Постанова

від 20.11.2012 по справі 5017/2593/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р.Справа № 5017/2593/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від ПАТ "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур": Лялін В.Ю. -за дорученням

від ТОВ "ЮГ-Комплектпостач": не з'явився

від ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко"

на рішення господарського суду Одеської області

від 19 вересня 2012 року

у справі №5017/2593/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур"

до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Комплектпостач"

- Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко"

про стягнення 213.235 грн. 43 коп.

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. № 909.

ВСТАНОВИЛА:

04.09.2012 р. Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" (далі позивач, ПАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Комплектпостач" (далі ТОВ) та Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" (далі Підприємство) про стягнення грошових коштів в сумі 213.235 грн. 43 коп.

Позов мотивований тим, що Підприємство не виконало свої зобов'язання за укладеним між останнім та ПАТ договором поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару -дроту 2.5 мм ГОСТ 3282-74 ОЦ та має заборгованість по його оплаті в сумі 203.491 грн. 04 коп., а тому повинно сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 1287 грн. 85 коп. - 3% річних, 6421 грн. 64 коп. - пені, а всього 211200 грн.53 коп., а також відшкодувати останньому понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 4225 грн.

З метою забезпечення виконання Підприємством грошових зобов'язань за договором поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. між ПАТ і ТОВ був укладений договір поруки № 04/С від 21.05.2012 р. за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання сплатити позивачеві суму, що дорівнює 1% від суми невиконаного Підприємством грошового зобов'язання за названим договором поставки. При цьому, у договорі поруки сторонами передбачено, що ТОВ не несе відповідальності за збитки і сплату відповідних штрафних санкцій за договором поставки.

Оскільки, Підприємство ухилилось від сплати позивачеві боргу в сумі 203.491 грн. 04 коп., то відповідно до договору поруки № 04/С від 21.05.2012 р., ТОВ і Підприємство повинні сплатити ПАТ, в солідарному порядку, ще 2034 грн. 90 коп. боргу.

Листом від 18.06.2012 р. Підприємство надіслало позивачеві гарантійний лист в якому зобов'язалось погасити існуючу заборгованість за поставлений товар вартістю 203491 грн. 04 коп. на протязі серпня 2012 р.

27.06.2012 р. позивач направив Підприємству претензію з вимогою терміново погасити існуючий борг.

21.08.2012 р. позивач направив ТОВ претензію з вимогою терміново погасити існуючий борг Підприємства в сумі 203491 грн. 04 коп.

Вищеназвані претензії позивача ТОВ і Підприємство залишили без задоволення та відповіді.

ТОВ і Підприємство відзив на позов ПАТ не надали та будучи своєчасно та належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за їх відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2012 р. (суддя Петров В.С.) позов задоволений та з Підприємства на користь позивача стягнуто: 203.491 грн. 04 коп. - боргу, 1287 грн. 85 коп. - 3% річних, 6421 грн. 64 коп. - пені, 4225 грн. -понесених витрат на сплату судового збору. В частині стягнення в солідарному порядку з Підприємства і ТОВ боргу у розмірі 1% від суми заборгованості по основному договору у сумі 2034 грн. 90 коп. -відмовлено та зазначена сума у відповідності до п. 3.2. Договору поруки стягнута на користь ПАТ виключено з ТОВ, а також з останнього до Державного бюджету України стягнуто 39 грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що Підприємство не виконало свої зобов'язання за укладеним між ним та позивачем договором поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару -дроту 2.5 мм ГОСТ 3282-74 ОЦ та має заборгованість по його оплаті в сумі 203.491 грн. 04 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 1287 грн. 85 коп. - 3% річних, 6421 грн. 64 коп. - пені, а також відшкодувати останньому понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 4225 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення 2034 грн. 90 коп. з Підприємства місцевий суд виходив з того, що чинним законодавством та умовами договору поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. не передбачена обов'язковість укладення договору поруки з метою забезпечення зобов'язань сторін за договором. Крім того, укладення договору поруки Підприємством не погоджувалось та вказаний договір останнім не підписувався.

Судові витрати по справі на сплату судового збору, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, місцевим судом покладено на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам щодо кожного відповідача, а також з ТОВ до держбюджету України стягнуто 39 грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору недоплаченого позивачем при поданні позовної заяви.

В апеляційній скарзі Підприємство просить рішення місцевого суду скасувати та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, чинним законодавством не передбачена обов'язковість укладення договору поруки з метою забезпечення зобов'язань сторін за договором, у зв'язку з чим укладення позивачем договору поруки істотно порушує права Підприємства, а саме -не законно збільшена сума боргу. По-друге, позовні вимоги ПАТ щодо стягнення основної заборгованості стосуються лише Підприємства, а не ТОВ, у зв'язку з чим останнє взагалі не є стороною у справі, а тому, враховуючи, що місцезнаходженням Підприємства є м. Севастополь, згідно територіальної підсудності дана справа відноситься до компетенції господарського суду м. Севастополя. По-третє, договір поруки відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсним, оскільки Підприємство не надавало згоди позивачу та ТОВ на покладення на останнього відповідних обов'язків, що виникли при укладанні спірного договору поруки.

