Рішення

від 26.09.2008 по справі 42/50-15/732

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/50-15/732

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  42/50-15/732

26.09.08

За заявою     товариства з обмеженою відповідальністю "Техприлад"

до                  Міністерства оборони України    

про                 визначення договірної ціни

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача                    Боровський В.П. (дов. від 006.08.2008)

Від відповідача          Боришкевич О.О.(дов. від 27.12.2007)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Техприлад" (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визначення договірної ціни робіт, виконаних за договором на виконання дослідницько-конструкторської роботи шифр "Мішень-С" № 117559 від 14.07.1998.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.03.2006 у справі № 42/50 (суддя Паламар П.І.) у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Техприлад" до Міністерства оборони України про визначення договірної ціни за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи № 117559 від 14.07.1998, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техприлад»та військовою частиною А-0117 Міністерства оборони України –відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2006 у справі № 42/50 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2006 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2006 у справі № 42/50 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Керівництвом суду розгляд справи доручено судді Хоменку М.Г.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2006 справу прийнято до свого провадження суддею Хоменком М.Г. з присвоєнням їй номеру 42/50-15/732.

Відповідач подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Клопотання було задоволено, проведення експертизи господарський суд доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

16.07.2008 справа № 42/50-15/732 повернулась до господарського суду м. Києва з висновком експерта.

Розпорядженням керівництва суду від 17.07.2008 справу № 42/50-15/732 передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду у зв"язку із закінченням суддівських повноважень судді Хоменка М.Г.

Суддею Головатюком Л.Д. справу було прийнято до свого провадження та призначено розгляду на 06.08.2008.

06.08.2008 в судовому засіданні з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Слухання справи було відкладено на 22.08.2008.

22.08.2008 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача та надали пояснення по суті справи. Представник позивача надав суду письмові пояснення головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Техприлад». У вказаних поясненнях головний бухгалтер вказує, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз підтвердив, що відомості, надані позивачем в структурі ціни відповідають відомостям первісного бухгалтерського обліку та у зв'язку з цим просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача подав письмові пояснення щодо проведення судової експертизи по справі, зокрема він зазначив, що вказаний висновок не може підтверджувати законність чи незаконність вимог позивача щодо ціни роботи вцілому, оскільки у висновку судово-економічної експертизи від 18.06.2008 № 5228 відповідними фахівцями надаються підтвердження та обґрунтування лише в частині поставлених перед експертизою питань.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні на 01.09.2008 для надання додаткових доказів по справі.

01.09.2008 в судовому засіданні представник позивача подав доповнення до позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача суму в розмірі 453 646,40 грн., а саме: заборгованість по структурі ціни в сумі - 238 069,40 грн., зростання боргу за рахунок встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 2003 року по 30.06.2008 в сумі - 253 677,03 грн., зростання боргу за рахунок 3%річних за весь час прострочення з 01.01.2003 по 30.06.2008 в сумі - 44 304,99 грн., пеня за несвоєчасну видачу акту виконання роботи та посвідчення по підетапу 1.2. в сумі - 4 990,11 грн., витрати за послуги адвокатів в сумі - 6000,00 грн., держмито та інформаційні послуги в сумі - 2 710,50 грн.

Суд прийняв дані доповнення.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні повністю.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 26.09.2008 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані позивачем та відповідачем оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

На виконання державного замовлення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1998 №705-033 стор.75 пункт 2 товариством з обмеженою відповідальністю "Техприлад"(далі позивач, виконавець за умовами договору) було укладнено із військовою частиною А-0117 Міністерства оборони України(далі відповідач, замовник за умовами договору) договір від 14.07.1998 за реєстраційним номером 117559на виконання дослідно - конструкторської роботи шифр "Мішень-С" (далі договір).

Пунктом 1 вказаного договору було передбачено, що виконавець зобов'язується виконати і здати замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити дослідно - конструкторську роботу по темі "Розробка мішеней нового класу та датчиків поразки нового покоління для забезпечення учбових та випробувальних полігонів" шифр "Мішень-С". Згідно з пунктами 2 та 5 Договору робота повинна відповідати затвердженим замовником ТТЗ та ГОСТ В 125.203-79 ЕСКД.

Підетап 1.2 договору виконавцем виконаний був виконаний 28.02.2002, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно пункту 21 договору "Виконана відповідно до вимог, встановлених у п.2 договору, робота оплачується за договірною ціною, узгодженою виконавцем та замовником у встановленому порядку ....Оплата робіт за попередньою ціною не провадиться."

Пунктом 8 розділу VIII договору встановлено, що виконавець надає замовнику ... матеріали по фактичним витратам для остаточних розрахунків і визначення договірної ціни (якщо встановлена попередня ціна), а також матеріали для узгодження вартості наступного етапу.

Таким чином, згідно умов договору робота оплачується замовником згідно фактичних витрат за договірною ціною, узгодженою виконавцем та замовником у встановленому порядку.

