Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а-10305/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2012 року 09:18 № 2а-10305/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Хоптинець А.Б. (довіреність від 12.06.2012 р.)

від відповідача -Шило М.Ю. (довіреність від 30.08.2012 р. № 9172/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 р. № 0000942204,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 р. № 0000942204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 55021 грн. за основним платежем та на 13755 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірне рішення ґрунтується на тому, що згідно з висновком експерта окремі декларації контрагента підписані не директором контрагента, а іншою особою, а окремі договори, які не стосуються спірних операцій, і акти за ними, ймовірно підписані не директором контрагента, а іншою особою. Відтак, як зазначає позивач, ДПІ приходить до висновку про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних за спірними операціями та вважає, що у зв'язку з цим у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, акт перевірки позивача, як зазначає останній, ґрунтується на акті про неможливість зустрічної звірки , в якому ДПІ за місцем реєстрації контрагента формує по суті висновки як за результатами повноцінної перевірки, що не передбачено положеннями ПК України, оскільки в цьому випадку лише складається акт про неможливість звірки, який не може містити висновків по суті. Як зазначає позивач, носієм доказової бази є акт перевірки, складений за результатами повноцінної перевірки, проведеної відповідно до ПК України з дослідженням первинних документів, а акт про неможливість проведення звірки є лише констатацією факту відсутності певної особи за місцезнаходженням на момент прибуття працівників ДПІ, а не на момент вчинення операцій з позивачем, а отже цей акт не може бути та не є носієм доказової бази щодо обставин дотримання контрагентом вимог податкового законодавства за конкретно вчиненими операціями та, відповідно, сам по собі не може братися до уваги для підтвердження або спростування господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Саме на цих висновках ДПІ ґрунтується спірне рішення, як зазначає позивач.

Як зазначає позивач, акт перевірки не містить інших обставин та підстав прийняття оскаржуваного рішення.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, зокрема, що згідно з висновками експерта підписи на деклараціях контрагента виконані не директором а іншою особою.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Кард-Сістемс»(код з ЄДР 30968876; адреса: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Богомольця, 4) з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «А-Квін» (код з ЄДР 37507660; адреса: 01014, м. Київ, Печерський район, вул. Курганівська, 3) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.03.2012 р. № 12/22-4/30968876.

З урахуванням заперечень на акт перевірки та додатково наданих позивачем у зв'язку з цим первинні документи за взаємовідносинами з контрагентом , ДПІ листом від 21.03.2012 р. № 442/10/22-441 з урахуванням додатково наданих позивачем первинних документів залишила без змін висновки акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що позивачем за відносинами із зазначеним контрагентом сформовано спірні суми податкового кредиту у серпні 2011 року у сумі 55021 грн.

У той же час, як зазначено в акті перевірки позивача, ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно контрагента позивача складено акт від 11.01.2012 р. № 52/23-6/37507660 про неможливість проведення зустрічної звірки, тобто акт складено поза межами періоду здійснення спірних операцій.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем зазначений акт, який був наявний у ДПІ на дату складання акту перевірки позивача (06.03.2012 р.) не надано та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали його наданню під час розгляду справи, який витребовувався ухвалою суду від 15.08.2012 р. у складі матеріалів, які були досліджені під час перевірки.

Згідно з цим актом про неможливість зустрічної звірки контрагент за місцезнаходженням не знаходиться.

В Акті перевірки позивача відтворено зміст акту про неможливість зустрічної звірки, в якому зазначено, що НДЕКЦ при Управлінні МВС України на ППЗ проведено експертизу первинних документів ТОВ «А-Квін»та складено висновок № 5712 від 03.03.2012 р., який, як і акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не надано під час розгляду справи та не доведено поважних причин його ненадання.

