Рішення

від 10.12.2008 по справі 5/120-10/77-3/154-6/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/120-10/77-3/154-6/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008 р.   Справа № 5/120-10/77-3/154-6/29   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  колегії суддів:

Головуючий суддя  Грица Юрій Іванович

Суддя  Булка Володимир Ігорович

Суддя Деделюк Борис Васильович

при секретарі судового засідання Цюрак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом  Релігійної  громади УГКЦ   с.Делева,Тлумацького району ,Івано-Франківської області

до відповідача   Релігійної громади УАПЦ   с.Делева,Тлумацького району ,Івано-Франківської області

про визнання права спільної сумісної власності

Представники:

Від позивача:  Сліпко Віра Миколаївна - адвокат, (довіреність від 24.02.2006 року)

Від позивача:  Грицак М.І. - представинк, (довіреність від 24.02.2006 року)

Від позивача:  Грицак В.М. - представник, (довіреність від 24.02.2006 року)

Від позивача:  Шмігельський В.М. - предстаник, (довіреність від 24.02.2006 року)

Від відповідача:  Стефанишин Г.І., (довіреність № б/н від 18.08.08 представник )

Від відповідача:  Мандар Г.Й., (довіреність № б/н від 18.08.08 представник )

Від відповідача:  Павликівська Г.М., (довіреність № б/н від 18.08.08 адвокат )

СУТЬ СПОРУ:  заявлено позов та уточнення до нього (заява від 09.08.05р) про визнання права спільної сумісної власності на недобудоване нерухоме майно (культову споруду) - церкву  Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева, Тлумацького району.

          Заявами від 30.08.06р. та від 11.09.06р. позивач змінив позовні вимоги, а саме: просить суд визнати за релігійною громадою УГКЦ с.Делева  право спільної сумісної власності із релігійною громадою УАПЦ на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва церкви  Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева, Тлумацького району.   

         В судовому  засіданні 02.12.08 оголошувалася  перерва  до 10.12.08

         Представник позивача  заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі  посилаючись на те, що  29.01.98р. Делівською сільською радою прийнято рішення, яким надано дозвіл  релігійній громаді с.Делева на будівництво церкви на старому місці, силами  обидвох громад с.Делева –УГКЦ та УАПЦ. Зазначає, що споруджували нову церкву на місці старої церкви Введення Пресвятої Діви Марії, яка згідно архівних даних була власністю греко-католицької громади, збудована  ще в 1853р. та перебувала в аварійному стані. Зауважує також, що будівельні  роботи   були розпочаті та проведені без залучення будівельних організацій; проводились господарським способом та  з будівельних  матеріалів, обладнання, що придбавались за кошти членів цих  громад  з метою користуватись та розпоряджатись новозбудованою церквою. Внески парафіян греко-католицької громади на будівництво церкви села не носили характеру пожертвувань  релігійній громаді УАПЦ, а були самостійним вкладом в будівництво церкви, про що свідчать  договори про відступлення права вимоги   членів релігійної громади УГКЦ, відповідно до яких  вони передали право вимоги визнання сумісної спільної власності в межах вкладених в будівництво особистих коштів - громаді УГКЦ.                              Представники відповідача проти позову заперечують посилаючись на те, що  рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 170 від 17.09.91р. релігійній громаді УАПЦ було передано в безоплатне користування культову споруду в с.Делева, а  відповідно до рішення виконавчого комітету обласної ради № 234 від 20.11.90р., а також рішення XI сесії Делівської сільради від 29.01.98р. релігійній громаді УАПЦ  було надано дозвіл на будівництво на місці старої нової церкви. Вказує, що  згодом саме релігійна громада УАПЦ отримала дозвіл на виконання будівельних робіт № 45 від 16.05.05р.; будівництво проводилось силами релігійної громади  УАПЦ та на пожертвування парафіян, а також інших осіб. Крім того, відповідач зазначає, що внески парафіян греко-католицького віросповідання не є внесками юридичної особи. Договори  про відступлення  права вимоги  не визнає.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані ними докази в обгрунтування заявлених вимог та заперечень, суд встановив, що  рішенням Івано-Франківського облвиконкому № 10 від 28.01.92р. було зареєстровано статут релігійної громади УГКЦ с.Делева, про що свідчать наявні в матеріалах справи статут та  свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади УГКЦ (а.с. 8-17 том І)

          Відповідно до  ст.13 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації»від  23.04.1991 року N 987-XII,  релігійна організація визнається юридичною особою  з  моменту реєстрації її статуту (положення).

             Стаття 355 Цивільного кодексу України передбачає,  що майно може належати особам на праві спільної сумісної власності, яке виникає з підстав, не заборонених законом.

           Пунктом 2 ст.368 Цивільного кодексу України визначено  коло суб"ектів права спільної часткової власності, серед яких : юридичні особи, держава, територіальні громади.

           Рішенням виконкому облради № 170 від 17.09.1991р. відповідачу передано в безоплатне користування культову споруду в с.Делева  Тлумацького району.

