Постанова

від 13.09.2012 по справі 2а-9821/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2012 року 11:46 № 2а-9821/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Клименко В.О. (довіреність від 16.07.2012 р.)

від відповідача: Чарковська Л.М. (довіреність від 21.06.2012 р. № 2792/9/10-006)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дабос" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС третя особа 1ТОВ «БК «Арміс» третя особа 2ТОВ «Добробуд - 05» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 № 0000382205 та № 0000392205,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 25.06.2012 № 0000392205 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 49 672 грн. та на 8817 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- від 25.06.2012 № 0000382205 , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 38 425 грн. за основним платежем та на 4 578 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

які прийняті ДПІ за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «БК «Арміс» (код 34356397) та ТОВ «Добробуд - 05»(код 33746694) за період 01.01.2009 по 05.01.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з контрагентами укладено субпідрядні договори на виконання робіт/послуг, роботи/послуги за даними договорами фактично надані/виконані, їх виконання підтверджується сукупністю первинних та інших документів, у т.ч. з урахуванням наявності наданих до справи договорів і первинних документів за угодами позивача із замовниками робіт (щодо подальшого продажу результатів робіт). Позивач також зазначає, що за спірними операціями роботи оплачені, у т.ч. ПДВ у ціні придбання робіт/послуг, спірні операції проведені в бухгалтерському обліку. За результатами виконання спірних операцій видано податкові накладні, тобто з метою формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, позивачем дотримано всі вимоги податкового законодавства.

Позивач додатково зазначає, що фактично висновки ДПІ відносно порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізі взаємовідносин його контрагента (ТОВ «БК АРМІС») з іншою особою - ТОВ «Міріс», з якою у позивача взагалі не було ніяких господарських взаємовідносин. Окрім того, як зазначає позивач, доводи ДПІ також ґрунтуються на тому, що згідно листа СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, майором податкової міліції був проведений допит директора іншого контрагента - ТОВ «Добробуд - 05»в результаті якого встановлено, що ОСОБА_3, який значиться директором та засновником цього товариства, не має відношення до здійснення його діяльності.

У той же час, як зазначає у позові позивач, ДПІ не ставить під сумнів фактичну поставку позивачу робіт/послуг та їх подальшу поставку позивачем результатів робіт (виробів) генпідрядникам (замовникам). Директора контрагентів до цього часу рахуються в ЄДР керівниками підприємства, не мають обмежень у здійсненні повноважень та ці відомості в силу закону є достовірними. Контрагенти на час вчинення спірних операцій були зареєстрованими платниками ПДВ, а отже, як підсумовує позивач, валові витрати та податковий кредит сформовано відповідно до вимог податкового законодавства, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень не має.

Ухвалою судді від 13.08.2012 р. справу прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.08.2012 р., який було відкладено на 13.09.2012 у зв'язку із залученням третіх осіб (контрагентів позивача) та витребуванням додаткових доказів по справі.

Окрім іншого, відповідно до зазначених ухвал від ДПІ витребувано заперечення проти позову (за наявності) та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень (звітність контрагентів, за наявності вироки у кримінальних справах стосовно третіх осіб, висновки експертизи тощо).

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що за змістом акту перевірки та з підстав викладених вище встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань при поставці товарів (виконання робіт/послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а відтак, на думку ДПІ, всі правочини вчинені контрагентами позивача є нікчемними, що в свою чергу унеможливлює фактичне вчинення ними операцій з позивачем. У той же час, на виконання ухвал суду та на підтвердження обґрунтування своїх висновків відповідачем до матеріалів справи не надано вироків у кримінальних справах порушених стосовно третіх осіб з підставі фіктивності підприємств та висновків експертиз проведених стосовно підробки підписів керівників третіх осіб на первинних документах та податкових накладних.

Треті особи в судове засідання не з'явились. Ухвали суду, які були направлені за всіма наявними у справі адресами цих осіб, повернуті поштою та не вручені з незалежних від суду причин, а відтак відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України треті особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, поважних причин неприбуття у судове засідання не повідомили, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабос»зареєстровано Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.06.2010 (Свідоцтво про реєстрацію № 481835, код ЄДРПОУ 37139983). Позивач є платником ПДВ (Свідоцтво № 100291452 від 06.07.2010).

