Рішення

від 30.05.2012 по справі 2-4/1/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-4/1/2011

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" травня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

04.01.2007 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, з підстав, що містять зміст позовної заяви та уточнення до неї.

16.03.2007 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, з підстав, що містять зміст зустрічної позовної заяви та уточнення до неї.

16.06.2011 року позивачем за зустрічним позовом, відповідачем за первісним позовом, ОСОБА_1 внесено останні уточнення до зустрічної позовної заяви, відповідно до яких позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0539 га, яка розташована в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку Серія КВ № 036117 на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3220881700:05:002:0062, та визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0539 Га, яка розташована в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку Серія КВ № 036117 на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3220881700:05:002:0062. (а.с. 42-43 том № 3)

В судовому засіданні 30.05.2012 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва за клопотанням представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_4 -ОСОБА_5 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду частину зустрічних позовних вимог про поділ майна подружжя, яке складається з: квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_3; машино-місця НОМЕР_1 по вул. Р.Окіпної, 4-6 у м. Києві; квартири АДРЕСА_4; земельної ділянки, площею 0,0601 га та житловий будинок у Садівницькому товаристві «Ластівка», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5; автомобіль ИЖ 2717, (2004); автомобіль TOYOTA LAND CRUIZER PRADO, (2005); автомобіль TOYOTA CAMRY (2003); 1/8 частини торгівельного павільйону НОМЕР_2, площею 37 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Р.Окіпної, 2, придбаного за договором купівлі-продажу від 28.10.1997 року; 1/8 частини торгівельного павільйону, площею 11 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Р.Окіпної, 2, придбаного за договором купівлі-продажу від 27.05.2004 року; 1/8 частини торгівельного павільйону, площею 11 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Р.Окіпної, 2, придбаного за договором купівлі-продажу від 11.07.2003 року; а також про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених за проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_3, у розмірі 125 000,00 грн. та боргу у розмірі 306 730,00 грн. (а.с. 128-129 том № 3)

В судовому засіданні 30.05.2012 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва за клопотанням представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_2 -ОСОБА_6, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, залишено без розгляду. (а.с. 134 том № 3)

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 -ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням внесених уточнень, просив позов задовольнити з підстав, викладених в уточненій позовній заяві від 16.06.2011 року.

Представник відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 -ОСОБА_6 в судовому засіданні проти зустрічного позову заперечувала, просила в зустрічному позові відмовити, пояснила, що після розірвання шлюбу між сторонами склались неприязні стосунки, тому спільне проживання сторін у спірній квартирі, як власників її рівних часток, є неможливим, та вважала за необхідне залишити у власності квартиру АДРЕСА_1 одному із подружжя, сплативши іншій стороні матеріальну компенсацію за частку у спірній квартирі, що є припиненням права на частку у спільному майні за вимогою одного із співвласників. Крім того, заперечувала щодо поділу земельної ділянки площею 0,0539 га, яка розташована в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, оскільки дана земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідачки ОСОБА_2, яка набута останньою у 2004 році внаслідок безоплатної приватизації.

Заслухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 -ОСОБА_5, представника відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 -ОСОБА_6, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, наведені сторонами доводи та заперечення, суд приходить до наступного.

Сумісна власність -це різновид права спільної власності, що належить двом або більше особам одночасно на один і той самий об'єкт без визначення часток кожного з них.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із положенням ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно положення частини 1 статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.08.1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького району м. Києва зареєстровано шлюб, про що у книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 174.

07.09.2001 року ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 07.09.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 3622.

Відповідно до розпорядження Бориспільської райдержадміністрації від 22.03.2004 року № 201, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0539 га, розташованої в Київській області, Бориспільського району, адміністративні межі Вороньківської сільської ради Садівницького товариства «Ластівка», про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії КВ № 036117, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_3.

15.10.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 15.10.2009 року, актовий запис № 959.

