Постанова

від 27.09.2012 по справі 5020-475/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року Справа № 5020-475/2012 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Маслової З.Д.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивач, Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" - Дем'яненко В.Ю., довіреність №ДВ-103 від 18.06.12,

відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Севспортінвест" - Молчанов А.О., довіреність б/н від 16.09.11,

3-тя особа - комунальне підприємство "Муніципальне житло" - не з'явилася,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Севспортінвест" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 22 червня 2012 року у справі № 5020-475/2012

за позовом Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (майд. Нахімова, 5, Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Севспортінвест" (вул. Курганна, 24, Севастополь, 99029)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство "Муніципальне житло" (вул. В. Морська, 24, Севастополь, 99011)

про визнання договору неукладеним та стягнення 21600,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково - з відповідача на користь позивача стягнуто 21.600 грн., а також судовий збір - 1.609,50 грн. (а.с. 97-103).

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач без достатніх підстав отримав у позивача кошти, підписаний сторонами договір доручення є неукладеним тому, що сторони не узгодили всі істотні умови такого виду договору (певні дії повіреного); строк позовної давності позивачем не пропущений тому, що про порушення свого права він дізнався з моменту набрання законної сили судовим рішення про відмову у розірванні неукладеного договору доручення.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду скасувати в частині стягнення коштів, в цій частині в позові відмовити тому, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 108-114).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, позивач - з її доводами не погодився тому, що договір не передбачає конкретних дій повіреного. Третя особа не скористалася правом на участь в судовому засіданні її представника, про час та місце засідання сповіщена ухвалою суду. Апеляційний господарський суд, прийнявши до уваги, що явка третьої особи не визнана судом обов'язковою, у справі достатньо доказів для розгляду справи, ухвалив - розглянути справу без участі в судовому засіданні представника третьої особи.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 130,134) та встановив наступне.

26 березня 2008 року між позивачем - довірителем (а.с. 14-23), та відповідачем - повіреним (а.с. 24-25, 31-46), був підписаний договір доручення №803/77, предметом якого вказано здійснення повіреним дій з оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками для будівництва та обслуговування катерних причалів за адресами: місто Севастополь, Карантинна бухта, Козача бухта, парк Перемоги. Розмір винагороди визначений в 43.200 грн. Строк договору - з моменту підписання до повного виконання. Такі обставини сторони не оспорюють та це підтверджується копією договору (а.с. 9-11).

Згідно з підпунктом 2.1.4 вказаного договору відповідач зобов'язався підготовити договори на проведення землевпорядних робіт, виконати підписання контрагентами, передати довірителю екземпляри договорів. Інших дій відповідача, які були направлені на досягнення мети договору, цей договір не передбачає.

Довіреність від імені довірителя на ім'я повіреного для здійснення конкретних юридичних дій для досягнення мети вказаного договору позивач відповідачу не надавав.

14 квітня 2008 року позивач безготівкою перерахував відповідачу по рахунку-фактурі за оформлення державного акту на користування земельними ділянками в Карантинній та Козачій бухтах по вказаному вище договору 21.600 грн., що підтверджується рахунком - фактурою та платіжним дорученням (а.с. 12-13).

З листа комунального підприємства "Муніципальне житло", договору на проведення проектних робіт, ліцензії (а.с. 57, 69-80, 134) слідує, що вказане комунальне підприємство мало та має ліцензію на здіснення проектування будівництва, та на замовлення позивача зобов'язалося скласти містобудівельну документацію з будівництва та обслуговування портопунктів в парку Перемоги, бухтах Козача та Карантинна; пошук земельних ділянок та визначення їх конфігурацій комунальне підприємство здійснювало сумісно з відповідачем.

21 лютого 2011 року позивач запропонував відповідачу надати звіт про виконання договору доручення чи повідомити про наступну доцільність дії договору (а.с. 82).

20 жовтня 2011 року рішенням господарського суду міста Севастополя по справі №5020-1220/2011 відмовлено державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Севспортінвест" про розірвання вказаного договору доручення та стягнення авансу в сумі 21.600 грн. Це судове рішення 12 січня 2012 року постановою апеляційної інстанції залишено без змін (а.с. 83-91).

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1); представництво виникає на підставі договору (частина 2).

Стаття 1000 цього Кодексу передбачає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з статтею 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії , які належить вчинити повіреному; дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підписаний сторонами договір чітко не визначає юридичних дій, які належить вчинити повіреному для досягнення мети договору, а передбачені предмет договору (оформлення державних актів на постійне користування земельними ділянками) та зобов'язання повіреного (підготовка договорів на проведення землевпорядних робіт та їх підписання контрагентами) є не конкретними тому, що відповідно до статей 123, 151 Земельного кодексу України (станом на час підписання договору) для отримання юридичною особою земельної ділянки в постійне користування була передбачена певна процедура (звернення з клопотанням про надання дозволу на складення проекту землеустрою з доданням матеріалів погодження місця розташування об'єкта (в тому числі містобудівельної документації), при наявності дозволу складення проекту землеустрою та його погодження і державна експертиза, отримання державного акту), а підписаний сторонами договір не передбачає здійснення повіреним конкретних дій по здійсненню будь-яких етапів з цієї процедури відводу земельної ділянки.

