Постанова

від 11.11.2008 по справі 46/35-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 11 листопада 2008 р.                                                                                   

№

46/35-08 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Т.Б.

Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької 

Л.І. Рогач

за

участю представників:

позивача

не

з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

відповідача 

третя особа

не

з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)  не з'явився (про час та місце судового

засідання повідомлений належно)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 

Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Харківській області 

на

постанову

Харківського

апеляційного господарського суду від 23.07.2008 року

у

справі

№

46/35-08 господарського суду Харківської області

за

позовом

Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Харківській області 

до   третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на стороні позивача

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 Харківський національний

університет ім. В.Н. Каразіна

про

розірвання

договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Регіональне

відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до

господарського суду з позовом про розірвання укладеного з відповідачем договору

оренди від 22.12.2005р. № 2123-Н на окреме індивідуально визначене майно:

нежитлові приміщення (НОМЕР_1) на 1-му поверсі у 5-ти поверховій будівлі

гуртожитку № 5 (літ. "А-5") ім. В.Н. Каразіна, загальною площею

139,1кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 46, що

знаходяться на балансі Харківського національного університету ім. В.Н.

Каразіна, оскільки листом від 12.12.2007р. № 1/11-8945 Міністерством освіти і

науки України будо відкликано та зазначено про недійсність попереднього листа

від 23.11.2007р. № 1/11-8440 про надання згоди на продовження договору оренди.

Позовні

вимоги вмотивовано статтями 188, 291 Господарського кодексу України, статтею

763 Цивільного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про оренду

державного та комунального майна".

Відповідач

відхилив позов повністю в зв'язку з його невмотивованістю, відсутністю в позові

посилання на підстави, визначені законодавством для розірвання договору оренди,

та відсутністю таких підстав у межах орендних правовідносин сторін. 

Рішенням

господарського суду Харківської області від 23.04.2008р. (суддя Білоусова

Я.О.)  у задоволенні позову відмовлено;

судове рішення вмотивовано тим, що позовна заява не містить посилання на

підстави для розірвання договору оренди на вимогу однієї зі сторін, передбачені

статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального

майна", частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України, статтею 783

Цивільного кодексу України; укладений сторонами договір оренди не передбачає

інших підстав для його дострокового розірвання на вимогу однієї зі сторін, ніж

передбачені чинним законодавством.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2008р. (судді: Сіверін

В.І. -головуючий, Білоконь Н.Д., Камишева Л.М.) рішення господарського суду

залишено без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

Відхиляючи

доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд звернув увагу

скаржника, що наведені в скарзі доводи не стосуються предмету спору, оскільки

ставлять під сумнів додержання передбаченого законодавством порядку продовження

орендних правовідносин (посилання на наступне відкликання та недійсність згоди

балансоутримувача майна), однак не вказують на наявність передбачених

законодавством підстав для розірвання договору.

Регіональне

відділення Фонду державного майна України по Харківській області подало до

Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову

та рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення

позову в повному обсязі.

Скаржник

вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права:

статтю 9 Закону України "Про оренду державного та комунального

майна", статті 629 та 526 Цивільного кодексу України, статті 218

Господарського кодексу України.

Відповідач

відзив на касаційну скаргу не подав; сторони не скористалися правом на участь

представників у судовому засіданні.

Заслухавши

доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно

до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як

вбачається з матеріалів справи, даний спір виник у зв'язку з реалізацією

орендодавцем державного майна свого права на дострокове розірвання договору оренди

з огляду на наявність, на його думку, для цього відповідних підстав,

передбачених умовами договору та чинним законодавством. 

Статтями

167 та 170 Цивільного кодексу України унормовано, що держава набуває та

здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх

компетенції, встановленої законом, при цьому держава діє у цивільних

правовідносинах на рівних правах з учасниками цих відносин. Це означає, що

приписи законодавства, що регулюють порядок виникнення, зміни та припинення зобов'язань,

є такою ж мірою обов'язковими для органів Фонду державного майна України, як і

для інших учасників орендних правовідносин.

Спеціальною

нормою -статтею 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”

-  визначено, що договір оренди

припиняється в разі закінчення строку дії, на який його було укладено,

приватизації об'єкта оренди орендарем ( за участю орендаря), банкрутства

орендаря, загибелі об'єкта оренди; договір оренди може бути розірвано за

погодженням сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути

достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх

зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Законодавчими

актами України, що передбачають порядок та підстави дострокового розірвання

договору оренди державного майна, є Цивільний кодекс України та Господарський

кодекс України.

Згідно

статті 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни

та розірвання господарських договорів відповідно до якого зміна та розірвання

договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено

законом або договором; сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати

договір. надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору,

яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний

строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. у разі, якщо сторони

не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання

відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу.

заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею

291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від

договору оренди не допускається, а договір оренди припиняється у разі

закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту

оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення)

об'єкта оренди.

Договір

оренди може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї з сторін може

бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України

для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього

Кодексу.

Правові

наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання

договору найму Цивільним кодексом України.

