Рішення

від 19.09.2012 по справі 5017/2593/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р.Справа № 5017/2593/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Лялін В.Ю.,

від відповідачів -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-Комплектпостач" та Державного підприємства „Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" про стягнення 213 235,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-Комплектпостач" та Державного підприємства „Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" про стягнення 213 235,43 грн., посилаючись на наступне.

24.04.2012 р. між ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" (покупець) та ПрАТ "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" (постачальник) був укладений договір поставки № 54/560, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити товари, а покупець прийняти і оплатити такі товари на протязі 7 робочих днів з моменту поставки товару.

Так, за ствердженнями позивача, фактично товар в кількості 19,68 тон був поставлений покупцю 24.05.2012 р., що підтверджується накладною на відвантаження готової продукції № 4907 та довіреністю від 24.05.2012 р. № 54, виданою представнику відповідача на отримання товару у позивача.

Відтак, позивач вказує, що відповідно до умов договору момент виникнення у покупця зобов'язання по сплаті вартості товару, що становить 203 491,04 грн., настав 05.06.2012 р.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором поставки закінчився, а також те, що відповідач (покупець) зобов'язання з оплати поставленого товару на користь позивача відповідно до договору не виконав, у відповідача - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" виникла заборгованість по оплаті поставленого товару у розмірі 203491,04 грн.

Як вказує позивач, 18.06.2012 р. від відповідача - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" на адресу позивача надійшов гарантійний лист щодо погашення існуючої заборгованості за поставлений товар в розмірі 203 49,04 грн. на протязі серпня 2012 р.

27.06.2012 р. ПрАТ "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" звернулось до відповідача з претензією щодо необхідності термінового погашення існуючого боргу, але жодної відповіді отримано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом

Крім того, позивач зазначає, що згідно з п. 5.2 договору в разі порушення строків оплати покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки зобов'язання. Оскільки згідно із постановою НБУ від 09.08.2010 р. N 377 облікова ставка НБУ становить 7,7500%, відповідно пеня по договору складає 6421,64 грн., що заявлена позивачем стягнення.

До того ж з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати отриманого товару позивачем відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в сумі 1287,85 грн. ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" перед позивачем становить: 203 491,04 грн. основного боргу, 6421,64 грн. - пеня, 1287,85 грн. -3% річних.

Разом з тим позивач зазначає, що для забезпечення виконання ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" грошових зобов'язань перед позивачем ним був укладений договір поруки № 04/С від 21.05.2012 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Комплектпостач", відповідно до п. 1 якого Товариство зобов'язалось нести солідарну відповідальність разом із ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" перед ПрАТ "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" за виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. Згідно договору поруки розмір зобов'язання ТОВ „Юг-Комплектпостач" становить 1% від суми основного зобов'язання, тобто 203 491,04 х1% = 2034,90 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору поруки № 04/С від 21.05.2012 р. позивачем надіслано до ТОВ „Юг-Комплектпостач" лист від 21.08.2012 р. з вимогою виконання грошового зобов'язання, однак відповіді на вказаний лист до теперішнього часу не отримав.

На підставі викладеного та згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідачі несуть перед позивачем солідарну відповідальність. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 2034,90 грн. основного боргу, а також стягнути з ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" 203 491,04 грн. основного боргу, 6421,64 грн. - пеня, 1287,85 грн. -3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5017/2593/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 19.09.2012 р.

Відповідачі відзив на позов не надали, також представники відповідачів у судові засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідачі були повідомлені судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про отримання ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.09.2012 р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

24 квітня 2012 року між Державним підприємством "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" (постачальник) було укладено договір поставки № 54/560 (а.с. 12-13). Вказаний договір було укладено за результатами проведення процедури державної закупівлі: дріт оцинкований, проведеної у формі відкритих торгів, переможцем якої визначено позивача.

Згідно п. 1.2., 1.3. ст. 1 договору позивач як постачальник зобов'язується не умовах, визначених договором, передавати у власність покупцеві, а відповідач як покупець зобов'язується приймати й оплачувати товар -дріт 2,5 мм ГОСТ 3282-74ОЦ, загальна вартість якого складає 1240800,00 грн. Строк поставки 20 календарних днів з моменту отримання письмової заявки (п. 1.4 ст. 1 договору).

