурою № 051004 від 05.10.2010 р., податковою накладною №051004 від 05.10.2010 р., товарно-транспортною накладною б/н від 05.10.2010 р.

Отриманий позивачем товар повністю оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями № 299 від 11.03.2011 р., № 306 від 15.03.2011 р., № 319 від 16.03.2010 р., № 333 від 18.03.2011 р.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності TOB «ТВП «Зодіак» є виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари; оброблення паперу та картону.

Отриманий позивачем товар від TOB «Різано Трейд» являється основною сировиною для власного виробництва гофрованого картону та ящиків з гофрокартону, був у подальшому використаний позивачем у межах господарської діяльності.

Проте, при проведенні перевірки, відповідачем не взято до уваги та не надано належної правової оцінки вищезазначеним документам. Висновки відповідача у акті перевірки про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не відповідає дійсності, ні чим не підтверджується та є перекрученням реально існуючих фактів.

Факт передачі товару, його перевезення та оплата підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Цей факт відповідач не спростовує.

Таким чином, висновки викладені в акті суперечать один одному, спочатку підтверджують існування реальної господарської операції, а потім, посилаючись на акт ДПІ у Вишгородському районі про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Різано Трейд», відповідач робить хибні висновки про нікчемність правочину.

Посилання у акті перевірки на той факт, що по TOB «Різано Трейд» прокуратурою Вишгородського району порушена кримінальна справа за ознаками злочину фіктивне підприємництво - не є безумовним та беззаперечним доказом, що TOB «Різано Трейд» було створено без мети здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками і зборами, несплата яких встановлена рішенням суду та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику податку таких податкових зобов'язань і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, лише сам факт порушення кримінальної справи № 78-1240 за ст. 205 ч. 1 КК України по факту фіктивного підприємства TOB «Різано Трейд» не є та не може бути належним доказом фіктивності чи/та нікчемності правочину укладеного між позивачем та TOB «Різано Трейд» і відповідно не може прийматися до уваги як не підтверджений належними та допустимими доказами.

Що стосується відсутності на TOB «Різано Трейд» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, то позивач зазначає, що TOB «Різано Трейд» не є виробником реалізованих TOB «ТВП «Зодіак» товарно-матеріальних цінностей. TOB «Різано Трейд» здійснює посередницьку діяльність у сфері купівлі-продажу товарів, діюче законодавство України не встановлює обмежень щодо здійснення будь-яких видів підприємницької діяльності, за винятком тих, які потребують спеціальних дозволів (ліцензій). А тому відсутність у TOB «Різано Трейд» необхідної кількості найманих працівників, складських приміщень та виробничих потужностей не може бути безперечним доказом підтвердження реальності виконання господарських договорів.

Відповідач у Акті перевірки зазначає, що TOB «Різано Трейд» не виконує свої податкові зобов'язання зі сплати податку до бюджету з продажу товару, що дає підстави вважати нікчемність господарської операції.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Єдиною підставною для висновків у акті перевірки щодо нікчемності правочину між позивачем та TOB «Різано Трейд» є акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області. Проте, нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлюється законом (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Тобто, основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що прямо встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти перевірки у цьому акті не були відображені. Вважаємо, що довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що саме цей правочин є нікчемним.

Відповідач посилається у акті перевірки на ст. 228 ЦК України щодо недійсності правочину, який порушує публічний порядок.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наведеним засвідчується, що відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, а також посилання на акт перевірки, який був складений іншим органом податкової служби, не є підставою вважати правочин нікчемним.

Всі операції позивача з контрагентом є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочину з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, вони мають ознаки вільного трактування обставин господарських операцій суб'єктів господарської діяльності і є такими, що йдуть врозріз нормам ПК України.

Отже, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 31.01.2012 р. по 06.02.2012 р. Шосткинською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТВП "Зодіак" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 р., за результатами якої складно акт №190/2330/21124657 від 09.02.2012 р. (а.с. 13-17).

22.02.2012 р. Шосткинською МДПІ на підставі акту перевірки №190/2330/21124657 від 09.02.2012 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042341, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 34580,00 грн., з яких: 27664,00 грн. - за основним платежем, 6916,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 18).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та TOB «Різано Трейд» укладено договір поставки №28-06 від 28.06.2010 р. картону для пласких шарів гофрокартону (а.с.22).

Реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до суду: рахунком-фактури №051004 від 05.10.2010 р.; видатковою накладною №051004 від 05.10.2010 року; податковою накладною №051004 від 05.10.2010 р. специфікацією, платіжними дорученнями: №299 від 11.03.2011 року, №306 від 15.03.2011 року, №319 від 16.03.2011 року, №333 від 18.03.2011 року, комерційною пропозицією (а. с. 23-25, 28-31, 68).

Крім того, факт перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.10.2010 р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.26).

Надалі зазначений картон був використаний у господарській діяльності позивача, що також підтверджується наданими до суду актами списання сировини і матеріалів у виробництво (а.с. 53-58).

Отже, суд приходить до висновку, що факти передання, отримання та оплати поставленого товару підтверджені належними документами, такими як: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та умов поставки, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області №572/23-1/36445153 від 17.08.2011 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB «Різано Трейд» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за вересень-листопад 2010 р., відповідно до якого визнано нікчемними правочини по всім операціям з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) за періоди з 01.09.2010 р. по 30.11.2010 р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області №572/23-1/36445153 від 17.08.2011 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB «Різано Трейд» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за вересень-листопад 2010 р.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання представника відповідача на надану до суду заяву ОСОБА_3 від 01.09.2011 року, суд не приймає в якості належного доказу, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 Кримінально процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо).

Також, відповідачем не надано до суду доказів, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки.

Крім того, відповідач підтвердив суду, що відносно посадових осіб ТОВ «Різано-Трей» відсутні будь-яки вироки суду.

Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, суд приходить до висновку, щодо недоведеності відповідачем природи виникнення зазначеної заяви, а тому заява ОСОБА_3 не може бути прийнята судом в якості належного доказу по справі.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями банківських платіжних доручень та завіреною належним чином копією податкової накладної, отриманих від постачальника.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від TOB «Різано Трейд» податкову накладну №051004 від 05.10.2010 р., яка саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту у жовтні 2010 року, та відповідно, зазначена накладна оформлена у повній відповідності до вимог Закон України "Про податок на додану вартість",, що не заперечується податковим органом.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000042341 від 22.02.2012 р., прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 276,64 грн., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача (лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000042341 від 22.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Комуністична, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. 6-ї Гв. Дивізії, 5, код 21124657) суму судового збору в розмірі 276 грн. 64 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 01.10.2012 року.