Постанова

від 30.06.2009 по справі 2а-14406/09/0370

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 р.                                                                              

Справа №  2а-14406/09/0370 

Волинський окружний адміністративний суд в складі

колегії суддів:

головуючого - судді Плахтій Н.Б.,

суддів Валюха В.М., Лозовського О.А.,

при секретарі Тиновському Д.В.,

за участю представників позивача Шатохіної О.І., Демчук

Н.В.,

представників відповідача Виш А.А., Волчук О.М.,

Мельника С.В., Жука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю «Саюр» до Ковельської міжрайонної державної податкової

інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20 лютого

2009 року №00005623/2 та №00029623/2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саюр» (далі -

позивач, ТзОВ «Саюр») звернулося з позовом до Ковельської міжрайонної державної

податкової інспекції (далі - відповідач, Ковельська МДПІ), в якому просить з

урахуванням уточнених позовних вимог визнати недійсними податкові

повідомлення-рішення від 20.02.2009 року №00005623/2 про визначення суми

податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по

податку на додану вартість в розмірі 9237597,50 грн. та №00029623/2 про визначення

суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по

податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7198377,40 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем було

проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Саюр» з питань дотримання вимог

податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по

30.06.2008 року, про що складено відповідний акт від 07.11.2008 року

№1242/23-20819825. В ході перевірки було встановлено порушення ТзОВ «Саюр» п.п.4.1.1

п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на

прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4233972 грн., а також

порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України

«Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану

вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4724425 грн. На підставі

вказаного акту Ковельською МДПІ були прийняті оскаржувані податкові

повідомлення-рішення, не погоджуючись з якими позивач зазначає, що

фінансово-господарські операції щодо виконання будівельних робіт згідно

договору підряду ДГ-000139/13 від 04.02.2008 року, укладеного між TзOB «Саюр»

та TзOB «ТрейдсМен», підтверджені документально та відображені у

бухгалтерському обліку і податковій звітності товариства відповідно до діючого

законодавства України, а тому позивачем правомірно включено до податкового

кредиту податок на додану вартість з обсягу виконаних субпідрядником

будівельних робіт на загальну суму 3354898,19 грн., що підтверджується

податковими накладними, та включено до складу валових витрат вартість

будівельних робіт, отриманих TзOB «Саюр» від TзOB «ТрейдсМен», в сумі

16774490,95 грн. Вважає, що відповідачем зроблено хибний висновок про

здійснення операцій з поставки скретч-карток за цінами, нижчими за звичайні,

згідно договорів поставки, укладених між ЗАТ «Київстар Дж Ес Ем» та TзOB

«Саюр»  №151 від 01.02.2007 року та

№170/2008 від 01.02.2008 року, та заниження бази оподаткування податком на

додану вартість на загальну суму 6227637,01 грн., оскільки реалізація

скретч-карток відбувалась за цінами однорідних товарів із застосуванням знижки

до ціни, що пов'язано з посуванням товарів на ринки. Крім того, вказує, що

висновок Ковельської МДПІ про нікчемність правочину, а саме: договору

купівлі-продажу бензину №1п від 27.02.2008 року, укладеного з ТзОВ «ТІГРАДКОМ»,

та, як наслідок, завищення податкового кредиту з ПДВ на 124000,00 грн., є

безпідставним, оскільки факт придбання бензину підтверджується відповідною

податковою накладною, а тому товариством правомірно включено до складу

податкового кредиту вказану суму ПДВ. Разом з тим, позивач не погоджується з

позицією Ковельської МДПІ щодо встановленого та відображеного в акті планової

виїзної перевірки порушення з податку на прибуток в частині завищення валових

витрат на вартість робіт по наданню правових послуг, отриманих від адвоката

ОСОБА_1. на загальну суму 82400,00 грн., та на вартість робіт по наданню

експедиційних послуг, наданих підприємцем ОСОБА_2 на суму 63000,00 грн.,

оскільки вважає, що первинні документи (акти виконаних робіт), відповідають

встановленим вимогам.

