Рішення

від 31.03.2008 по справі 43/110-4/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/110-4/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  43/110-4/52

31.03.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Юніор-Спорт”

ДоКиївської міської ради

3-тя особаГоловне управління комунальної власності м.Києва

Провизнання права власності

                                                                                                   Суддя  Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача –Ткаченко К.В.

Від відповідача –Шинкаренко Я.В.

Від 3-ї особи –Шинкаренко Я.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В березні 2007 року ТОВ „Юніор-Спорт” звернулось до господарського суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на 216,86 кв.м. реконструйованої будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 57 (літ. «Б»).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2007 року позов задоволено. Визнано за ТОВ „Юніор-Спорт” право власності на 216,86 кв.м. реконструйованої будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 57 (літ. „Б”).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 року рішення місцевого господарського суду від 22.03.2007 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 01.11.2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 08.01.2008р. справу прийнято до провадження суддею Борисенко І.І..

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 01.11.2007р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Головне управління комунальної власності міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач за згодою орендодавця здійснив реконструкцію орендованої будівлі площею 90,94 кв.м., внаслідок чого площа будівлі збільшилась на 216,86 кв.м., тобто фактично ним була створена будівля більшої площі з додатковими приміщеннями, придатними до використання, а тому згідно ч.4 ст.778 ЦК України позивач став співвласником реконструйованої будівлі в частині, пропорційній розміру, на який збільшилась її площа, тобто 216,86 кв.м., проте відповідач не визнає права власності позивача, в зв'язку з чим позивач позбавлений можливості оформити зазначене право за собою належним чином.

Відповідач не заперечує проти факту здійснення відповідачем поліпшень орендованої будівлі за згодою орендодавця, проте просить відмовити в задоволенні позову, вважає, що позивач з урахуванням положень ч.1 ст.331, ч.ч. 3, 4 ст.778 ЦК України не набув статусу співвласника орендованої будівлі, оскільки п.п. 1.3, 4,5 Договору оренди від 02.01.2000 року передбачають інші наслідки зроблених позивачем поліпшень зі збереженням права власності на майно за орендодавцем, зокрема: витрати на реконструкцію орендованого приміщення зараховуються протягом шести місяців з дня укладання договору як пільгова орендна плата та враховуються при вирішенні питання приватизації приміщення, а тому не призводять до виникнення права власності у позивача. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не скористався своїм правом на приватизацію орендованого приміщення площею 90,94 кв. м. шляхом викупу.

3-тя особа заперечує проти задоволення позову з аналогічних міркувань. Крім того, вважає, що оскільки процес приватизації орендованого позивачем приміщення площею 90,94 кв.м. шляхом викупу не завершений в зв'язку з ненаданням позивачем необхідного пакету документів, а термін дії Договору оренди від 02.01.2000 року закінчився 02.01.2006 року, вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2001 р. між Київським міським Будинком Учителя (орендодавець) та Позивачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, згідно з п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 30.11.2000р. №100/1077 передав, а позивач прийняв в оренду нежилу будівлю по вул.Володимирській, 57 (літ. «Б») у Шевченківському районі в м. Києві загальною площею 90,94 кв.м. для розміщення складських приміщень та проведення реконструкції з метою поліпшення її зовнішнього вигляду та здійснення подальшої господарської діяльності.

Позивачем за згодою орендодавця та на підставі розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 22.04.2002 р. №843, погодженого з орендодавцем проекту реконструкції, затвердженого висновком комплексної державної експертизи від 25.10.2005 р., дозволу на виконання будівельних робіт від 12.12.2005 р. №1731-Шв/Р, виданого Управління архітектурно-будівельного контролю, здійснено реконструкцію нежилої будівлі по вул. Володимирській, 57 (літера „Б”) у м. Києві, внаслідок чого загальна площа будівлі площею 90,94 кв.м. збільшилась на 216,86 кв.м. та становить 307,8 кв.м. Закінчений реконструкцією об'єкт прийнятий в експлуатацію на підставі Акту державної приймальної комісії від 20.04.2006 р., затвердженого розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації № 1150 від 06.07.2006р.

Листом від 18.12.2006р. № 26 позивач звернувся до 3-ї особи з проханням оформити за ним право власності на 216,86 кв.м. реконструйованої будівлі, проте зазначене звернення залишене без розгляду, в зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом права власності.

Оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає, що позовні  вимоги  Позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Суд дійшов висновку, що реконструкція будівлі була здійснена позивачем з дозволу орендодавця, оскільки здійснення реконструкції орендованого приміщення було передбачено п.2.6, 3.4, 4.5 Договору оренди від 02.01.2001р. як обов'язок позивача, а проект реконструкції будівлі був погоджений з орендодавцем, про що свідчить відповідний підпис на титульному аркуші проекту.

Статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правила щодо набуття права власності на новостворене майно та перероблену річ встановлені ст.ст. 331, 332 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.778 ЦК України у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 01.11.2007р. вказав на необхідність при новому розгляді справи та застосуванні норм ч.4 ст.778 ЦК України встановити, чи був завершений процес приватизації об'єкта оренди, врахувати відповідні положення п.п. 1.3, 3.5, 4.5, 5.7 Договору оренди від 02.01.2001р., якими передбачені наслідки здійснення орендарем  здійснених поліпшень, та визначити ідеальну частку здійснених позивачем поліпшень в загальній площі реконструйованої будівлі.