Також, місцевим судом безпідставно відхилено клопотання Підприємства про перенесення судового засідання на іншу дату, чим порушені процесуальні права та законні інтереси апелянта, а тому, оскаржене рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Додані до апеляційної скарги Підприємством копії рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012 р., договору поруки № 04/С від 21.05.2012 р., клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, ухвала господарського суду Одеської області від 28.09.2012 р., копія фіскального чеку № 8651 від 18.09.2012 р., повернуті апеляційним судом скаржникові, оскільки в матеріалах справи містяться оригінали цих документів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення.

ТОВ і Підприємство були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення -частковому скасуванню та зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою місцевого суду від 06.09.2012 р. порушено провадження по справі та її розгляд призначено на 19.09.2012 р.

Зазначена судова ухвала отримана особисто скаржником 11.09.2011 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представники ТОВ і Підприємства в судове засідання 19.09.2012 р. не з'явились, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, внаслідок місцевий суд правомірно, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідачів, в тому числі і скаржника, розглянув справу за їх відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Посилання скаржника на безпідставне відхилення судом його клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки це клопотання надійшло до канцелярії суду лише 21.09.2012 р. та зареєстровано за вхідним № 28881/2012, тобто через два дні після розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення по справі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом 24.04.2012 р. між позивачем та Підприємством був укладений договір поставки № 54/560 за умовами якого, позивач зобов'язався передати у власність Підприємству продукцію: дріт 2.5 мм ГОСТ 3282-74 ОЦ, а останній зобов'язався прийняти та оплатити вищеназвану продукцію через 7 днів після поставки. Строк дії договору визначений сторонами до 31.12.2012 р.

На виконання умов названого договору позивач за накладною на відвантаження готової продукції № 4907 від 24.05.2012 р. та довіреністю на отримання товару № 4907 від 24.05.2012 р. передав Підприємству товарно-матеріальні цінності, а саме: дріт ОЦ 2.50 у кількості 19,68 тон загальною вартістю 203.491 грн. 04 коп., який отриманий останнім без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості та асортименту.

Відповідно до п. 3.2 договору Підприємство зобов'язано оплатити позивачу отриманий товар через 7 днів після його поставки, тобто у строк не пізніше 05.06.2012 р.

Однак, як правильно встановлено місцевим судом, Підприємство свої зобов'язання за договором не виконало, отриманий товар не оплатило, а 18.06.2012 р. надіслало позивачеві гарантійний лист в якому зобов'язалось погасити існуючу заборгованість за поставлений товар вартістю 203491 грн. 04 коп. на протязі серпня 2012 року.

27.06.2012 р. позивач направив Підприємству претензію з вимогою терміново погасити існуючий борг, але названа претензія позивача залишена Підприємством без задоволення та відповіді.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України дійшов до правильного висновку про те, що Підприємство повинно сплатити позивачеві борг по оплаті отриманого товару за договором поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. в сумі 203.491 грн. 04 коп.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що Підприємство зобов'язано сплатити позивачеві 3% річних за період з 05.06.2012 р. по 20.08.2012 р. в розмір 1287 грн. 85 коп., виходячи із суми боргу 203.491 грн. 04 коп.

У п. 5.2 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасну оплату товару Підприємство зобов'язано сплати позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що Підприємство повинно сплатити позивачеві 6.421 грн. 64 коп. пені за період з 05.06.2012 р. по 20.08.2012 р., виходячи з суми боргу 203.491 грн. 04 коп.

Таким чином, Підприємство за порушення свої зобов'язань за договором поставки повинно сплатити позивачеві 203.491 грн. 04 коп. -боргу, 6.421 грн. 64 коп. -пені та 1287 грн. 85 коп. -3% річних.

Але, як свідчать матеріали справи та правильно встановлено судом першої інстанції з метою забезпечення виконання Підприємством грошових зобов'язань за договором поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. між ПАТ і ТОВ був укладений договір поруки № 04/С від 21.05.2012 р. за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання сплатити позивачеві суму, що дорівнює 1% від суми невиконаного Підприємством грошового зобов'язання за названим договором поставки. При цьому, у договорі поруки сторонами передбачено, що ТОВ не несе відповідальності за збитки і сплату відповідних штрафних санкцій за порушення умов договору поставки.

21.08.2012 р. позивач направив ТОВ претензію з вимогою погасити існуючий борг Підприємства в сумі 203491 грн. 04 коп., але названа претензія залишена ТОВ без задоволення та відповіді.

Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілько вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, тобто зазначена норма процесуального права надає позивачеві можливість об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. При цьому, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві не лише вимоги до одного відповідача, а й вимоги до кількох відповідачів за умови, що ці вимоги пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Оскільки, вимоги щодо стягнення боргу за невиконання зобов'язань за договором поставки тісно пов'язані не лише з вимогами щодо стягнення частини цього боргу з поручителя за договором поруки, а також і доказами, що підтверджують ці вимоги, то позивач підставне об'єднав свої вимоги до Підприємства і ТОВ в одній позовній заяві, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Згідно ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, у зв'язку з чим позивач правомірно пред'явив, а суд першої інстанції розглянув позов ПАТ за місцем знаходженням ТОВ, яким є м. Одеса, а тому протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи, вищенаведеному законодавстві та умовах названих договорів поставки та поруки.