Підстави

для розірвання договору найму на вимогу наймодавця передбачено статтею 783

Цивільного кодексу України; наймодавець має право вимагати розірвання договору

найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі,

наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, наймач

своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі, наймач не приступив

до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок капітального ремонту був

покладений на наймача.

За

статтею 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано

за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

іншою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним

є таке порушення договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною

мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

Таким

чином, для правильного вирішення спору судам належало з'ясувати підстави

поданого  позивачем позову про розірвання

договору оренди та їх відповідність підставам, що надають можливість

дострокового розірвання договору оренди державного майна в судовому порядку

згідно умов договору та вищевикладеного законодавства, встановити наявність чи

відсутність обставин, що підтверджують підстави для дострокового розірвання

договору оренди державного майна в судовому порядку, у матеріалах справи.

Як

вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарськими судами попередніх

інстанцій, 22.12.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна

України по Харківській області (орендодавцем) та суб'єктом підприємницької

діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди №

2123-Н, згідно якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування

окреме індивідуально визначене майно -нежитлові приміщення (НОМЕР_1) на 1-му

поверсі у 5-ти поверховій будівлі гуртожитку № 5 (літ. "А-5") ім.

В.Н. Каразіна, загальною площею 139,1кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул.

Целіноградська, 46, що знаходяться на балансі Харківського національного

університету ім. В.Н. Каразіна.

Відповідно

до пункту 10.1 договору він укладений строком на 11 місяців та діє з

22.12.2005р. по 21.11.2005р. включно; передача орендованого майна здійснена

згідно акта приймання-передачі від 22.12.2005р.

Судами

встановлено, що умовами договору передбачено можливість продовження строку дії

договору за умови погодження з органом, уповноваженим управляти майном (пункт

10.8), та розірвання договору оренди за ініціативою однієї з трьох сторін

рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

На

підставі наявних у справі матеріалів судами було з'ясовано, що листами №

1/11-7439 від 19.12.2006р. та № 1/11-8440 від 23.11.2007р. Міністерство освіти

і науки України (орган, уповноважений управляти майном) надавало згоду на

передачу вказаних вище приміщень терміном до одного року.

Відтак

орендодавець та орендар з урахуванням наявної згоди уклали 30.11.2007р.

додаткову угоду № 2 до договору оренди № 2123-Н від 22.12.2005р., відповідно до

якої строк договору продовжено на 11 місяців, з 20.10.2007р. по 19.09.2008р.

17.12.2007р.

на адресу позивача надійшов лист Міністерства освіти і науки України №

1/11-8945 від 12.12.2007р. щодо відкликання свого листа № 1/11-8440 від

23.11.2007р. та прохання вважати його недійсним у зв'язку зі запереченнями

балансоутримувача.

Відтак

позивач листом № 06-13122 від 25.12.2007р. позивач повідомив відповідача про

розірвання договору оренди та направив акти приймання-передачі, однак

відповідач відмовився звільнити орендовані приміщення.

Відмовляючи

у задоволенні викладених позовних вимог, апеляційний та місцевий господарські

суди виходили з чинності орендних правовідносин сторін, з вимогою про

припинення яких шляхом розірвання договору звернувся позивач, та  застосували до спірних правовідносин  статтю 26 Закону України “Про оренду

державного та комунального майна”, статтю 291 Господарського кодексу України,

статтю 783 Цивільного кодексу України, дослідили зміст договору оренди та

дійшли висновку про відмову у достроковому розірванні договору з мотивів,

визначених позивачем, як підстави поданого позову; судами відзначено, що

іншими, визначеними законодавством підставами, позов не вмотивовано.

Таким

чином, висновок попередніх судових інстанцій ґрунтується на аналізі змісту

договору та  правових норм, що регулюють

порядок та підстави одностороннього розірвання договору в судовому порядку, та

відповідає нормам чинного законодавства.

Посилання

скаржника на порушення судами норм матеріального права суперечать змісту

оскаржуваних судових актів, що встановлюють відсутність договірних та

законодавчих підстав для розірвання договору з огляду на підстави поданого

позову; наведені у касаційній норми матеріального права стосуються додержання

порядку укладення та продовження договору оренди, тобто, наявності самих

орендних правовідносин, а не їх розірвання, і виходять за межі предмету спору у

даній справі.

Відповідно

до статті 11110  Господарського процесуального  кодексу України підставами для скасування або

зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або

неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей

43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та

об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;

дослідили докази, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень,

проаналізували зобов'язальні правовідносини сторін та дійшли законних та

обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи

касаційної скарги спростовуються вище викладеним та виходять за межі

повноважень, наданих касаційній інстанції, оскільки ґрунтуються на оцінці

обставин справи апеляційним та місцевим судом.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів визнає прийняту у справі постанову такою. що

відповідає нормам матеріального права; підстав для її зміни чи скасування не

вбачається.

Керуючись

статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110,

11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу  Регіонального відділення Фонду

державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Постанову

від 23.07.2008р. Харківського апеляційного господарського суду у справі №

46/35-08 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду

Харківської області від 23.04.2008р. залишити без змін.

Головуючий                                                                               

Т. Дроботова

Судді:                                                                                           

Н. Волковицька

                                                                                                      Л.

Рогач