Ухвала

від 13.09.2012 по справі 2а-14406/09/0370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. Справа № 56540/09

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Румянцева О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саюр» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Саюр» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Саюр» звернулося в суд з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.02.2009 року №00005623/2 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 9237597,50 грн. та №00029623/2 про визначення суми податковою зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку за прибуток приватних підприємств у розмірі 7198377,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що не погоджується із оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями та зазначає, що фінансово-господарські операції щодо виконання будівельних робіт згідно договору підряду -ДГ-000139/13 від 04.02.2008 року, укладеного між ТзОВ «Саюр» та ТзОВ «ТрейдсМен», підтверджені документально та відображені у бухгалтерському обліку і податковій звітності товариства, відповідно до діючого законодавства України, а тому позивачем правомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість з обсягу виконаних субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 3354898,19 грн., що підтверджується податковими накладними, та включено до складу валових витрат вартість будівельних робіт, отриманих ТзОВ «Саюр» від ТзОВ «ТрейдсМен», в сумі 16774490,95 грн. Вважає, що відповідачем зроблено хибний висновок про здійснення операцій з поставки скретч-карток за цінами, нижчими за звичайні, згідно договорів поставки, укладених між ЗАТ «Київстар Дж Ес Ем» та ТзОВ «Саюр» №151 від 01.02.2007 року та №170/2008 від 01.02.2008 року, та заниження бази оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 6227637,01 грн., оскільки реалізація скретч-карток відбувалась за цінами однорідних товарів із застосуванням знижки до ціни, що пов'язано з просуванням товарів на ринки. Крім того, вказує, що висновок Ковельської МДПІ про нікчемність правочину, а саме договору купівлі-продажу бензину №1п від 27.02.2008 року, укладеного з ТзОВ «ТІГРАДКОМ», та, як наслідок, завищення податкового кредиту з ПДВ на 124000,00 грн., є безпідставним, оскільки факт придбання бензину підтверджується відповідною податковою накладною, а тому товариством правомірно включено до складу податкового кредиту вказану суму ПДВ.

Разом з тим, позивач не погоджується з позицією Ковельської МДПІ щодо встановленого та відображеного в акті планової виїзної перевірки порушення з податку на прибуток в частині завищення валових витрат та вартість робіт по наданню правових послуг, отриманих від адвоката ОСОБА_1 на загальну суму 82400,00 грн., та на вартість робіт по наданню експедиційних послуг, наданих підприємцем ОСОБА_2 на суму 63000,00 грн., оскільки вважає, що первинні документи (акти виконаних робіт), відповідають встановленим вимогам.

Сторона позивача додатково пояснили, що за наслідками проведеної перевірки податковою міліцією було порушено кримінальну справу відносно службових осіб ТзОВ «Саюр» за ознаками злочинів, передбачених ст..ст.212 ч.3, 366 ч.2 КК України, однак постанова про порушення вказаної кримінальної справи була скасована постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2009 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29.04.2009 року. Крім того, зазначили, що надати суду первинні документи бухгалтерського обліку та звітності, якими підтверджуються позовні вимоги неможливо, оскільки останні були вилучені в ході проведення неодноразових обшуків та виїмок.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що позивачем, не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, первинних документів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Саюр», щодо якої були встановлені Ковельською МДПІ порушення в ході перевірки, або належним чином завірені копії таких, документів. Одночасно, судом було вжито заходів для витребування доказів у відповідача за вимогою представників позивача, суд витребовував докази також з власної ініціативи, однак, на думку суду, подані документи не спростовують заперечень податкового органу та не доводять обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Крім того, посилання представників позивача на те, що податковою міліцією були вилучені всі оригінали бухгалтерських документів в ході проведення обшуків, спростовуються самими протоколами обшуків, а також повідомленням засновника ТзОВ «Саюр» ОСОБА_3 від 31.03.2009 року на постанову слідчого про проведення виїмки документів про те, що за невстановлених обставин частина бухгалтерської документації була втрачена.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В основному покликається на обставини подібно викладені як у позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до акту від 07.11.2008 року №1242/23-20819825 про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Саюр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року було встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4233972 грн., а також порушення п.п.7.3.1 п.7.3. п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4724425 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2009 року №00005623/2 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 9237597,50 грн. та №00029623/2 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7198377,40 грн.

