Ухвала

від 18.09.2012 по справі 2а-5878/08/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/90583/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі № 2а-5878/08/0470

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний Клуб «Дніпро-96»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська,

за участю Прокуратури Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Футбольний Клуб «Дніпро-96»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001732301/0/17555 від 04 червня 2008 року та № 0001742301/0/17554 від 04 червня 2008 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано підтвердженням даними зустрічних перевірок факту проведення операцій купівлі-продажу товарів за цінами, нижчими від цін придбання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року апеляційну скаргу АТЗТ «Футбольний Клуб «Дніпро-96»задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року скасовано. Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001732301/0/17555 від 04 червня 2008 року та № 0001742301/0/17554 від 04 червня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТЗТ «Футбольний Клуб «Дніпро-96» 5,30 грн. витрат із сплати державного мита.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Крім того, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку АТЗТ «Футбольний Клуб «Дніпро-96»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1596/23-226/24440560 від 15 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001732301/0/17555 від 04 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11 451 828,00 грн. (5 725 914,00 грн. -основний платіж, 5 725 914,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001742301/0/17554 від 04 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 970 705,00 грн. (5 980 470,00 грн. -основний платіж, 2 990 235,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із здійсненням реалізації паливно-мастильних матеріалів Приватному підприємству «Дахма»та Приватному підприємству «Тератрейд» за цінами, нижчими цін їх придбання.

При цьому, судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено, що позивачем на виконання договорів купівлі-продажу нафтопродуктів та в межах власної господарської діяльності укладено ряд угод на придбання паливно-мастильних матеріалів за цінами, що є нижчими, ніж передбачено умовами договорів, укладених між АТЗТ «Футбольний Клуб «Дніпро-96»та ПП «Дахма», ПП «Тератрейд», проте у зв'язку з тим, що контрагентами умови договорів поставки не виконано, позивачем з метою виконання договірних зобов'язань перед ПП «Дахма»та ПП «Тератрейд», а також уникнення відповідальності у вигляді штрафу та пені за прострочення поставки товару, придбано нафтопродукти у інших постачальників за цінами, що перевищують ціну продажу відповідно до укладених з ПП «Дахма»та ПП «Тератрейд»договорів.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, слід зазначити, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки, при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім того, підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому, обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

В свою чергу, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність віднесення позивачем вартості придбаних нафтопродуктів до складу валових витрат, з огляду на пов'язаність вказаних витрат із здійсненням господарської діяльності АТЗТ «Футбольний Клуб «Дніпро-96», передбаченої Статутом, що, в свою чергу, відповідачем не спростовано.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, придбання нафтопродуктів здійснювалось АТЗТ «Футбольний Клуб «Дніпро-96»з метою їх подальшого використання в межах власної господарської діяльності, то позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних паливно-мастильних матеріалів, до складу податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська його правонаступником -Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.