Як випливає зі змісту ст. 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Тобто законодавець об'єктами права спільної сумісної власності подружжя визначає будь-які речі, що належать фізичній особі на праві приватної власності, не конкретизуючи їх.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частиною першою статті 372 Цивільного кодексу України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Як убачається з матеріалів справи, у спільній сумісній власності подружжя знаходиться квартира АДРЕСА_1, право власності на яку за договором купівлі-продажу квартири від 07.09.2001 року зареєстровано на ОСОБА_2, тобто квартира набута під час перебування у зареєстрованому шлюбі та є об'єктом права спільної сумісної власності. Щодо спільного володіння та користування квартирою, домовленості між сторонами не досягнуто, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом звернувся з вимогою про поділ квартири, визначаючи за кожним із сторін спору право власності, виходячи із рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення

Відповідно до положення даної статті поділ майна може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, у зв'язку з чим діє презумпція рівності часток. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість відступу від рівності часток у випадку поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності.

Так, за вимог ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене за домовленістю між ними або шлюбним договором. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, не достатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При поділі майно, що знаходиться в спільній сумісній власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної власності припиняються, оскільки кожному з співвласників буде належати його частина вже на праві приватної власності. Отже, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 4 ст. 372 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача за зустрічним позовом в частині поділу квартири АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю, набутою сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо спільного володіння та користування майном, що підтверджено представником відповідачки за зустрічним позовом в судовому засіданні, тому суд при поділі майна та визначенні його часток у праві власності кожної із сторін спору, керується правилами рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, що презюмується. При цьому судом враховано позицію сторони відповідачки за зустрічним позовом, якою не заперечено поділ спільного майна, виходячи з рівності його часток, однак суд критично оцінює вимогу уповноваженого представника відповідачки щодо припинення права власності відповідачки на частку у спільному майні шляхом сплати позивачем на користь відповідачки грошової компенсації, з підстав неможливого спільного володіння та користування спірною квартирою, оскільки під час судового розгляду справи відповідачкою не заявлено клопотання про оцінку майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, тому суд не має можливості визначити вартість її часток, враховуючи, що предмет спору не включає вимоги, щодо припинення права власності на частку у спільному майні.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати за ним та відповідачкою право власності по Ѕ частині земельної ділянки площею 0,0539 га, яка розташована в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку Серія КВ № 036117 на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3220881700:05:002:0062, таким чином вважаючи зазначену земельну ділянку спільним майном, набутим під час шлюбу, що підлягає поділу з визначенням за кожним із сторін спору право власності, виходячи із рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності.

Згідно положення ст. 61 Сімейного кодексу України, яку Законом України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя»від 11 січня 2011 року № 2913-VI було доповнено частиною п'ятою, - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації.

Законом України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя»від 11 січня 2011 року № 2913-VI зазначено, що Закон набирає чинності через 10 днів після опублікування, тобто датою набрання Законом чинності є 08.02.2011 року.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Враховуючи вищевикладене, на час виникнення правовідносин між сторонами, правовий статус земельної ділянки, що набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі підлягала приватизації, мала статус особистої приватної власності майна кожного з подружжя, якщо його передача та/або приватизація була проведена у шлюбі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,0539 га, розташована в Київській області, Бориспільського району, адміністративні межі Вороньківської сільської ради Садівницького товариства «Ластівка», яка передана у власність ОСОБА_2 розпорядженням Бориспільської райдержадміністрації від 22.03.2004 року № 201, тобто в період зареєстрованого шлюбу з позивачем ОСОБА_1 та до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя»від 11 січня 2011 року № 2913-VI, - є особистою приватною власністю відповідачки ОСОБА_2, тому в розрізі даного спору не являється об'єктом спільної сумісної власності та не підлягає поділу за правилами цього виду власності.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя підлягає до часткового задоволення з визначенням за кожною із сторін права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із позовних вимог, які задоволено судом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 172, 190, 368, 369, 372 Цивільного кодексу України, ст. ст. 57, 60, 61, 70 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 208, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1700,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :