Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-18453/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18453/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Колісник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Грінко-центр»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Грінко-центр»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Грінко-центр»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.11.2011р. № 0001032320 на загальну суму 1 203 476, 00 грн. в тому числі штрафні санкції 300 869,00 грн. та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.11.2011р. № 0001042320 на загальну суму 1 244 835, 00 грн. в тому числі штрафні санкції 311 209,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Грінко-центр»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, було проведено документальну планову перевірку ВАТ «Грінко-центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2011р. №509/1-23-20-32490946 відповідно до якого встановлено, що в порушення ВАТ «Грінко-центр»п.5.1, п.п.5.3.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями та п.44.6 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме підприємством завищено податок на прибуток на загальну суму 1 244 835 грн., в т.ч. за III квартал 2010 року в сумі 1 021 308 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 223 527 грн.; 2) порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 4. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 23.06.1997 року за №233/2037, зі змінами та доповненнями, а саме підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1 203 476 грн., в т.ч. за березень 2010 р. на суму 45 000 грн., за квітень 2010 р. на суму 209 361 грн. за серпень 2010 р. на суму 566 403 грн., за вересень 2010 р. на суму 382 712 грн.

На підставі акту від 25.10.2011 року №509/1-23-20-32490946 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011р. № 0001032320 на загальну суму 1 203 476, 00 грн. в тому числі штрафні санкції 300 869, 00 грн. та від 17.11.2011р. № 0001042320 на загальну суму 1 244 835, 00 грн. в тому числі штрафні санкції 311209,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наданої ВАТ «Грінко-центр»картки рахунку 6852 (розрахунки з іншими кредиторами) по взаємовідносинам з ТОВ «Техносинтез Холдинг», ТОВ «Техносинтез Холдинг»за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. було виконано будівельні роботи (облаштування дорожнього покриття) на загальну суму 1 072 930,14 грн., в т.ч. ПДВ 178 821,69 грн. Данні взаємовідносини згідно розшифровки валових витрат за перевіряємий період віднесені до складу валових витрат та відображені в декларації з податку на прибуток в IV кварталі 2010 року в сумі 894 108.45 грн.

Акти виконаних робіт по взаємовідносинам між ВАТ «Грінко-центр» та ТОВ «Техносинтез Холдинг» позивачем в судовому засіданні суду першої інстанції надано не було. Окрім того, позивачем по справі в ході розгляду справи в суді першої інстанції зазначалось, що згідно з протоколом огляду від 13.10.2010р. проведеного в рамках відкритої кримінальної справи №18-00481 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу УБОЗ в м. Києві ГУМВС України в м. Києві були вилучені оригінали фінансово-господарських документів ВАТ «Грінко-центр»за період 01.01.2010р. по 13.10.2010р., проте не було надано доказів вищезазначених обставин, не надано копії протоколу огляду або виїмки.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-В із змінами та доповненнями, (надалі Закон України №334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 вище вказаного Закону передбачено: під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України №334/94-ВР ВАТ «Грінко-центр»безпідставно було включено до складу валових суму у розмірі 894 109 грн., в т.ч. за IV квартал 2010 року - 894 109 грн.

Також встановлено, що ВАТ «Грінко-центр»укладено договір від 01.06.2010р. №01/06-ГЦ з ПП «Агротранссервіс-2010»код за ЄДРПОУ 36941210, згідно якого ПП «Агротранссервіс-2010»надано автотранспортні послуги по вивезенню ТПВ (тверді побутові відходи).

Данні взаємовідносини згідно розшифровки валових витрат за перевіряємий період віднесені позивачем до складу валових витрат та відображені в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2010 р. в сумі 1 336 320,00 грн., та III квартал 2010 року в сумі 6 364 770,50 грн., на підставі актів виконаних робіт (№3006-18 за період з 01.06.2010р. - 30.06.2010 р., вивезено ТПВ в кількості 15 272,23 тон, на загальну суму 1 603 584,00 грн., в т.ч. ПДВ 267 264,00 грн., №3007-10 за період з 01.07.2010р. - 30.07.2010 р., вивезено ТПВ в кількості 26 051,86 тон, на загальну суму 2 735 445,12 грн., в т.ч. ПДВ 455 907,52 грн., №3108-10 за період з 01.08.2010р. - 31.08.2010 р., вивезено ТПВ в кількості 24 819,09 тон, на загальну суму 2 606 004,60 грн., в т.ч. ПДВ 434 334,10 грн., №3109-15 за період з 01.09.2010р. - 30.09.2010 р., вивезено ТПВ на загальну суму 2 296 274,88 грн., в т.ч. ПДВ 382 712,48 грн.).