Слід зазначити, що між ТзОВ «Укрбудінтех» (підрядник) та ТзОВ «Саюр» (субпідрядник) 04.02.2008 року було укладено договір підряду ДГ-0000139, предметом якого є виконання субпідрядником робіт по будівництву житлових будинків №№ 1, 2, 3 та 4 в 20 мікрорайоні житлового масиву Вігуровщина-Троєщина у Деснянському районі м.Києва відповідно до проектної документації, договірної ціни, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами договору. Вартість договірних робіт (ціна договору) на момент його підписання визначена в сумі 20130500,00 грн., в тому числі ПДВ - 3355083,33 грн. В зв'язку з відсутністю у ТзОВ «Саюр» ліцензії на будівельну діяльність останнє за погодженням з ТзОВ «Укрбудінтех» 04.02.2008 року уклало договір підряду ДГ-0000139/13 з ТзОВ «ТрейдсМен», предметом якого є виконання тих же самих будівельних робіт.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2В) за березень-червень 2008 року, отриманих від ТзОВ «ТрейдсМен», на протязі березня-червня 2008 року субпідрядником, виконано будівельних робіт на загальну суму 20129389,14 грн., в тому числі ПДВ на суму 3354898,19 грн. До вказаних актів додані також довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма КБ-3). Крім того, ТзОВ «ТрейдсМен» було виписано протягом березня-червня 2008 року податкові накладні на поставку послуг ТзОВ «Саюр» згідно договору на вищевказану суму.

Перевіркою встановлено, що по податковому обліку вартість будівельних робіт, отриманих позивачем від ТзОВ «ТрейдсМен» в сумі 16774490,95 грн., включено товариством до складу валових витрат у поданій декларації по податку на прибуток за півріччя 2008 року та суми ПДВ у розмірі 3354898,19 грн. віднесені до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.10.2008 року ТзОВ «ТрейдсМен» (юридична адреса: 01042, м.Київ, Печерський район, вул.Патріеа Лумумби, 15А) зареєстроване як юридична особа 09.08.2006 року. Статус відомостей про юридичну особу: не підтверджено-відсутність за місцезнаходженням; стан юридичної особи: в стані припинення підприємницької діяльності. 21.05.2008 року зареєстроване рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи, комісія з припинення в складі ОСОБА_4 (керівник юридичної особи, голова, комісії), ОСОБА_5 (засновник), ОСОБА_6 (директор).

З довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків №3629/26-06/53 від 23.04.2008 року вбачається, що місцезнаходження ТзОВ «ТрейдсМен» за юридичною адресою: м.Київ, Печерський район, вул.Патріса Лумумби, 15А, не встановлено.

На підставі акту №5474158 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 07.08.2008 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «ТрейдсМен» по причині неподання податковому органу декларації з ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових місяців з 01.07.2007 року.

Відповідно до повідомлення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 13.10.2008 року вбачається, що ТзОВ «ТрейдсМен» останню податкову звітність до інспекції подало за березень 2007 року. Юридичну справу та податкову звітність підприємства вилучено по постанові слідчого СВ УМВС України на транспорті Гаврилькова О.В. від 13.08.2007 року, кримінальна справа №24-330.

З відібраних працівниками податкової міліції Ковельської МДПІ пояснень у ОСОБА_8 - директора ТзОВ «Саюр» від 04.11.2008 року вбачається, що ніяких фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Саюр» вона як посадова особа ТзОВ «ТрейдсМен» не проводила, всі представлені документи не підписувала та зазначила, що на даних документах стоять не її підписи.

Відтак, вищенаведені обставини свідчать про те, що договір підряду ДГ-0000139/13 від 04.02.2008 року, укладений між ТзОВ «Саюр» та ТзОВ «ТрейдсМен», носить фіктивний характер, оскільки у ТзОВ «ТрейдсМен» були відсутні можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді. Крім того, суд вважає, що наявність діючої ліцензії у ТзОВ «ТрейдсМен» на будівельну діяльність, на яку звертає увагу позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не встановлює факт виконання вказаним господарюючим суб'єктом будівельних робіт.

Слід зазначити, що в даний час податковою міліцією розслідується кримінальна справа №55-045-08, порушена відносно невстановлених осіб по факту фіктивного підприємництва та підробки документів за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.20.5 ч.2, 358 ч.2 К.К України. Почеркознавчу експертизу щодо підписів, які вчинені на бухгалтерських документах, провести неможливо по причині відсутності оригіналів вказаних документів.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 от.З Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань,оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений податок на прибуток і податок на додану вартість є доходом: бюджету та власністю держави. За таких обставин правочин, укладений між ТзОВ «Саюр» та ТзОВ «ТрейдсМен», внаслідок якого позивачем порушено встановлений порядок формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що призвело до несплати податків, носить протиправний характер, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а тому є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлено, що позивачем, ТзОВ «Саюр» не здійснює будівельну діяльність, у даного товариства відсутня відповідна ліцензія, За таких обставин віднесення позивачем до валових витрат, понесених із виконання ТзОВ «ТрейдсМен» будівельних робіт, що не пов'язані із господарською діяльністю ТзОВ «Саюр», безпідставне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Приймаючи до уваги, що придбання позивачем у ТзОВ «ТрейдсМен» послуг по будівництву будинків - здійснювалось без мети їх подальшого використання в оподаткованих операціях саме у межах господарської діяльності, тому суд вважає, що ТзОВ «Саюр» неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з таким придбанням.

