Постанова

від 25.09.2012 по справі 29/5005/631/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 29/5005/631/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. по справі №29/5005/631/2012 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК",-

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Канівець Д.С.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задоволено частково. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2012 року скасовано. Провадження по справі припинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2012 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2012р. порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2012р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, оскільки з проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" вбачається, що активи у боржника відсутні, а кредиторська заборгованість складає 772,1 тис. грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та припиняючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції послався на те, що при зверненні ліквідатора до суду останнім не додані докази додержання порядку ліквідації юридичної особи, який встановлено ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ліквідатором не додані до заяви докази проведення інвентаризації майна підприємства та його оцінки, а подання представником заявника матеріалів інвентаризації до суду апеляційної інстанції не може свідчити про правомірність порушення господарським судом провадження у даній справі.

Крім цього, суду не надані докази про повідомлення ліквідатором органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства в порядку та строки, передбачені законом, а саме, за формою 8-ОПП у 3-денний строк з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Необхідними передумовами для звернення з заявою до суду на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником ст.ст.105, 110 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України.

Зокрема, статтею 105 ЦК України передбачено:

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом; орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Відповідно ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч.3 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 Цивільного кодексу України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 Цивільного кодексу України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із наданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31 жовтня 2011 року єдиним учасником (власником) ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" Канівець Д.С. прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначення на посаду ліквідатора Канівець Д.С.

31 жовтня 2011 року ліквідатором ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" складено акт, в якому вказано, що ліквідатором проведені всі необхідні дії стосовно ліквідації боржника.

До заяви про порушення провадження по справі ліквідатором додано два проміжних ліквідаційних баланси: станом на 31 жовтня 2011 року, складений 01.11.2011р. та станом на 10 січня 2011 року, складений 01.01.2011р.

Публікація оголошення про ліквідацію ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" здійснена в Бюлетені державної реєстрації від 08 листопада 2011 року №195 (30).

В газеті "Народная Правда" від 17 листопада 2011 року №46 (501) опубліковано оголошення про прийняття рішення про припинення юридичної особи ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" та прийняття заяв кредиторів протягом двох місяців з моменту опублікування оголошення.

18 січня 2012 року ліквідатор товариства Канівець Д.С. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" відповідно до ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки у підприємства недостатньо активів для задоволення кредиторської заборгованості.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, при зверненні до суду першої інстанції ліквідатором не були додані докази проведення інвентаризації майна підприємства. Подання матеріалів інвентаризації представником заявника до суду апеляційної інстанції не може свідчити про правомірність порушення судом першої інстанції провадження у даній справі, оскільки саме наявність вказаних доказів мала б підтверджувати факт недостатності у юридичної особи майна для задоволення вимог кредиторів та бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства в порядку та строки, передбачені законом, а саме, за формою 8-ОПП у 3-денний строк з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, лист ліквідатора Канівець Д.С. про повідомлення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо прийняття 31 жовтня 2011 року власником ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" рішення про ліквідацію підприємства згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції був поданий податковій інспекції лише 20 січня 2012 року, тобто вже після звернення до суду першої інстанції (18.01.2012р.) з заявою про порушення провадження по справи про банкрутство.

Відповідно до абзацу 4 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

На відміну від загальної процедури банкрутства, правомірність порушення провадження по справі про банкрутство в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Отже, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд повинен з'ясувати актив та пасив боржника.

Оскільки надані суду документи не дозволяють встановити реальний розмір кредиторської заборгованості, актив та пасив боржника, не можливо і з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що заявником не дотримано необхідних передумов, передбачених ст.ст.105, 110 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України для звернення до суду із заявою на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство".

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" та необхідністю припинення провадження по справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність складання проміжного ліквідаційного балансу станом на 10 січня 2011р. з урахуванням публікації в газеті "Народная правда" 17 листопада 2011 року оголошення про прийняття рішення про припинення юридичної особи ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" є помилковим, оскільки статтею 105 ЦК України передбачено обчислення 2-х місячного строку заявлення кредиторами вимог до боржника з моменту розміщення повідомлення про припинення юридичної особи в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, тобто в Бюлетені державної реєстрації.

При цьому, як вбачається матеріалів справи, публікація оголошення про ліквідацію ТОВ "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" здійснена в Бюлетені державної реєстрації від 08 листопада 2011 року №195 (30).

Разом з тим, вищезазначений помилковий висновок суду апеляційної інстанції не впливає на правильність висновку суду про необхідність припинення провадження у даній справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ "КОЛОБОК" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. по справі №29/5005/631/2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.