Прийняття відповідачем участі в укладенні між позивачем та третьою особою договору на складення містобудівельної документації (яка була необхідна для подання клопотання на отримання дозволу на складення проекту землеустрою) не змінює того факту, що підписаний договір не містить конкретних дій повіреного, а різне розуміння позивача та відповідача про обсяг зобов'язань повіреного для досягнення мети договору підтверджує ту обставину, що договір не містить усіх істотних умов, які необхідні для укладення такого виду договору. Окремо (в довіреності) сторони не обумовили конкретні дії відповідача для досягнення мети договору.

Відповідно до частини 1 статті 638 і статті 1003 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; до істотних умов договору відноситься предмет договору, а істотними умовами договору доручення є конкретні дії повіреного, які він зобов'язаний здійснити. А тому підписаний сторонами договір без згоди по конкретним діям повіреного є неукладеним.

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як встановлено, відповідач отримав від позивача кошти по підписаному договору, який є неукладеним, тобто таким, що не породжував прав та зобов'язань. А тому відповідач ці кошти отримав безпідставно, право власності позивача на такі кошти порушені.

Однак відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України відповідач письмово до винесення рішення заявив про застосування позовної давності (а.с. 28-30), по заявленим 27 квітня 2012 року позовним вимогам позивача про повернення безпідставно отриманих 14 квітня 2008 року відповідачем коштів сплив передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права щодо визначення початку перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення з наступного.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено вище, позивач про перерахування коштів відповідачу знав в момент перерахування коштів, на цей же час позивачу було відомо про відсутність в договорі усіх істотних умов (конкретних дій повіреного) тому, що такі дії здійснювалися при безпосередньої участі позивача. А тому про порушення свого права відповідачем позивач довідався 14 квітня 2008 року, з якого починається перебіг позовної давності.

Наявність судового рішення по позовним вимогам про розірвання договору та повернення авансу як збитків (тобто захист цивільного права, яке виникає з договірних відносин) не зупиняє перебігу строку позовної давності та не перериває його відрахування тому, що відповідно до статей 263 та 264 Цивільного кодексу України перелік випадків зупинення та переривання позовної давності є вичерпним, до таких випадків судове рішення по іншим позовним вимогам не віднесено.

Частина 2 статті 264 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Однак по справі №5020-1220/2011 був пред'явлений позов про розірвання договору доручення та стягнення авансу в сумі 21.600 грн. в якості збитків (що можливо відповідно до частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України), а не безпідставно отриманого майна по частині 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. А тому пред'явлення таких позовних вимог по договірним відношенням не перериває позовної давності про стягненню кошів як безпідставно отриманого майна.

Частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України встановлює, що суд може визнати поважними причини пропущення позовної давності, і тоді порушене право підлягає захисту.

Як слідує з справи та пояснень позивача, він вважав, що не пропустив позовну давність тому, що звертався з позовом про розірвання договору та повернення авансу, а також тому, що вимагав від відповідача припинити договірні відношення та повернути кошти.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини не є поважною причиною для пропущення позовної давності тому, що такі обставини є суб'єктивною оцінкою відповідача виниклих обставин, не знання закону чи помилка в оцінюванні норм закону не можна вважати поважною причиною пропуску позовної давності.

Доводи відповідача про необхідність відрахування позовної давності від дати вимоги позивача до відповідача припинити договірні відношення та повернути кошти є неспроможними по викладеним вище доводам, а також тому, що семиденний строк для виконання зобов'язання боржника від дня пред'явлення вимоги кредитором, який передбачений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, застосовується до виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору чи через застосування матеріальної шкоди. По даній справі між сторонами виникли інші правовідношення - повернення безпідставно отриманого майна (коштів), для яких не передбачений строк виконання зобов'язання, а початок відрахування позовної давності та її переривання чи зупинення здійснюється за спеціальними нормами про позовну давність.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, місцевим господарським судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, в позові слідує відмовити через спив позовної давності без поважних причин, судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Севспортінвест" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 червня 2012 року у справі № 5020-475/2012 скасувати частково - викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"У позові відмовити повністю.".

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді З.Д. Маслова

Т.П. Фенько

Розсилка:

1. Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (майд. Нахімова, 5, Севастополь, 99011)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Севспортінвест" (вул. Курганна, 24, Севастополь, 99029)

3. комунальне підприємство "Муніципальне житло" (вул. В. Морська, 24, Севастополь, 99011)