          Згідно архівної довідки № 317 від 12.05.2005р. (а.с.18 том 1)  зазначена культова споруда  - дерев”яна церква Введення Пресвятої Діви Марії, збудована в 1853р. та була власністю греко-католицької громади.

          Рішенням XI сесії Делівської сільської ради  “Про надання дозволу на будівництво церкви на старому місці церковній громаді “Введенської” церкви с.Делева” від 29.01.98р. надано дозвіл релігійній громаді с.Делева на будівництво  церкви на старому місці.  (а.с.28 том І). Як вбачається  із тексту  зазначеного  вище рішення від 29.01.98р, воно було прийняте сільрадою щодо релігійної громади села, без вказівки щодо конфесійної приналежності громади, якій сільрада вирішила надати  дозвіл на будівництво нової церкви.  На  час прийняття такого рішення ( рішення від 29.01.98р.) в селі були   належним чином зареестровані, мали статус юридичної особи, дві релігійні громади: УАПЦ і УГКЦ,  про що свідчить рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 169 від 17.09.1991р., яким   зареєстрований  статут релігійної громади УАПЦ с.Делева та рішення Івано-Франківського облвиконкому № 10 від 28.01.92р., яким  зареєстровано  статут релігійної громади УГКЦ( копії містяться в матеріалах справи).

       Як випливає з матеріалів справи будівництво  було розпочато  в 1998р. без зібраної та погодженої належним чином  проектної документації на  таке будівництво, що підтверджується  висновками  від 02.08.05р. комісії Тлумацької  райдержадміністрації Івано-Франківської області, створеної на виконання вимог суду для вивчення питання  проведення будівництва культової споруди в с.Делева  (а.с. 104 том І), довідкою Делівської сільської ради № 58 від 01.08.05р. (а.с. 109 томІ).

     Дозвіл на виконання   будівельних робіт № 45 від 16.05.05р.та виготовлення  проектної документації  на будівництво  нової церкви  здійснено  релігійною громадою  УАПЦ  після того, як  будівництво нової церкви практично було завершеним.

     За таких обставин, позивач  вправі  вимагати захисту цивільного права у спосіб  визнання права сумісної власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництв церкви за умови, що його участь  у створенні  нового майна /в т.ч. і  грошовими коштами/ доведена  відповідними доказами.

       Згідно висновку    комісії Тлумацької  райдержадміністрації Івано-Франківської області від 2.08.05р. (а.с. 104 том І), пояснень представників від обох конфесій в судовому засіданні -  будівельні роботи по спорудженню нової церкви  від початку її будівництва проводились господарським способом, силами релігійних громад УАПЦ та УГКЦ без залучення будівельних організацій –підрядників. Доказом цього є зібрані  в матеріалах справи розписки  віруючих обох релігійних громад про їх трудову та матеріальну участь у будівництві (том ІІ справи).

        Крім того,  в матеріали справи подано списки віруючих УГКЦ с.Делева, які протягом 1996-2005рр., здавали кошти на будівництво храму з метою набуття права власності на храм (а.с.147-158 том ІІ). В підтвердження факту, що зазначені громадяни є жителями с.Делева, свідчать  завірені депутатами сільради  підписи членів громади УГКЦ, які зазначені у списках, а також довідка Делівської сільської ради від 29.07.05р. № 56   (а.с.160 том ІІ). Згідно вищевказаних  списків парафіян УГКЦ с.Делева, останні вносили кошти для придбання бляхи,вікон,цегли,цементу, а згідно з розписками вірних УГКЦ - брали трудову   участь у будівництві (а.с.169-174; а.с.94-146 том ІІ).

       Із зібраних у матеріалах справи доказів, зокрема   накладних, касових квитанцій, квитанцій до прибуткового касового ордера, касових ордерів та товарних чеків вбачається, що    УГКЦ  в с.Делева  придбавалися  будівельні матеріали для будівництва ( цемент, лист оцинкований,  дверні балки,  щебень мраморний декоративний, плитка керамічна тощо) та здійснювалася оплати за придбаний товар.

     Однак, позивач не заперечує участь відповідача в будівництві церкви. Про що свідчать  також   первинні бухгалтерські документи релігійної  громади УАПЦ с.Делева.  Таким чином релігійну громаду УАПЦ слід вважати належним відповідачем по даному спору.        

     За таких обставин,  на підставі  поданих суду  сторонами письмових доказів, пояснень представників  сторін та висновку комісії  Тлумацької райдержадміністрації   від 02.08.05р.,  суд вважає,  доведеним  факт будівництва нової  церкви в селі Делева  силами  обох релігійних громад - УГКЦ та УАПЦ.

        Статтею 331 Цивільного кодексу України врегульовані підстави набуття права власності на новостворене майно. Відповідно до ч.2 зазначеної норми право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту його прийняття до експлуатації. В силу ч.3 цієї ж норми до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

     Згідно ст.335 ЦК України майно може належати особам на праві спільної сумісної власності.

         Частина 1 ст.368 ЦК України  визначає, що спільною сумісною власністю є та  спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них.

    У відповідності до ст.195 Господарського кодексу України управнений суб"ект господарського зобов"язання може передати другій стороні за її згодою належні йому права на одержання майна від третьої особи.

