Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-8542/12/0170/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-8542/12/0170/22 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ   вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013          ПОСТАНОВА Іменем України 18 вересня 2012 р. (17:10) Справа №2а-8542/12/0170/22    Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., без участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом          Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС      до  Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Легіон"      про стягнення. Обставини справи. Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим ДПС (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Легіон" про стягнення заборгованості у сумі 1 516,72 грн. Позов мотивовано положеннями п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, наявністю у відповідача податкової заборгованості. Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.12р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомив.   Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів з'ясування обставин по справі, керуючись ст.ст.33,128 КАС України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників сторін. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд                                                             ВСТАНОВИВ:            Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади. Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”). До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах, без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” віднесено, зокрема: здійснення контролю за  своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;  контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п.п.1,3 ст.10). Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРС Легіон" як  юридична особа ЄДРПОУ 34211679 та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в м.Сімферополі АР Крим ДПС, як платник податків та обов'язкових зборів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративного суду віднесено спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі –Закон №509) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади. Згідно із п. 11 ст. 10 Закону №509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт п'ятий частини першої статті 50 КАС України). Враховуючи зазначене, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, законом передбачено право звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Встановлюючи правові підстави виникнення у позивача податкової заборгованості судом встановлено наступне. На підставі податкової декларації з податку на додану вартість за 1 місяць 2010 р. №16358 від 21.02.2010р. наданою до ДПІ в м.Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати - 226,00 грн., частково сплачено на суму 33,12 грн., відповідно заборгованість складає 192,88 грн. До теперішнього часу сума не сплачена. На підставі податкової декларації з податку на додану вартість за 2 місяць 2010 р. №24575 від 14.03.2010р. наданою до ДПІ в м.Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати -100,00 грн., яка до теперішнього часу не сплачена. На підставі податкової декларації з податку на додану вартість за 3 місяць 2010р. №54548 від 17.04.2010р. наданою  до ДПІ в м.Сімферополі, відповідачем самостійно визначену сума податку до сплати - 773,00 грн, яка до теперішнього часу не сплачена. 21.12.2009р. співробітниками Державної податкової служби проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету відповідача. В ході перевірки встановлені порушення ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями) - несвоєчасно сплачено податок на додану вартість (кількість днів затримки 28 та 71). За результатами перевірки складено акт перевірки №1185/15-2 від 21.12.2009р., та на підставі останнього прийнято податкове повідомлення-рішення №0002291502/0 від 22.02.2010р. на суму 19,91 грн.; №0002281502/0 від 22.02.2010р. на суму 37,50 грн. (розміщено на дошці оголошень 20.04.2010р.). До теперішнього часу суми боргу не сплачені. На підставі податкової декларації з податку на додану вартість за 1 місяць 2011р. №14584 від 17.02.2011р. наданою до ДПІ в м.Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати - 10,00 грн., яка до теперішнього часу сума не сплачена. 08.06.2011р. співробітниками Державної податкової служби проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість. Перевіркою встановлені порушення п.п.49.18.1 щ.49.18 ст.49 Податкового Koдексу України - не подані податкові декларації з податку на додану вартість за період квітень 2011р. (граничний строк подання 20.05.2011 p.; фактично декларації не подані). За результатами перевірки складено акт перевірки №7589/15-2 від 08.06.2011р., на підставі чого прийняті податкове повідомлення-рішення №0011101502 від 16.06.2011р. на суму 1,00 грн. (отримано 16.06.2011р., відповідно до відмітки на корінці податкового повідомлення-рішення). До теперішнього часу борг не сплачено. Згідно довідки про суму податкового боргу відповідачеві нарахована пеня за невчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 19,64 грн. На підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 №159871 від 31.07.2009р. наданою до ДПІ в м. Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати – 657,00 грн., частково сплачено на суму 402,21 грн. Заборгованість складає 254,79 грн., яка до теперішнього часу не сплачена. На підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2009 р. №240616 від 01.11.2009р. наданою до ДПІ в м. Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати -51,00 грн., яка до теперішнього часу не сплачена. На підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009р. №318188 від 03.12.2009р. наданою до ДПІ в м.Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати – 18,00 грн., яка до теперішнього часу не сплачена. На підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р. №76293 від 03.05.2010р. наданою до ДПІ в м. Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати - 26,00грн., яка до теперішнього часу не сплачена. На підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011р. №110060 від 24.04.2011р. наданою до ДПІ в м.Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати - 13 грн., яка до теперішнього часу не сплачена. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі – Закон №2181 в редакції на час виникнення правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону № 2181 платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Згідно з п.п. 5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Як зазначалося вище, відповідач самостійно визначив собі розмір податкових зобов'язань шляхом подання відповідних декларацій, а відтак в силу вимог пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 такі податкові зобов'язання вважаються узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не можуть бути оскаржені платником податків в адміністративному або судовому порядку. Відповідач не надав доказів надання позивачу будь яких уточнюючих розрахунків із виправленням самостійно виявлених помилок відповідно до яких він зменшив собі податкові зобов'язання за вказані періоди. Позивачем були направлені відповідачу податкові вимоги № 1/2394 від 05.08.2009р., (розміщено на дошці оголошень 23.08.2009р.) та податкова вимога № 2/2896 від 28.09.2009р., (розміщено на дошці оголошень 05.11.2009р.), однак до теперішнього часу податковий борг не сплачено. Вимоги, податкові повідомлення-рішення у судовому порядку не оскаржені та не скасовані. На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, Згідно з п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів. Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Таким чином, оскільки станом на день розгляду справи податкова заборгованість з ПДВ за 1 місяць 2010 року в розмірі 192,88грн., за 2 місяць 2010 року в розмірі 100 грн., за 3 місяць 2010 року в розмірі 773 грн., а також визначена податковими повідомленнями –рішеннями №0002291502/0 від 22.02.2010р. на суму 19,91 грн., №0002281502/0 від 22.02.2010р. на суму 37,50 грн., крім того податкова заборгованість з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009р. в розмірі 254,79грн, за 3 квартал 2009 р. в розмірі 51,00грн, за 2009р.  в розмірі 18,00грн., за 1 квартал 2010 р. в розмірі 26,00грн. в загальному розмірі – 1473,08грн., не сплачена в добровільному порядку, то вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи й підлягають задоволенню. Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу з ПДВ та податку на прибуток за 2011 рік, а також нарахованих фінансових санкцій (штраф, пеня), то суд зазначає наступне. Як було вже зазначено вище, на час звернення позивачем з даними позовними вимогами до суду, набрав чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі –ПК України), який згідно з п.1.1 ст.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно з п. 46.1 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте доказів про сплату самостійно узгодженого податкового зобов'язання суду не надано. Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Відповідно до п. 95.2 статті 95  Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що  встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття “податковий борг”, встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму  податкового боргу. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та повинна містити вказану в               п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України інформацію, зокрема, розмір податкового боргу. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України. З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій: - після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; -          сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до   п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків –це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної   діяльності. Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, яка  встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня. Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків. Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження. Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє. У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня. В адміністративному позові Державної податкової інспекції в м.Сімферополя АР Крим вказано про наявність у відповідача податкової заборгованості з ПДВ та податку на прибуток за 2011 рік, а також нарахованих фінансових санкцій, між тим доказів направлення податкової вимоги, яка містять відомості, передбачені ч. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу на зазначені суми податкового боргу позивачем до матеріалів адміністративної справи в порушення ст.71 КАС України не надано. Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. (в редакції на час виникнення спірних правовідносин та виникнення заборгованості по податковим зобов'язанням) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Згідно з п.п. 5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Таким чином, оскільки врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу відбувається за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу необхідно настання двох подій, а саме: направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Однак позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення таких податкових вимог. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині стягнення податкової заборгованості, яка виникла після 01.01.2011 року, тобто за звітний період 2011 року. Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -           ПОСТАНОВИВ:           1. Адміністративний позов задовольнити частково.           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Легіон" (ЄДРПОУ 34211679) у дохід державного бюджету м.Сімферополя АР Крим податковий борг в загальному розмірі 1473,08 грн., а саме: з податку на додану вартість в розмірі 1123 (одна тисяча сто двадцять три) гривні 29 копійок, а також з податку на прибуток в розмірі 349 (триста сорок дев'ять) гривень 79коп.           3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.            Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.           Суддя                                                     Радчук А.А.