В судовому засіданні представники позивача підтримали

позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та додатково пояснили,

що за наслідками проведеної перевірки податковою міліцією було порушено

кримінальну справу відносно службових осіб ТзОВ «Саюр» за ознаками злочинів,

передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2 КК України, однак постанова про порушення

вказаної кримінальної справи була скасована постановою Луцького міськрайонного

суду Волинської області від 16.04.2009 року, яка залишена без змін ухвалою

Апеляційного суду Волинської області від 29.04.2009 року. Крім того, зазначили,

що надати суду первинні документи бухгалтерського обліку та звітності, якими

підтверджуються позовні вимоги, неможливо, оскільки останні були вилучені в

ході проведення неодноразових обшуків та виїмок. Просили позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав,

зазначивши, що в ході проведеної перевірки було встановлено нікчемність

договору підряду ДГ-000139/13 від 04.02.2008 року, укладеного між ТзОВ «Саюр»

та ТзОВ «ТрейдсМен», внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу

валових витрат вартість будівельних робіт в сумі 16774490,95 грн. та до складу

податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 3354898,19 грн.,

а також встановлено нікчемність договору купівлі-продажу бензину №1п від

27.02.2008 року, укладеного між позивачем та ПП «ТІГРАДКОМ», внаслідок чого

ТзОВ «Саюр» неправомірно включено вартість бензину в сумі 620000,00 грн. до

складу валових витрат у поданій декларації по податку на прибуток за півріччя

2008 року та віднесено суми ПДВ у розмірі 124000,00 грн. до складу податкового

кредиту в податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року. Крім того,

Ковельска МДПІ вказує, що ТзОВ «Саюр» при здійсненні операцій з поставки

товарів відповідно до умов договорів, укладених із ЗАТ «Київстар Дж Ес Ем» №151

від 01.02.2007 року та №170/2008 від 01.02.2008 року, реалізовувало товари

(скретч-картки) за цінами, нижчими за звичайні (собівартість), в зв'язку з чим

останнім занижено базу оподаткування податком на додану вартість на загальну

суму 6227637,01 грн. і, як наслідок, занижено податкове зобов'язання з податку

на додану вартість на загальну суму 1245527,39 грн. Також, висновок перевірки

щодо завищення суми валових витрат за півріччя 2008 року на вартість робіт по

наданню правових послуг, отриманих від адвоката ОСОБА_1 на загальну суму

82400,00 грн., та на вартість робіт по наданню експедиційних послуг, отриманих

від підприємця ОСОБА_2 на суму 63000,00 грн., зроблений на підставі документів,

у котрих відсутнє свідчення, що отримані послуги пов'язані з підготовкою,

організацією, веденням виробництва та продажем продукції, крім того, відповідач

зазначає, що ТзОВ «Саюр» не обгрунтувало неправомірність позиції Ковельської

МДПІ щодо встановленого та відображеного в акті планової виїзної перевірки

порушення з податку на прибуток в частині завищення валових витрат на

вартість  послуг з оренди, отриманих від

підприємця ОСОБА_3 на суму 16000,00 грн. Просить в задоволенні позову

відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали

подані заперечення та просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі,

дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні

адміністративного позову слід відмовити повністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту

від 07.11.2008 року №1242/23-20819825 про результати планової виїзної перевірки

ТзОВ «Саюр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року було встановлено

порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9

п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в

результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на

загальну суму 4233972 грн., а також порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1,

7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в

результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся,

на загальну суму 4724425 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято

податкові повідомлення-рішення від 20.02.2009 року №00005623/2 про визначення

суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по

податку на додану вартість в розмірі 9237597,50 грн. та №00029623/2 про

визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових)

санкцій) по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7198377,40 грн.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Укрбудінтех» (підрядник)

та ТзОВ «Саюр» (субпідрядник) 04.02.2008 року було укладено договір підряду

ДГ-0000139, предметом якого є виконання субпідрядником робіт по будівництву

житлових будинків №№ 1, 2, 3 та 4 в 20 мікрорайоні житлового масиву

Вігуровщина-Троєщина у Деснянському районі м.Києва відповідно до проектної

документації, договірної ціни, погоджених та затверджених у встановленому

порядку сторонами договору. Вартість договірних робіт (ціна договору) на момент

його підписання визначена в сумі 20130500,00 грн., в тому числі ПДВ -

3355083,33 грн. В зв'язку з відсутністю у ТзОВ «Саюр» ліцензії на будівельну

діяльність останнє за погодженням з ТзОВ «Укрбудінтех» 04.02.2008 року уклало

договір підряду ДГ-0000139/13 з ТзОВ «Трейдсмен», предметом якого є виконання

тиж же самих будівельних робіт.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (типова