Умови та строк оплати визначено в п. 1.5 ст. 1 договору, який передбачає відстрочку платежу до 10 банківських днів.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 20 днів з дня отримання вимог покупця про поставку. Постачальник зобов'язаний поставити товар в асортименті й кількості, що зазначені у вимозі покупця, але в межах, визначених п. 1.2 договору.

Право власності на товар виникає у покупця з дня передачі товару відповідно до ст. 4 договору (п. 2.2 договору).

Поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року, місце розвантаження -Україна, 99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1 (п. 2.3 договору). Прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у день поставки товару (п. 2.4 договору).

Порядок розрахунків визначено сторонами у статті 3 договору. Зокрема, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість поставленого товару (п. 3.1). Покупець зобов'язаний сплачувати постачальнику вартість кожної поставленої партії товару через 7 днів після поставки (п. 3.2). Розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій одиниці України -гривні шляхом зарахування грошових коштів на банківські рахунки постачальника або іншим не забороненим законом способом (п. 3.3). Датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.4). Покупець має право достроково розрахуватися із постачальником (п. 3.5).

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору поставки позивачем було поставлено ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" товар -дріт ОЦ 2.50 у кількості 19,68 тон на суму 203 491,04 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.05.2012 р. № 4907 (а.с.14).

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар відповідачем було отримано через уповноважену особу -Кравець Г.Ф., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довіреності № 54 від 24.05.2012 року.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" договором поставки.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відтак, прийняття відповідачем - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з умов п. 3.2 договору поставки, оплата за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних мала бути здійснена відповідачем - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" у строк не пізніше 04.06.2012 р. Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко", останнім не було здійснено оплату товару в обумовлений договором строк.

Так, 22.06.2012 р. позивачем було отримано від відповідача - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" гарантійний лист від 18.06.2012 р. щодо погашення існуючої заборгованості за поставлений товар в розмірі 203 49,04 грн. у серпні 2012 р.

Наразі 27.06.2012 р. ПрАТ "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" звернулось до відповідача з претензією щодо необхідності термінового погашення існуючого боргу, але жодної відповіді отримано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

З огляду на вказане, суд доходить до висновку про невиконання відповідачем - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у останнього виникла сума заборгованості в розмірі 157 164,33 грн.

Відповідні докази, які б підтверджували факт оплати відповідачем поставленого позивачем товару у встановлений строк, або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, несплатою позивачу суми заборгованості за поставлений товар відповідач - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" порушило умови договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" вказаної суми заборгованості в розмірі 203491,04 грн.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 5.2 договору поставки № 54/560, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вже зазначалось свій обов'язок сплатити поставлений товар протягом 7 (робочих) днів після поставки товару відповідач -радгосп не виконав, чим порушив умови договору. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем - - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" зобов'язання з оплати виконаних робіт, починаючи з 05.06.2012 р.

Враховуючи те, що відповідачем - - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 54/560 від 24.04.2012 р. щодо здійснення оплати поставленого позивачем товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 05.06.2012 р. по 20.08.2012 р. (77 дн.), що складає за розрахунком позивача 6421,64 грн. (203491,04 грн./100% х 2 х 7,5%/366 дн. х 77 дн.), виходячи з облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вказаних положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в договорі поставки № 54 не встановлено іншого відсотку, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" зобов'язання щодо оплати товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано - ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" 3% річних на існуючу суму боргу за період з 05.06.2012 р. по 20.08.2012 р. (77 дн.), що складають за розрахунком позивача 1287,85 грн. (203491,04 грн./100% х 3% /365 дн. х 77 дн.).

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача -ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко", що підлягає стягненню на користь позивача, становить 211200,53 грн. (203491,04 грн. основного боргу + 6421,64 грн. пені + 1287,85 грн. 3% річних).

Разом з тим позивачем заявлені вимоги до ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" та ТОВ „Юг-Комплектпостач" про стягнення солідарно 2034,90 грн. з огляду на поручительство ТОВ „Юг-Комплектпостач" за виконання радгоспом своїх зобов'язань перед позивачем.