З Акту перевірки позивача з відтворенням акту про неможливість звірки зазначено, що на експертизу було передано наступні документи:

- декларації з ПДВ та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень -серпень 2011 р.;

- декларація з податку на прибуток за 2 кв. 2011 р.;

- довіреність 02/02-01Д,

- акт здачі-прийому приміщення до договору суборенди від 27.01.2011 р. (спірний період -серпень 2011 р.),

- договір суборенди № 27/01/11/23 від 27.01.2011 р. (спірний період -серпень 2011 р.);

- копія паспорту ОСОБА_3 (директор контрагента),

- реєстраційна заява платника ПДВ.

Як зазначає відповідач з відтворенням змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно зазначеного вище висновку встановлено, що підписи ОСОБА_3 у вищезгаданих деклараціях та додатках, виконані не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_3 на договорах, податкових накладних, ймовірно виконані не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою.

Ґрунтуючись на зазначених висновках та припущеннях експерта, з посиланням на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приписах п. 44.1., 198.3., 198.6., 201.4., 201.10, 201.6. ПК України ДПІ зазначає (стор. 9), що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій накладній підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку операцію. Враховуючи це, ДПІ вважає, що позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту за серпень 2011 року податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ТОВ «А-Квін». Сформований податковий кредит, на думку ДПІ не підтверджено за результатами перевірки.

Внаслідок порушення п. 198.3., п. 198.6., п. 201.6. ПК України позивачем, на думку ДПІ, занижено ПДВ за серпень 2011 р. на суму 55021 грн.

Тобто, по суті доводи ДПІ зводяться до того, що первинні документи, податкові накладні за відносинами з цим контрагентом підписані не директором, а іншою особою, а тому не є підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Інших підстав прийняття спірного рішення акт перевірки не містить.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято спірне рішення, яке за результатами оскарження у досудовій процедурі залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті з урахуванням вищенаведеного, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши положення п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 198.1. ПК України щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження на час перевірки сум податку зазначеними цим пунктом документами), п/п. 16.1.2., 16.1.3. (щодо обов'язку платника вести облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. (щодо ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів та інших документів та щодо заборони формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту) Податкового кодексу України, а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженою особою та в яких, крім іншого, обов'язково визначається зміст та обсяг операцій, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами, дозволяють, як в даному випадку, ідентифікувати виконувані види робіт та обладнання відносно якого виконувались роботи/надавались послуги; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Зокрема, як зазначалося вище, ДПІ в обґрунтування висновків акту перевірки та спірного рішення, не надала (1) акту про неможливість зустрічної звірки контрагента позивача та (2) висновків експерта, на які посилається в обґрунтування висновків акту перевірки та, як також зазначено вище, не довела наявності непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню, хоча ці матеріали витребовувались судом під час відкриття провадження у справі у складі матеріалів, які були використані ДПІ під час перевірки та у зв'язку з прийняттям спірного рішення, які до того ж, були наявні у ДПІ під час перевірки, що вбачається власне із акту перевірки, що у свою чергу зумовлює розгляду справи на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України.

При цьому, оцінюючи наведені в акті перевірки у цьому контексті доводи ДПІ, суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з акту перевірки, експерт дійшов висновку, що підписи ОСОБА_3 (директора контрагента) у вищезгаданих деклараціях та додатках до них, виконані не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою, що, однак, не свідчить про невиконання спірних операцій та наведені вище норми ПК України в даному випадку не передбачають позбавлення покупця права на податковий кредит у разі фактичного здійснення оподатковуваної операції.

У той же час, наведений в Акті перевірки висновок експерта не містить тверджень про те, що підписи на договорах, первинних документах та податкових накладних, складених у зв'язку з виконанням спірних операцій, підроблені за директора контрагента позивача. Інші доводи ДПІ в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях експерта, а саме щодо того, що ймовірно підписи від імені ОСОБА_3 на договорах, податкових накладних, виконані не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою, судом до уваги не беруться, оскільки є припущеннями та не є доказами в розумінні ст. 69 та ст. 70 КАС України. При цьому вбачається, що ці припущення стосуються іншого договору та акту, ніж за спірними операціями, а отже не є доказами на спростування юридичної значимості договорів та первинних документів, у т.ч. податкових накладних, за спірними операціями.