ДПІ у Оболонському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дабос»з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ «БК АРМІС»(код 34356397) та ТОВ «Добробуд - 05»(код 33746694) за період 01.01.2009 по 05.01.2012, про що складено Акт перевірки № 329/22-5/37139983 від 11.06.2012 (далі-Акт перевірки).

Як зазначено у розділі 2 Акту перевірки, під час її проведення ДПІ використовувалась, крім первинних та облікових документів позивача, постанова старшого слідчого від 05.01.2012 р. «про призначення позапланової перевірки ТОВ «Дабос», тобто перевірка проведена на виконання доручення слідчого.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України -занижено податок на прибуток всього на суму 18425,5 грн., у т.ч. 2010 рік -18309,5, грн., 1 квартал 2011 -12131 грн. та 2-3 квартали 2011 року -7985 грн., а також встановлено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України -занижено податок на додану вартість на загальну суму 49472 грн., у т.ч. жовтень 2010 -5575 грн., грудень 2010 -9072 грн., лютий 2011 -1962 грн., березень 2011 -5781 грн., червень 2011 -6667 грн., липень 2011 -10785 грн. та серпень 2011 -9830 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки ДПІ ґрунтуються на обставинах викладених в інших актах перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно контрагента позивача ТОВ «БК АРМІС»по взаємним господарським відносинам цього контрагента із іншими особами, з якими у позивача взагалі не було ніяких господарських взаємовідносин. Зокрема, згідно акту перевірки позивача, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що під час проведення ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірок ТОВ «БК АРМІС»було встановлено відсутність у цього підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань при виконанні робіт та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а відтак оскільки позивач мав взаємовідносини із ТОВ «БК АРМІС»ДПІ прийшла до висновку про нікчемність вчинення спірних операцій позивачем з даним контрагентом. Окрім того, згідно акту перевірки позивача доводи ДПІ також ґрунтуються на тому, що згідно листа СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, майором податкової міліції був проведений допит директора другого контрагента позивача ТОВ «Добробуд - 05»в результаті якого встановлено, що ОСОБА_3, який значиться директором та засновником цього товариства, не має відношення до здійснення його діяльності.

Відтак, згідно викладених в акті перевірки обставин, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів укладених позивачем із зазначеними контрагентами, що на думку ДПІ призвело до безпідставності формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

На підставі зазначеного Акту перевірки та викладених у ньому висновків відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо суті спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

29 жовтня 2010 року між ТОВ «Дабос»(позивачем) та ТОВ «БК «Арміс»укладено договір субпідряду № 4/10, предметом якого є комплекс робіт по виготовленню елементів конструкцій в т.ч. декоративних із нержавіючої сталі у вигляді та кількості встановленій технічними завданнями. Термін дії договору, з урахуванням додаткової угоди, з 29.10.2010 по 29.12.2011 з правом дострокового виконання робіт. Згідно технічних завдань підряднику доручалось здійснення ряд робіт, зокрема: з виготовлення елементів поруччя із нержавіючої сталі, обробка дверних ручок із н/с, обробка поруччя із н/с, виготовлення триніг оцинкованих.

Матеріали справи містять видану ТОВ «БК «Арміс»Ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції від 24.02.2009 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, термін дії ліцензії по 24.02.2014 року.

На підтвердження фактичності виконання визначених у наведеному вище договорі підрядних робіт позивачем надано до справи акти приймання -передачі основних матеріалів від замовника до підрядника для використання в роботі щодо виконання предмету підряду (а саме: отводи, труби, листи, гайки), а також на підтвердження здачі робіт по договору позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 239 054,02 грн. у т.ч. ПДВ 39 842,34 грн., відомості щодо чого сторонами не заперечуються.

На підставі наведеного постачальником робіт видано податкові накладні на загальну суму 239 054,02 грн. у т.ч. ПДВ 39 842,34 грн. (період жовтень 2010 -липень 2011). Розрахунки між сторонами договору проведені безготівково, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких визначено на стор. 6 Акту перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з акту перевірки та наданих під час розгляду справи пояснень представника відповідача, ДПІ не заперечує факту декларування позивачем та ТОВ «БК АРМІС»зазначеної вище суми ПДВ та не наводить будь-яких невідповідностей у задекларованій позивачем сумі податкового кредиту по даному контрагенту. Відповідачем також не заперечується, що даний контрагент на момент вчинення спірних операцій із позивачем був зареєстрований в якості юридичної особи та платником ПДВ, що, крім іншого, підтверджується також матеріалами справи.

