Постанова

від 22.05.2008 по справі 43/110-4/52

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/110-4/52

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.05.2008                                                                                           № 43/110-4/52

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Від позивача – Ткаченко К. В. – по довіреності.

 Від відповідача  – не з'явився.

 Від третьої особи  – не з'явився.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.03.2008

 у справі № 43/110-4/52  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніор-Спорт"

 до                                                   Київської міської ради

 третя особа відповідача           Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.03.2008 р. позов ТОВ “Юніор-Спорт” до Київської міської ради, за участю третьої особи – Головного управління комунальної власності м. Києва про визнання права власності був задоволений повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги в апеляційній скарзі скаржник обґрунтував тим, що рішення прийняте з порушенням норм ч. 1 ст. 331 ЦК України, ч. 4 ст. 778 ЦК України, оскільки Договір оренди від 02.01.2001 р. не передбачав виникнення права власності на поліпшення, а п.п. 1.3., 4.5. Договору передбачені інші наслідки здійснених орендарем поліпшень зі збереженням права власності орендодавця на орендоване майно. Також відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що право власності на спірні приміщення повинно набуватись шляхом приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, проте позивач не звертався до Головного управління комунальної власності м. Києва з заявою про приватизацію спірних 216, 86 кв. м. нежилих приміщень.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2001 р. між Київським міським Будинком Учителя (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 30.11.2000 р. № 100/1077 передав, а позивач прийняв в оренду нежилу будівлю по вул. Володимирській, 57 (літ. “Б”) у Шевченківському районі в м. Києві загальною площею 90,94 кв. м. для розміщення складських приміщень та проведення реконструкції з метою поліпшення зовнішнього вигляду та здійснення подальшої господарської діяльності.

Позивачем за згодою орендодавця та на підставі розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 22.04.2002 р. № 843, погодженого з орендодавцем проект реконструкції, який був затверджений висновком комплексної державної експертизи від 25.10.2005 р., дозволу на виконання будівельних робіт від 12.12.2005 р. № 1731-Шв/Р, виданого Управлінням архітектурно-будівельного контролю, здійснено реконструкцію нежилої будівлі по вул. Володимирській, 57 (літ. “Б”) у м. Києві, внаслідок чого загальна площа будівлі площею 90,94 кв. м. збільшилась на 216,86 кв. м. та становить 307,8 кв. м. Закінчений реконструкцією об'єкт прийнятий в експлуатацію на підставі Акту державної приймальної комісії від 20.04.2006 р., затвердженого розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації № 1150 від 06.07.2006 р.

Листом від 18.12.2006 р. № 26 позивач звернувся до 3-ї особи з проханням оформити за ним право власності на 216,86 кв. м. реконструйованої будівлі, проте зазначене звернення було залишене без розгляду, в зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реконструкція будівлі була здійснена позивачем з дозволу орендодавця, оскільки здійснення реконструкції орендованого приміщення було передбачено п. 2.6., 3.4., 4.5. Договору оренди від 02.01.2001 р. як обов'язок позивача, а проект реконструкції будівлі був погоджений з орендодавцем, про що свідчить відповідний підпис на титульному аркуші проекту.

Статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правила щодо набуття права власності на новостворене майно та перероблену річ встановлені ст. ст. 331, 332 ЦК України.

Відповідно   до   ч. 1   ст. 331   ЦК   України   право   власності   на  нову  річ,   яка виготовлена  (створена)   особою,   набувається   нею,   якщо   інше   не   встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 4 ст. 778 ЦК України у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 01.11.2007 р. вказав на необхідність при новому розгляді справи та застосуванні норм ч. 4 ст. 778 ЦК України встановити, чи був завершений процес приватизації об'єкта оренди, врахувати відповідні положення п. п. 1.3., 3.5., 4.5., 5.7. договору оренди від 02.01.2001 р., якими передбачені наслідки здійснення орендарем здійснених   поліпшень,   та   визначити   ідеальну   частку   здійснених   позивачем поліпшень в загальній площі реконструйованої будівлі.