Крім того, на виконання договору від 01.06.2010р. №01/06-ГЦ, ПП «Агротранссервіс-2010»виписано наступні податкові накладні: від 30.06.2010 р. №428 на загальну суму 1 603 584,00 грн., в т.ч. ПДВ 267 264,00 грн. та від 31.07.2010 р. №698 на загальну суму 2 735 445,12 грн., в т.ч. ПДВ 455 907,52 грн. Відповідач зазначає в акті перевірки, що інші податкові накладні відсутні.

Проте в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не надавались податкові накладні та не наведено причин неможливості подання даних доказів.

Згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів поданих до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму в розмірі 1 540 218 грн., в т.ч. за червень 2010 р. в сумі 267 264,00 грн., за липень 2010 р. в сумі 455 907,52 грн., серпень 2010 р. в сумі 434 334,10 грн., вересень 2010 р. в сумі 382 712,48 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Агротранссервіс-2010»зареєстровано Святошинською РДА в м. Києві від 19.01.2010 р. №10721020000024636, взято на податковий облік до ДШ у Св'ятошинському районі м. Києва від 20.01.2010р. №10524, стан підприємства - визнано банкрутом. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.04.2011 р., причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей. Згідно наданих пояснень директором ПП «Агротранссервіс-20» Кольвою Д.В. Заступнику Голови КРУ України, ПП «Агротранссервіс-2010»з 31.07.2010р. не надавав підприємству ВАТ «Грінко-центр»транспортних послуг, тобто підприємством ПП «Агротранссервіс-2010»в серпні 2010р. та вересні 2010р. автотранспортні послуги ВАТ «Грінко-центр»не надавались та акти виконаних робіт не виписувались.

Крім цього, підприємством ПП «Агротранссервіс-2010»згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»та поданим розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не відображено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ВАТ «Грінко-центр»на загальну суму 817 046,58 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. в сумі 434 334,10 грн., за вересень 2010 р. в сумі 382 712,48 грн.

Національним Класифікатором України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 із змінами та доповненнями передбачено: економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Відповідно п.1 ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється. Відповідно до п.1, п.2 ст.49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Вимогами п.9.1, п.9.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХIV зі змінами та доповненнями (надалі Закон України №996-ХIV), п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою».

Вимогами п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з тим, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва дійшла правильного висновку про відсутність надання послуг та поставку товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений договір відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідку, крім того, що пов'язаний з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленні законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За стаииею 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він в спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення. пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Відповідно до ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти. Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Отже, несплачений ВАТ «Грінко-центр»податок на прибуток та податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. ВАТ «Грінко-центр»віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту акти виконаних робіт за серпень 2010 р. та вересень 2010 р. не несуть реального настання правових наслідків, здійснено з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 2 Закону України №996-ХIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього Закону України №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України №996-ХIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України №996-ХIV.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР передбачено: не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ВАТ «Грінко-центр» в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України №334/94-ВР, віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 4085233 грн., за транспортні послуги, які фактично не отримувало.

Згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (надалі Закон України №168/97-ВР) для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів (робіт послуг) та мати належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку на додану вартість. У той же час, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено що, крім вищевикладених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, ще необхідна наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 23.06.1997 року за № 233/2037, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 18.07.2005 року за № 770/11050, зі змінами, реєстр є основою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість зведених результатів операцій з поставки товарів (послуг), які оподатковуються за ставкою 20 %.

Таким чином, сума податку на додану вартість яка врахована ВАТ «Грінко-центр» у складі податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Агротранссервіс-2010», у загальній сумі 817 047 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. в сумі 434 334 грн., за вересень 2010 р. в сумі 382 713 грн. не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих вищезазначеними підприємствами, тобто є більшою на 817 047 грн.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції прийшов до виновку, що підприємство в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР та п. 4. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 23.06.1997року за №233/2037, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на загальну суму 817 047 грн., в т.ч. за серпень 2010р. в сумі 434 334 грн., за вересень 2010р. в сумі 382 713 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, чинного в період, що підлягав перевірці податковим органом, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням того, що позивачем не надано доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011р. № 0001032320 на загальну суму 1 203 476, 00 грн. в тому числі штрафні санкції 300 869, 00 грн. та від 17.11.2011р. № 0001042320 на загальну суму 1 244 835, 00 грн. в тому числі штрафні санкції 311209,00 грн. винесені ДПІ у Голосіївському районі м. Києва правомірно, з чим погоджується судова колегія.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Грінко-центр»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.