Виконавцем було складено по формі і на вимогу замовника «Протокол  узгодження  твердої фіксованої ціни  підетапу 1.2 на науково-технічну продукцію спеціального призначення договір №117559 від 14.07.1998 шифр «Мішень-С»»(далі протокол) на суму 453 646,40 грн., якій був затверджений виконавцем 20.11.2002 і переданий замовнику для узгодження (в матеріалах справи).

Але замовник в односторонньому порядку змінив суми по статтям структури ціни і оплатив значно меншу від фактичних витрат суму, а саме 215 577,00 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 00 коп.).

Неоплаченою залишилася сума у розмірі 453 646,40 грн. - 215 577,00 грн. = 238 069,40 грн.

Відповідач заперечує проти сплати остаточної суми по договору за виконання позивачем етапу 1.2 робіт по договору, посилаючись на таке:

Розділом VІ договору «Вартість робіт та порядок розрахунків»сторонами поетапно встановлено договірну (попередню) ціну, в тому числі етапу 1.2 у розмірі 116 557,00 грн. Попередньо, ще до укладання договору вказана ціна була затверджена сторонами у формі протоколу погодження лімітної і попередньої ціни на науково-технічну продукцію спеціального призначення від 02.06.1998 № 116/23. Тобто сторонами було складено кошторис.

Також відповідач вказує, що в процесі розгляду справи позивачем не надавалося доказів, що підтверджують настання обставин, які передбачають зростання ціни. При цьому замовником не вносилося змін у тактико-технічне завдання, які б могли призвести до зростання вартості робіт етапу 1.2. Також підрядник на стадії виконання цього етапу не попереджав замовника про виникнення необхідності збільшення кошторису.

Таким чином, відповідач вважає, що безпідставним є збільшення попередньо затвердженої сторонами ціни етапу 1.2 дослідно-конструкторської роботи.

Однак суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне:

Позивачем у відповідності до умов договору було виконано підрядні роботи по підетапу 1.2 на загальну суму 453 646,40 грн., натомість матеріали справи свідчать, що відповідач без погодження позивача одноособово затвердив протокол твердої фіксованої ціни підетапу 1.2 в розмірі 215 577,00 грн.

Вищезазначені розрахунки з боку відповідача за виконання підетапу 1.2. договору проведені у відповідності до пунктів 21-24 спірного договору і на підставі рахунку-фактури № 1 від 19.03.2003, а після отримання претензії з боку позивача від 27.11.2004 № 279/04 було створено відомчу комісію, яка без узгодження з позивачем, 27.12.2002 одноособово затвердила протокол про правильність попереднього розрахунку договірної ціни в розмірі 215 577,00 (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 00 коп.) всупереч пунктів 21 та 26 договору, внаслідок чого претензія була відхилена як безпідставна.

Обґрунтованість нарахування та виплати заробітної плати під час виконання робіт по договору, її відповідність обліку в податкових органах, відповідність документів первинного бухгалтерського обліку чинному законодавству підтверджується аудиторським висновком незалежного аудитора Кушніренко О.Г.(в матеріалах справи).

Крім того, за клопотанням відповідача по справі було призначено судово-економічну експертизу. Судово - економічну експертизу проводив КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ. Відповідно до Висновку № 5228 судово - економічної експертизи, який складений 18.06.2008, експерт дійшов таких висновків:

"По першому питанню.

Підтверджується документально обґрунтоване нарахування заробітної плати на обсяг і вартість виконаних робіт етапу 1.2 за договором №117556 від 14.08.1998р."

"По другому питанню.

Надані на дослідження первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких здійснювалось відображення витрат за фінансово - господарськими операціями відповідають вимогам чинного законодавства."

Що стосується виплати заробітної плати, то за перевіряємий період з 01.01.1999 по 28.02.2002 заробітна плата по підетапу 1.2 не виплачувалась, бо, як вказує позивач, замовник не авансував виконання роботи і вона(заробітна плата) виплачувалась після отримання 215 577,00 грн. у 2003 році.

Тобто експерт підтвердив, що суми витрат, вказані виконавцем в структурі ціни підетапу 1.2 за договором № 117556 від 14.08.1998 за період з 01.01.1999 по 28.02.2002 по нарахуванню заробітної плати основній, додатковій, персоналу управління виробництвом (з 2001 року відносяться до загально виробничих витрат), адміністративному персоналу (витрати з 2001 року відносяться до адміністративних витрат), а також нарахування сумарної заробітної плати персоналу управління виробництвом та адміністративному персоналу (до 2001 року витрати відносяться до накладних витрат), відрахуванням до фондів соціального захисту населення відповідають фактичним витратам, документам первинного бухгалтерського обліку, чинному законодавству України та даним звітів.

Документи первинного бухгалтерського обліку по нарахуванню заробітної плати, за отримані матеріали, комплектуючі вироби, роботи та послуги, відповідно до яких здійснювалось відображення витрат за фінансово-господарськими операціями, також відповідають вимогам чинного законодавства України.

Статті витрат структури ціни в таблицях № 1 та 2, що додаються, по пунктах з 1 по 8 та по колонках з 2 по 7 відповідають фактичним витратам, документам первинного бухгалтерського обліку та висновку експерта.