Як встановлено судом, 21.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Комплектпостач" (поручитель) та Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" був укладений договір поруки № 04/С, згідно якого поручитель -ТОВ „Юг-Комплектпостач" зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань державним підприємством "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" по договору поставки № 54/560 від 24.04.2012 р., укладеному між позивачем та Радгоспом (надалі - основний договір).

Згідно п. 3.1 вказаного договору поруки поручитель відповідає перед позивачем за виконання Радгоспом грошового зобов'язання за основним договором по оплаті поставленого товару (продукції) на суму, що дорівнює 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання і не несе відповідальності за збитки та сплату відповідних штрафних санкцій за основним договором.

В п. 6.1 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник -Радгосп несуть солідарну (субсидіарну) відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань по основному договору.

Як визначено ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Також згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору поруки № 04/С від 21.05.2012 р. позивачем надіслано до ТОВ „Юг-Комплектпостач" лист від 21.08.2012 р. з вимогою виконання грошового зобов'язання, однак відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Між тим, враховуючи те, що ТОВ „Юг-Комплектпостач" та позивач добровільно дійшли згоди щодо відповідальності ТОВ „Юг-Комплектпостач" перед позивачем за виконання Радгоспом грошового зобов'язання за основним договором, та вказаний договір поруки є чинним, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ „Юг-Комплектпостач" суми в розмірі 2034,9 грн., що дорівнює 1% від суми основного зобов'язання (203 491,04 х1%), як це передбачено п. 3.1 договору поруки.

Щодо вимог позивача про стягнення вказаної суми в розмірі 2034,9 грн. також з ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. не передбачена обов'язковість укладення договору поруки з метою забезпечення зобов'язань сторін за договором. До того ж, чинним законодавством також не передбачена обов'язковість укладення договору поруки або іншого способу забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки. Тим більш укладення договору поруки ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" не погоджувалось та вказаний договір останнім не підписувався.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення вказаної суми також з ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко", адже за договором поруки саме ТОВ „Юг-Комплектпостач" зобов'язалось відповідати солідарно перед позивачем за виконання Радгоспом своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур" частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що статтею 13 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено з 01.01.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1073 грн., відповідно за подану позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить -4264,70 грн.(213 235,43х2%). Однак, позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 4225,00 грн., що дорівнює 2% від суми заявлених вимог до ДП „Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" 211200,53 грн. Відтак, позивачем було недоплачено до бюджету 39,70 грн. судового збору від суми вимог до ТОВ „Юг-Комплектпостач" про стягнення 2034,90 грн.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідачів пропорційно задоволеним вимогам щодо кожного відповідача. Таким чином, з відповідача -ДП „Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 4224,0 грн. (211200,53 грн. х 2%), а з ТОВ „Юг-Комплектпостач" підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 40,70 грн. (2034,90 х 2%), з яких 39,70 грн. підлягають стягненню до бюджету.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Комплектпостач" та Державного підприємства „Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" про стягнення 213 235,43 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" (99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1; код ЄДРПОУ 00412872; п/р 26005000152001 в ПАТ „Укрінбанк", МФО 384782) на користь Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; код ЄДРПОУ 26209430; п/р 26005312024501 в ПАБ „Південний" м. Одеса, МФО 328209) суму основного боргу за договором поставки в розмірі 203491/двісті три тисячі чотириста дев'яносто одна/грн. 04 коп., пеню в розмірі 6421/шість тисяч чотириста двадцять одна/грн. 64 коп., 3% річних в розмірі 1287/одна тисяча двісті вісімдесят сім/грн. 85 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4224/чотири тисячі двісті двадцять чотири/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Комплектпостач" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44; код ЄДРПОУ 36232072; п/р 26004311681601 в ПАТ „Південний" м. Одеса, МФО 328209) на користь Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; код ЄДРПОУ 26209430; п/р 26005312024501 в ПАБ „Південний" м. Одеса, МФО 328209) суму боргу в розмірі 2034/дві тисячі тридцять чотири/грн. 90 коп.

4. В задоволенні решти частини вимог Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур" до Державного підприємства „Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" відмовити.

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Комплектпостач" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44; код ЄДРПОУ 36232072; п/р 26004311681601 в ПАТ „Південний" м. Одеса, МФО 328209) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 39/тридцять дев'ять/грн. 70 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2012 р.

Суддя Петров В.С.