Ухвала

від 01.11.2012 по справі 2а-10305/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10305/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс»(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000942204 від 23 березня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс»зареєстроване 06 червня 2000 року в Печерській районній в м. Києві державній адміністрації та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №37551858 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого 10 жовтня 2000 року.

За період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року ТОВ «Кард-Сістемс»було задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 55 021 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «А-Квін».

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «А-Квін».

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 12/22-4/30968876 від 06 березня 2012 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 55 021 грн.

Зазначені порушення були встановлені податковим органом на підставі висновку про нікчемність правочину укладеного між ТОВ «Кард-Сістемс»з ТОВ «А-Квін», в силу того, що первинні документи по взаємовідносинах з вказаним контрагентом від його імені підписані не директором, а іншою особою, а відтак не можуть бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000942204 від 23 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 776 грн., з якої основного платежу -55 021 грн., штрафних фінансових санкцій -13 755 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган під час здійснення перевірки не вірно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кард-Сістемс»(покупець) та ТОВ «А-Квін» (постачальник), було укладено договір поставки № 04/11-1 від 25 квітня 2011 року та договір поставки № 07/11-1 від 05 липня 2011 року , згідно з якими постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки товар покупцю, а покупець прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є продукція виробничо-технічного призначення.

На виконання вказаного договору ТОВ «А-Квін»оформлено видаткові накладні, в яких зазначено асортимент товарів, їх кількість, ціна (без ПДВ) за одиницю та загальна вартість з ПДВ; видано податкові накладні на суму 330 128,02 грн. в т.ч. ПДВ - 55 021,34 грн., що складає спірну суму податкового кредиту.

Позивачем здійснено перерахування коштів на користь ТОВ «А-Квін»на загальну суму 399 583,86 грн.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст.. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Наведена позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів (принтери, електромеханічні защіпки, електромагнітні замки, накладки запірні, плати, стрічки для друку та ін.), що відповідає умовам договору.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних у ТОВ «А-Квін»товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК, а саме: калькуляцією вартості виробництва, відомостями щодо руху товарів за серпень 2011 року, оформленими у табличному вигляді з деталізацією товарів та наступних покупців, рух яких (товарів) підтверджений первинними документами (накладними, копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей), що також не заперечувалось відповідачем.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «А-Квін»від 11 січня 2012 року №52/23-6/37507660, в яких вказано, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «А-Квін»стосується періоду поза межами періоду здійснення спірних операцій.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «А-Квін»з підстав того, що згідно висновку науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на ПЗЗ № 571 від 03 січня 2012 року підписи на податкових та видаткових накладних ймовірно виконані не директором ТОВ «А-Квін», а іншою невідомою особою, оскільки неналежне виконання директором ТОВ «А-Квін»своїх посадових обов'язків не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування та не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про те, що задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.