Статті витрат (пункти 9, 10, 16) по накладним, загальновиробничим та адміністративним витратам відповідають фактичним витратам та документам первинного бухгалтерського обліку згідно висновку експерта. Кошториси цих витрат(в матеріалах справи) затверджені 4325 Військовим Представництвом МО України.

Статті структури ціни по пунктам 13, 14, 17 розраховані так, як їх розраховує Замовник у колонці 10 структури ціни (арк.25 справи).

Отже судом встановлено, що ціна роботи підетапу 1.2 за договором від 14.08.1998 №117556 складає 453 646,40 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот сорок шість гри.. 40 коп).

За спірним договором підряду правовідносини між позивачем та відповідачем почалися до вступу Цивільного кодексу ( в редакції 2003 року), тому зміст зобов'язань сторін в частині предмету договору, ступінь його виконання сторонами, необхідно застосовувати для вирішення спору норми Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), чинного в період укладення договору підряду, виконання та прийняття робіт за спірним етапом.

В мотивувальній частині Постанови Вищого Господарського Суду України від 03.10.2006 справа 42/50 судова колегія також погоджується із застосуванням положень Цивільного кодексу Української РСР, що регулюють предмет та зміст зобов'язань сторін за договором підряду.

Зокрема, для визначення способу захисту порушеного права позивача передбаченого ст. 6 ЦК України (в редакції 1963 року), необхідно посилатися на частину 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року), згідно якої щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Цивільного кодексу України застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно статті 332 Цивільного Кодексу Української РСР, який був чинним на момент існування спірних питань, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядником роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором (ст. 345 ЦК України в редакції 1963 року).

Згідно до вимог ст.161 ЦК України (в редакції 1963 року) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору (ст. 162 ЦК України в редакції 1963 року).

Матеріали справи свідчать, що відповідач має перед позивачем заборгованість за виконані роботи у розмірі 238 069,40 грн.

Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості за виконані позивачем роботи.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі

238 069,40 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні витрати за прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності до вимог ст. 214 Цивільного кодексу України(в редакції 1963 року) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача(відповідно до доповнення до позовної вимоги від 18.08.2008) сума 3% річних складає: 44 304,99 грн.

Згідно розрахунку позивача(відповідно до доповнення до позовної вимоги від 18.08.2008) сума інфляційних втрат становить 253 677,03 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 72 ЦК України (в редакції 1963 року) до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовуються строки позовної давності тривалістю в шість місяців.

Згідно зі ст. 75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Оскільки відповідач порушив свої зобов'язання за договором ще в 2002 році, а позивач звернувся за захистом свого порушеного права лише в 2005 році, то по вимогах про стягнення пені сплив строк позовної давності. У зв'язку з цим суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені.

Крім цього, позивач також просить відшкодувати витрати на правову допомогу за рахунок відповідача. В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду:

Договір про юридичну допомогу та представницькі послуги від 29.10.2004 з СПД ФО Горкавим О.П. та платіжне доручення №116 від 04.11.2004 на суму 1500,00 грн. за юридичні послуги.

Договір доручення № 21/03/05-1 на ведення справи в суді від 21.03.2005 з ТОВ Адвокатська компанія Жаріков і Синиченко та платіжне доручення №123 від 22.03.2005 на суму 2500,00 грн. за юридичні послуги.

Трудова угода від 03.10.2006 з Ковальовим М.О. та платіжне доручення №164 від 01.12.2006 на суму 2000,00 грн. за надання юридичних послуг згідно трудової угоди.

Відповідно до ст.. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з адвокатською фірмою було укладено лише договір доручення № 21/03/05-1 на ведення справи в суді від 21.03.2005 з ТОВ Адвокатська компанія Жаріков і Синиченко. Однак в самому договорі не зазначено, що послуги ТОВ Адвокатська компанія Жаріков і Синиченко буде надавати саме по даній справі.

Крім того, позивачем не надано суду копій свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю повірених, тому суд не має доказів про те, чи мають повірені взагалі право на зайняття адвокатською діяльністю.

У зв'язку з вищезазначеним суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Визначити ціну роботи згідно з договором від 14.08.1998 №117556 по підетапу 1.2 в сумі 453 646 (чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот сорок шість) грн. 40 коп.

          3. Стягнути з Міністерства оборони України(проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03068; код ЄДРПОУ 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техприлад" (Юридична адреса: 02056, м. Київ, вул. Політехнічна, 16, корп.11, п/р 26001301360649 у Залізничному відділені ПІБ м. Києва, МФО 322153, Код ЄДРПОУ 16299701) суму основного боргу у розмірі 238 069 (двісті тридцять вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 253 677(двісті п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 03 коп., 3 % річних в розмірі 44 304(сорок чотири тисячі триста чотири) грн. 99 коп., 2 592(дві тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 50 коп. держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову –відмовити.

5. Рішення  може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                              Головатюк Л.Д.