форма КБ-2В) за березень-червень 2008 року, отриманих від TзOB «ТрейдсМен», на

протязі березня-червня 2008 року субпідрядником виконано будівельних робіт на

загальну суму 20129389,14 грн., в тому числі ПДВ на суму 3354898,19 грн. До

вказаних актів додані також довідки про вартість виконаних підрядних робіт та

витрат (типова форма КБ-3). Крім того, ТзОВ «ТрейдсМен» було виписано протягом

березня-червня 2008 року податкові накладні на поставку послуг ТзОВ «Саюр»

згідно договору на вищевказану суму.

Перевіркою встановлено, що по податковому обліку

вартість будівельних робіт, отриманих позивачем від ТзОВ «ТрейдсМен» в сумі

16774490,95 грн., включено товариством до складу валових витрат у поданій

декларації по податку на прибуток за півріччя 2008 року та суми ПДВ у розмірі

3354898,19 грн. віднесені до складу податкового кредиту в податкових

деклараціях з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних

осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.10.2008 року ТзОВ «ТрейдсМен»

(юридична адреса: 01042, м.Київ, Печерський район, вул.Патріса Лумумби, 15А)

зареєстроване як юридична особа 09.08.2006 року. Статус відомостей про юридичну

особу: не підтверджено-відсутність за місцезнаходженням; стан юридичної особи:

в стані припинення підприємницької діяльності. 21.05.2008 року зареєстроване

рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи, комісія з

припинення в складі Болдарева Сергія Олексійовича (керівник юридичної особи,

голова комісії), Балемба Вікторія Володимирівна (засновник), Суркова Світлана

Миколаївна (директор).

З довідки про встановлення фактичного місцезнаходження

платника податків №3629/26-06/53 від 23.04.2008 року вбачається, що

місцезнаходження ТзОВ «ТрейдсМен» за юридичною адресою: м.Київ, Печерський

район, вул.Патріса Лумумби, 15А, не встановлено.

В повідомленні про відсутність юридичної особи за

місцезнаходженням №6907/9/29-209 від 21.05.2008р. за формою №18-ОПП ДПІ у

Печерському районі м.Києва повідомила, що стосовно юридичної особи ТзОВ «ТрейдсМен»,

код ЄДРПОУ 34529791, 01042, м.Київ, Печерський район, вул.Патріса Лумумби, 15А

проведено заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження. За результатами

проведених заходів встановлено:

1) відсутність юридичної особи за місцезнаходженням;

2) фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса,

за якою здійснюється зв'язок, не встановлено.

На підставі акту №5474158 про анулювання реєстрації

платника податку на додану вартість від 07.08.2008 року анульовано реєстрацію

платника податку на додану вартість ТзОВ «ТрейдсМен» по причині неподання

податковому органу декларації з ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових

місяців з 01.07.2007 року.

Відповідно до повідомлення Державної податкової

інспекції у Печерському районі м.Києва від 13.10.2008 року вбачається, що ТзОВ

«ТрейдсМен» останню податкову звітність до інспекції подало за березень 2007

року. Юридичну справу та податкову звітність підприємства вилучено по постанові

слідчого СВ УМВС України на транспорті ОСОБА_4. від 13.08.2007 року, кримінальна

справа №24-330.

З відібраних працівниками податкової міліції Ковельської

МДПІ пояснень у Суркової С.М. - директора ТзОВ «Саюр» від 04.11.2008 року

вбачається, що ніяких фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Саюр» вона як

посадова особа ТзОВ «ТрейдсМен» не проводила, всі представлені документи не

підписувала та зазначила, що на даних документах стоять не її підписи.

На думку суду, вищевказані обставини свідчать, що

договір підряду ДГ-0000139/13 від 04.02.2008 року, укладений між ТзОВ «Саюр» та

ТзОВ «ТрейдсМен», носить фіктивний характер, оскільки у ТзОВ «ТрейдсМен» були

відсутні можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді.