Щодо наведених в акті доводів ДПІ, слід зазначити, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано висновків експертизи, проведеної за ініціативи ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, які б свідчили про підробку документів за спірними операціями.

При цьому, під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагента з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача.

Крім цього, в контексті доводів ДПІ щодо відсутності контрагента станом на 11.01.2012 р. за місцезнаходженням, слід зазначити, що спірні операції проведені у серпні 2011 року , а отже відсутність контрагента через декілька місяців за своїм місцезнаходженням, чого в даному випадку з боку ДПІ взагалі не доведено документально, не є свідченням відсутності контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій та не є підставою, в контексті наведених вище норм ПК України, підставою для позбавлення позивача на спірні суми податкового кредиту.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи відносно контрагента позивача встановлено, що 21.08.2012 в ЄДР вчинена реєстраційна дія щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДР та відомостями ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (з офіційного сайту). Підприємство не перебуває в процесі припинення.

Станом на день розгляду справи зазначене підприємство перебуває на податковому обліку та не має податкового боргу, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДПС України та не спростовано відповідачем. Контрагент до цього часу зареєстрований платником ПДВ (номер свідоцтва платника ПДВ - 100327719; дата початку дії свідоцтва ПДВ - 04.03.2011), реєстрація цієї особи платником ПДВ не анульована, що вказує на відсутність таких обставин, як відсутність за місцезнаходженням, не підтвердження відомостей про юридичну особу, які відповідно до п/п. «ж»п. 184.1. ПК України є підставою для анулювання реєстрації платником ПДВ та, у свою чергу, вказує на добросовісну поведінку контрагента позивача, як платника ПДВ, у наведеному контексті.

У той же час, щодо характеру спірних операцій, їх фактичного виконання та юридичної значимості наданих до справи первинних документів та податкових накладних, суд зазначає наступне.

Так, 25.04.2011 р. між позивачем (покупцем) та ТОВ «Кард-сістемс»(постачальник) укладено договір поставки № 04/11-1. Місцем поставки є склад покупця у м. Києві, наявність якого у позивача не заперечується відповідачем. Виходячи із зазначених умов поставки, в даному випадку не передбачається участь позивача у транспортних відносинах щодо перевезення/доставки товару на його склад та, відповідно, оформлення ним транспортних накладних. В даному випадку в Акті перевірки не ставляться під сумнів обставини щодо поставки товару. Щодо інших умов поставки, слід зазначити, що згідно із специфікацією до договору обумовлено поставку продукції виробничо-технічного призначення, як-то: принтерів, електромеханічних защіпок, електромагнітні замки, накладки запірні, плати, стрічки для друку та продукції аналогічного спрямування, загальним переліком у 150 найменувань номенклатури продукції. Вартість поставки склала 1 330 800 грн., у т.ч. ПДВ 221 800 грн.

На підтвердження поставки за цим договором сторонами у серпні 2011 р. складено видаткові накладні: № 209 від 02.08.2011 р. на поставку продукції загальною вартістю 62 697,25 грн. з ПДВ -10449,54 грн.; № 510 від 05.08.2011 р. на поставку продукції загальною вартістю 39454,26 грн. у т.ч. ПДВ -6575,71 грн.; № 1509 від 15.08.2011 р. на поставку продукції вартістю 51166,74 грн. у т.ч. ПДВ -8 527,79 грн.; № 2602 від 26.08.2011 р. на поставку продукції вартістю 57127,58 грн., у т.ч. ПДВ -9521,26 грн.

Всього за видатковими накладними поставлено продукції на суму 210 445,83 грн. з ПДВ - 35 074,31 грн.