Окрім того, 08.08.2011 року між ТОВ «Дабос»(позивачем) та ТОВ «Добробуд - 05»укладено договір субпідряду № 06-З/11, предметом якого є комплекс робіт по виготовленню поруччя, кріплення стійок до підлоги та стійок із нержавіючої сталі з точеним кріпленням для скла. Термін дії договору не пізніше 29.12.2011. Згідно умов договору роботи виконуються з матеріалів замовника, за винятком тих матеріалів, які за умовами договору надає підрядник (перелік таких матеріалів визначений у п. 4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов даного договору позивачем передано ТОВ «Добробуд - 05»(підрядникові) для виконання завдання договору матеріали (сировина), а саме: труби з н/с, полоса з н/с, квадрат з н/с, гайка заклепка, круг н/с, про що сторонами договору складені та підписані акти приймання-передачі матеріалів № 1 від 11.08.2011 та акт про витрату давальницьких матеріалів від 16.09.2011. При цьому, виконання ТОВ «Добробуд - 05»визначених у договорі робіт підтверджується наявним в матеріалах справи актом здавання -приймання виконаної роботи від 16.09.2011 на суму 58 980 грн. у т.ч. ПДВ 9 830 грн.

На підставі наведеного, постачальником робіт видано податкову накладну на загальну суму 58 980 грн. у т.ч. ПДВ 9 830 грн. Розрахунки між сторонами договору проведені безготівково, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 137 від 09.08.2011 року.

При цьому, як вбачається з акту перевірки та наданих під час розгляду справи пояснень представника відповідача, ДПІ не заперечує факту декларування позивачем та ТОВ «Добробуд - 05»зазначеної вище суми ПДВ та не наводить будь-яких невідповідностей у задекларованій позивачем сумі податкового кредиту по даному контрагенту. Відповідачем також не заперечується, що даний контрагент на момент вчинення спірних операцій із позивачем був зареєстрований в якості юридичної особи та платником ПДВ, що, крім іншого, підтверджується також матеріалами справи.

В контексті вищенаведеного та відносно взаємовідносин позивача із замовниками , тобто з особами які замовляли вищезгадані роботи у позивача, як генпідрядника, та які виконувались у т.ч. субпідрядниками ТОВ «БК «Арміс»та ТОВ «Добробуд - 05», позивачем надано: 1) договір підряду № 03/10 від 29.10.2010 укладений між ВАТ трест «Київміськбуд -6»(Замовник) та ТОВ «Дабос»(Підрядник), предметом якого є виконання робіт по виготовленню поруччя із нержавіючої сталі та акти здачі -приймання виконаних робіт за цим договором від 13.09.2010 та від 14.12.2010; 2) договір підряду № 1/11 від 08.02.2011 укладений між ТОВ «АБК «Артекс»(Замовник) та ТОВ «Дабос»(Підрядник), предметом якого є виконання робіт по виготовленню дверних ручок із нержавіючої сталі з поверхнею «сатин»та акт здачі-приймання виконаних робіт за цим договором від 29.04.2011; 3) договір підряду № 02/11 від 10.03.2011 укладений між «АРФ Конструкцион»(Замовник) та ТОВ «Дабос»(Підрядник), предметом якого є виконання робіт по виготовленню та встановленню поруччя із нержавіючої сталі та акт приймання-передачі виконаної роботи за цим договором від 15.11.2011; 4) договір поставки № 150711-П від 15.07.2011 укладений між ТОВ «Дабос»(Постачальник) та ТОВ «Компанія Аеростиль»(Покупець) предметом якого є поставка товару, а саме огорож із нержавіючої сталі; а також договори оренди 5) № 04-04/12 від 01.04.2012, 6) № 05-04/12 від 01.04.2012, 7) № 11-05/11 від 16.05.2011, 8) № 12-05/11 від 16.05.2011, 9) № 06-07/10 від 16.07.2010, 10) № 07-07/10 від 16.07.2010 укладені між ПАТ «Рембудзв'язок»(Орендодавець) та ТОВ «Дабос»(Орендар), предметами яких є передача позивачу в оренду виробничо-складського приміщення, приміщення механічної майстерні та виробничого обладнання (верстатів), надано також акти приймання-передачі вказаних об'єктів оренди на виконання даних договорів.