Крім того, суд вважає, що наявність діючої ліцензії у ТзОВ «ТрейдсМен» на

будівельну діяльність, на яку звертає увагу позивач, обгрунтовуючи позовні

вимоги, не встановлює факту виконання вказаним господарюючим суб'єктом

будівельних робіт.

Разом з тим, як вбачається з пояснень представника

відповідача Жука В.М. в судовому засідання про те, що в даний час податковою

міліцією розслідується кримінальна справа №55-045-08, порушена відносно

невстановлених осіб по факту фіктивного підприємництва та підробки документів

за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.2, 358 ч.2 КК України.

Почеркознавчу експертизу щодо підписів, які вчинені на бухгалтерських

документах, провести неможливо по причині відсутності оригіналів вказаних

документів. Представник відповідача ствердив, що первинні документи

фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Саюр» під час обшуків не вилучались, а

представники позивача на вимогу суду не надали вказані документи для їх

дослідження в судовому засіданні на підтвердження позовних вимог та не могли

пояснити суду, де вони знаходяться.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин

вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на

порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення,

пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки

Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує

публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до ст.215 цього Кодексу визнання

судом такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ст.9 Бюджетного кодексу України до доходів

бюджету належать податкові надходження, якими визнаються передбачені

податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші

обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок

погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з

питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий

платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи

фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також

будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків,

зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить  державі або територіальній громаді та створюється

від їх імені.

Таким чином, несплачений податок на прибуток і податок

на додану вартість є доходом бюджету та власністю держави. За таких обставин

правочин, укладений між ТзОВ «Саюр» та ТзОВ «Трейдсмен», внаслідок якого

позивачем порушено встановлений порядок формування валових витрат та

податкового кредиту з ПДВ, що призвело до несплати податків, носить

протиправний характер, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а

тому є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним.

Згідно із п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи,

направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній

формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої

діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід

розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва,

філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену

особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої

особи.

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону визначено, що валові

витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній

або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,

послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх

подальшого використання у власній господарській діяльності. Положення п.п.5.2.1

п.5.2 ст.5 даного Закону зазначає, що до складу валових витрат включаються суми

будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку

з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,

послуг) . В пункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказано, що не належать до складу

валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких

передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено в судовому засіданні, та не оспорюється

самим позивачем, ТзОВ «Саюр» не здійснює будівельну діяльність, у даного

товариства відсутня відповідна ліцензія. За таких обставин віднесення позивачем

до валових витрат, понесених із виконання ТзОВ «ТрейдсМен» будівельних робіт,

що не пов'язані із господарською діяльністю ТзОВ «Саюр», безпідставне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про

податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),

але вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари

(послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі

товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)

платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1

цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або

виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх

подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності

платника податку. В п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 даного Закону зазначено, що якщо

платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи

(послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності

такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням

(виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Окрім того в

п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 вказаного Закону визначено, що не підлягають до складу

податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з

придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними

деклараціями (іншими подібними документами).

Таким чином, приймаючи до уваги, що придбання позивачем

у ТзОВ «ТрейдсМен» послуг по будівництву будинків здійснювалось без мети їх

подальшого використання в оподаткованих операціях саме у межах господарської

діяльності, тому суд вважає, що ТзОВ «Саюр» неправомірно включено до складу

податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з таким придбанням.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність

належно оформлених первинних бухгалтерських документів (актів приймання

виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2В, довідок про вартість виконаних

підрядних робіт та витрат форми №КБ-3, податкових накладних), якими

підтверджується факт здійснення господарських операцій з виконання

будівельно-монтажних робіт за договором підряду і які були надані працівникам

податкового органу під час перевірки, оскільки наявність таких документів хоча

і є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності

формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом та вбачається з акту перевірки,

