Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-3822/08/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року м. Київ К-19824/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року

у справі № 2а-3822/08/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газіндустрія»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газіндустрія»(позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0009972301/0 від 18 квітня 2008 року, № 0009972301/1 від 16 травня 2008 року, № 0009972301/2 від 16 липня 2008 року та № 0009972301/3 від 24 вересня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Газіндустрія»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Газіндустрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 383/23-0/32777480 від 10 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009972301/0 від 18 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 500,00 грн. (11 666,67 грн. -основний платіж; 5 833,33 грн. -штрафні (фінансові санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 009972301/1 від 16 травня 2008 року, № 0009972301/2 від 16 липня 2008 року, № 0009972301/3 від 24 вересня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, непідтвердженої належним чином оформленою податковою накладною.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду не те, що податкову накладну № 104 від 09 жовтня 2006 року, виписану на адресу позивача Приватним підприємством «Кризм-А», підписано із застосуванням факсиміле.

Крім того, судами встановлено, що між ТОВ «Газіндустрія»(покупець) та ПП «Кризм-А»(продавець) укладено договір № 18/08/06-01 від 18 серпня 2006 року на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000002 від 09 жовтня 2006 року, накладною № 104 від 09 жовтня 2006 року, податковою накладною № 104 від 09 жовтня 2006 року, платіжним дорученням № 288 від 09 жовтня 2006 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що підписання податкової накладної із застосуванням факсиміле не суперечить вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв'язку з чим доводи податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 104 від 09 жовтня 2006 року є необґрунтованими.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.