Таким чином, сукупність наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів та матеріалів свідчить про те, що спірні операції між позивачем та ТОВ «БК АРМІС»і ТОВ «Добробуд - 05»належать до основної звичайної діяльності позивача, фактичність виконання яких підтверджується зазначеними вище договорами підряду, субпідряду, актами виконання робіт, технічними завданнями до договорів, договорами оренди виробничо-складських приміщень для здійснення спірних робіт, оренди необхідного виробничого обладнання. При цьому, під час розгляду справи відповідачем на надано доказів наявності невідповідності у задекларованих позивачем та його контрагентами сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та не надано доказів неподання контрагентами податкової звітності або ж рішень про невизнання такої звітності.

В свою чергу, на підтвердження своїх доводів щодо незаконної діяльності контрагентів позивача ТОВ «БК АРМІС»і ТОВ «Добробуд - 05», реєстрації цих контрагентів на підставних осіб, нікчемності укладення ними правочинів, відсутності у даних осіб адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду: 1) доказів постановлення судами вироків, які б набрали законної сили, щодо фіктивності здійснення господарської діяльності ТОВ «БК АРМІС»і ТОВ «Добробуд - 05»у спірному періоді; 2) висновків експертизи щодо можливої підробки підписів посадових осіб ТОВ «БК АРМІС»і ТОВ «Добробуд - 05», згідно яких би вбачалось підписання первинних документів даних товариств підставними особами, тобто не тими особами, що зареєстровані в ЄДР, як керівники цих товариств або ж доказів обізнаності позивача щодо можливих дефектах у правовому статусі керівних органів контрагентів, зокрема, стосовно ТОВ «БК Арміс»(відносно обставин підписання документів у період червня 2011 року); 3) судових рішень, які б набрали законної сили, щодо визнання правочинів, що укладені ТОВ «БК АРМІС»і ТОВ «Добробуд - 05»з іншими особами (у т.ч. із позивачем) недійсними; 4) доказів недостатності у ТОВ «БК АРМІС»і ТОВ «Добробуд - 05»трудових та матеріальних ресурсів для виконання спірних операцій тощо.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Виходячи з підстав прийняття спірних рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд, у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті заявлених у позові та зазначених в Акті доводів щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, зазначає, що в період виконання спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), а щодо відносин з формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у 2011 році -нормами ПК України.

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відносно правил формування починаючи з 2 кварталу 2011 року валових витрат, зазначає, що порядок їх формування визначався з урахуванням наступних норм законодавства.

Згідно з п/п. 14.1.27. ПК України, витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, з метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п/п. 14.1.36. ПК України).

Відповідно до п/п. 134.1.1. ПК України у розділі III ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ПК України витрати , що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п/п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 138.4. ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. В контексті наведеного п/п. 137.1. ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

У той же час, згідно з п/п. 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ в період до 2011 року, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, відносно правил формування податкового кредиту з ПДВ починаючи з 1 кварталу 2011 року, слід зазначити, що наведені правила встановлені ПК України.