згідно договорів поставки від №151 від 01.02.2007 року та №170/288 від

01.02.2008 року ТзОВ «Саюр» отримувало від ЗАТ «Київстар Дж Ес Ем» товар -

скретч-картки номіналом 25 грн., 50 грн., 100 грн., 300 грн. В додатках до

вказаних договорів було зазначено, що позивач набуває статусу дистриб'ютора ЗАТ

«Київстар Дж Ес Ем», умовами договорів були узгоджені ціни продажу на товар,

які ТзОВ «Саюр» повинно було дотримуватись при подальшій реалізації товару

кінцевому споживачу. Перевіркою встановлено, що товар, отриманий від ЗАТ

«Київстар Дж Ес Ем», позивач в основному реалізовував оптовими поставками в

адресу юридичних осіб, зареєстрованих на території м.Києва та Київської

області. Згідно видаткових та податкових накладних, виписаних ТзОВ «Саюр» в

адресу покупців, було встановлено, що ціна реалізації товару (без врахування

суми ПДВ та пенсійного фонду) є нижчою від ціни придбання (без врахування суми

ПДВ та пенсійного фонду).

Позивачем не було представлено суду зазначені договори

поставки, як і не надано первинні документи, що засвідчують факт подальшої

реалізації позивачем скретч-карток. Однак ТзОВ «Саюр» вказує, що при реалізації

товару кінцевому споживачеві товариство застосовувало знижки до ціни,

пов'язуючи їх з просуванням товарів на ринки. Підставою для використання

знижок, пов'язаних з просуванням товарів на ринок, є накази №31 від 29.12.2006

року, №42 від 28.12.2007 року про цінову політику підприємства, який

відображено в обліковій політиці TзOB «Саюр» у 2007-2008 p.p., які суду також

не були надані. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копію

договору про надання послуг №164/2008 від 01.02.2008 року, укладеного між ЗАТ

«Київстар Дж Ес Ем» та ТзОВ «Саюр», предметом якого є надання позивачем послуг

по популяризації та просуванню товару.

Відповідно до абзацу 1 п.4.1 ст.4 Закону «Про податок на

додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг)

визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за

вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору,

ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 1.18 ст.1 зазначеного Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються

та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 статті 1 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» під звичайною вважається ціна товарів

(робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне,

вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2 цієї статті Закону визначено, що для визначення звичайної

ціни товару (робіт,  послуг)

використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару

(роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами,

послугами) у співставних умовах. Підпункт 1.20.8 вказує, що обов'язок доведення

того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках,

визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку,

встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий

орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати

рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1

цього пункту.

Відповідно п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з

використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів

обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними

положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також  національними стандартами з питань оцінки

майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива

вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість

реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах)

бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і

майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна  ціна", визначеного цим Законом.

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9

«Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999

року №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за

№751/4044, чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації

запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на

завершення їх виробництва та реалізацію.

Згідно даного стандарту запаси визнаються активом, якщо

існує імовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні

вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно

визначена. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх собівартість,

яка складається з таких фактичних витрат: сум, що сплачуються згідно з

договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

транспортно-заготівельні витрати та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з

придбанням запасів.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Саюр» є дистриб'ютором

товарів ЗАТ «Київстар Дж Ес Ем» у всіх районах Волинської області та оптовим

продавцем скретч-карток, у зв'язку з чим використання інформації по ціні щодо

реалізації ідентичних товарів іншими господарюючими суб'єктами по даному

регіону податковою інспекцією було неможливим.

Ковельською МДПІ проведено обґрунтування звичайної ціни

на товар, у зв'язку з чим для цілей податкового обліку платнику необхідно було

застосувати звичайну ціну, яка відповідає його первісній вартості

(собівартості), тобто ціні придбання.

Таким чином, позивач безпідставно здійснював операції з

поставки товарів за цінами, нижчими за звичайні, що призвело до заниження

податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги

доводи позивача про те, що при укладенні договорів поставки сторонами було

узгоджено встановлення цін на придбання та продаж скретч-карток і послуг не

вище цін придбання. Крім того, посилання представника позивача на те, що ТзОВ

«Саюр» отримало прибуток від продажу скретч-карток у зв'язку з оплатою наданих

товариством послуг по їх просуванню, суд вважає безпідставними, оскільки

поставка товару та надання послуг є окремими оподатковуваними господарськими

операціями, крім того, як встановила перевірка, умовами договорів поставки було

передбачено дотримання позивачем узгодженої договором ціни продажу товару. Факт

застосування знижок до ціни продажу товару за наявності для того обгрунтованих

підстав позивачем не доведений як при проведенні перевірки, так і в судовому

засіданні.