Посилання скаржника на невідповідність договору поруки вимогам ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки він укладений без згоди боржника, а тому є недійсним, так як істотно порушує права Підприємства є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової відповідальності поручителя.

У п. 3.1 договору поруки № 04/С від 21.05.2012 р. встановлена відповідальність ТОВ перед позивачем у розмірі 1% від суми основного зобов'язання Підприємства.

Отже, чинним законодавством та умовами як договору поставки, так і договору поруки не встановлено обов'язку кредитора та поручителя попереджати боржника про укладання договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладання договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Виходячи із положень ст. ст. 553, 554, 626 ЦК України договір поруки є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються.

Вищенаведені висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, вищенаведеному законодавстві України та сформованій судовій практиці (постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2012 р. у справі № 18/5005/11144/2011 та Верховного суду України від 14.08.2012 р. у справі № 3-35гс12), у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що Підприємство зобов'язано сплатити позивачеві борг за договором поставки № 54/560 від 24.04.2012 р. у повному розмірі, тобто в сумі 203491 грн. 04 коп. є помилковими, оскільки частина цього боргу в сумі 2.034 грн. 90 коп., відповідно до заявлених позовних вимог та вищеназваних норм матеріального права, підлягає стягненню на користь позивача в солідарному порядку з ТОВ і Підприємства, внаслідок чого, за порушення своїх зобов'язань за вищеназваним договором поставки Підприємство повинно сплатити позивачеві: 201.456 грн. 14 коп. -боргу, 6.421 грн. 64 коп. -пені та 1287 грн. 85 коп. -3% річних, а 2.034 грн. 90 коп. боргу Підприємства підлягає стягненню на користь позивача з останнього і ТОВ в солідарному порядку, так як в противному разі сума боргу, що підлягає стягненню на користь ПАТ безпідставне збільшується на 2.034 грн. 90 коп., про що правильно зазначено Підприємством в поданій апеляційній скарзі.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є майнові вимоги, а саме: про стягнення 211.200 грн. 50 коп. з Підприємства на користь ПАТ та стягнення 2.034 грн. 90 коп. солідарно з ТОВ та Підприємства на користь ПАТ, тобто загальна ціна позову складає 213.235 грн. 43 коп.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми .

При ціні позову 213.235 грн. 43 коп. позивач повинний був сплатити судовий збір у розмірі 4.264 грн. 70 коп., але сплатив його лише в сумі 4.225 грн., що дорівнює 2% від суми заявлених вимог до Підприємства 211.200 грн. 53 коп., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем було не доплачено до Державного бюджету України 39 грн. 70 коп. судового збору від суми вимог до ТОВ і Підприємства щодо стягнення ще 2.034 грн. 90 коп.

Оскільки, позивач безпідставно збільшив суму боргу, що підлягає стягненню з відповідачів на 2.034 грн. 90 коп., то недоплачений судовий збір за подання позову підлягає стягненню до держбюджету виключено за його рахунок.

Так як, позовні вимоги ПАТ до Підприємства щодо стягнення 211.200 грн. 53 коп. підлягають задоволенню частково на суму 209165 грн. 63 коп., тобто на 99%, то останнє повинно відшкодувати позивачеві 4182 грн. 75 коп. понесених витрат на сплату судового збору, а решта частина цих витрат ПАТ в сумі 42 грн. 25 коп. підлягає стягненню в солідарному порядку з ТОВ і Підприємства, з яких на користь позивача стягується частина боргу останнього в розмірі 2.034 грн. 90 коп. також в солідарному порядку.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на 1 % то позивач повинний відшкодувати Підприємству 21 грн. 32 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати та змінити.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012 року у справі № 5017/2593/2012 -частково змінити та скасувати та викласти:

- п. 2 його резолютивної частини в редакції:

"2. Стягнути з Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур": 201.456 грн. 14 коп. -боргу, 6.421 грн. 64 коп. -пені, 1287 грн. 85 коп. -3% річних та 4181 грн. 76 коп. -понесених витрат на сплату судового збору за подання позову, а в решті частині цих позовних вимог -відмовити".

- п. 3 резолютивної частини цього рішення викласти в наступній редакції:

"3. Стягнути з Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Комплектпостач" в солідарному порядку на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур": 2034 грн. 90 коп. -боргу та 42 грн. 25 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову".

- п. 5 резолютивної частини цього рішення викласти в наступній редакції:

"5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" на користь державного бюджету України 39 грн. 70 коп. недоплаченого судового збору при поданні позову".

В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012 року у справі № 5017/2593/2012 -залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" на користь Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко": 21 грн. 32 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням в них повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Пироговський В.Т.