На підставі наведеного договору видано податкові накладні: від 22.08.2011 р. № 2215 на суму 80 000 грн., у т.ч. ПДВ 13333,33 грн. (по оплаті 22.08.2011 р. 80 000 грн. пл. дор. № 1221); від 23.08.2011 р. № 2320 на суму 80 000 грн. у т.ч. ПДВ -13333,33 грн. (по оплаті 23.08.2011 р. на суму 80 000 грн. згідно пл./дор.№1224).

Таким чином, загалом позивачем отримано податкові накладні на суму поставки 160 000 грн. з ПДВ 26 666,66 грн.

Окрім того, між тими ж особами 05.07.2011 р. укладено договір № 07/11-1 на поставку продукції виробничо-технічного призначення. Місцем поставки також є склад покупця у м. Києві. Зокрема, згідно специфікації обумовлено поставку: кабельних переходів, електрозачіпок, втулок, наладок запірних нейлонових втулок, панельні стрічки, плати, стрічки для принтерів, принтер та інша аналогічна продукція в асортименті загалом 179 найменувань, вартістю 2 898 288,48 грн.

На підтвердження поставки сторонами підписано видаткові накладні: № 1711 від 17.08.2011 р. на поставки продукції вартістю 50 083,63 грн. з ПДВ -8 347,27 грн.; № 2216 від 22.08.2011 р. на поставку продукції вартістю 56 373,66 грн. з ПДВ -9395,61 грн.; № 2405 від 24.08.2011 р. на поставку продукції вартістю 63 670,73 грн., у т.ч. ПДВ -10611,79 грн.

Всього оформлено поставку продукції за цим договором на суму 170 128,02 грн. з ПДВ

На виконання договору позивачем отримано податкові накладні: від 17.08.2011 р. за № 1711 на суму 50083,63 грн. з ПДВ -8347,27 грн. (по факту поставки); від 22.08.2011 р. за № 2216 на суму 56373,66 грн. у т.ч. ПДВ -9395,61 грн. (по факту поставки); від 24.08.2011 р. за № 2405 на суму 63670,73 грн. з ПДВ -10611,79 грн. (по факту поставки).

Всього позивачем отримано податкових накладних на суму 170 128,02 грн. з ПДВ 28 354,67 грн.

При цьому, оплата проведена: 15.08.2011 р. на суму 90000 грн. з ПДВ (пл./дор. № 1202), 16.08.2011 р. -90000 грн. (пл.дор. № 1208), 17.08.2011 р. - 59583,86 грн. (пл.дор.№ 121).

Всього оплата проведена на суму 239 583,86 грн.

Загалом за обома договорами у серпні 2011 р.: оформлено видатковими накладними поставку продукції на суму 380 573,85 грн. з ПДВ - 63 428,98 грн.; видано податкових накладних на суму 330 128,02 грн. з ПДВ - 55 021,34 грн., що складає спірну суму податкового кредиту; проведено оплату - 399 583,86 грн.

Під час розгляду справи позивачем, крім іншого, надано калькуляції вартості виробництва, а також відомості щодо руху товарів за серпень 2011 року, оформлені у табличному вигляді з деталізацією товарів та наступних покупців, рух яких (товарів) підтверджений первинними документами (накладними, копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей) відомості щодо чого не спростовані ДПІ під час розгляду справи.

Сукупність досліджених під час розгляду справи зазначених вище документів, з урахуванням відомостей щодо подальшого руху товарів, підтверджує реальність спірних операцій та не дає підстав для сумніву щодо реальності поставки або висновку про нездійснення спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому по суті ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , зокрема -підстави прийняття спірного рішення, наведені в Акті перевірки, за відсутності документально підтверджених вироком суду обставин змови учасників спірних операцій з метою здійснення протиправної діяльності та отримання необґрунтованої податкової вигоди, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, зокрема щодо не підписання первинних документів директором контрагента, та зумовлювали б можливість прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс»(код з ЄДР 30968876; адреса: 01024, м. київ, вул. Богомольця, 4) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 23.03.2012 р. № 0000942204.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2012 р.