Як свідчить акт перевірки та зазначається самим

позивачем, згідно договору купівлі-продажу №1п від 27.02.2008 року, укладеного

між ПП «ТІГРАДКОМ» (продавець) та TзOB «Саюр» (покупець), Продавець

зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти

та оплатити Бензин А-95 за ціною 4,80 грн., в т.ч. ПДВ, в кількості 68750

літрів.

Одночасно мало місце укладення договору відповідального

зберігання від 27.02.2008 року між ПП «ТІГРАДКОМ» (зберігач) та ТзОВ «Саюр»

(поклажодавець), відповідно до якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає

на відповідальне зберігання протягом строку Договору бензин А-95 в кількості

68750 літрів, загальною вартістю 330000,00 грн. Відповідальне зберігання за цим

договором є безоплатним. Строк дії цього договору закінчується 27.03.2008 року

ПП «ТІГРАДКОМ» виписано ТзОВ «Саюр» податкову накладну

№39 від 27.02.2008 року на доставку бензину А-95 в кількості 68750 літрів на

загальну суму 330000,00 грн., в тому числі ПДВ 55000,00грн. Розрахунки між

сторонами договору за бензин на суму 330000,00 грн. не проводились.

Згідно видаткової накладної (повернення) від 14.03.2008

року №С-00000001 по бухгалтерському обліку ТзОВ «Саюр» відображено повернення

бензину А-95 в кількості 68750 літрів на загальну суму 330000 грн., в тому

числі ПДВ 55000,00 грн.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників

до податкової накладної від 27.02.2008 року №39 ТзОВ «Саюр» під час перевірки

не представлено. Сума коригування ПДВ в розмірі 55000,00 грн. ТзОВ «Саюр»

відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2008 року та

по даним податкової декларації з ПДВ за березень 2008 року шляхом зменшення

загальної суми податкового кредиту.

Додатком №1 від 24.04.2008 року до договору

купівлі-продажу №1п від 27.02.2008 року внесено зміни, згідно яких Продавець

зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти

та оплатити Бензин А-95 в кількості 118000 літрів загальною вартістю 744 000,00

грн., в тому числі ПДВ 124000,00 грн.

Одночасно мало місце укладення між сторонами договору

відповідального зберігання від 24.04.2008 року без номера, відповідно до якого

ТзОВ «Саюр» передає, а ПП «ТІГРАДКОМ» приймає на відповідальне зберігання

протягом строку Договору бензин А-95 в кількості 118000 літрів, загальною

вартістю 744000,00 грн. Відповідальне зберігання за цим договором є

безоплатним. Строк дії цього договору закінчується 24.07.2008 року.

ПП «ТІГРАДКОМ» виписано ТзОВ «Саюр» податкову накладну

№57 від 24.04.2008 року на поставку бензину А-95 в кількості 118000 літрів на

загальну суму 744000,00 грн., в тому числі ПДВ 124000,00 грн. Дана податкова

накладна відображена позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень

2008 року і відповідно сума податку на додану вартість включена до податкового

кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008

року.

Розрахунки між ТзОВ «Саюр» та ПП «ТІГРАДКОМ» за бензин

на суму 744000,00 грн. не проводились. Станом на 01.07.2008 року по

бухгалтерському обліку за ТзОВ «Саюр» рахується заборгованість на користь ПП

«ТІГРАДКОМ» в сумі 744000,00 грн.

Під час проведення перевірки було проведено

інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових

коштів позивача станом на 06.10.2008 року. За результатами інвентаризації,

розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками не

встановлено. Згідно бухгалтерського обліку станом на 06.10.2008 року залишки

бензину А-95 в кількості 118000 літрів на суму 620000,00 грн. не рахуються.

Підприємством було надано копію видаткової накладної (повернення) від

08.07.2008 року №000000003 на повернення бензину А-95 в кількості 118000 літрів

на загальну суму 744000,00 грн., в тому числі ПДВ 124000,00 грн.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників

до податкової накладної від 24.04.2008 року №57 ТзОВ «Саюр» під час перевірки

не представлено.