Так, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті до матеріалів справи не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентами та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту (в контексті спірних відносин), зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/робіт/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки юридично значимих первинних документів/податкових накладних або видача останніх особою, яка не є платником ПДВ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 ВАС України.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, як приходить до висновку суд, ДПІ не довела наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів за субпідрядними відносинами позивача із його безпосередніми контрагентами у взаємозв'язку із сукупністю первинних та інших документів щодо подальшого продажу робіт за підрядними відносинами позивача із замовниками робіт, які (роботи/послуги) поставлялись позивачу за субпідрядними угодами та надалі придбані замовниками, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Слід додати, що наявність у субпідрядників відповідних ресурсів та фактичне виконання субпідрядних робіт в даному випадку (з урахуванням залучення до їх виконання інших осіб, про що йдеться у показах ОСОБА_4 (директора ТОВ «БК «Арміс»), крім іншого, підтверджується також і вищезгаданою Ліцензію на право виконання робіт ремонтно-будівельного направлення з додатком, в якому визначено комплекс робіт, які може виконувати субпідрядник, у т.ч. -за вищезгаданими договорами субпідряду. Наявність цієї ліцензії, яка видається державним органом після перевірки наявності у підприємства необхідної матеріально-технічної бази, вказує на наявність у субпідрядника достатніх трудових та адміністративно-виробничих ресурсів для виконання спірних операцій, що не спростовано ДПІ під час розгляду справи належними та допустимими доказами.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що Акт перевірки у цьому контексті не містить висновків ДПІ щодо кількості працівників контрагентів, яка повинна була бути наявна у останніх для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В контексті наведеного, слід додати, що контрагенти позивача (субпідрядники) на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних за оподатковуваними операціями є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% та за правилом «першої події»(попередня оплата/поставка), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується претензій ДПІ до відносин позивача із субпідрядниками (контрагентами позивача), які сформовані на претензіях у т.ч. до взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами, з якими позивач не вступав у взаємовідносини та які не є учасниками спірних операцій, суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, а тим більше - з боку контрагентів контрагента позивача, за відсутності документально підтверджених вироком суду обставин змови учасників спірних операцій з метою здійснення протиправної діяльності та отримання необґрунтованої податкової вигоди або ж встановлення рішенням суду в порядку ст. 55 1 ГК України фіктивності створення та діяльності контрагентів, не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів належного обсягу повноважень у керівників/наявність дефектів у їх правовому статусі, а також не є підставою для висновку про відсутність у покупця (позивача) права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями, фактичне вчинення яких не спростовано відповідачем, проведення яких в даному випадку підтверджуються документально, а також власне ДПІ в Акті перевірки.

В контексті доводів в акті перевірки про незаконність діяльності контрагентів позивача, слід додати, що ДПІ не надано вироків суду тощо, що в сукупності свідчить про недоведеність обставин здійснення незаконної діяльності.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Стосовно викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності, нікчемності правочину, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В контексті наданих ДПІ протоколів допитів осіб, пов'язаних з діяльністю контрагентів, та доводів ДПІ щодо складання первинних документів замість керівників цих підприємств іншими особами, слід зазначити, що відомості, які внесені до ЄДР, зокрема, щодо керівників, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними, чим і керується суд у даній справі.

Під час розгляду справи у цьому контексті ДПІ не надано вироку суду, де б у порядку ч. 2 ст. 73 КПК України, покази зазначених осіб були б перевірені судом у кримінальній справі.

У взаємозв'язку з наведеним під час розгляду справи з боку ДПІ не надано висновків експертизи, проведеної в рамках кримінальної справи або ж ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, які б вказували на те, що первинні документи підписані від імені керівників іншими особами та які, в контексті доводів акту перевірки повинні були б бути вже під час перевірки позивача. У наведених вище протоколах відсутні будь-які згадки про фіктивність правовідносин між позивачем та його контрагентами.

Щодо обставин перевірки правоохоронними органами діяльності позивача із зазначеними контрагентами, слід додати, що згідно повідомлення в.о. начальника ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 30.07.2012 р. за № 1698/10/07-05, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «Дабос»згідно п. 2 ст. 6 КПК України.

При цьому, з боку ДПІ також не надано доказів обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі керівних органів, зокрема, стосовно ТОВ «БК Арміс»(відносно обставин підписання документів за операціями червня 2011 року).

Що стосується наданих актів перевірок ТОВ «БК Арміс», слід зазначити, що в даних актах відсутній будь-який аналіз взаємовідносин позивача з цим контрагентом. Висновки цього акту сконцентровані на аналізі взаємовідносин цього підприємства з іншими особами, з якими позивач не вступав у правовідносини.

По суті, доводи ДПІ, покладені в основу акту перевірки позивача та оскаржуваних рішень ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями та у зв'язку з цим спричиняли б прийняття оскаржуваних рішень. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень та відшкодування позивачу сплаченого судового збору.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабос»(код з ЄДР 37139983; адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 51, кв. 92) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 25.06.2012 № 0000382205 та № 0000392205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дабос»на відшкодування сплаченого судового збору 1015 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2012 р.