Орендоване позивачем нежиле приміщення площею 90,94 кв.м. віднесено рішенням Київської міської ради № 36/1246 від 12.02.2004 року до об'єктів, що підлягають приватизації ТОВ «Юніор-Спорт»шляхом викупу.

Відповідно до абз.4 п.4.5 Договору при припиненні дії договору (у разі відмови орендаря від приватизації об'єкту оренди) поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок орендаря, якщо вони не можуть бути відокремлені від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, залишаються у власності орендодавця).

Тобто, даний пункт договору не спростовують обґрунтованості вимог позивача, оскільки передбачає збереження права власності за орендодавцем не за будь-яких умов, а лише в разі відмови орендаря від приватизації об'єкта оренди, тоді як судом встановлено, що позивач від приватизації об'єкта оренди не відмовлявся.

Крім того, представник позивача та 3-ї особи в судовому засіданні, відповідаючи на питання суду, повідомив, що процес приватизації нежилих приміщень площею 90,94 кв.м. по вул. Володимирській, 57 (літера „Б”) в м. Києві триває.

Пунктом 1.3 вказаного договору оренди передбачено, що за користування орендованим приміщенням протягом шести місяців з дня його укладення, при умові проведення реконструкції, орендар сплачує орендодавцю пільгову орендну плату, місячний розмір якої складає 10% від повної ставки орендної плати. При невиконанні умов реконструкції орендованого майна місячний розмір орендної плати на момент початку дії договору становить 1818,00 грн.

Доводи відповідача та 3-ї особи стосовно того, що п.1.3 Договору передбачає компенсацію витрат позивача на здійснення реконструкції орендованої будівлі не знайшли свого підтвердження під час дослідження та оцінки судом положень Договору, оскільки відповідно до абз.3 п.4.5 та абз.2 п.5.7 Договору витрати, понесені орендарем на реконструкцію об'єкта оренди, та вартість поліпшень орендованої будівлі компенсації (відшкодуванню) орендодавцем не підлягають.

Згідно з п.3.5 договору оренди позивач має право після проведення реконструкції на приватизацію об'єкту оренди відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до абз.3 п.4.5 Договору витрати понесені орендарем, на реконструкцію об'єкта оренди, враховуються при вирішенні питання його приватизації.

Дослідивши положення пунктів 1.3, 3.5, 4.5, 5.7 Договору оренди від 02.01.2001р., суд дійшов висновку, що зазначені положення договору встановлюють додаткові наслідки здійснених орендарем поліпшень, проте не виключають наслідків поліпшень, в результаті яких створена нова річ, встановлених ч.4 ст.778 ЦК України.

Крім того, визнання за позивачем права власності на здійснені ним поліпшення жодним чином не порушує прав відповідача на належні йому 90,94 кв.м. нежилих приміщень та не завадить завершенню розпочатого позивачем процесу їх приватизації, оскільки згідно рішення Київської міської ради № 36/1246 від 12.02.2004 року «Про приватизацію комунального майна»приватизації підлягають 90,94 кв.м. нежилого приміщення, тоді як предметом спору в даній справі є право власності на 216,86 кв.м., до яких не входить належна відповідачеві частка в створеній внаслідок реконструкції будівлі загальною площею 307,8 кв.м.

Беручі до уваги здійснення позивачем за згодою орендодавця таких поліпшень орендованої будівлі площею 90,94 кв.м., розташованої по вул. Володимирській, 57 (літ. «Б») в місті Києві, які фактично призвели до збільшення площі будівлі на 216,86 кв.м., а відповідно і до створення нової будівлі загальною площею 307,8 кв.м., а також з огляду на відсутність в Договорі оренди нерухомого майна від 02.01.2001р. норм стосовно незастосування положень ч.2 ст.778 ЦК України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, не спростовані доводами відповідача та 3-ї особи, а тому підлягають задоволенню.

На виконання вимог Постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2007 року по справі № 43/110 суд встановив, що ідеальна частка 216,86 кв.м. реконструйованої будівлі загальною площею 307,8 кв.м., право на які просить визнати позивач, становить 70/100 будівлі.

31.03.2008р. в судовому засіданні, суддя за згодою представників сторін, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивні частин рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85  ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніор-Спорт” задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Юніор-Спорт” (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, 28/19, ідентифікаційний код 25410816) право власності на 216,86 кв.м. (двісті шістнадцять цілих вісімдесят шість сотих метрів квадратних), що становить 70/100 частки, реконструйованої будівлі, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 57 (літ. „Б”).

Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніор-Спорт” (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, 28/19, ідентифікаційний код 25410816) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Юніор Спорт” (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, 28/19, ідентифікаційний код 25410816) з Державного бюджету України 25415,00 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 00 коп.) державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 2 від 16.02.2007р.

(оригінал якого знаходиться в матеріалах справи), як внесеного у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

 Суддя                                                                                            І.І. Борисенко

Рішення підписано:11.04.2008р.