Як вбачається з повідомлення Державної податкової

інспекції у Києво-Святошинському р-ні Київської області від 26.09.2008 року, ПП

«ТІГРАДКОМ» взято на облік в ДПІ у Києво-Святошинському р-ні 30.01.2007 року за

№ 6187, зареєстровано платником ПДВ 12.02.2007 року. З червня 2007 року даним

підприємством податкова звітність до податкового органу не подається. ДПІ у

Києво-Святошинському р-ні складено акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ

від 29.09.2008 року №156.

Перевіркою також встановлено, що  ПП «ТІГРАДКОМ»  за 

юридичною  адресою  не 

знаходиться, фактичне місцезнаходження не встановлене.

У своїх запереченнях Ковельска МДПІ посилається на те,

що на балансі позивача рахується та використовується два транспортних засоби,

для функціонування яких необхідно дизпаливо. Придбання ТзОВ «Саюр» бензину А-95

в такій великій кількості для подальшого перепродажу не може бути використано в

господарській діяльності товариства, дана господарська операція є нетиповою та

одноразовою для підприємства.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок,

що правочини, укладені ПП «ТІГРАДКОМ» з ТзОВ «Саюр», порушують публічний

порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою

приховування сплати податків, а тому є нікчемними.

Судом встановлено, що позивачем проведено коригування

суми ПДВ в розмірі 124000,00 грн. по даним податкової декларації з ПДВ за

липень 2008 року шляхом зменшення загальної суми податкового кредиту, однак

вказана декларація подана до податкової інспекції 05.11.2008 року, тобто

фактично після проведення перевірки та встановлення порушення формування

податкового кредиту з ПДВ.

Разом з тим, позивачем не надано суду первинних

документів на підтвердження господарських операцій з ПП «ТІГРАДКОМ», не подано

суду доказів того, що вказані операції носили реальний характер, здійснювались

в межах господарської діяльності підприємства. На думку суду, вказані угоди

вчинені позивачем лише з метою неправомірного формування валових витрат та

податкового кредиту, а відтак, ухилення від сплати загальнообов'язкових

податків. З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не спростовано

встановлені Ковельською МДПІ факти завищення суми валових витрат за II квартал

2008 року на вартість придбаного бензину А-95 на загальну суму 620000,00 грн.

та завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2008 року на 124000,00

грн.

Судом також встановлено, що Ковельською МДПІ в ході

перевірки виявлено порушення позивачем з податку на прибуток в частині

завищення валових витрат на вартість робіт по наданню правових послуг,

отриманих від адвоката ОСОБА_1 та на вартість робіт по наданню експедиційних

послуг, наданих підприємцем ОСОБА_2

Позивач вказує, що акти прийому-здачі виконаних робіт на

підтвердження виконання умов вказаних договорів та здійснення господарських

операцій, які були надані в ході проведення перевірки, відповідають вимогам

чинного законодавства та інших нормативно-правових актів, а тому Ковельською

МДПІ безпідставно зроблено висновок про завищення суми валових витрат на

вартість робіт по наданню правових та експедиційних послуг.

З акту перевірки вбачається, що згідно договорів про надання

правових послуг від 01.04.2007 року №28 та від 08.01.2008 року №9, укладених

між ТОВ «Саюр» та адвокатом ОСОБА_1., предметом останніх є надання правової

допомоги при здійсненні господарської діяльності підприємства, представлення

інтересів клієнта у відносинах з правоохоронними органами, прийняття участі у

якості сторони по справах за позовами клієнта в усіх державних, судових

органах, підприємствах, а також при проведенні переговорів із стороною з

протилежними інтересами. Договором передбачалось, що оплата послуг проводиться

відповідно до наданих рахунків на оплату послуг, виконаних адвокатом згідно

калькуляцій витраченого часу та правових знань, актів прийому-здачі робіт по

наданню правових послуг.

Крім того, відповідно до договору на транспортно-експедиційні

послуги від 26.03.2007 року №1, укладеного між ТзОВ «Саюр» (Клієнт)  та 

підприємцем  ОСОБА_2 (експедитор),

Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за

рахунок Клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування всіма

видами транспорту на території України, а саме, надавати такі види

транспортно-експедиторських послуг, як організація перевезення вантажів та

організація робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, складуванням,

зберіганням та іншим, а також може дати договори від свого імені, або вчиняти

інші дії, необхідні для виконання зобов'язань визначених цим договором.

Загальна сума вартості послуг наданих Клієнту, визначається згідно актів

виконаних робіт.