Орендоване позивачем нежиле приміщення площею 90,94 кв. м. віднесено рішенням Київської міської ради № 36/1246 від 12.02.2004 р. до об'єктів, що підлягають приватизації ТОВ «Юніор-Спорт» шляхом викупу.

Відповідно до абз. 4 п. 4.5. Договору при припиненні дії договору (у разі відмови орендаря   від   приватизації   об'єкту   оренди)   поліпшення   орендованого   майна, здійснені  за  рахунок   орендаря,   якщо   вони   не   можуть   бути   відокремлені   від орендованого   майна   без   заподіяння   йому   шкоди,   залишаються   у   власності орендодавця.

Тобто, даний пункт договору не спростовує обґрунтованості вимог позивача,  оскільки передбачає збереження права власності за орендодавцем не за будь-яких умов, а лише в разі відмови орендаря від приватизації об'єкта оренди, тоді як судом встановлено, що позивач від приватизації об'єкта оренди не відмовлявся.

Пунктом 1.3. вказаного вище договору оренди передбачено, що за користування  орендованим приміщенням протягом шести місяців з дня його укладення, при умові  проведення реконструкції, орендар сплачує орендодавцю пільгову орендну плату,  місячний розмір якої складає 10% від повної ставки орендної плати.

Згідно   з   п. 3.5.    договору   оренди   позивач   має   право   після   проведення  реконструкції на приватизацію об'єкту оренди відповідно до чинного законодавства. Відповідно    до    абз. 3    п. 4.5    Договору    витрати    понесені    орендарем,    на реконструкцію   об'єкта   оренди,    враховуються    при    вирішенні    питання   його  приватизації.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що положення пунктів 1.3, 3.5, 4.5, 5.7 Договору оренди від 02.01.2001 р. встановлюють додаткові наслідки здійснених орендарем поліпшень, проте не виключають наслідків поліпшень, в результаті яких створена нова річ, встановлених ч. 4 ст. 778 ЦК України.

Крім того, визнання за позивачем права власності на здійснені ним поліпшення не порушує прав відповідача на належні йому 90,94 кв. м. нежилих приміщень   та   не   завадить   завершенню   розпочатого   позивачем   процесу   їх  приватизації,   оскільки   згідно   рішення   Київської  міської  ради   №   36/1246   від 12.02.2004 року «Про приватизацію комунального майна» приватизації підлягають 90,94 кв. м. нежилого приміщення, тоді як предметом спору в даній справі є право власності на 216,86  кв. м., до яких не входить  належна відповідачеві частка в створеній внаслідок реконструкції будівлі загальною площею 307,8 кв. м.

Беручи до уваги здійснення позивачем за згодою орендодавця таких поліпшень орендованої будівлі площею 90,94 кв. м., розташованої по вул. Володимирській, 57 (літ. “Б”) у м. Києві, які фактично призвели до збільшення площі будівлі на 216,86 кв. м., а, відповідно, і до створення нової будівлі загальною площею 307,8 кв. м., а також з огляду на відсутність у Договорі оренди нерухомого майна від 02.01.2001 р. норм стосовно незастосування положень ч. 2 ст. 778 ЦК України, суд вважає, що вимоги відповідача не  підлягають задоволенню.

На виконання вимог Постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2007 р. у справі № 43/110 суд встановив, що ідеальна частка 216,86 кв. м. реконструйованої будівлі загальною площею 307,8 кв. м., право на які просить визнати позивач, становить 70/100 будівлі.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача стосовно того, що п.1.3. Договору передбачає  компенсацію витрат позивача на здійснення реконструкції орендованої будівлі не  знайшли свого підтвердження під час дослідження та оцінки судом положень Договору, оскільки відповідно до абз. 3 п. 4.5. та абз. 2 п. 5.7. Договору витрати,  понесені орендарем на реконструкцію об'єкта оренди, та вартість поліпшень орендованої будівлі компенсації (відшкодуванню) орендодавцем не підлягають.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2008 р. у справі № 43/110 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарськогосуду м. Києва від 31.03.2008 р. у справі № 43/110 – залишити без задоволення.

          2. Рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2008 р. у справі № 43/110 –  залишити без змін.

          3. Матеріали справи № 43/110  повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 27.05.08 (відправлено)