       Стаття 512 Цивільного кодексу України  передбачає, що кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги) . До нового кредитора  переходять права  первісного кредитора в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст.514 ЦК Ураїни),  причому заміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника (ст.516 ЦК  України).

      Парафіянами громади УГКЦ  подано  суду значну кількість договорів про відступлення права вимоги ( а.с. 43-131 том  ІV), відповідно до умов яких  кожний зокрема віруючий громади УГКЦ  відступив громаді УГКЦ як юридичній особі право вимоги  визнання за  громадою  права спільної сумісної власності на будівельні матеріали, обладнання тощо використані в процесі будівництва  церкви Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева.

          Щодо зауваження  в постанові  Вищого господарського суду України  про  те, у  якому, власне, зобов'язанні здійснено відступлення права вимоги (суб'єкти та предмет такого

зобов 'язання), і з яких підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, воно виникло, а також: чи дотримано форму правочину щодо заміни кредитора у зобов 'язанні, то  ч.1   ст.509 ЦК України  визначає, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а

кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

     З огляду на вищевикладене, судом встановлено факт будівництва нової  церкви в селі Делева  силами  обох релігійних громад - УГКЦ та УАПЦ. Відповідно до  цивільного законодавства зобов"язанням  є правовідношення між сторонами з приводу тих чи інших дій. В спірному випадку правовідношення виникло між двома сторонами, які одночасно мають права і обв"язки, тобто вважаються боржниками у тому, що зобов"язані вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що мають право вимагати від неї.

   Із змісту  п.1 Договору про відступлення права вимоги ( копії договорів  містяться в матеріалах справи)  первісний кредитор (  член громади УГКЦ) відступає, а новий кредитор ( релігійна громада УГКЦ)  набуває право вимоги, належне первісному кредиторові. Право вимоги  новий  кредитор  набуває по  наступному  зобов"язанні:  визнання   боржником -  релігійною громадою УАПЦ с.Делева  за ним права спільної сумісної власності  на будівельні матеріали, обладнання тощо, використані   в процесі будівництва церкви  Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева. Суб"єктами такого зобов"язання будуть   кредитор (  первісний кредитор -  член громади УГКЦ, після відступлення права вимоги новий кредитор -  релігійна громада УГКЦ)  та боржник  - релігійна громада УАПЦ. Виходячи із змісту   ст.509 ЦК України та договорів  про відступлення права вимоги,  предметом   такого зобов"язання  буде   визнання права  сумісної власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі  будівництв церкви .

      Дане зобов"язання виникло на підставі  юридичного факту, що  передбачено п.4 ст.11 ЦК України, об"єктом  якого є   дії сторін - спільне будівництво церкви на підставі усної домовленості  сторін  та вчинення ними дій,  які підтверджують їхні домовленості. Юридичний зміст зобов"язання  складають  вимоги кредитора  і  борг боржника.

         Частиною 1 ст.513 Цивільного кодексу України  передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій  самій  формі,  що  і  правочин,  на  підставі якого

виникло  зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору

    Нормами  чинного ЦК України не  передбачено окремого виду  правочину  щодо  зобов"язання, яке виникло  між  позивачем та відповідачем. Оскільки, як випливає з матеріалів справи та пояснень сторін,  сторони в усній формі  домовилися  про спільне будівництво церкви, а відтак  і   правочин  щодо заміни кредитора у зобов"язанні   може  бути вчинено в довільній формі, якщо вимоги  до форми договору не встановлені законом.

     Таким чином, здійснена віруючими грекокатолицької громади уступка права вимоги громаді УГКЦ як юридичній особі - не суперечить вимогам діючого законодавства і за таких обставин вклади в будівництво церкви окремими  фізичними особами, що доведено матеріалами справи,  дають право  громаді УГКЦ як юридичній особі вимагати визнання права сумісної спільної власності на  майно новоствореного об"екту.

      З огляду  на  вищевикладене, суд вважає  вимоги  позивача про визнання за релігійною громадою УГКЦ с.Делева  право спільної сумісної власності із релігійною громадою УАПЦ на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва церкви  Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева, Тлумацького району  обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

      Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони порівну.

      Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”, ст. 195 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 328,331,335,355,368,386, 509,512,513,514,516 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати право спільної сумісної власності релігійної громади УГКЦ с.Делева разом із громадою УАПЦ с.Делева на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва церкви  Введення Пресвятої Діви Марії в селі Делева, Тлумацького району.

         Стягнути з Релігійної громади УАПЦ с.Делева (код ЄДРПОУ 25570276)  на користь релігійної громади УГКЦ с.Делева (код ЄДРПОУ 26589800) судові витрати по сплаті держмита в сумі 42 грн.50 коп. та послуг інформаційно-технічного  забезпечення в сумі 59 грн.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.        

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

             Головуючий суддя                                               Грица Юрій Іванович

             Суддя                                                                      Булка Володимир Ігорович

Суддя                                                                      Деделюк Борис Васильович

                                                            рішення підписане 10.12.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"