Відповідач посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.9

Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні

документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні

документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської

операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення

записів у бухгалтерському обліку, затвердженого 

наказом  Міністерства  фінансів 

України від 24.05.1995 року  №88,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704,

первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати

такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений

документа, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст

господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі),

посади, прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської

операції і складання первинного документа.

Під час перевірки ТзОВ «Саюр» представлено акти

здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких не зазначено, які саме проведено

роботи, відсутня суть виконаних робіт, зміст господарських операцій, її

вимірники (у натуральному і вартісному виразі). Оскільки із первинних

документів, які надані для перевірки ТзОВ «Саюр» по отриманих послугах від

адвоката ОСОБА_1 та підприємця ОСОБА_2., невідомий зміст господарських

операцій, не відображено вимірники даних операцій (у натуральному і вартісному

виразі), та позивачем  не доведено  факт 

використання  отриманих  послуг 

в  господарській  діяльності підприємства, тому висновок

Ковельської МДПІ базується на вищезгаданих нормах п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5

та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств».

Позивачем в ході судового розгляду не представлено суду

договорів, укладених з адвокатом ОСОБА_1. та підприємцем ОСОБА_2, актів

здачі-приймання виконаних робіт чи інших документів в обгрунтування позовних

вимог, в зв'язку з чим суд вважає, що позивачем не спростовано висновків

Ковельської МДПІ по вказаним фактам.

Разом з тим, із акту перевірки та заперечень відповідача

вбачається, що Ковельською МДПІ було також встановлено порушення з податку на

прибуток в частині завищення валових витрат на вартість послуг з оренди,

отриманих від підприємця ОСОБА_3, однак позивачем не обгрунтовано

неправомірність встановленого порушення, а представниками позивача в судовому

засіданні не висловлено конкретної позиції по даному факту.

Згідно ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства

України розгляд і вирішення  справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини,

на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у разі якщо особа, яка бере

участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для

підтвердження обставин, на які вона посилається,  суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд вважає, що позивачем не надано суду належних та

допустимих доказів в обгрунтування своїх позовних вимог, зокрема, первинних

документів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Саюр», щодо якої були

встановлені Ковельською МДПІ порушення в ході перевірки, або належним чином

завірені копії таких документів. Одночасно, судом було вжито заходів для

витребування доказів у відповідача за вимогою представників позивача, суд

витребовував докази також з власної ініціативи, однак, на думку суду, подані

документи не спростовують заперечень податкового органу та не доводять

обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги позивача. Крім того, посилання

представників позивача на те, що податковою міліцією були вилучені всі

оригінали бухгалтерських документів в ході проведення обшуків, спростовуються

самими протоколами обшуків, а також повідомленням засновника ТзОВ «Саюр»

Кримуся О.М. від 31.03.2009 року на постанову слідчого про проведення виїмки документів

про те, що за невстановлених обставин частина бухгалтерської документації була

втрачена.

Відповідно до підпункту "б" п.п.4.2.2 п.4.2

ст.4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно

визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані

документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про

заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у

податкових деклараціях. Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону визначено,

що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового

зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті

"б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 

статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити

штраф у розмірі десяти  відсотків від

суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових

періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),

починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи

податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків

податкового  повідомлення від

контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не  менше десяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості

податкових періодів, що минули, а підпункт 17.1.6 цієї статті зазначає, що у

разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти

оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих

розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом,

за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків

від суми  недоплати, але не менше ста

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,

незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що

ТзОВ «Саюр» не доведено неправомірності визначення Ковельською МДПІ в

оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкового зобов'язання з

податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а

також застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, в

зв'язку з чим позовні вимоги безпідставні та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186

Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Цивільного кодексу

України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з

обмеженою відповідальністю «Саюр» до Ковельської міжрайонної державної

податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від

20 лютого 2009 року №00005623/2 та №00029623/2 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо

заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде

подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний

суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня

складення постанови в повному обсязі - з 6 липня 2009 року. Апеляційна скарга

на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної

інстанції.

Головуючий-суддя                                                                      

Н.Б.Плахтій

Судді                                                                                         

В.М.Валюх

О.А.Лозовський