Слід погодитися із висновками суду першої інстанції, про те, що не брати до уваги посилання позивача на наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів (актів приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2В, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат форми №КБ-3, податкових накладних), якими підтверджується факт здійснення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт за договором підряду і які були надані працівникам податкового органу під час перевірки, оскільки наявність таких документів хоча і є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не можна брати до уваги і доводи позивача про те, що при укладенні договорів поставки від №151 від 01.02.2007 року та №170/288 від 01.02.2008 року, згідно яких ТзОВ «Саюр» отримувало від ЗАТ «Київстар Дж Ес Ем» товар - скретч-карткй номіналом 25 грн., 50 грн., 100 грн., 300 грн., сторонами було узгоджено встановлення цін на придбання та продаж скретч-карток і послуг не вище цін придбання. Крім того, посилання представника позивача на те, що ТзОВ «Саюр» отримало прибуток від продажу скретч-карток у зв'язку з оплатою наданих товариством послуг по їх просуванню, суд вважає безпідставними, оскільки поставка товару та. надання послуг є окремими оподатковуваними господарськими операціями, крім, того, як встановила перевірка, умовами договорів поставки було передбачено дотримання позивачем узгодженої договором ціни продажу товару. Факт застосування знижок, до ціни продажу товарів за наявності для того обґрунтованих підстав позивачем, не доведений як при проведенні перевірки, так і в судовому засіданні.

Відтак, позивач безпідставно здійснював операції з поставки товарів за цінами, нижчими за звичайні, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Слід зазначити, що податковим органом зроблено висновок, що правочини, укладені ПП «ТІГРАДКОМ.» з ТзОВ «Саюр», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків, а тому є нікчемними.

Судом встановлено, що позивачем проведено коригування суми ПДВ в розмірі 124000,00 грн. по даним податкової декларації з ПДВ за липень 2008 року шляхом зменшення загальної суми податкового кредиту, однак вказана декларація подана до податкової інспекції 05.11.2008 року, тобто фактично після проведення перевірки та встановлення порушення формування податкового кредиту з ПДВ.

Разом з тим, позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження господарських операцій з ПП «ТІГРАДКОМ», не подано суду доказів того, що вказані операції носили реальний характер, здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. На думку суду, вказані угоди вчинені позивачем лише з метою неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак, ухилення від сплати загальнообов'язкових податків. З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не спростовано встановлені Ковельською МДПІ факти завищення суми валових витрат за II квартал 2008 року на вартість придбаного бензину А-95 на загальну суму 620000,00 грн. та завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2008 року на 124000,00 грн.

Судом також встановлено, що Ковельською МДПІ в ході перевірки виявлено порушення позивачем з податку на прибуток в частині завищення валових витрат на вартість робіт по наданню правових послуг, отриманих від адвоката ОСОБА_1, та на вартість робіт по наданню експедиційних послуг, наданих підприємцем ОСОБА_2

Разом з тим, позивачем в ході судового розгляду не представлено суду договорів, укладених з адвокатом ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_2., актів здачі-приймання виконаних робіт чи інших документів в обґрунтування позовних вимог, в зв'язку з чим слід погодитися із твердженнями, що позивачем не спростовано висновків Ковельської МДПІ по вказаним фактам.

Крім того, із акту перевірки та заперечень відповідача вбачається, що Ковельською МДПІ було також встановлено порушення з податку на прибуток в частині завищення валових витрат на вартість послуг з оренди, отриманих від підприємця ОСОБА_9, однак позивачем не обґрунтовано неправомірність встановленого порушення, та не висловлено конкретної позиції по даному факту.

Проаналізувавши надані суду для розгляду матеріали в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про правомірність тверджень окружного суду, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, первинних документів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Саюр», щодо якої були встановлені Ковельською МДПІ порушення в ході перевірки, або належним чином завірені копії таких, документів. Подані документи не спростовують заперечень податкового органу та не доводять обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача. Крім того, посилання представників позивача на те, що податковою міліцією були вилучені всі оригінали бухгалтерських документів в ході проведення обшуків, спростовуються самими протоколами обшуків, а також повідомленням засновника ТзОВ «Саюр» ОСОБА_3 від 31.03.2009 року на постанову слідчого про проведення виїмки документів про те, що за невстановлених обставин частина бухгалтерської документації була втрачена.

Відповідно до підпункту «б» п.п.4.2.2 н.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, а підпункт 17.1.6 цієї статті зазначає, що у разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти, оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, ТзОВ «Саюр» не доведено неправомірності визначення Ковельською МДПІ в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкового зобов'язання з податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, випливає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саюр» залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року по справі № 2а-14106/09/0370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик